Українці оголосили війну померлому апологету Сталіна. З New York Times

Четвер, 12 червня 2003, 18:51
Поки Україна всіма силами намагається відновити добру репутацію перед Сполученими Штатами, у самих США українська діаспора безкомпромісно бореться за справедливість.

Винуватцем скандалу став кореспондент "The New York Tіmes" Уолтер Дюранті, дарма, що помер півстоліття тому.

Він звинувачується у навмисному замовчуванні факту голодомору в Україні під час висвітлення радянського життя у 30-і роки. 1932 р. Дюранті отримав Пулітцерівську премію – найбільшу нагороду в галузі журналістики - "за безсторонні й об'єктивні репортажі" з СРСР.

Представники української діаспори зі всього світу почали бомбардувати Пулітцерівський комітет ще у квітні цього року, і з того часу звалили на нього більше 15 000 листів, а також тисяч звичайних і електронних повідомлень із вимогами відкликати премію Дюранті. Про це повідомили представники діаспори на своєму веб-сайті. Пристрасті ж пов'язані з 70-річчям голодомору, яке припало на 2003 рік.


 
Уолтер Дюранті
 
Уолтер Дюранті прославився 1929 року, опублікувавши ексклюзивне інтерв'ю зі Сталіним, якого назвав "the greatest living statesman" – "найвизначніший політик сучасності". Відтоді він став улюбленцем радянського уряду і мало не єдиним репортером, який мав до нього доступ.

31 березня 1933 Дюранті писав у New York Times: "Немає ніякого голодомору". Через півроку його думка не змінилася: "Будь-яка інформація про голодомор є перебільшенням або навмисною пропагандою" (New York Times, 24 серпня 1933).

А тим часом цілі українські села зникали з лиця землі, а ті, хто залишався в живих, харчувалися корою дерев, свійськими тваринами й одне одним.

Інший журналіст, Малколм Маггеридж, московський кореспондент "Manchester Guardian", під великим ризиком таємно вирушив на Україну. Він був вражений сценами масового голоду й купами мертвих тіл, які побачив, і описав їх у своїх репортажах. Дюранті накинувся на Маггериджа і намагався довести, що той бреше. Натомість Маггеридж назвав Дюранті "найбільшим брехуном серед усіх журналістів, яких зустрічав", - повідомляє британська газета "The Observer".

Коли інформація про голодомор почала вилазити на поверхню, в одній зі своїх публікацій Дюранті досить образно висловився про вчинки Сталіна: "Не можна приготувати омлет, щоб не розбити кілька яєць". Лише потім стало відомо, що "кількома яйцями" виявилися 7-10 мільйонів українців.

Сама "New York Times" коментує цю подію досить стримано: "У такій ситуації Times не бачить сенсу намагатися переробити історію".

"The Observer" схильна до більш різких заяв: "Наркоман, сексуальний маніяк і апологет Сталіна, британський репортер Уолтер Дюранті і досі вважається переможцем найціннішої журналістської нагороди – Пулітцерівської премії, за висвітлення радянського життя у 30-і роки".

Підстави для таких коментарів дає, зокрема, книга С.Дж.Тейлора "Апологет Сталіна" видана 1990 року. Згідно з книгою, Дюранті справді вживав наркотики та був збоченцем, і навіть підтримував постійні стосунки з відомим окультистом Алістером Кроулі під час свого перебування в Парижі.

Адміністратор Пулітцерівського комітету Сіґ Ґісслер (Sig Gissler) заявив у вівторок, що скарги сприймаються серйозно і досліджуються комітетом. "Стандартів, які регулювали б відкликання премії, не існує. Ми шукаємо правильне рішення й аналізуємо фактори, які повинні бути враховані", - говорить Ґісслер.

Проте відкликання Дюранті розглядається Пулітцерівським комітетом не вперше. 1990 року премію у цього журналіста The New York Tіmes вирішили не відкликати, бо вона була вручена, за словами Ґісслера, "в іншу епоху і при інших обставинах".

Уолтер Дюранті помер 1957 року у віці 73 років, повідомляє www.pbs.org. Живих родичів журналіста розшукати не вдалося.




powered by lun.ua