Країна в каламутній воді
(Що ж насправді написала Le Figaro)
Четвер, 29 травня 2003, 00:00
Від УП. У репортажі про перший день візиту прем'єра Віктора Януковича до Парижу на УТ-1 журналіст вийшов з таким стендапом: "Україна - велика європейська держава", - Віктор Янукович у сьогоднішньому номері газети "Фігаро". Певний реверанс з Єлисейських полів в українські, який свідчить про те, що візит відбувається на новому політичному тлі". Журналіст навіть показав номер "Фігаро" зі статтею про "велику Європейську державу".
Інтерв'ю Януковича з таким заголовком з цитатою прем'єра дійсно вийшло в "Фігаро". Проте в цьому ж номері доскіпливі французські журналісти помістили ще одну статтю, про яку УТ-1 не повідомило. Після цього різкого матеріалу складно говорити про якийсь "реверанс з Єлисейських полів".
Стаття називалася трохи інакше, а саме – "Країна в каламутній воді". Невже люди на УТ-1 дотепер думають, що, будучи в Україні, неможливо довідатися, що саме пише західна преса? І що можна безкарно брехати глядачам, прогинаючись перед прем'єром?
Зрозуміло, що про те, що насправді писали у Франції на першій сторінці, довідаються тільки нечисленні українські читачі "Фігаро" і користувачі Інтернету. Отже – переклад статті, якою Франція зустрічала українського прем'єра.
Прем'єр-міністр цієї країни, що знаходиться в надзвичайно скрутному становищі, прибув сьогодні (у вівторок- УП) до Парижу. Перманентна політична криза, економіка підірвана корупцією - валовий національний продукт скоротився у два рази за 10 років, зниження прав людини, незавершені реформи, гучні скандали. Україна розтринькала всі шанси, які дала цій країні незалежність 1992. Вона має поганий імідж нестабільної території, де процвітає мафія і незаконна торгівля зброєю.
Три ворогуючі олігархічні клани, які часто представляють російські інтереси, захопили економіку країни. Вони визначають парламентське життя і тримають основні засоби масової інформації. Господар донецького регіону – історичного серця радянської промисловості – колишній губернатор, прем'єр-міністр Віктор Янукович серед них є зіркою, що сходить.
Але хороший тактик, президент Леонід Кучма, який з 1994 перебуває при владі, зволікає з визначенням свого наступника перед президентськими виборами, запланованими на наступний рік. Керівник країни не втрачає надії провести конституційну реформу, яка дозволила б йому залишитися на своїй посаді до 2007.
Дуже розрізнена опозиція намагається викривати ці удавані реформи, свавілля можновладців і спроби юридичного переслідування провідників опозиції як от колишнього віце-прем'єра Юлії Тимошенко.
За таких умов європейці дуже стримані в бажанні бачити Україну серед країн Європейського Союзу. Брюссельська комісія обмежилася тим, що запропонувала їй статус "близького сусіда". Втім, без ілюзій Кучма вважає, що його країна "буде готова" вступити до ЄС уже до 2010.
Він повертає погляд на Захід, оголошуючи політику реформ. Зближення з НАТО відбувається проти вітру й приливів. З США відносини тільки-но відновлюються після тривалих підозр у незаконному продажу радарів Кольчуга Саддаму Хусейну. Тому, незважаючи на рішення ООН, Київ був записаний Вашингтоном до списку країн, які підтримали його вторгнення до Іраку, після того як було відправлено РХБ-батальйон із символічною місією до Кувейту. Два батальйони українців можуть також взяти участь у стабілізаційних силах в регіоні.
Росія залишається відчутною силою у грі стримання балансу, традиційній для України. Стомлена більш ніж 350-річною опікою вона все ж залишається під економічною владою більшого сусіда. Ця тенденція посилилася після справи Гонгадзе. Влада звинувачується опозицією у замовленні вбивства журналіста, чиє обезголовлене тіло було знайдене у листопаді 2000.
В 2000, президент Кучма, надто ослаблений, судорожно шукав підтримки у російських фінансово-політичних груп, відкриваючи їм всі двері держави. На початку травня, відвідуючи Ялту, Володимир Путін накреслив своєму колезі перспективу "Великої Європи", яка об'єднає ЄС та СНД. Стурбована власними прерогативами (а саме вступу до СОТ) Україна прийняла ці умови.
"Європа повинна допомогти Україні утвердити демократію та прозорість", - закликає журналістка Юлія Мостова і попереджає: "Протягом наступних 5 років усе це може бути знесене". Таким чином президентські вибори наступного року стануть вирішальним тестом.
Оригінал читайте тут:
Lefigaro. Un pays en eau trouble
Інтерв'ю Януковича з таким заголовком з цитатою прем'єра дійсно вийшло в "Фігаро". Проте в цьому ж номері доскіпливі французські журналісти помістили ще одну статтю, про яку УТ-1 не повідомило. Після цього різкого матеріалу складно говорити про якийсь "реверанс з Єлисейських полів".
Стаття називалася трохи інакше, а саме – "Країна в каламутній воді". Невже люди на УТ-1 дотепер думають, що, будучи в Україні, неможливо довідатися, що саме пише західна преса? І що можна безкарно брехати глядачам, прогинаючись перед прем'єром?
Зрозуміло, що про те, що насправді писали у Франції на першій сторінці, довідаються тільки нечисленні українські читачі "Фігаро" і користувачі Інтернету. Отже – переклад статті, якою Франція зустрічала українського прем'єра.
Прем'єр-міністр цієї країни, що знаходиться в надзвичайно скрутному становищі, прибув сьогодні (у вівторок- УП) до Парижу. Перманентна політична криза, економіка підірвана корупцією - валовий національний продукт скоротився у два рази за 10 років, зниження прав людини, незавершені реформи, гучні скандали. Україна розтринькала всі шанси, які дала цій країні незалежність 1992. Вона має поганий імідж нестабільної території, де процвітає мафія і незаконна торгівля зброєю.
Три ворогуючі олігархічні клани, які часто представляють російські інтереси, захопили економіку країни. Вони визначають парламентське життя і тримають основні засоби масової інформації. Господар донецького регіону – історичного серця радянської промисловості – колишній губернатор, прем'єр-міністр Віктор Янукович серед них є зіркою, що сходить.
Але хороший тактик, президент Леонід Кучма, який з 1994 перебуває при владі, зволікає з визначенням свого наступника перед президентськими виборами, запланованими на наступний рік. Керівник країни не втрачає надії провести конституційну реформу, яка дозволила б йому залишитися на своїй посаді до 2007.
Дуже розрізнена опозиція намагається викривати ці удавані реформи, свавілля можновладців і спроби юридичного переслідування провідників опозиції як от колишнього віце-прем'єра Юлії Тимошенко.
За таких умов європейці дуже стримані в бажанні бачити Україну серед країн Європейського Союзу. Брюссельська комісія обмежилася тим, що запропонувала їй статус "близького сусіда". Втім, без ілюзій Кучма вважає, що його країна "буде готова" вступити до ЄС уже до 2010.
Він повертає погляд на Захід, оголошуючи політику реформ. Зближення з НАТО відбувається проти вітру й приливів. З США відносини тільки-но відновлюються після тривалих підозр у незаконному продажу радарів Кольчуга Саддаму Хусейну. Тому, незважаючи на рішення ООН, Київ був записаний Вашингтоном до списку країн, які підтримали його вторгнення до Іраку, після того як було відправлено РХБ-батальйон із символічною місією до Кувейту. Два батальйони українців можуть також взяти участь у стабілізаційних силах в регіоні.
Росія залишається відчутною силою у грі стримання балансу, традиційній для України. Стомлена більш ніж 350-річною опікою вона все ж залишається під економічною владою більшого сусіда. Ця тенденція посилилася після справи Гонгадзе. Влада звинувачується опозицією у замовленні вбивства журналіста, чиє обезголовлене тіло було знайдене у листопаді 2000.
В 2000, президент Кучма, надто ослаблений, судорожно шукав підтримки у російських фінансово-політичних груп, відкриваючи їм всі двері держави. На початку травня, відвідуючи Ялту, Володимир Путін накреслив своєму колезі перспективу "Великої Європи", яка об'єднає ЄС та СНД. Стурбована власними прерогативами (а саме вступу до СОТ) Україна прийняла ці умови.
"Європа повинна допомогти Україні утвердити демократію та прозорість", - закликає журналістка Юлія Мостова і попереджає: "Протягом наступних 5 років усе це може бути знесене". Таким чином президентські вибори наступного року стануть вирішальним тестом.
Оригінал читайте тут:
Lefigaro. Un pays en eau trouble
