СДПУ(О) контролює 1/3 України
П'ятниця, 28 лютого 2003, 20:37
Щоб зібрати в одному місці всю армію депутатів-членів СДПУ(О), доведеться орендувати у Суркіса стадіон "Динамо". Як зізнався Медведчук, в його партії близько 10 000 членів рад усіх рівнів – від Верховної і до сільської.
Про стрімке входження соціал-демократів у владу по всій її вертикалі стали говорити на другий день після переїзду Медведчука на Банкову. Чутки знайшли своє пряме підтвердження у призначенні Івана Різака губернатором Закарпаття у вересні 2002. Потім члени СДПУ(О) отримали в управління ще дві області – Черкаську й Чернігівську. Число районних адміністрацій, де правлять есдеки, не підрахували.
І ось в інтерв'ю газеті "2000" Медведчук перерахував весь "кадровий потенціал" партії.
Отже, крім трьох губернаторів, в активі СДПУ(О) 166 "керівників районного рівня" – глав райадміністрацій і їх заступників. Тобто на місцевому рівні влади есдеки покрили третину країни – адже всього в Україні 490 районів. (Можливо, трохи менше, ніж 1/3 - бо в керівництві однієї райадміністрації може бути кілька членів СДПУ(О).
Однак верхівка партії зібрана у Києві. Крім Медведчука, членами СДПУ(О) є два заступники глави АП, Іщенко і Загородній.
У центральній виконавчій владі, згідно зі словами Медведчука, СДПУ(О) має двох міністрів, 1 голову держкомітету, 1 держсекретаря, двох начальників головних управлінь міністерств. (Також, як повідомляє партійний сайт, членами СДПУ(О) є два надзвичайних і повноважних посли.)
У законодавчій владі в есдеків – фракція в 38 осіб плюс віце-спікер Зінченко, що, як кажуть, останнім часом не ладнає з Медведчуком.
Якщо повернутися до теми місцевої влади, то мерів міст і їх заступників, які перебувають у соціал-демократичній партії – 81 особа.
Члени СДПУ(О) працюють головами трьох облрад. У 12 областях вони – серед заступників голови обласної ради.
Саме в місцевій представницькій владі есдеків найбільше. "У наших рядах – 3 депутати Верховної Ради Криму, 107 депутатів обласних рад, понад тисячу депутатів міських рад і понад дві тисячі – районних. Найчисленніша група – голови сільрад, а також депутати сільських і селищних рад – їх в СДПУ(о) понад шість із половиною тисяч. Тобто близько десяти тисяч депутатів усіх рівнів", - заявив Медведчук.
Він не без гордості назвав число власників партквитка – близько 350 тисяч осіб. Середній вік членів партії – 39 років. На третину організація складається з молоді до 30 років.
"780 районних і міських, майже 17 000 первинних організацій. СДПУ(о) – потужна суспільно-політична сила. Досить проаналізувати цифри". Найбільше ідеї есдеків прижилися й насадилися в Закарпатській, Харківській і Запорізькій областях – тут наймасовіші облорганізації СДПУ(О).
Далі Медведчук непрямо підтвердив найулюбленіше знущання Тимошенко на тему "СДПУ(О) – партія робітників і селян". Медведчук: "Якщо брати за соціальною ознакою, то на першому місці в нас працівники сільського господарства, далі – працівники науки й освіти і ті, хто зайнятий у промисловій сфері".
Медведчук поправляє Кравчука
Усе це була кількісна характеристика есдеків. Якщо ж говорити про якість, то це партія незворушних індіанців. Принаймні, Медведчук закликає своїх не рипатися.
"Парламент – це місце, де пристрасті розпалюються до краю, емоції б'ють через край. Причому не тільки в Україні… Соціал-демократи у Верховній Раді, безумовно, намагаються дивитися на речі тверезо, без зайвих емоцій. Але ніщо людське їм не чуже".
Так ось, ця слабкість піддаватися емоціям вилилася у скандал, який почався у кінці 2002 і який навіть зараз продовжують час від часу обсмоктувати.
Медведчуку – питання про заяви Кравчука. Лідер парламентських есдеків, як відомо, поховав парламентську більшість після скасування переділу комітетів. Виявляється, лідер фракції СДПУ(О) просто погарячкував. І тепер Медведчук ставить "дідуся" на місце:
"Те, про що ви говорите, - наслідок емоційної репліки шановного Леоніда Кравчука. Міркуючи гіпотетично, він вголос поставив питання: мовляв, навіщо грати у більшість, підтримувати її, якщо фактично вона не відповідає тим критеріям, які задумувалися? Але ця репліка - аж ніяк не демарш, не офіційна заява фракції (а тим більше всієї партії) СДПУ(о) про припинення роботи у більшості і з більшістю, а роздум, на який має право будь-який член партії. Відповідальність же за діяльність уряду наша фракція несе настільки, наскільки вона причетна до формування цього уряду".
(Цікаво, Кравчуку не образливо грати роль "весільного генерала", яку інакомовно, але дуже прозоро виділив йому Медведчук?)
Закінчення ж інтерв'ю повинно показати лідера есдеків як людину не просто незворушну, але і хитру. Стільки нейтральних слів опозиція ще не чула від Медведчука:
"Влада сьогодні сильна як ніколи. Скажу так: чим активніше поводиться опозиція, тим ефективнішою й сильнішою стає влада. Вона виграє у такій ситуації. Тому що опозиція у своїх спробах атакувати спирається не тільки на вигадані, неіснуючі проблеми, але й на недоліки реальні, критика яких абсолютно справедлива. Показуючи проблемні місця, опозиція звертає на них увагу влади. І ми ці недоліки усуваємо. У виграші - народ України.
Якоюсь мірою можна сказати, що ми сьогодні вчимося в опозиції. Влада стає більш коректною, ефективніше вирішує завдання державного будівництва, боротьбу з корупцією, забезпечення соціальних гарантій. Але я впевнений, що прийде час, коли влада буде вчити опозицію, передусім сучасним європейським цивілізованим формам висловлення протесту".
Не боїться Медведчук і кривих слів на свою адресу:
"Я знаходжу позитив у будь-якій критиці. Якщо вона об'єктивна, то це веде до прогресу, якщо ж критика безпідставна, побудована на надуманих прикладах, відвертій брехні, то це також дає позитивний результат. Люди бачать, хто є хто насправді. Народ-то не обдуриш".
Про стрімке входження соціал-демократів у владу по всій її вертикалі стали говорити на другий день після переїзду Медведчука на Банкову. Чутки знайшли своє пряме підтвердження у призначенні Івана Різака губернатором Закарпаття у вересні 2002. Потім члени СДПУ(О) отримали в управління ще дві області – Черкаську й Чернігівську. Число районних адміністрацій, де правлять есдеки, не підрахували.
І ось в інтерв'ю газеті "2000" Медведчук перерахував весь "кадровий потенціал" партії.
Отже, крім трьох губернаторів, в активі СДПУ(О) 166 "керівників районного рівня" – глав райадміністрацій і їх заступників. Тобто на місцевому рівні влади есдеки покрили третину країни – адже всього в Україні 490 районів. (Можливо, трохи менше, ніж 1/3 - бо в керівництві однієї райадміністрації може бути кілька членів СДПУ(О).
Однак верхівка партії зібрана у Києві. Крім Медведчука, членами СДПУ(О) є два заступники глави АП, Іщенко і Загородній.
У центральній виконавчій владі, згідно зі словами Медведчука, СДПУ(О) має двох міністрів, 1 голову держкомітету, 1 держсекретаря, двох начальників головних управлінь міністерств. (Також, як повідомляє партійний сайт, членами СДПУ(О) є два надзвичайних і повноважних посли.)
У законодавчій владі в есдеків – фракція в 38 осіб плюс віце-спікер Зінченко, що, як кажуть, останнім часом не ладнає з Медведчуком.
Якщо повернутися до теми місцевої влади, то мерів міст і їх заступників, які перебувають у соціал-демократичній партії – 81 особа.
Члени СДПУ(О) працюють головами трьох облрад. У 12 областях вони – серед заступників голови обласної ради.
Саме в місцевій представницькій владі есдеків найбільше. "У наших рядах – 3 депутати Верховної Ради Криму, 107 депутатів обласних рад, понад тисячу депутатів міських рад і понад дві тисячі – районних. Найчисленніша група – голови сільрад, а також депутати сільських і селищних рад – їх в СДПУ(о) понад шість із половиною тисяч. Тобто близько десяти тисяч депутатів усіх рівнів", - заявив Медведчук.
Він не без гордості назвав число власників партквитка – близько 350 тисяч осіб. Середній вік членів партії – 39 років. На третину організація складається з молоді до 30 років.
"780 районних і міських, майже 17 000 первинних організацій. СДПУ(о) – потужна суспільно-політична сила. Досить проаналізувати цифри". Найбільше ідеї есдеків прижилися й насадилися в Закарпатській, Харківській і Запорізькій областях – тут наймасовіші облорганізації СДПУ(О).
Далі Медведчук непрямо підтвердив найулюбленіше знущання Тимошенко на тему "СДПУ(О) – партія робітників і селян". Медведчук: "Якщо брати за соціальною ознакою, то на першому місці в нас працівники сільського господарства, далі – працівники науки й освіти і ті, хто зайнятий у промисловій сфері".
Медведчук поправляє Кравчука
Усе це була кількісна характеристика есдеків. Якщо ж говорити про якість, то це партія незворушних індіанців. Принаймні, Медведчук закликає своїх не рипатися.
"Парламент – це місце, де пристрасті розпалюються до краю, емоції б'ють через край. Причому не тільки в Україні… Соціал-демократи у Верховній Раді, безумовно, намагаються дивитися на речі тверезо, без зайвих емоцій. Але ніщо людське їм не чуже".
Так ось, ця слабкість піддаватися емоціям вилилася у скандал, який почався у кінці 2002 і який навіть зараз продовжують час від часу обсмоктувати.
Медведчуку – питання про заяви Кравчука. Лідер парламентських есдеків, як відомо, поховав парламентську більшість після скасування переділу комітетів. Виявляється, лідер фракції СДПУ(О) просто погарячкував. І тепер Медведчук ставить "дідуся" на місце:
"Те, про що ви говорите, - наслідок емоційної репліки шановного Леоніда Кравчука. Міркуючи гіпотетично, він вголос поставив питання: мовляв, навіщо грати у більшість, підтримувати її, якщо фактично вона не відповідає тим критеріям, які задумувалися? Але ця репліка - аж ніяк не демарш, не офіційна заява фракції (а тим більше всієї партії) СДПУ(о) про припинення роботи у більшості і з більшістю, а роздум, на який має право будь-який член партії. Відповідальність же за діяльність уряду наша фракція несе настільки, наскільки вона причетна до формування цього уряду".
(Цікаво, Кравчуку не образливо грати роль "весільного генерала", яку інакомовно, але дуже прозоро виділив йому Медведчук?)
Закінчення ж інтерв'ю повинно показати лідера есдеків як людину не просто незворушну, але і хитру. Стільки нейтральних слів опозиція ще не чула від Медведчука:
"Влада сьогодні сильна як ніколи. Скажу так: чим активніше поводиться опозиція, тим ефективнішою й сильнішою стає влада. Вона виграє у такій ситуації. Тому що опозиція у своїх спробах атакувати спирається не тільки на вигадані, неіснуючі проблеми, але й на недоліки реальні, критика яких абсолютно справедлива. Показуючи проблемні місця, опозиція звертає на них увагу влади. І ми ці недоліки усуваємо. У виграші - народ України.
Якоюсь мірою можна сказати, що ми сьогодні вчимося в опозиції. Влада стає більш коректною, ефективніше вирішує завдання державного будівництва, боротьбу з корупцією, забезпечення соціальних гарантій. Але я впевнений, що прийде час, коли влада буде вчити опозицію, передусім сучасним європейським цивілізованим формам висловлення протесту".
Не боїться Медведчук і кривих слів на свою адресу:
"Я знаходжу позитив у будь-якій критиці. Якщо вона об'єктивна, то це веде до прогресу, якщо ж критика безпідставна, побудована на надуманих прикладах, відвертій брехні, то це також дає позитивний результат. Люди бачать, хто є хто насправді. Народ-то не обдуриш".
