СБУ ім... ЦРУ?
П'ятниця, 14 лютого 2003, 10:27
Завдяки останнім законодавчим ініціативам глави держави, не важко скласти фоторобот сучасного українського терориста: він якщо не фінансист, бо принаймні бізнесмен, інвестує в українську економіку, тримає кошти на легальних рахунках. Десь між рядками вгадується його політична діяльність, котра не завжди збігається у векторі з "керівною й спрямовуючою" структурою.
На теренах від Близького Сходу аж до далекого Заходу з його баскськими сепаратистами та Ірландською республіканською армією, - в Україні терористів найменше. Але саме тут може розпочатися найзапекліша боротьба з ними. Такий прогноз можна зробити, ознайомившись із проектом закону "Про внесення змін до законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям закону України "Про боротьбу з тероризмом", який глава держави подав на розгляд ВР.
Хоча подій 11 вересня в Україні не було, але наші спецслужби незабаром розпочнуть ще сильнішу антитерористичну кампанію, ніж ЦРУ та ФБР у США.
Під егідою боротьби з тероризмом США "приручили" Афганістан і добираються до Іраку, Росія розтрощила Чечню, а Україна намагається "прополоти" опозицію та рештки незалежного бізнесу. Хто не вірить, читайте законопроект "Про внесення змін...".
Я проти тероризму і за сильні спецслужби. І з Аль-Каїдою у вишиванці вони повинні боротися не тупим мечем правосуддя, а сучасними спецзасобами. Тому я можу лише підтримати правову реставрацію могутності СБ та інших спецслужб. Але президент своїм законопроектом не збільшує повноваження СБУ, а гіперболізує їх, перетворюючи на такого собі беріївського клона зразка 2003 року.
Вчорашніх ворогів народу завтра називатимуть терористами.
Факти? Будь ласка…
До закону "Про оперативно-розшукову діяльність" пропонується дописати частину 15, в якій глава держави пропонує:
"У разі загрози вчинення терористичного акту невідкладне здійснення оперативно-розшукових заходів, пов'язаних із тимчасовим обмеженням прав людини, може проводитись без відкриття оперативно-розшукової справи".
Досвідчені оперативники, до котрих автор звертався за консультацією, одразу ж зауважили розмите формулювання "у разі загрози вчинення терористичного акту...". Юриспруденція вимагає чіткості формулювань, інакше "загрозу вчинення теракту" слідство може бачити навіть у пошкодженні одним політиком іншому колекційного туфля або й навіть у дружньому потискові руки.
Так звані оперативно-розшукові підрозділи зможуть на власний розсуд затримувати кого завгодно, ніде не документуючи самого факту "тимчасового обмеження прав людини" і не просячи ні в кого санкції. Формально мінімум добу (а на практиці значно більше) затриманий проведе у холодних мурах, без підтримки адвоката. За цей час "терорист" може зізнатися навіть у польотах на Місяць, визнати себе латинським шпигуном, чи зізнатися у вирощуванні грибів із ядерними боєголовками у чернігівських лісах. Після цього з'являться підстави порушити справу за несанкціоновані польоти в космос, шпигунство тощо.
Цікаво доповнено частину І ст.11: раніше лише державні органи повинні були сприяти оперативним підрозділам у вирішенні завдань оперативно-розшукової діяльності, тоді як нині на шлях сексотства наставляють підприємства та установи, незалежно від форм власності.
Це, по-перше, серйозно вдарить по колишніх таємних інформаторах, які втратять серйозну статтю доходів, оскільки муситимуть співпрацювати безкоштовно.
По-друге, вдарить по порядних громадянах, котрі не бажають бути інформаторами ні за гроші, ні безкоштовно, однак закон зобов'язуватиме українців "усіх форм власності" стукати у примусовому порядку. Так Україна може стати найінформованішою державою, бо всі тут будуть інформаторами.
Аби докинути до всього цього антитерористичного розгардіяшу ще одну пригорщу дьогтю, варто додати про право служб прослуховувати телефонні розмови без санкції суду.
Якби йшлося про надання таких повноважень якомусь одному антитерористичному центрові, то з "тимчасовим обмеженням прав людини" можна було б ще якось миритися. Але нині на боротьбу з тероризмом задіяно 15 різних структур. Крім силовиків - це МЗС, Мінохорони здоров'я, Мінпаливенерго, Мінпромполітики, Мінтранс, Мінфін тощо. І тут практично неможливо розібратися, хто, що і де буде.
Хоча, безумовно, першу скрипку в цій кампанії, безумовно, гратиме СБУ. Як вона гратиме, і кого гратиме, особливо охочі можуть довідатися з поправок до закону "Про Службу безпеки". У разі, сказано у проекті, проведення заходів "щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності" працівники Служби безпеки України мають також право:
- отримувати інформацію й документи про операції, стан рахунків і рух коштів на них за конкретний проміжок часу;
- подавати за матеріалами оперативно-розшукової діяльності та кримінальних справ до суду заяви про скасування державної реєстрації і припинення діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, а також позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України;
- входити за службовими посвідченнями на територію, у приміщення, склади та сховища підприємств, організацій і установ незалежно від форми власності, на пункти пропуску через державний кордон та митниць, а також у виробничі приміщення громадян, які займаються підприємницькою діяльністю;
- у невідкладних випадках опечатувати на строк до 10 діб архіви, каси, приміщення (за винятком мешканевих) чи інші сховища, брати їх під охорону, накладати арешт на кошти, інші цінності фізичних та юридичних осіб.
Повноваження на виконання таких операцій може дати керівник будь-якого підрозділу. А підрозділів у Службі не менше, ніж мерседесів на Хрещатику і майорів у країні. Бо керівник підрозділу – посада майорська. Чи можемо ми сказати, що при такій кількості майорів, підрозділів та мерседесів нинішня Служба безпеки України зможе використати свої повноваження за призначенням? Чи залишиться вона поза політичною грою у час виборчої кампанії?
Думаю, що ніхто не може дати таких гарантій. Висока концентрація повноважень, безконтрольність у їх використанні та великий доступ до цих "антитерористичних" відмичок лише посилять репресивну функцію СБУ. І не лише. Наприклад, так і не зрозуміло, чому великі повноваження отримує Держкомкордон? Тільки тому, що цю структуру очолює брат українського спікера? А якби генерал Литвин "сів" на філармонію, то вона теж почала б займатися оперативно-розшуковою діяльністю й отримала б суперповноваження?
Впадає в око, що нині СБУ та її антитерористичні супутники уподібнюються до злочинців – вони бояться і відповідно прагнуть оминути суди. Вони просять собі повноважень суду та, частково прокуратури. Виходить, що під маркою боротьби з тероризмом спецслужба зможе провести таке собі "комплексне обслуговування" із питань права. Ще б собі й адвокатських повноважень попросили, чого вже там.
"Для чого це робиться?" – питання риторичне. Цей закон у разі його ухвалення може стати великим випробування для служби. Святкуватиме перемогу та частина СБ, котра ніколи не проситиметься у відставку через такі поняття як "честь" чи небажання виконувати сумнівну роботу. Зі служби інтелектуальної, де ще вміють думати головою, "контора" після ухвалення такого закону перетвориться в оперативно-розшукову, де головні ролі виконуватимуть прослуховування, підглядання і под. І тоді вже ніщо не зупинить її від деградації та перетворення в режимну політично-поліційну структуру.
Законодавство про боротьбу з тероризмом потрібне. Але воно мало б чітко прописувати повноваження антитерористичних підрозділів та можливості їх застосування. Нинішній проект закону "Про боротьбу з тероризмом" та поправки до законів супутніх є доволі слабким з точки зору європейської практики і не містить багатьох положень, прописаних в законодавстві багатьох європейських країн. У нас виходить свій закон. Та й "свої", очевидно, терористи.
До речі, вперше терористів в Україні зафіксували 9 березня 2001 року під пам'ятником Шевченка. Їх бачив там нинішній автор "антитерористичних" законопроектів.
Р.S. Автор звертався за коментарями до багатьох генералів СБУ діючого резерву, депутатів та фахівців із права. Практично ніхто з них не знав про документ, котрий уже пройшов процедуру першого читання, а дізнавшись – під різним "соусом" говорити відмовлялись. Одним байдуже, інші просто не відають, треті – воліють не зв'язуватися. Це дає повну можливість пропрезидентській більшості протягнути документ, якого так чекає глава держави... і, очевидно, нове керівництво СБУ, котре обов'язково прийде до влади під такі суперповноваження.
Прокоментувати законопроект "Про внесення змін до законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям закону України "Про боротьбу з тероризмом" погодився Володимир Стретович, голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю й корупцією.
Скажу відверто – цей документ жахливий і в багатьох позиціях порушує Конституцію України. Свого часу Комітет розглядав законопроект "Про боротьбу з тероризмом", і члени Комітету рекомендували сесії відхилити його з причин багаторазового порушення вимог Конституції.
Мабуть тому законопроект "Про внесення змін..." на розгляд комітету не надходив взагалі. Аналізуючи цей документ, доведеться знову говорити про численні порушення Конституції. З правової точки зору відсутність оперативної розшукової справи, як це пропонується записати у частині 15-тій закону "Про оперативно-розшукову діяльність", не дасть можливості прокурору здійснювати нагляд за дією, що була вчинена. Бо фактично ніде не відбуватиметься фіксації дій правоохоронців. Так само не даремно ми записали в чинному законодавстві, що суддя не нижче обласного рівня повинен давати санкцію на прослуховування, бо інакше важко буде з'ясувати шляхи здобування інформації.
Подивімося ст. 31 Конституції, вона гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. У нашому випадку йдеться про те, аби розширити "випадки, передбачені в чинному законодавстві", заплющивши очі на необхідність санкції суду й на тезу про те, "якщо іншими способами одержати інформацію неможливо". На мою думку, добросовісні "органи" не використовують оті "інші способи", а саме розвідку, агентурні дані, аналітичні розробки.
Загалом, із документа випливає, що влада хоче всіх назвати терористами та прослуховувати їх. Проект закону є реакційним за своєю суттю, бо він нівелює права і свободи, які визначені Конституцією.
На теренах від Близького Сходу аж до далекого Заходу з його баскськими сепаратистами та Ірландською республіканською армією, - в Україні терористів найменше. Але саме тут може розпочатися найзапекліша боротьба з ними. Такий прогноз можна зробити, ознайомившись із проектом закону "Про внесення змін до законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям закону України "Про боротьбу з тероризмом", який глава держави подав на розгляд ВР.
Хоча подій 11 вересня в Україні не було, але наші спецслужби незабаром розпочнуть ще сильнішу антитерористичну кампанію, ніж ЦРУ та ФБР у США.
Під егідою боротьби з тероризмом США "приручили" Афганістан і добираються до Іраку, Росія розтрощила Чечню, а Україна намагається "прополоти" опозицію та рештки незалежного бізнесу. Хто не вірить, читайте законопроект "Про внесення змін...".
Я проти тероризму і за сильні спецслужби. І з Аль-Каїдою у вишиванці вони повинні боротися не тупим мечем правосуддя, а сучасними спецзасобами. Тому я можу лише підтримати правову реставрацію могутності СБ та інших спецслужб. Але президент своїм законопроектом не збільшує повноваження СБУ, а гіперболізує їх, перетворюючи на такого собі беріївського клона зразка 2003 року.
Вчорашніх ворогів народу завтра називатимуть терористами.
Факти? Будь ласка…
До закону "Про оперативно-розшукову діяльність" пропонується дописати частину 15, в якій глава держави пропонує:
"У разі загрози вчинення терористичного акту невідкладне здійснення оперативно-розшукових заходів, пов'язаних із тимчасовим обмеженням прав людини, може проводитись без відкриття оперативно-розшукової справи".
Досвідчені оперативники, до котрих автор звертався за консультацією, одразу ж зауважили розмите формулювання "у разі загрози вчинення терористичного акту...". Юриспруденція вимагає чіткості формулювань, інакше "загрозу вчинення теракту" слідство може бачити навіть у пошкодженні одним політиком іншому колекційного туфля або й навіть у дружньому потискові руки.
Так звані оперативно-розшукові підрозділи зможуть на власний розсуд затримувати кого завгодно, ніде не документуючи самого факту "тимчасового обмеження прав людини" і не просячи ні в кого санкції. Формально мінімум добу (а на практиці значно більше) затриманий проведе у холодних мурах, без підтримки адвоката. За цей час "терорист" може зізнатися навіть у польотах на Місяць, визнати себе латинським шпигуном, чи зізнатися у вирощуванні грибів із ядерними боєголовками у чернігівських лісах. Після цього з'являться підстави порушити справу за несанкціоновані польоти в космос, шпигунство тощо.
Цікаво доповнено частину І ст.11: раніше лише державні органи повинні були сприяти оперативним підрозділам у вирішенні завдань оперативно-розшукової діяльності, тоді як нині на шлях сексотства наставляють підприємства та установи, незалежно від форм власності.
Це, по-перше, серйозно вдарить по колишніх таємних інформаторах, які втратять серйозну статтю доходів, оскільки муситимуть співпрацювати безкоштовно.
По-друге, вдарить по порядних громадянах, котрі не бажають бути інформаторами ні за гроші, ні безкоштовно, однак закон зобов'язуватиме українців "усіх форм власності" стукати у примусовому порядку. Так Україна може стати найінформованішою державою, бо всі тут будуть інформаторами.
Аби докинути до всього цього антитерористичного розгардіяшу ще одну пригорщу дьогтю, варто додати про право служб прослуховувати телефонні розмови без санкції суду.
Якби йшлося про надання таких повноважень якомусь одному антитерористичному центрові, то з "тимчасовим обмеженням прав людини" можна було б ще якось миритися. Але нині на боротьбу з тероризмом задіяно 15 різних структур. Крім силовиків - це МЗС, Мінохорони здоров'я, Мінпаливенерго, Мінпромполітики, Мінтранс, Мінфін тощо. І тут практично неможливо розібратися, хто, що і де буде.
Хоча, безумовно, першу скрипку в цій кампанії, безумовно, гратиме СБУ. Як вона гратиме, і кого гратиме, особливо охочі можуть довідатися з поправок до закону "Про Службу безпеки". У разі, сказано у проекті, проведення заходів "щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності" працівники Служби безпеки України мають також право:
- отримувати інформацію й документи про операції, стан рахунків і рух коштів на них за конкретний проміжок часу;
- подавати за матеріалами оперативно-розшукової діяльності та кримінальних справ до суду заяви про скасування державної реєстрації і припинення діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, а також позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України;
- входити за службовими посвідченнями на територію, у приміщення, склади та сховища підприємств, організацій і установ незалежно від форми власності, на пункти пропуску через державний кордон та митниць, а також у виробничі приміщення громадян, які займаються підприємницькою діяльністю;
- у невідкладних випадках опечатувати на строк до 10 діб архіви, каси, приміщення (за винятком мешканевих) чи інші сховища, брати їх під охорону, накладати арешт на кошти, інші цінності фізичних та юридичних осіб.
Повноваження на виконання таких операцій може дати керівник будь-якого підрозділу. А підрозділів у Службі не менше, ніж мерседесів на Хрещатику і майорів у країні. Бо керівник підрозділу – посада майорська. Чи можемо ми сказати, що при такій кількості майорів, підрозділів та мерседесів нинішня Служба безпеки України зможе використати свої повноваження за призначенням? Чи залишиться вона поза політичною грою у час виборчої кампанії?
Думаю, що ніхто не може дати таких гарантій. Висока концентрація повноважень, безконтрольність у їх використанні та великий доступ до цих "антитерористичних" відмичок лише посилять репресивну функцію СБУ. І не лише. Наприклад, так і не зрозуміло, чому великі повноваження отримує Держкомкордон? Тільки тому, що цю структуру очолює брат українського спікера? А якби генерал Литвин "сів" на філармонію, то вона теж почала б займатися оперативно-розшуковою діяльністю й отримала б суперповноваження?
Впадає в око, що нині СБУ та її антитерористичні супутники уподібнюються до злочинців – вони бояться і відповідно прагнуть оминути суди. Вони просять собі повноважень суду та, частково прокуратури. Виходить, що під маркою боротьби з тероризмом спецслужба зможе провести таке собі "комплексне обслуговування" із питань права. Ще б собі й адвокатських повноважень попросили, чого вже там.
"Для чого це робиться?" – питання риторичне. Цей закон у разі його ухвалення може стати великим випробування для служби. Святкуватиме перемогу та частина СБ, котра ніколи не проситиметься у відставку через такі поняття як "честь" чи небажання виконувати сумнівну роботу. Зі служби інтелектуальної, де ще вміють думати головою, "контора" після ухвалення такого закону перетвориться в оперативно-розшукову, де головні ролі виконуватимуть прослуховування, підглядання і под. І тоді вже ніщо не зупинить її від деградації та перетворення в режимну політично-поліційну структуру.
Законодавство про боротьбу з тероризмом потрібне. Але воно мало б чітко прописувати повноваження антитерористичних підрозділів та можливості їх застосування. Нинішній проект закону "Про боротьбу з тероризмом" та поправки до законів супутніх є доволі слабким з точки зору європейської практики і не містить багатьох положень, прописаних в законодавстві багатьох європейських країн. У нас виходить свій закон. Та й "свої", очевидно, терористи.
До речі, вперше терористів в Україні зафіксували 9 березня 2001 року під пам'ятником Шевченка. Їх бачив там нинішній автор "антитерористичних" законопроектів.
Р.S. Автор звертався за коментарями до багатьох генералів СБУ діючого резерву, депутатів та фахівців із права. Практично ніхто з них не знав про документ, котрий уже пройшов процедуру першого читання, а дізнавшись – під різним "соусом" говорити відмовлялись. Одним байдуже, інші просто не відають, треті – воліють не зв'язуватися. Це дає повну можливість пропрезидентській більшості протягнути документ, якого так чекає глава держави... і, очевидно, нове керівництво СБУ, котре обов'язково прийде до влади під такі суперповноваження.
Прокоментувати законопроект "Про внесення змін до законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям закону України "Про боротьбу з тероризмом" погодився Володимир Стретович, голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю й корупцією.
Скажу відверто – цей документ жахливий і в багатьох позиціях порушує Конституцію України. Свого часу Комітет розглядав законопроект "Про боротьбу з тероризмом", і члени Комітету рекомендували сесії відхилити його з причин багаторазового порушення вимог Конституції.
Мабуть тому законопроект "Про внесення змін..." на розгляд комітету не надходив взагалі. Аналізуючи цей документ, доведеться знову говорити про численні порушення Конституції. З правової точки зору відсутність оперативної розшукової справи, як це пропонується записати у частині 15-тій закону "Про оперативно-розшукову діяльність", не дасть можливості прокурору здійснювати нагляд за дією, що була вчинена. Бо фактично ніде не відбуватиметься фіксації дій правоохоронців. Так само не даремно ми записали в чинному законодавстві, що суддя не нижче обласного рівня повинен давати санкцію на прослуховування, бо інакше важко буде з'ясувати шляхи здобування інформації.
Подивімося ст. 31 Конституції, вона гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. У нашому випадку йдеться про те, аби розширити "випадки, передбачені в чинному законодавстві", заплющивши очі на необхідність санкції суду й на тезу про те, "якщо іншими способами одержати інформацію неможливо". На мою думку, добросовісні "органи" не використовують оті "інші способи", а саме розвідку, агентурні дані, аналітичні розробки.
Загалом, із документа випливає, що влада хоче всіх назвати терористами та прослуховувати їх. Проект закону є реакційним за своєю суттю, бо він нівелює права і свободи, які визначені Конституцією.
