Литвин: "Цей рік був роком титанічних зсувів у свідомості, переосмислення своєї ролі і місця"

Середа, 30 квітня 2003, 12:32
Під час візиту до Лондону голова Верховної Ради Володимир Литвин відвідав офіс Всесвітньої служби BBC і виступив у прямому ефірі Української служби BBC, де розмова велася переважно про зовнішньополітичну та внутрішню ситуацію в Україні.

Ваш візит до Британії - це перший офіційний візит такої високої посадової особи, як голова Верховної Ради, від часів тривалого періоду певного охолодження стосунків. Чи свідчить це про відновлення двосторонніх, можна сказати, парламентських відносин після тривалого періоду охолодження стосунків України та Британії?

- Ми цього дуже щиро прагнемо, зважаючи на ту роль, яку сьогодні відіграє Велика Британія у європейських справах та у світових справах загалом.

Як ви пояснюєте загальне пожвавлення міжнародних контактів України на Заході останнім часом, особливо в руслі європейської інтеграції?

- Україна не лише на словах, але, на моє переконання, і практичними діями підтверджує свій європейський вибір.

Що це за дії?

- Насамперед це зважена зовнішня політика України, яка розуміє всю необхідність зміцнення безпеки, як європейської, так і трансатлантичної, і відповідним чином долучається до цих справ, особливо у боротьбі з будь-якими проявами тероризму.

Окрім того, це внутрішнє облаштування України в напрямку здійснення політичних та економічних реформ, це реальні кроки в утвердженні громадянського суспільства. Я вважаю, що Україна рухається у вірному напрямку.

Політична реформа, про яку ви щойно згадали, багато в чому залежить від Верховної Ради, яку ви зараз очолюєте. Чи потрібний, на вашу думку, двопалатний парламент в Україні?

- Насамперед треба виходити з реалій, які склалися в Україні, а також із тих завдань, які стоять перед нею. Сьогодні ті країни, які мають двопалатний парламент, обговорюють перехід до однопалатного, а ті, які мають однопалатний, дебатують з приводу того, мати чи не мати дві палати.

Перед Україною стоїть завдання привести діюче законодавство до європейських норм, і нам треба діяти надзвичайно оперативно. Я думаю, наявність двох палат гальмуватиме прийняття рішень. Другий момент - це необхідність зміцнення територіальної цілісності України.

Я думаю, що наявність другої палати й представництва від регіонів може призвести до так званого регіонального егоїзму, що сьогодні Україні не потрібно. Нам треба дуже органічно і вміло поєднати інтереси регіонів із загальнодержавними, а для цього досить можливостей дає й однопалатний парламент.

Що із запропонованого президентом Кучмою законопроекту ви підтримуєте, а що ні?

- Насамперед - це перерозподіл між гілками влади. На превеликий жаль, ми ведемо мову про розподіл повноважень, а, наприклад, у Великій Британії мова йде про взаємодію. Нам треба говорити про взаємодію за європейським зразком.

Дуже важливе посилення ролі парламенту та уряду і їхньої взаємної відповідальності. Тобто йдеться про перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління. Діюча форма на сьогодні себе вичерпала, і суспільні очікування саме на боці реформ.

Як ви думаєте, скільки часу піде на перетворення України на парламентсько-президентську республіку?

- Якщо брати формально, то хотілося б, аби це рішення було освячене якомога швидше, бо на рівні громадськості розуміння необхідності цих процесів є, залишилося його формалізувати. Те, що у нас по суті вже відбулося: ми чи не вперше маємо коаліційний уряд, ми чи не маємо прем'єра, обрання якого відбулося в результаті консультацій фракцій, це була позиція парламенту, і президент освятив це рішення.

Це призвело до кращої структурованості парламенту, я думаю, що також і до більшої відповідальності уряду, а головне - це принесло українському суспільству та політикуму більшу стабільність і визначеність.

Між парламентом та президентом стосунки складалися досить непросто; зараз президент Леонід Кучма звинувачує парламент у тому, що той не приймає необхідних законів, які наближали б Україну до СОТ та Євросоюзу. Чому це не відбувається, адже половина депутатів налаштована проєвропейськи?

- Нам, очевидно, на всіх рівнях влади треба відійти від безплідної і контрпродуктивної практики шукати ворога одне в одному. Треба взяти на себе взаємну відповідальність. Стосовно ж парламенту, то в парламенті були проведені слухання, які перетворилися по суті на загальноукраїнську розмову про перспективи вступу України до СОТ.

Ті парламентські рекомендації, які прийнято, свідчать про налаштованість парламенту на те, щоб приймати необхідні рішення - які буде продукувати уряд. Якщо уряд вносить законопроекти і пропонує прийняти їх у першочерговому порядку, я гарантую, що з боку парламенту жодних перепон не буде. Для нас головне сьогодні - не розмови і не переконання одне одного, а чітко визначена робота з реалізації узгодженого курсу.

В Україні в парламентських кулуарах іноді лунають чутки про те, що при визначенні кадрових рішень не останню роль відіграють гроші. Що можна сказати про такий парламентський бізнес і чи припиниться він коли-небудь?

- Я був би нещирий, коли б сказав, що таких розмов не відбувається. Очевидно, певні підстави для таких розмов є, і очевидно, і має місце практика, можливо, заохочення окремих депутатів. Але я своє основне призначення бачу в тому, щоб привнести моральність у парламент, і там є для цього підґрунтя.

Я переконаний, що моральність і політика - це сумісні поняття, що влада і інтелект - це сумісні поняття. Але, я думаю, політичне структурування парламенту, посилення ролі політичних партій у житті українського суспільства, посилення ролі громадянських інституцій позбавлять такі розмови і домисли ґрунту.

Ви вже не раз коментували це, але станом на сьогодні: чи будете ви балотуватися на президентських виборах?

- Ні, я достатньо добре почуваю себе в парламенті, і, на моє переконання, парламент повинен посилювати свою роль і бути центром політичного й суспільного життя в Україні. Я думаю, це найкраща робота - відчувати свою потрібність на цій ниві. Тим більше я чітко для себе визначив критерії, яким повинен відповідати глава української держави, і я бачу, що у нас є достатньо політиків, які можуть з успіхом виконувати цю місію.

Що це за критерії?

- Насамперед - інтереси українського суспільства, України як держави ця людина повинна ставити вище власних інтересів, по-друге, це професіоналізм. Третій критерій - це висока мораль. Я думаю, що поєднання цих якостей - це основні критерії, яким повинен відповідати провідник нації.

Яке ваше ставлення до заяв президента Кучми щодо високих шансів Віктора Януковича стати наступником президента?

- Я думаю, шанси Януковича та інших кандидатів високі, але прем'єр має значні переваги над іншими кандидатами, він може доводити на практиці, що діє ефективно, приймаючи відповідні рішення, плюс підтримка в одному з найбільших регіонів України - донецькому.

Але час покаже, наскільки ефективно працюватиме уряд Януковича і наскільки тісною буде взаємодія уряду з парламентом, оскільки парламент затвердив програму діяльності уряду, уряд отримав практично індульгенцію на цілий рік спокійної роботи, оскільки парламент цілий рік після прийняття програми уряду не має права відправити уряд у відставку.

Чи вдасться уряду Януковича за півтора роки, які залишилися до виборів, довести свою дієздатність?

- Усе буде залежати від уряду, але можливості для цього є, оскільки, наприклад, чи не вперше бюджет повністю виконується. Я переконаний у тому, що у нас є значні резерви для підвищення доходної частини бюджету, аби уряд працював більш напружено, а відтак - більш ефективно.

Чим ближче до президентських виборів, тим більше політичні фігури, і спікер, мабуть, не виняток, визначаються зі своїми політичними симпатіями до кандидатів. Чи ви особисто вже визначилися?

- Ну, в душі є певні симпатії, я думаю, поки що їх рано оприлюднювати, прийде час - думаю, це можна буде зробити.

Багато аналітиків і журналістів кажуть, що спікер Литвин - це зовсім інша людина, ніж Литвин - глава адміністрації президента Леоніда Кучми. Чи ви погоджуєтеся з такою оцінкою?

- Цілком погоджуюся, оскільки цей рік був роком титанічних зсувів у свідомості, переосмислення своєї ролі і свого місця. Я зовсім інакше дивлюся сьогодні на політичні процеси в Україні. Я розумію необхідність рахуватися з позиціями, з точками зору, з підходами усіх політичних сил і намагатися знайти компромісну лінію, але не таку лінію, яка влаштовувала б усі політичні сили, це не позиція, щоб бути зручним всім, а позицію, яка влаштовувала б український народ та державу.

Чи голова парламенту почувається впевненіше, якщо має свою "рідну" фракцію в парламенті, і чи є у вас така фракція?

- Ні, такої фракції немає, у мене є тринадцять "рідних" фракцій, до всіх я ставлюсь однаково, намагаюся відшукати в їхніх позиціях раціональне зерно і акумулювати єдину позицію українського парламенту.

Як у вас складаються стосунки з президентом Леонідом Кучмою?

- Нормальні ділові стосунки, хоча скажу відверто, що у мене є своя точка зору і своя позиція, яка інколи не співпадає з позицією президента, і я намагаюся її аргументувати і обстоювати. Я вважаю, що сьогодні Україні не потрібна фронда, а потрібна злагоджена й чітка робота.

Чи змінилися ваші стосунки з Віктором Медведчуком - ви майже помінялися з ним ролями: коли ви очолювали адміністрацію, він був одним із керівників парламенту, а зараз він очолює адміністрацію, а ви є головою Верховної Ради...

- Справа в тім, що я не є політичним конкурентом для Медведчука, я не очолюю політичні партії, у мене немає якихось інших інтересів, окрім інтересів парламенту та інтересів українського суспільства, і повірте, це не патетика. Я думаю, тут нам конкурувати не потрібно. Ми ж усі декларуємо, що ми служимо одній справі, одному українському народу.

Ви за фахом історик. В історичній перспективі чи думали ви, що Україна стане незалежною до того, як це сталося, і якою, на вашу думку, вона буде через десять-двадцять років?

- Логіка процесу підводила до того, що рано чи пізно Україна повинна була стати незалежною державою, але я переймаюся більше тим, якою Україна є сьогодні і якою вона буде в майбутньому. Над цим ми всі повинні думати, не забуваючи про своє історичне минуле і його уроки, але ми не повинні іти вперед, будучи оберненими назад.

Ми повинні знати минуле і конструювати майбутнє, якщо не для себе, то для своїх дітей. Я переконаний, що моральність і політика - це сумісні поняття, що влада і інтелект - це сумісні поняття. Але, я думаю, політичне структурування парламенту, посилення ролі політичних партій у житті українського суспільства, посилення ролі громадянських інституцій позбавлять такі розмови і домисли ґрунту.


Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування