Поети стали на бік Мельниченка
Вівторок, 11 лютого 2003, 16:26
Оживити розслідування справи Гонгадзе спробувала у вівторок спеціальна слідча комісія парламенту. Народні депутати та "поети-шістдесятники" Борис Олійник та Іван Драч підтвердили автентичність їхніх розмов із Кучмою, записаних екс-майором Миколою Мельниченком.
Олійник та Драч були запрошені на засідання комісії, де прослухали уривки своїх бесід із президентом. Депутати по черзі заходили в кабінет голови комісії Григорія Омельченка, сідали перед комп'ютером і впізнавали голоси: себе та "гаранта". Звук не дуже, але було чутно. Олійник говорив із Кучмою про фонд культури, ідею створення народно-патріотичного об'єднання "За Україну" та вшанування пам'яті Олеся Гончара. Драч скаржився, що йому, голові Держкомінформу, не дають призначити "своїх" заступників, і пропонував видавати в Москві газету "Український кур'єр".
Опісля ознайомлення з доробком Мельниченка Олійник зізнався, що до цього ніколи не чув плівки, а Драч попросив переписати йому свою розмову з Кучмою. Кожному вистачило хвилин по п'ять діалогів, щоб підтвердити їх автентичність.
Третім учасником комісії у вівторок мав бути журналіст В'ячеслав Піховшек, який, втім, не прийшов. Розмова Кучми з Олійником відбулася 8 червня 2000. Піховшек же і Драч в один день, 12 червня 2000 року, відвідали Кучму.
В цей же день у кабінеті Кучми відбулися ще дві розмови, які можуть бути ключем до розкриття злочинів – вбивства Георгія Гонгадзе та викрадення Олексія Подольського, який брав участь у виготовленні опозиційних бюлетенів "Ми".
12 червня 2000 тогочасний міністр внутрішніх справ Кравченко телефоном доповідав Кучмі, як його бригада вивезла Подольського в ліс і побила. Сам Подольський теж прийшов у вівторок на комісію та підтвердив: Кравченко розповідає Кучмі про цю операцію такі речі, які могла знати тільки люди, що здійснювали викрадення.
І, також 12 червня 2000, екс-глава СБУ Леонід Деркач показав Кучмі тепер уже легендарну статтю з "Независимой газеты" на тему "Андрій Деркач – це український Путін". Повідомивши, що це все вигадав Гонгадзе (хоча насправді – сам Деркач-молодший). Тут же татко обіцяє розібратися з наклепником.
Деркач: Леонид Данилович, почитайте буквально две минуты. Это то шо, кто организовал эту статью, что следующий украинский Путин – это Андрей Деркач. Ну это вот Гонгадзе.
Кучма: Гонгадзе это?
Деркач: Да, да.
Кучма: Так вы ж ему пиздец можете сделать?
Деркач: Да, так все, пиздец ему. Я его, бля, задрочу. Бродский ему деньги давал.
…
Деркач: Шо Гонгадзе еще скотина, я просто, шоб вы просто знали, то что он написал эту статью – то все дурь, и она никому не нужна, но вот что он делает (показывает Кучме статьи). Я его все равно задрочу за вас и за себя. Вот, написал вот такие вот стишки… не читайте, грязь это. (Кучма читает).
Кучма: Н-да, ну так если Гриша финансирует.
Деркач: Ну это, это хорошо. Это ж адвокат купил ее. Вы ж реально понимаете, шо если такие… просто так, они ж не просто так, они играют в свою игру.
Кучма: Гонгадзе на, я не читаю. Разберись с ним как следует.
Деркач: Гонгадзе поставлю на место, а если эти будут финансировать, то будем тоже… (Распечатка предоставлена Григорием Омельченко. На русском языке)
Як повідомив Омельченко, зовсім нещодавно, вже у 2003-му "Бек-Тек" провела дослідження цього епізоду. Підтверджено – все автентично, монтажу та вилучень немає.
Щоправда, не зрозуміло, де стратегічний інтерес комісії у підтвердженні правдивості записів з боку Олійника і Драча. І до цього, ще в 2000 році, Тарас Чорновіл та Олександр Турчинов підтверджували достовірність своїх голосів на плівках.
Як версія, можливо і таке: зараз комісія хоче зібрати такий пакет доказів, щоб показати свою незалежність від Олександра Жира, який і далі не віддає диктофон та частину оригіналів записів по Гонгадзе. Можливо, свідчення депутатів потрібні для підготовки до судового процесу за кордоном?
Безперечно, до всього це ще й спроба тримати громадську увагу на проблемі. При цьому нівелюючи клятви Кучми і Піскуна про "фальшивку" заявами символів нації Бориса Олійника та Івана Драча.
Патріархи підтвердили тільки окремі епізоди, однак своїм авторитетом вони допоможуть легалізувати весь архів Мельниченка. В очах тих, хто ще сумнівається.
Олійник та Драч були запрошені на засідання комісії, де прослухали уривки своїх бесід із президентом. Депутати по черзі заходили в кабінет голови комісії Григорія Омельченка, сідали перед комп'ютером і впізнавали голоси: себе та "гаранта". Звук не дуже, але було чутно. Олійник говорив із Кучмою про фонд культури, ідею створення народно-патріотичного об'єднання "За Україну" та вшанування пам'яті Олеся Гончара. Драч скаржився, що йому, голові Держкомінформу, не дають призначити "своїх" заступників, і пропонував видавати в Москві газету "Український кур'єр".
Опісля ознайомлення з доробком Мельниченка Олійник зізнався, що до цього ніколи не чув плівки, а Драч попросив переписати йому свою розмову з Кучмою. Кожному вистачило хвилин по п'ять діалогів, щоб підтвердити їх автентичність.
Третім учасником комісії у вівторок мав бути журналіст В'ячеслав Піховшек, який, втім, не прийшов. Розмова Кучми з Олійником відбулася 8 червня 2000. Піховшек же і Драч в один день, 12 червня 2000 року, відвідали Кучму.
В цей же день у кабінеті Кучми відбулися ще дві розмови, які можуть бути ключем до розкриття злочинів – вбивства Георгія Гонгадзе та викрадення Олексія Подольського, який брав участь у виготовленні опозиційних бюлетенів "Ми".
12 червня 2000 тогочасний міністр внутрішніх справ Кравченко телефоном доповідав Кучмі, як його бригада вивезла Подольського в ліс і побила. Сам Подольський теж прийшов у вівторок на комісію та підтвердив: Кравченко розповідає Кучмі про цю операцію такі речі, які могла знати тільки люди, що здійснювали викрадення.
І, також 12 червня 2000, екс-глава СБУ Леонід Деркач показав Кучмі тепер уже легендарну статтю з "Независимой газеты" на тему "Андрій Деркач – це український Путін". Повідомивши, що це все вигадав Гонгадзе (хоча насправді – сам Деркач-молодший). Тут же татко обіцяє розібратися з наклепником.
Деркач: Леонид Данилович, почитайте буквально две минуты. Это то шо, кто организовал эту статью, что следующий украинский Путин – это Андрей Деркач. Ну это вот Гонгадзе.
Кучма: Гонгадзе это?
Деркач: Да, да.
Кучма: Так вы ж ему пиздец можете сделать?
Деркач: Да, так все, пиздец ему. Я его, бля, задрочу. Бродский ему деньги давал.
…
Деркач: Шо Гонгадзе еще скотина, я просто, шоб вы просто знали, то что он написал эту статью – то все дурь, и она никому не нужна, но вот что он делает (показывает Кучме статьи). Я его все равно задрочу за вас и за себя. Вот, написал вот такие вот стишки… не читайте, грязь это. (Кучма читает).
Кучма: Н-да, ну так если Гриша финансирует.
Деркач: Ну это, это хорошо. Это ж адвокат купил ее. Вы ж реально понимаете, шо если такие… просто так, они ж не просто так, они играют в свою игру.
Кучма: Гонгадзе на, я не читаю. Разберись с ним как следует.
Деркач: Гонгадзе поставлю на место, а если эти будут финансировать, то будем тоже… (Распечатка предоставлена Григорием Омельченко. На русском языке)
Як повідомив Омельченко, зовсім нещодавно, вже у 2003-му "Бек-Тек" провела дослідження цього епізоду. Підтверджено – все автентично, монтажу та вилучень немає.
Щоправда, не зрозуміло, де стратегічний інтерес комісії у підтвердженні правдивості записів з боку Олійника і Драча. І до цього, ще в 2000 році, Тарас Чорновіл та Олександр Турчинов підтверджували достовірність своїх голосів на плівках.
Як версія, можливо і таке: зараз комісія хоче зібрати такий пакет доказів, щоб показати свою незалежність від Олександра Жира, який і далі не віддає диктофон та частину оригіналів записів по Гонгадзе. Можливо, свідчення депутатів потрібні для підготовки до судового процесу за кордоном?
Безперечно, до всього це ще й спроба тримати громадську увагу на проблемі. При цьому нівелюючи клятви Кучми і Піскуна про "фальшивку" заявами символів нації Бориса Олійника та Івана Драча.
Патріархи підтвердили тільки окремі епізоди, однак своїм авторитетом вони допоможуть легалізувати весь архів Мельниченка. В очах тих, хто ще сумнівається.
