Київ, свято, 13 %
Вівторок, 27 травня 2003, 13:33
Кияни, які готувалися мужньо пережити чергове нашестя в центр міста сотень тисяч молодиків та молодиць з нагоди останнього невідворотного весняного свята - Дня Києва, поки що не помітили чергового подарунку. І це - попри активну роз'яснювальну кампанію. Парламент чомусь почав піклуватися про благо народу - ухвалив знизити податок на наші з ними доходи аж до 13%, що дуже підозріло вже само по собі.
Обґрунтовували, як годиться, благом народу, яке, як відомо, є вищою ціллю існування незалежної України. Вірили в те, що всі, кому немилосердна доля призначила платити податки, а не розтринькувати їх на свій розсуд - всі, як один, скупчаться біля дверей податкових адміністрацій зі сльозами на очах, із словами вдячності партії влади, та її уряду, та кнесету.
Така віра - абсолютно нормальне явище в тих країнах, громадяни яких в масі своїй все ж таки довіряють політичному проводу. Не хочеться, але нагадаємо розповсюджене американське прислів'я: ви можете уникнути будь-чого, крім смерті та сплати податків. Але то – в США, які нам не указ.
В Неньці ситуація дещо відмінна. Декілька цифр, люб'язно наданих нам фахівцями дослідницького центру "Імідж-контроль". Отож, в січні-лютому 2003 р. 68% з 5736 опитаних негативно оцінили діяльність президента країни, який у нас і є, власне, уособленням інституту державної влади. 13% позитивних відповідей і майже 20% нейтральних загальну картину поліпшити не можуть.
Але корінь проблеми знаходиться не стільки в площині "позитивно-негативно", скільки в площині довіри до влади як такої. Проте можна зробити деякі висновки з таких цифр.
Публічна підтримка головою держави будь-якого політика відверне від останнього практично половину потенційних симпатиків, а для 40% наших співгромадян така підтримка не матиме ніякого значення. Отже, є підтвердження наукової гіпотези: рівень довіри до інституту влади в суспільстві не перевищує 10%.
Перевіряємо. Травень 2003 р., виборчий округ 206, м. Чернігів, запитання до 1000 громадян: "Підтримка якої політичної сили сприятиме тому, що ви НЕ голосуватимете за кандидата до Верховної Ради?". Відповіді:
президент 30%, КПУ % та БЮТ – майже по 20, Блок Віктора Ющенка - 10, СПУ – 6, СДПУ (о) та Партія Регіонів по 2%.
Висновок: ну не довіряють українці обраній ними ж владі, хоч ти лусни!
Звідси випливає ще один: ну не підуть такі люди добровільно платити податки. Хоч 40%, хоч 13, хоч 5%. Ну не будуть довіряти гроші тим, кому не вірять. Ніколи цього не було, і не буде ніколи. Ані в сучасній Україні, ані в античній Греції, ані в середньовічній Флоренції.
Ба більше: відчайдушні спроби влади підірвати рештки довіри до себе приносять позитивні результати.
Приклад: "всенародне обговорення" конституційної реформи. Всі, кому це потрібно, знають, що ніякого всенародного обговорення не було – попри оприлюднені оптимістичні реляції.
На вулицю з приводу чергового обману ніхто, ясна річ, не піде. Але рівень довіри до влади це аж ніяк не підвищить. А разом і з тим не підвищить і бажання платити податки. Недовірливій людині все одно скільки не платити, а довірливих практично і немає.
Данило Яневський, директор Інституту політичного моделювання
Костянтин Малєєв, директор економічних і всіх інших програм ІПМ
Продовження спільного проекту УП та ІПМ. Початок читайте:
Весна, Чернігів, виборчий округ 206
Декілька неупереджених столичністю думок про рейтинги, вибори та всенародні обговорення
Обґрунтовували, як годиться, благом народу, яке, як відомо, є вищою ціллю існування незалежної України. Вірили в те, що всі, кому немилосердна доля призначила платити податки, а не розтринькувати їх на свій розсуд - всі, як один, скупчаться біля дверей податкових адміністрацій зі сльозами на очах, із словами вдячності партії влади, та її уряду, та кнесету.
Така віра - абсолютно нормальне явище в тих країнах, громадяни яких в масі своїй все ж таки довіряють політичному проводу. Не хочеться, але нагадаємо розповсюджене американське прислів'я: ви можете уникнути будь-чого, крім смерті та сплати податків. Але то – в США, які нам не указ.
В Неньці ситуація дещо відмінна. Декілька цифр, люб'язно наданих нам фахівцями дослідницького центру "Імідж-контроль". Отож, в січні-лютому 2003 р. 68% з 5736 опитаних негативно оцінили діяльність президента країни, який у нас і є, власне, уособленням інституту державної влади. 13% позитивних відповідей і майже 20% нейтральних загальну картину поліпшити не можуть.
Але корінь проблеми знаходиться не стільки в площині "позитивно-негативно", скільки в площині довіри до влади як такої. Проте можна зробити деякі висновки з таких цифр.
Публічна підтримка головою держави будь-якого політика відверне від останнього практично половину потенційних симпатиків, а для 40% наших співгромадян така підтримка не матиме ніякого значення. Отже, є підтвердження наукової гіпотези: рівень довіри до інституту влади в суспільстві не перевищує 10%.
Перевіряємо. Травень 2003 р., виборчий округ 206, м. Чернігів, запитання до 1000 громадян: "Підтримка якої політичної сили сприятиме тому, що ви НЕ голосуватимете за кандидата до Верховної Ради?". Відповіді:
президент 30%, КПУ % та БЮТ – майже по 20, Блок Віктора Ющенка - 10, СПУ – 6, СДПУ (о) та Партія Регіонів по 2%.
Висновок: ну не довіряють українці обраній ними ж владі, хоч ти лусни!
Звідси випливає ще один: ну не підуть такі люди добровільно платити податки. Хоч 40%, хоч 13, хоч 5%. Ну не будуть довіряти гроші тим, кому не вірять. Ніколи цього не було, і не буде ніколи. Ані в сучасній Україні, ані в античній Греції, ані в середньовічній Флоренції.
Ба більше: відчайдушні спроби влади підірвати рештки довіри до себе приносять позитивні результати.
Приклад: "всенародне обговорення" конституційної реформи. Всі, кому це потрібно, знають, що ніякого всенародного обговорення не було – попри оприлюднені оптимістичні реляції.
На вулицю з приводу чергового обману ніхто, ясна річ, не піде. Але рівень довіри до влади це аж ніяк не підвищить. А разом і з тим не підвищить і бажання платити податки. Недовірливій людині все одно скільки не платити, а довірливих практично і немає.
Данило Яневський, директор Інституту політичного моделювання
Костянтин Малєєв, директор економічних і всіх інших програм ІПМ
Продовження спільного проекту УП та ІПМ. Початок читайте:
Весна, Чернігів, виборчий округ 206
Декілька неупереджених столичністю думок про рейтинги, вибори та всенародні обговорення
