Борис Тарасюк: "Я Кучму як відрізав – і все, і забув про нього"

Четвер, 29 травня 2003, 13:33
У 2000 році Борис Тарасюк був відставлений з великої дипломатії. У 2003 він прийшов у велику політику. Місяць тому Тарасюк очолив Народний Рух, однак зараз він не виключає, що сценарій може повторитися з точністю для навпаки. Тарасюк не проти повернутися на дипломатичну службу. Знову главою МЗС – при президенті Ющенку. Про це і багато іншого він розповів в інтерв'ю "Українській правді".


- Борисе Івановичу, традиційно президент Кучма ледь не на кожній прес-конференції згадує Тарасюка як винуватця провалу євроінтеграції України? Чому так відбувається?

- Бо в нього такі порадники є. Орел такий великий інтегратор. Тому так і відбувається. (Анатолій Орел - заступник глави АП, начальник управління зовнішньої політики - "Українська правда".)

- Все-таки, може дійсно на рівні комітету відбувається не те, що він очікує в просуванні до Європи?

- Ви знаєте, не президенту керувати парламентським комітетом. Нехай він розбереться зі своєю адміністрацією і керує нею. І країною в межах повноважень - належним чином і відповідно до Конституції.

Щодо комітету, то в мене є що розповісти. Я можу навести приклади, коли подаються неграмотні законопроекти за підписом президента. Нехай він розбереться зі своїм оточенням.

Якщо ж говорити про законотворчу роботу, то комітету перешкоджали навіть затвердити повноваження. І це робив ніхто інший, як нинішній віце-прем'єр. (Тарасюк не назвав прізвище, але очевидно, що ідеться про Дмитра Табачника - УП.) І це робилося за вказівкою Банкової. Мені це відомо.

- Так все-таки, що вами зроблено?...

- Саме комітет ініціював парламентські слухання з питань відносин Україна-Європейський союз. І саме за рекомендацією комітету парламент ухвалив розгорнуті рекомендації, в яких чітко визначено, кому що належить робити: і Верховній Раді, і президенту, і уряду. Саме за ініціативою комітету були проведені слухання по взаєминах Україна-НАТО. І саме за ініціативою комітету український парламент вперше за роки незалежності схвалив рішення про членство України в НАТО.

Тому говорити, що хтось комусь заважає - це спроба перекинути свою відповідальність на інших. Із близько 800 законопроектів, які Верховна Рада має розглянути лише цієї сесії, комітет за своєю ініціативою 284 визнав такі, які підпадають під компетенцію нашого комітету. І працюємо над ними за власною ініціативою. Вже підготовлено 92 експертні висновки. Комітет створив науково-експертну раду, куди запросив найкращих фахівців.

Є конкретні випадки, коли уряд подавав законопроекти відверто лобістського спрямування. Уряд, який контролюється Банковою! Є чимало прикладів, коли комітет відхиляв законопроекти через їх невідповідність нашим зобов'язанням перед ЄС і курсу на вступ до СОТ. Але, незважаючи на заперечення комітету, був схвалений законопроект, який, попри моє письмове звернення до президента, був ним підписаний.

- Про що ідеться?

- Законопроект прямого лобістського спрямування відносно ліцензування виробництва зошитів, який суперечить правилам і принципам СОТ. І через який будуть проблеми із вступом до Світової організації торгівлі. Президент про це знав, але підписав законопроект. Так хто у нас гальмує вступ до ЄС і СОТ?!

- Може, щоб закрити цю тему: як взагалі ви розсталися з президентом? Може, причини такої критики у відставці криються?

- Та нічого подібного. Я ж його не чіпав. Я його як відрізав - і все, і забув про нього. І я прийняв рішення, що з цією людиною не можна реалізувати ті засади зовнішньої політики, які декларуються. Не можна! Просто не можливо! Через це я пішов у політику.

Це він починає говорити, що комітет не виконує свої функції. Звідки він знає, що робить комітет, які в нього функції?! Прийшов би і запитав!

- Що ви думаєте про наслідки нещодавньої вашингтонської конференції, яка, на думку експертів, може просунути відносини України і НАТО?

- Ні інтересам України, ні інтересам НАТО не відповідає погіршення стосунків. По-друге, звинувачення у продажу "Кольчуг" - які стали не єдиною, а однією з причин - власне, не мають підтвердження і досі. Чи були продані "Кольчуги", чи ні?

Але те, що відбувається в Україні, і як поводить себе президент - воно далеке від тих демократичних принципів, на яких побудовано і НАТО, і Європейський союз. Отже, без зміни поведінки влади не можна говорити про поступ у відносинах з цими структурами.

Те, що відбулося у Вашингтоні і Лондоні, є позитивним сигналом, який став можливий після чіткої позиції України, зайнятої щодо іракської кризи.

- Така орієнтація на США, а не європейські країни, може бути пересторогою для інтеграції саме в ЄС? Франція й Німеччина зайняли обережну позицію, а Україна була на проамериканській…

- Хіба на проамериканській? Хіба Україна підтримувала війну? Дії коаліції? Ні. Ні законодавча, ні виконавча влада, ні соціологічні опитування, які свідчать, що більше 90% українців проти війни. Тому Україна якраз займала виважену позицію.

Я вважаю, що завжди програє той, хто буде орієнтуватися на ту або іншу країну або групу країн. Завжди буде у програшу - як це відбувається з нашим президентом. Коли ж будуть вироблені чіткі засади і принципи зовнішньої політики, і коли буде їх реалізація - тоді можна буде говорити, що Україну поважатимуть, і вона буде передбачуваним партнером. А не таким, що: сьогодні - НАТО і ЄС, а завтра - Росія й Білорусь.

- Чому ви не сприймаєте логіку президента про те, що для нас пріоритетні економічні відносини саме зі східним сусідом?

- Я взагалі не сприймаю логіку президента, тому що її немає. Як можна говорити про логіку, коли заявляється, що наш курс - європейська, євроатлантична інтеграція, а потім підписувати угоду на півсторінки, де в п'яти місцях згадується інтеграція. З Росією й Білорусією. Причому розуміння цієї інтеграції з боку Росії й України зовсім інші. І кінцева мета цієї інтеграції відрізняється. Як можна, зустрічаючись з Путіним, заявляти: альтернативи, ніж поглиблення стосунків із Росією, у нас немає?! А що ж тоді європейський і євроатлантичний курс?!

- Ну можна ще "У Європу разом із Росією"… Є така ідеологія.

- Хибна. Більш того, небезпечна. Оскільки Росія має зовсім інші цілі у своїх стосунках із ЄС і НАТО. Як ми можемо прив'язувати себе до політики Росії? Я не розумію логіку, яка приводить нас до другорядних позицій.

Уже Путін заявляє після зустрічі з нашим президентом, що 31 травня на саміті Росія-ЄС у Санкт-Петербурзі буде обговорюватися питання про спільний економічний простір з ЄС. Куди він запросить всіх глав держав СНД. Що виходить? Що Україна почне спілкуватися з ЄС через Росію? Та де ж тоді суверенітет держави? Чому він дає можливість собою маніпулювати Путіну? Путін нав'язав йому головування у СНД, а тепер Путін його поступово підводить під своє підпорядкування.

- З іншого боку, останнім часом можна було почути теплі заяви щодо перспектив України в ЄС із вуст Ширака, Шредера, Ферхойгена…

- В цілому, я можу тільки привітати все позитивне, що лунає з боку європейських лідерів щодо України. Чому так відбувається? Хотілося б знати. Я не виключаю, очевидно, це є опосередкованим відлунням і в україно-американських відносинах.

- Розкажіть, а хто має більший вплив у такому процесі, як розширення ЄС - уряди країн Євросоюзу чи виконавчі структури об'єднання, тобто єврокомісари? Проді нинішня комісія ідуть у відставку в 2005. То ж де Україні треба шукати більше прихильності?

- Ну, першоджерелом є, звичайно, уряди. Якщо намітиться переважна більшість урядів країн ЄС, які підтримують, то асоційоване членство України в ЄС таки стане реальністю. Якщо ж цього не буде, то ніяка Європейська комісія не зможе нічого вдіяти.

Якщо говорити про Єврокомісію, то, звичайно, її думка багато важить, але не забуваймо, що це думка органу, який є вторинним від країн, що його утворили. В цьому відношенні позиція Європейської комісії щодо України є більш негативною, ніж окремих країн-членів.

- Чому?

- Я можу припустити, що це пов'язано із додатковою роботою для єврокомісарів. Також мова іде про кошти, і немалі. І, крім того, серед європейської бюрократії у Брюсселі існує певний негативізм по відношенню до України. Яка причина цього? Тут треба заглибитися у психологію. Але цей негативізм існує, і я його відчув, коли спілкувався зі службовцями Єврокомісії. Звісно, там є люди, які об'єктивно або прихильно ставляться до України, але їх менше.

- Але ж у Туреччині, яка починає переговори про вступ до ЄС - у неї ситуація з демократією не є набагато кращою. Румунія не є кращою в економіці, ніж Україна…

- Очевидно, що і зміна ставлення до України не є результатом кардинальних позитивних змін всередині України. Ми знаємо, що це не так.

Ця зміна ставлення є наслідком політичної позиції країн-членів ЄС. Так само як політичним рішенням було надання свого часу асоційованого статусу Туреччині. Будемо сподіватися, що ми станемо свідками політичного рішення на користь України.

- Якщо говорити про НАТО - як, на ваш погляд, може вплинути зміна генерального секретаря цієї організації на відносини Альянсу з Україною?

- На мою думку, нинішній генсек Робертсон досить позитивно ставився до України - настільки, наскільки Україна давала для цього підстави. Не можна не помітити його позитивних заяв на останній конференції у Вашингтоні. Хоча він там наголосив, що проблеми у відносинах залишаються. Але зараз вони відійшли на другий план.

Важко спрогнозувати, які будуть відносини України і НАТО за нового генерального секретаря, але не можна забувати, що він є слугою країн-членів. І не він, а країни-члени визначають політику Альянсу.

Більше того, сукупні повноваження послів членів НАТО при Альянсі є набагато більшими, ніж повноваження генерального секретаря. Він тільки озвучує позицію. А саме постійні представники складають орган - Північноатлантичну Раду - яка приймає політичні рішення. Ці політичні рішення є складовою позицій, які існують у столицях держав НАТО.

- Якщо можна, давайте перейдемо до теми внутрішньої політики і такого її аспекту, як амбіції Бориса Тарасюка. Існує думка, що ви є майбутнім міністром закордонних справ при президенті Ющенку. Як ви до таких прогнозів ставитеся?

- Поживемо-побачимо.

- Але чи є у вас сили очолити це міністерство?

- Хо-хо! Скільки завгодно. Але я хочу сказати, цієї ситуації ще не виникло - ми говоримо про гіпотетичну ситуацію. В разі гіпотетичної ситуації й пропозиції я, звичайно, розгляну її. Швидше за все, позитивно. Але про це говорити рано - ще багато треба зробити. Треба перемогти на виборах. І це мене зараз більше переймає.

- Якщо повернутися до часів вашої роботи в МЗС - які помилки, на ваш погляд, ви тоді зробили?

- Це, знаєте, справа не п'яти хвилин - щоб сказати, як я оцінюю свою діяльність… Але в мене є очевидні успіхи. Є і недоліки. Я про успіхи буду говорити, а про недоліки ви говоріть.

Очевидні успіхи - реорганізація міністерства. МЗС був приведений у відповідність до поставлених завдань - не змінюючи при цьому склад міністерства. Реорганізація системи оплати праці працівникам закордонних установ. Членство України в Раді безпеки ООН. Що було ду-уже складним завданням, повірте. Обрання України не було формальним голосуванням - ми мали суперника, за яким була підтримка впливових країн світу. Це Словаччина. Але ми перемогли. І це - результат роботи дипломатів, і моєї особистої. Я встановив рекорд зустрічей з міністрами закордонних справ - 100 зустрічей за тиждень, в Нью-Йорку під час Генасамблеї ООН. Потім, поїздка в Африку, зустрічі з главами МЗС усіх африканських країн - а їх більше 50.

Без перебільшення, можна говорити про позитив україно-російських відносин - саме в цей час з боку Росії було ратифіковано договір про дружбу й співробітництво, і він набув чинності. Саме тоді почалася робота з делімітації україно-російського кордону, а російська сторона заперечувала це до 1998 року. Можна багато згадати про розвиток двосторонніх відносин із багатьма країнами.

- Однак зараз вас обрано головою Народного Руху. Чому ви погодилися очолити цю партію?

- Досить настійливі були пропозиції, і, по-друге, я відчував, що Рух перебуває на складному етапі, і він потребує допомоги. Якщо на переконання провідників Руху я є тією фігурою, яка може допомогти, звичайно, я розглянув - досить тривалий час - цю пропозицію.

- Були якісь умови вашого обрання лідером?

- Ні мені ніхто умов не висував - я б їх не прийняв. Ні я нікому не ставив. Головне - працювати заради зміцнення Руху. Це була головна моя умова. Працювати командою на результат.

- Яка ваша позиція як лідера Руху щодо висунення Ющенка на посаду президента. Чи повинен він бути єдиним кандидатом від опозиції? Від трійки чи від четвірки?

- На з'їзді Народний Рух першим звернувся до Віктора Ющенка, щоби він розглянув можливість висунення своєї кандидатури на посаду президента. Це було політичне рішення - ми розуміємо, що процес ще не почався - але це була оцінка майбутніх виборів Народним Рухом.

Якщо говорити про єдиного кандидата… Я не можу говорити однозначно, але варто було б опозиційним силам виставити єдиного кандидата. І буде прикро, якщо владі вдасться роз'єднати навколо цього питання. Чи може бути спільна кандидатура з комуністами - я маю сумнів щодо цього.

- В такому випадку які повинні бути гарантії від "Нашої України" Олександру Морозу і Юлії Тимошенко?

- Я не став би говорити подібною мовою і не буду коментувати подібною мовою: "давати гарантії". Я можу висловити свою точку зору - опозиційним силам треба висунути єдиного кандидата. Які будуть умови - це питання другорядне. Головне - це відповідає інтересам демократії в Україні. Як будуть проходити домовленості - мені це невідомо, але домовлятися треба однозначно.


Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News