Відрядження у місто "N": свято чи жалоба?
Вівторок, 17 червня 2003, 16:31
Міський таксист Петро, якому, як і всім городянам, як тут кажуть "глибоко в носі" і судовий процес Павла Івановича, і річниця адміністрування Віктора Володимировича, і заяви Володимира Михайловича, і конституційна реформа, і замахи на президентів віртуозно матюкався українською, російською, румунською, польською, грецькою та італійською.
Другу годину поспіль він стирчав у безнадійній, "президентській" пробці, зніяковіло дивився крізь тріснуту шибку свого старенького "Москвича" на блискучі "Мерседеси" та БМВ з гордими серіями АП, ВР та КМ, що носилися, зухвало ігноруючи провінційні дорожні знаки, затишним українським містом N. Місцева влада покірно чекала найвищого візиту з Києва.
Коли матюки скінчилися, прийшли спомини. В дитинстві чув Петро з вуст дідуся про приїзд до міста "N" останнього австрійського цісаря Франца-Йосифа II. Порівнював почуте від дідуся з сьогоденням.
Била по очах ідеальна розмітка доріг, зроблена спецами із сусідньої іноземної держави - вперше після візиту в тоді радянське місто N Голови Президії Верховної Ради УРСР І. С. Грушецького десь в середині 70-х минулого століття. Про його приїзд тоді, як і про відвідини тодішньої "першої особи", ще напередодні ніхто навіть не здогадувався. Більшовицька скромність до маніакальної секретності.
Незграбний автомобіль-ремонтник проліз між неширокі алейки і чмихав їдким бітумом, роблячи вигляд активного ремонту дороги. Працівники фізіотерапевтичного відділення лікарні у білих халатах, під наглядом відкликаного з відпустки начальника, оббивали молотками стару фарбу із старовинного металевого паркану.
Діти та вчителі школи алярмовими темпами "підмарафечували" навчальний заклад. Спішно закривалися на невизначений термін салони гральних автоматів. Розганялися стихійні базарчики, де бабусі гендлювали цигарками. Щезли різнобарвні зграйки дешевих шльондр в районі місцевої "стометрівки" – сумнівної окраси міста.
Люди знають, що життя в країні "У" - це не тільки низка багаточисельних свят та жалоб, а й напружений час підготовки до них. Тому метушня довкола найвищого столичного гостя сприймалася як належне. Процес як завжди захоплює, а от результат часто розчаровує.
Політики, як відомо, скрізь однакові, відзначає старенький горожанин, продавець морозива пан Ізя, який двічі був в місті Хайфа у дітей та онуків і тому знає світ. У всьому світі, каже він, від простих людей політики відрізняються гіпертрофованим психічним апаратом, який відповідає за амбіції.
На цьому грають всі, кому не ліньки, але тільки ті, хто має можливість. От і стаємо свідками безталанно зрежисованих спектаклів, яких не побачиш більше ніде, хіба що у Північній Кореї. Вони відбуваються під гаслом "приїхав Сам, тепер заживемо". Зась! Сам по-горбачовськи виходить до "спецнароду", широко й щиро посміхається у камери, на прощання по-стаханівськи привітно махає комусь правицею...
Після візитів городяни залишаються на самоті із ліричними споминами, сумними думками та безпідставними надіями. Схематично вони зводяться до наступного:
1. Нічого нового немає в цьому світі.
2. Навіть після третього чи четвертого візиту "Самого" об’їзної дороги довкола міста як не було, так і немає, продовжується катастрофічний зсув ґрунту в самому центрі міста, падають старі будинки.
3. Кошти на все, наприклад, для ремонту доріг та фасадів будівель знаходяться до приїзду високого начальства.
4. Кошти на все закінчуються відразу ж після його, візиту, завершення?
5. Коли ж це все закінчиться і ми будемо жити не від візиту до візиту, а щоденно?
Розтали в пилюці габаритні вогні останнього столичного авто, бабусі знову сіли на ящики з-під бананів, пропонуючи цигарки. Повії взялися на свою нелегку справу. Свіжа штукатурка зі стіни лікарні посипалася під лайку головлікаря, вітальні транспаранти та тимчасові "потьомкінські" споруди, схожі на застиглі пісні Михайла Поплавського або закаменілі жарти Вірки Сердючки, завзято обшарпує літній вітерець - неупереджений до проблем Павла Івановича, Віктора Володимировича, Володимира Михайловича, підступних терористів, конституційної реформи – неупереджений зрештою і до всього іншого.
Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, українське місто "N"
Продовження спільного проекту Української правди та Інституту політичного моделювання. Інші матеріали цього проекту читайте тут
Львівський губернатор як вияв "єльцинського синдрому"
8 червня, Чернігів та кінець української мажоритарки
Червень, Україна, електоральна торгівля
В місті N чекають на "нашого Путіна"
Провінційний погляд на столичну проблему, якої більше ніде не існує
Київ, свято, 13 %
Весна, Чернігів, виборчий округ 206
Декілька неупереджених столичністю думок про рейтинги, вибори та всенародні обговорення
Другу годину поспіль він стирчав у безнадійній, "президентській" пробці, зніяковіло дивився крізь тріснуту шибку свого старенького "Москвича" на блискучі "Мерседеси" та БМВ з гордими серіями АП, ВР та КМ, що носилися, зухвало ігноруючи провінційні дорожні знаки, затишним українським містом N. Місцева влада покірно чекала найвищого візиту з Києва.
Коли матюки скінчилися, прийшли спомини. В дитинстві чув Петро з вуст дідуся про приїзд до міста "N" останнього австрійського цісаря Франца-Йосифа II. Порівнював почуте від дідуся з сьогоденням.
Била по очах ідеальна розмітка доріг, зроблена спецами із сусідньої іноземної держави - вперше після візиту в тоді радянське місто N Голови Президії Верховної Ради УРСР І. С. Грушецького десь в середині 70-х минулого століття. Про його приїзд тоді, як і про відвідини тодішньої "першої особи", ще напередодні ніхто навіть не здогадувався. Більшовицька скромність до маніакальної секретності.
Незграбний автомобіль-ремонтник проліз між неширокі алейки і чмихав їдким бітумом, роблячи вигляд активного ремонту дороги. Працівники фізіотерапевтичного відділення лікарні у білих халатах, під наглядом відкликаного з відпустки начальника, оббивали молотками стару фарбу із старовинного металевого паркану.
Діти та вчителі школи алярмовими темпами "підмарафечували" навчальний заклад. Спішно закривалися на невизначений термін салони гральних автоматів. Розганялися стихійні базарчики, де бабусі гендлювали цигарками. Щезли різнобарвні зграйки дешевих шльондр в районі місцевої "стометрівки" – сумнівної окраси міста.
Люди знають, що життя в країні "У" - це не тільки низка багаточисельних свят та жалоб, а й напружений час підготовки до них. Тому метушня довкола найвищого столичного гостя сприймалася як належне. Процес як завжди захоплює, а от результат часто розчаровує.
Політики, як відомо, скрізь однакові, відзначає старенький горожанин, продавець морозива пан Ізя, який двічі був в місті Хайфа у дітей та онуків і тому знає світ. У всьому світі, каже він, від простих людей політики відрізняються гіпертрофованим психічним апаратом, який відповідає за амбіції.
На цьому грають всі, кому не ліньки, але тільки ті, хто має можливість. От і стаємо свідками безталанно зрежисованих спектаклів, яких не побачиш більше ніде, хіба що у Північній Кореї. Вони відбуваються під гаслом "приїхав Сам, тепер заживемо". Зась! Сам по-горбачовськи виходить до "спецнароду", широко й щиро посміхається у камери, на прощання по-стаханівськи привітно махає комусь правицею...
Після візитів городяни залишаються на самоті із ліричними споминами, сумними думками та безпідставними надіями. Схематично вони зводяться до наступного:
1. Нічого нового немає в цьому світі.
2. Навіть після третього чи четвертого візиту "Самого" об’їзної дороги довкола міста як не було, так і немає, продовжується катастрофічний зсув ґрунту в самому центрі міста, падають старі будинки.
3. Кошти на все, наприклад, для ремонту доріг та фасадів будівель знаходяться до приїзду високого начальства.
4. Кошти на все закінчуються відразу ж після його, візиту, завершення?
5. Коли ж це все закінчиться і ми будемо жити не від візиту до візиту, а щоденно?
Розтали в пилюці габаритні вогні останнього столичного авто, бабусі знову сіли на ящики з-під бананів, пропонуючи цигарки. Повії взялися на свою нелегку справу. Свіжа штукатурка зі стіни лікарні посипалася під лайку головлікаря, вітальні транспаранти та тимчасові "потьомкінські" споруди, схожі на застиглі пісні Михайла Поплавського або закаменілі жарти Вірки Сердючки, завзято обшарпує літній вітерець - неупереджений до проблем Павла Івановича, Віктора Володимировича, Володимира Михайловича, підступних терористів, конституційної реформи – неупереджений зрештою і до всього іншого.
Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, українське місто "N"
Продовження спільного проекту Української правди та Інституту політичного моделювання. Інші матеріали цього проекту читайте тут
Львівський губернатор як вияв "єльцинського синдрому"
8 червня, Чернігів та кінець української мажоритарки
Червень, Україна, електоральна торгівля
В місті N чекають на "нашого Путіна"
Провінційний погляд на столичну проблему, якої більше ніде не існує
Київ, свято, 13 %
Весна, Чернігів, виборчий округ 206
Декілька неупереджених столичністю думок про рейтинги, вибори та всенародні обговорення
