Михайло Потебенько: "Замість пошуку вбивць Гонгадзе зайняті пошуком людини, на яку можна буде повісити невдачі!"

Середа, 29 січня 2003, 11:55
Одим з яскравих штрихів "касетного скандалу" стала публікація книги Миколи Мельниченка "Хто є хто. На дивані президента Кучми". Книга, видана 60-тисячним тиражем, стала бестселером у політичних колах, особливо серед тих громадян, які фігурують на сторінках як співрозмовники Леоніда Даниловича.

Багато хто з "героїв" визнали достовірність своїх задушевних бесід з гарантом Конституції й законності, але, зрозуміло, неофіційно, уникаючи будь-яких коментарів.

Спеціально для "Української правди" покритикувати книгу вирішив колишній генеральний прокурор Михайло Потебенько. Анітрохи не менший інтерес у цьому інтерв'ю становить і оригінальна думка Потебенька з приводу розслідування "касетного скандалу". Колишній генпрокурор відверто сумнівається в ефективності певних дій влади у ході слідства у справі Георгія Гонгадзе.


- Михайло Олексійович, ви не заперечуєте можливість проведення майором Мельниченком аудіозаписів у кабінеті Леоніда Кучми, однак заперечуєте достовірність ваших бесід з президентом, які приведені у книзі колишнього президентського охоронця. На чому базується ваша критика?

- Тих слів, які подані у книзі як моя мова, я ніколи не говорив. Тому заявляю, що у книзі написана, м'яко кажучи, неправда. Принаймні у тому, що стосується фрагментів, які приписуються мені. Убозтво таке, що не витримує юридичної оцінки.

Об'єктивно, і всі у політиці це знають, - на Потебенька немає компромату. Інакше під першим номером у цій книзі б ішов я. Мельниченка я особисто не знав, там їх багато ходило, тому не думаю, що в його інтересах писати про мене що-небудь паскудне. Я переконаний, що у цьому випадку просто використовується прізвище Мельниченка у технології.

Такої розмови, яка там викладена, ніколи не було. Ми з президентом підтримували суто офіційні стосунки, а у книзі він до мене ніби на "ти" звертається. Леонід Данилович слово "ти" стосовно мене ніколи не допускав. Там використане ще і слово "газувати". Та я таких термінів не вживаю, і у прокуратурі взагалі так не прийнято говорити, це більше з лексикона "оперативників".

Написати можна все що завгодно. І навіть ті експертизи, які організовуються закордоном, і які нібито підтверджують автентичність, проводилися відносно усього декількох фрагментів. І вони абсолютно не вкладаються у законодавчі вимоги України. Про які докази тоді можна говорити?

- Дивно, що ви називаєте недостовірними записи бесід у президентському кабінеті, тоді як офіційно і неофіційно десятки людей уже впізнали свої голоси на плівках. Адже записи Мельниченка залишаються політичним чинником не тільки внаслідок резонансу за кордоном, але і завдяки неформальному визнанню їх достовірності українською політичною елітою.

- Я не говорю, що всі записи - фальшивка. Якщо хтось впізнає свій голос, я його вітаю. Але чому виключаєте, що з розмов бралися слова, використовувалася техніка, і компонувався зміст, який задовольняє конкретних осіб? Далеко ми з цим заходимо. Те, що записи могли бути - це одне питання. Але те, що друкується, у цьому зацікавлені певні особи для підкріплення всього матеріалу, - тобто те, що скомпоновано - це факт.

- Якби "касетний скандал" був настільки малозначимий за своїм судовим потенціалом, то навряд чи б він набув такого розголосу. Цікаво, чи довіряєте ви експертизі американського Федерального бюро розслідувань, яка підтвердила автентичність записів бесіди Кучми відносно продажу в Ірак системи радіотехнічної розвідки "Кольчуга"?

- Для мене, як юриста, важлива проблема був чи ні сам факт незаконного постачання. Якщо є докази, то запис може виступати як непряме свідчення, свідчення наміру.

Але оскільки факту постачання не було, і жодних доказів не надано, то записи не мають ніякої ваги. Тим більше, що експертиза ФБР для суду не годиться. Це не більш ніж слова.

- Але навіть за словесну готовність порушити міжнародне законодавство у цивілізованих країнах політики як мінімум подають у відставку. Коли з'явилися розшифровки розмови Кучми про "Кольчуги", всі наші офіційні особи твердили, що такої бесіди бути не могло, що наша система експортного контролю відповідає кращим світовим стандартам.

Але після виступу ФБР міністр закордонних справ Зленко підтвердив факт розмови! Ця заява досі прямо не дезавуйована. Тільки через місяць Кучма вніс вельми анекдотичну корекцію, яка викликала сміх в іноземних дипломатів. Мовляв, розмова про "Кольчуги" була, але… не про станції РТР, а про бронежилети! І обговорювався їх продаж не в Ірак, а в Узбекистан! Вам не здається, що смішна плутанина у свідченні українських чиновників теж свого роду експертиза, яка підтверджує достовірність записів?


- Там, де мова йде про державні інтереси, треба робити аналіз на фактах, а не на словах.

- Не можна не звернутися до основи "касетного скандалу" - оцінки розслідування справи про загибель Георгія Гонгадзе. При вступі на посаду нового генерального прокурора Піскуна, він говорив, що розкриє злочин за півроку. Півроку минули, а фанфар не чутно. Однак чутно численні заяви нового керівництва ГПУ про прорахунки у ході розслідування, допущені вашою командою.

- Я категорично заявляю, що до розслідування були залучені дійсно кращі сили. Мій колишній заступник Олексій Баганець, який очолював слідство, не допустив ніяких серйозних помилок. Я у цьому переконаний. Усувати його від слідства, я вважаю, не варто. Вийшло так, що з Баганця відповідальність за справу знята, оскільки йому не дали довести її до кінця.

- Однак Піскун заявив про "серйозне просування" у розслідуванні, арештував районного прокурора за порушення, які вплинули на слідство, неправильне оформлення доказів. Нарешті, він визнав, що основною версією вбивства Гонгадзе є політична.

- Про яке "серйозне просування" йде мова, мені невідомо. Про це можна буде говорити, принаймні, тоді, коли справа буде розглянута у суді. А прес-конференції до справи не підшиєш.

Ну що з того, що арештували районного прокурора? Замість пошуку вбивць зайняті пошуком людини, на яку можна буде повісити невдачі. Ну не оформила людина вчасно докази. Але чи була тут особиста зацікавленість зірвати об'єктивне проведення слідства?

Уявіть собі життя сільського прокурора - справ по горло. Можливо, він докази поклав у портфель, щоб не зникли, і побіг на чергові судові засідання, які тривають майже щодня. Ну важко все встигнути, тим більше, що наші кадри на периферії особливо страждають від недостатньої професійної підготовки.

Я не схвалюю порушення, але треба розібратися в їх серйозності й намірі. Тим більше, що речові докази не знищені.

- Виходить, що найбільше слідство у справі Гонгадзе заплутує саме влада. Відразу згадується, як головний судмедексперт Шупік чудово знаючи про величезний резонанс навколо експертизи тіла у таращанському лісі заявляв про "200-процентну" гарантію, що тіло не належить Гонгадзе…

- Судмедекспертиза підконтрольна Мінздраву, але я до Шупіка претензій не маю. У тому, що він професіонал, я не сумніваюся. Якщо в якійсь стадії він допустив помилки, він же їх і виправив.

- Мимохіть приходиш до висновку, що такі помилки вигідні українській владі, оскільки незабаром після скандалу з експертизою Шупік отримав від президента орден. А заступник міністра внутрішніх справ Джига, який очолював оперативну групу з розслідування вбивства, через чотири місяці після загибелі журналіста заявив, що злочин розкритий, що "жодної політичної версії у цій справі немає". І тепер він продовжує займати високі державні пости.

- Я думаю, що якщо Шупік і відзначений високою державною нагородою, то заслужив її за свою багаторічну роботу, і не треба це пов'язувати зі справою Гонгадзе.

Безумовно, міліція поквапилася з розголосом, що злочин розкритий. Їм хочеться швидше показати "розкриваємість", і звідси другий раз передчасні заяви. Тим більше, що справа знаходиться у провадженні прокуратури, і вона тільки про це може повідомити. Це ще один аргумент проти поєднання в одному відомстві слідчих функцій й оперативної роботи.

Але я б не розглядав загалом окремі помилки деяких посадових осіб як щось особливе. Вони ніяк не вплинули на хід слідства.

Я продовжую заявляти, що справа Гонгадзе може бути розкрита тільки у тому випадку, якщо нормальна робота прокуратури не буде підмінятися політичними заявами. Якщо на прокуратуру не буде чинитися незаконний тиск.


P.S. "Українська правда" надає право висловитися на своїх сторінках усім, хто може бути цікавий нашим читачам. Михайло Потебенько, за нашим глибоким переконанням, один з тих, хто приклав руку і все своє уміння, щоб вигородити владу у справі про убивство Георгія Гонгадзе. Якщо ми доживемо до суду, він зможе висловитися там у своє виправдання й одержати по заслугах, якщо він дійсно винен.

У нас викликає великий сумнів упевненість Потебенька у професіоналізмі його підлеглих, а також його поблажливе ставлення до Таращанського прокурора, який порушив свої посадові обов'язки. Дозволимо собі нагадати панові Потебеньку, що не прокурор повідомив про знаходження тіла Георгія у Таращі. Більш того, саме його, м'яко кажучи, недбалість, могла назавжди сховати від суспільства частину правди.

Складно забути і "непривітне" ставлення колишнього Генпрокурора до матері і близьких Георгія. Такі речі у суді не розглядаються. І, швидше за все, це – не найтяжчий гріх, який не дає спокійно спати Потебеньку.


Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"



powered by lun.ua