Життя після 335 голосів за Януковича
П'ятниця, 18 квітня 2003, 18:50
Ціна, яку заплачено за ухвалення програми уряду Януковича, може виявитися надто високою.
На жаль, сучасна українська політика вивела нове правило: правда фіксується лише за допомогою диктофонів. Четвер тільки ще раз довів це. Голосування за програму уряду просто розширило зону неправди – тепер це можна робити не пошепки і на дивані, а прилюдно і не ховаючи погляд.
Що трапилося 16-17 квітня на зустрічах Януковича із фракціями опозиції, а потім у сесійній залі?
Якщо розбиратися у речах очевидних, то можна помітити ряд помилок і неправд.
Перше – неправду говорять ті, хто стверджує, що Янукович нічого не обіцяв антикучмістам. Відома навіть людина, яка від імені прем'єра проводила переговори – довірена особа Януковича в парламенті, колишній заступник у губернаторстві, депутат Андрій Клюєв.
І не обов'язково вірити на слово тим соціалістам, які стверджують, що на зустрічі з ними Янукович продемонстрував папірець із 38 прізвищами, які підтримуватимуть закон про вибори. Досить просто підняти роздруківки голосування.
217 "за". Із них 14 голосів – це Аграрна партія, яку за очі давно називають філіалом "Регіонів України". Ще п'ять голосів – НДП. Ці показники будуть відповіддю на питання, чи були якісь домовленості. Варто говорити скоріше про їх неповне виконання.
Тепер постає інше питання – чому бартер не було виконано. Можливо, на це вплинула зустріч Медведчука із лідерами більшості, яка, за даними джерел УП, відбулася перед історичним четвергом. І дехто просто злякався.
Можливо, причина зовсім інша. Чи не є підозрілим, що серед більшовиків за закон про вибори голосували дві фракції? При цьому одна повністю (Аграрна партія), а інша – третиною свого складу (НДП). Всі інші голоси з табору фракцій більшості не є несподіваними. Це голоси людей, які душею з опозицією (Плющ та Мусіяка, наприклад).
Очевидно, що взаємозалік перед опозицією від імені донецьких, за певні "компенсатори", мали здійснити інші кучмістські фракції. Все ж таки прем'єр не міг прямо плюнути в обличчя Кучмі, віддавши голоси "Регіонів України" за пропорційний закон, який поки гарант заборонив підтримувати.
Тут ми входимо у зону припущень. Але, можливо, мова ішла про якийсь збій у системі передачі голосів від більшості до опозиції. Інші джерела УП говорять, що десь загубилися гроші на шляху від донецьких до фракції, яка мала виступити реалізатором домовленостей Януковича.
При цьому вказують на людину "із табору опозиції, яка так і не з'явилася у четвер в парламенті". Дивно, але журналісти зі своєї ложі в четвер могли спостерігати пусте крісло Юлії Володимирівни Тимошенко. Її соратник Олександр Турчинов усе спростовує, і тим більше припущення, що вона могла бути посередником між НДП і "Регіонами".
Однак таке пояснення має місце бути – в переказі зі слів одного супервпливого донецького.
Водночас не можна відкидати і зовсім іншу логіку – не Януковича хтось підставив, а він дав обіцянки опозиції, але потім ОСОБИСТО САМ їх не виконав. Якщо виходити із того, що Янукович не дотримав слова, то принципово – для оцінки його рис – чи знав він, коли давав обіцянку соціалістам, що вона нічого не варта. Якщо знав – то це примітивний обман. Якщо ж не знав, то така зміна позиції – гарний індикатор сили хребта прем'єра і його здатності перечити Кучмі.
Але очевидно, що ніхто не зможе стовідсотково стверджувати, хто кого кинув при голосуванні за програму уряду. Можна колупатися у наслідках.
По-перше, заблоковано закон, важливий для хоча б поступового переходу до демократії. Чим це закінчиться? Можливо, восени 2005, рятуючись від президента Ющенка, СДПУ(О) перша бігтиме до парламентського секретаріату реєструвати цей законопроект. А, можливо, українська демократична еміграція в мемуарах кінця 2010-х рр. проливатиме сльози за тим, як було втрачено шанс зупинити авторитарного диктатора.
Але годі фантазувати. Більш очевидний інший наслідок. Така категорія, як "слово прем'єра", виявилося на смітнику. З клеймом жити саме Януковичу. І саме через неможливість встановити, хто кого кинув, для таких наслідків не є принциповим, чи дійсно Янукович давав якісь обіцянки соціалістам.
Ще одне. Опозиція знову показала неорганізованість. В голосуванні, яке принесло 217 голосів "за" закон про вибори, не брали участь 9 членів "Нашої України", 1 соціаліст і 1 член БЮТ. Тобто, мобілізувавши всі свої резерви, вони б могли перемогти.
Хоча, звичайно, це жодним чином не є виправданням для того, що обіцяні (чи дійсно?) 38 голосів вони так і не отримали.
Також до організаційних помилок відноситься і те, що опозиція не домоглася, щоб програма уряду голосувалася другою, після закону по вибори.
І, по-третє, удар по іміджу СПУ, БЮТ і "Нашої України". Теоретично запропонувати Януковичу свої голоси було правильно. В більшості теоретично 240 депутатів. І без опозиції теоретично Янукович міг би пройти. Але для практичної підстраховки він шукав запас. Який і зголосилася дати опозиція – в обмін на закон про вибори.
Ще один переможець на цьому фоні "кинутих" – Комуністична партія. Вона єдиною із фракцій "четвірки" вийшла чистою із зали засідань. І на КПУ, на відміну від соціалістів, БЮТівців і "нашоукраїнців", вороги не можуть повісити ярлик "вони продалися за донецькі долари".
Наслідком того, що відбулося, стане напруження всередині самої опозиції. Зранку перед голосуванням ющенківці так і не змогли виробити єдине рішення. Практично у всіх партійних групах були депутати "за" і "проти". Зрештою всі розійшлися, упевнені, що голосування "вільне".
Один з технологів "Нашої України" Ігор Гринів взагалі упевнений, що цим голосуванням Тимошенко і Мороз залишили собі маневр на 2004 рік, обираючи між Ющенком і Януковичем. Серед частини "Нашої України" є переконання, що це саме Тимошенко і Мороз утягли Ющенка у ці афери з бартером голосів.
Забуваючи при цьому, що напередодні голосування, у середу, до 23 години Ющенко в присутності лідерів політичних груп зустрічався з Януковичем і Клюєвим.
І, можливо, чи не найголовніший наслідок. Тепер Янукович має річний імунітет від депутатської отрути. Має безпрецедентний мандат довіри – 335 депутатів. Саме те, що треба для наступника.
Заслуга Януковича в очах Кучми та, що він домігся цього, не порушивши заповіти "гаранта". Якщо ж Кучма думає, що прем'єр "тупо" кинув опозиціонерів, це ще один зайвий бал в особистий залік кандидата від влади.
Якщо ж Кучмі донесли, що оборудка Януковича з опозицією провалилася в останній момент, то тут прем'єр дав гарний козир проти себе в руки есдеків і "трудовиків". Які після затвердження програми Януковича програли разом зі своїми кандидатами в президенти.
На жаль, сучасна українська політика вивела нове правило: правда фіксується лише за допомогою диктофонів. Четвер тільки ще раз довів це. Голосування за програму уряду просто розширило зону неправди – тепер це можна робити не пошепки і на дивані, а прилюдно і не ховаючи погляд.
Що трапилося 16-17 квітня на зустрічах Януковича із фракціями опозиції, а потім у сесійній залі?
Якщо розбиратися у речах очевидних, то можна помітити ряд помилок і неправд.
Перше – неправду говорять ті, хто стверджує, що Янукович нічого не обіцяв антикучмістам. Відома навіть людина, яка від імені прем'єра проводила переговори – довірена особа Януковича в парламенті, колишній заступник у губернаторстві, депутат Андрій Клюєв.
І не обов'язково вірити на слово тим соціалістам, які стверджують, що на зустрічі з ними Янукович продемонстрував папірець із 38 прізвищами, які підтримуватимуть закон про вибори. Досить просто підняти роздруківки голосування.
217 "за". Із них 14 голосів – це Аграрна партія, яку за очі давно називають філіалом "Регіонів України". Ще п'ять голосів – НДП. Ці показники будуть відповіддю на питання, чи були якісь домовленості. Варто говорити скоріше про їх неповне виконання.
Тепер постає інше питання – чому бартер не було виконано. Можливо, на це вплинула зустріч Медведчука із лідерами більшості, яка, за даними джерел УП, відбулася перед історичним четвергом. І дехто просто злякався.
Можливо, причина зовсім інша. Чи не є підозрілим, що серед більшовиків за закон про вибори голосували дві фракції? При цьому одна повністю (Аграрна партія), а інша – третиною свого складу (НДП). Всі інші голоси з табору фракцій більшості не є несподіваними. Це голоси людей, які душею з опозицією (Плющ та Мусіяка, наприклад).
Очевидно, що взаємозалік перед опозицією від імені донецьких, за певні "компенсатори", мали здійснити інші кучмістські фракції. Все ж таки прем'єр не міг прямо плюнути в обличчя Кучмі, віддавши голоси "Регіонів України" за пропорційний закон, який поки гарант заборонив підтримувати.
Тут ми входимо у зону припущень. Але, можливо, мова ішла про якийсь збій у системі передачі голосів від більшості до опозиції. Інші джерела УП говорять, що десь загубилися гроші на шляху від донецьких до фракції, яка мала виступити реалізатором домовленостей Януковича.
При цьому вказують на людину "із табору опозиції, яка так і не з'явилася у четвер в парламенті". Дивно, але журналісти зі своєї ложі в четвер могли спостерігати пусте крісло Юлії Володимирівни Тимошенко. Її соратник Олександр Турчинов усе спростовує, і тим більше припущення, що вона могла бути посередником між НДП і "Регіонами".
Однак таке пояснення має місце бути – в переказі зі слів одного супервпливого донецького.
Водночас не можна відкидати і зовсім іншу логіку – не Януковича хтось підставив, а він дав обіцянки опозиції, але потім ОСОБИСТО САМ їх не виконав. Якщо виходити із того, що Янукович не дотримав слова, то принципово – для оцінки його рис – чи знав він, коли давав обіцянку соціалістам, що вона нічого не варта. Якщо знав – то це примітивний обман. Якщо ж не знав, то така зміна позиції – гарний індикатор сили хребта прем'єра і його здатності перечити Кучмі.
Але очевидно, що ніхто не зможе стовідсотково стверджувати, хто кого кинув при голосуванні за програму уряду. Можна колупатися у наслідках.
По-перше, заблоковано закон, важливий для хоча б поступового переходу до демократії. Чим це закінчиться? Можливо, восени 2005, рятуючись від президента Ющенка, СДПУ(О) перша бігтиме до парламентського секретаріату реєструвати цей законопроект. А, можливо, українська демократична еміграція в мемуарах кінця 2010-х рр. проливатиме сльози за тим, як було втрачено шанс зупинити авторитарного диктатора.
Але годі фантазувати. Більш очевидний інший наслідок. Така категорія, як "слово прем'єра", виявилося на смітнику. З клеймом жити саме Януковичу. І саме через неможливість встановити, хто кого кинув, для таких наслідків не є принциповим, чи дійсно Янукович давав якісь обіцянки соціалістам.
Ще одне. Опозиція знову показала неорганізованість. В голосуванні, яке принесло 217 голосів "за" закон про вибори, не брали участь 9 членів "Нашої України", 1 соціаліст і 1 член БЮТ. Тобто, мобілізувавши всі свої резерви, вони б могли перемогти.
Хоча, звичайно, це жодним чином не є виправданням для того, що обіцяні (чи дійсно?) 38 голосів вони так і не отримали.
Також до організаційних помилок відноситься і те, що опозиція не домоглася, щоб програма уряду голосувалася другою, після закону по вибори.
І, по-третє, удар по іміджу СПУ, БЮТ і "Нашої України". Теоретично запропонувати Януковичу свої голоси було правильно. В більшості теоретично 240 депутатів. І без опозиції теоретично Янукович міг би пройти. Але для практичної підстраховки він шукав запас. Який і зголосилася дати опозиція – в обмін на закон про вибори.
Ще один переможець на цьому фоні "кинутих" – Комуністична партія. Вона єдиною із фракцій "четвірки" вийшла чистою із зали засідань. І на КПУ, на відміну від соціалістів, БЮТівців і "нашоукраїнців", вороги не можуть повісити ярлик "вони продалися за донецькі долари".
Наслідком того, що відбулося, стане напруження всередині самої опозиції. Зранку перед голосуванням ющенківці так і не змогли виробити єдине рішення. Практично у всіх партійних групах були депутати "за" і "проти". Зрештою всі розійшлися, упевнені, що голосування "вільне".
Один з технологів "Нашої України" Ігор Гринів взагалі упевнений, що цим голосуванням Тимошенко і Мороз залишили собі маневр на 2004 рік, обираючи між Ющенком і Януковичем. Серед частини "Нашої України" є переконання, що це саме Тимошенко і Мороз утягли Ющенка у ці афери з бартером голосів.
Забуваючи при цьому, що напередодні голосування, у середу, до 23 години Ющенко в присутності лідерів політичних груп зустрічався з Януковичем і Клюєвим.
І, можливо, чи не найголовніший наслідок. Тепер Янукович має річний імунітет від депутатської отрути. Має безпрецедентний мандат довіри – 335 депутатів. Саме те, що треба для наступника.
Заслуга Януковича в очах Кучми та, що він домігся цього, не порушивши заповіти "гаранта". Якщо ж Кучма думає, що прем'єр "тупо" кинув опозиціонерів, це ще один зайвий бал в особистий залік кандидата від влади.
Якщо ж Кучмі донесли, що оборудка Януковича з опозицією провалилася в останній момент, то тут прем'єр дав гарний козир проти себе в руки есдеків і "трудовиків". Які після затвердження програми Януковича програли разом зі своїми кандидатами в президенти.
