Верховна Рада прийме Закон про боротьбу з інтернет-ЗМІ
Понеділок, 30 червня 2003, 15:16
Наступний тиждень ввійде в історію України як тиждень полювання на інтернет-ЗМІ. До розгляду парламентаріїв запропонований законопроект "Про діяльність в сфері інформатизації"(реєстр. № 3038 від 30.01.2003 р.). Зважаючи на все, задум авторів законопроекту полягає в тому, щоб раз і назавжди знищити інтернет-ЗМІ, не більше і не менше.
Цей сенсаційний висновок можна зробити на підставі аналізу тексту законопроекту. По-перше, законопроект скасовує сам термін "засіб масової інформації в Інтернеті" як такий. Відтепер ми більше не інтернет-журналісти, як мали нахабність думати. Тепер ми – інформатизатори, а точніше "особи, зв'язані зі створенням, поширенням, використанням, збереженням і обробкою об'єктів сфери інформатизації". Відповідно, наші видання – це більше ніякі не видання, а "об'єкти сфери інформатизації".
Далі все просто. Це газети, радіо й телебачення не можна піддавати цензурі і закривати. Тому що вони – засоби масової інформації й у них працюють журналісти (у крайньому випадку, творчі співробітники). Інтернет-видання, тобто тепер уже "об'єкти інформатизації", закривати буде не тільки можна, але й потрібно, наприклад за недотримання принципу "достовірності", або принципу "повноти і своєчасності інформації".
Усе це звичайно ж суперечить і правам людини, закріпленим у Конституції України й Указі президента України "Про заходи для розвитку українського сегмента глобальної мережі "Інтернет" від 2000 р. Це також жодним чином не узгоджується з європейською Декларацією про свободу комунікації в Інтернет,затвердженою Комітетом Міністрів ЄС (Страсбург, 28.05.2003).
Однак це чомусь не збентежило ні Міністерство економіки і європейської інтеграції в особі пана Першина, ні міністерство юстиції в особі Лавриновича. Усі вони поставили свої підписи в листі узгодження законопроекту, разом з міністром освіти і науки Кременем, в.о. глави СБУ Землянським і главою держкомпідприємництва Кужель, а також главою Академії наук Патоном.
Однак цими прізвищами список ворогів українських інтернет-ЗМІ не обмежився. Естафету підхопили народні депутати. Комітет ВР із питань науки й освіти 7 травня 2003 року розглянув цей безпрецедентно дивовижний "Закон про боротьбу з інтернет-ЗМІ" і запропонував ВР прийняти його за основу. 19 березня 2003 року законопроект розглянув Комітет з питань свободи слова й інформації (голова – Томенко, фракція "НУ") і, як вказується в тексті подання, "не має зауважень і пропозицій до цього законопроекту (лист від 25.02.2003 г. № 06-22/17-65)".Правда, Головне науково-експертне управління ВР усе-таки знайшло підступ і внесло деякі зауваження, зміст яких поки невідомий.
Хто ж автор документа? На сервері ВР зазначено, що законопроект запропонований Кабінетом Міністрів і підписаний прем'єром Януковичем. Але зрозуміло, що писав законопроект не Янукович. Щодо справжнього авторства може бути кілька версій. Відповідно до однієї з них, законопроект визрів у надрах СБУ, зокрема, ДСТЗІ. На користь такого припущення говорить сам дух документа, близький цілому рядові документів, продукованих цією похмурою "конторою".
Відповідно до іншої версії, законопроект належить перу зв'язківців, не дарма ж супровідну записку підписав глава Держкомзв'язку Гончар. Ця версія виглядає тим більше переконливою, що відомо спроби зв'язківців узяти під контроль видачу ліцензій на мовлення телекомпаній. Ще два прізвища – глава парламентського комітету з науки й освіти Ніколаєнко і народний депутат Родіонов. Ніколаєнко – соціаліст, а Родіонов – член фракції КПУ. Цікаво, що проти Інтернет-ЗМІ ополчилися представники саме тих фракцій, які останнім часом найбільше закликають до захисту свободи слова. Зокрема, у багатьох на пам'яті виступи Ніколаєнка на підтримку розслідування справи Гонгадзе...
Можна припустити, що, як це в нас часто буває, підписуючи і підтримуючи законопроект чиновники й депутати просто не завдали собі клопоту заглянути в текст документа і розібратися, що лежить за терміном "інформатизація". Адже, за великим рахунком, законопроект може бути застосований не тільки проти інтернет-ЗМІ. Його жертвами можуть стать і звичайні газети, радіо й телебачення, оскільки вони теж створюють "інформаційний продукт – цифрові дані, призначені для задоволення інформаційних потреб користувача". Залучивши певну частку фантазії їх теж можна оголосити "об'єктами інформатизації" і вивести з-під дії міжнародних норм, що стосуються захисту журналістів.
Більш того, подібний "інформаційний продукт" створюють і багато державних діячів, наприклад, президент України Леонід Кучма на своєму інтернет-сайті. Якщо законопроект буде затверджений, Леоніду Кучмі доведеться відповідати за всією суворістю закону за "повноту й своєчасність інформації, що надається користувачеві". А якщо якийсь виступ Кучми буде викладено неповно або несвоєчасно, то це спричинить "обмеження діяльності суб'єктів у сфері інформатизації". Тобто обмежать всенародно обраного у висловленнях. Абсурд? А з Мін'юстом погоджено. І парламентський комітет із питань свободи слова підтримав.
Читайте також:
Кабмінівські спроби законодавчого регулювання українського Інтернету
Цей сенсаційний висновок можна зробити на підставі аналізу тексту законопроекту. По-перше, законопроект скасовує сам термін "засіб масової інформації в Інтернеті" як такий. Відтепер ми більше не інтернет-журналісти, як мали нахабність думати. Тепер ми – інформатизатори, а точніше "особи, зв'язані зі створенням, поширенням, використанням, збереженням і обробкою об'єктів сфери інформатизації". Відповідно, наші видання – це більше ніякі не видання, а "об'єкти сфери інформатизації".
Далі все просто. Це газети, радіо й телебачення не можна піддавати цензурі і закривати. Тому що вони – засоби масової інформації й у них працюють журналісти (у крайньому випадку, творчі співробітники). Інтернет-видання, тобто тепер уже "об'єкти інформатизації", закривати буде не тільки можна, але й потрібно, наприклад за недотримання принципу "достовірності", або принципу "повноти і своєчасності інформації".
Усе це звичайно ж суперечить і правам людини, закріпленим у Конституції України й Указі президента України "Про заходи для розвитку українського сегмента глобальної мережі "Інтернет" від 2000 р. Це також жодним чином не узгоджується з європейською Декларацією про свободу комунікації в Інтернет,затвердженою Комітетом Міністрів ЄС (Страсбург, 28.05.2003).
Однак це чомусь не збентежило ні Міністерство економіки і європейської інтеграції в особі пана Першина, ні міністерство юстиції в особі Лавриновича. Усі вони поставили свої підписи в листі узгодження законопроекту, разом з міністром освіти і науки Кременем, в.о. глави СБУ Землянським і главою держкомпідприємництва Кужель, а також главою Академії наук Патоном.
Однак цими прізвищами список ворогів українських інтернет-ЗМІ не обмежився. Естафету підхопили народні депутати. Комітет ВР із питань науки й освіти 7 травня 2003 року розглянув цей безпрецедентно дивовижний "Закон про боротьбу з інтернет-ЗМІ" і запропонував ВР прийняти його за основу. 19 березня 2003 року законопроект розглянув Комітет з питань свободи слова й інформації (голова – Томенко, фракція "НУ") і, як вказується в тексті подання, "не має зауважень і пропозицій до цього законопроекту (лист від 25.02.2003 г. № 06-22/17-65)".Правда, Головне науково-експертне управління ВР усе-таки знайшло підступ і внесло деякі зауваження, зміст яких поки невідомий.
Хто ж автор документа? На сервері ВР зазначено, що законопроект запропонований Кабінетом Міністрів і підписаний прем'єром Януковичем. Але зрозуміло, що писав законопроект не Янукович. Щодо справжнього авторства може бути кілька версій. Відповідно до однієї з них, законопроект визрів у надрах СБУ, зокрема, ДСТЗІ. На користь такого припущення говорить сам дух документа, близький цілому рядові документів, продукованих цією похмурою "конторою".
Відповідно до іншої версії, законопроект належить перу зв'язківців, не дарма ж супровідну записку підписав глава Держкомзв'язку Гончар. Ця версія виглядає тим більше переконливою, що відомо спроби зв'язківців узяти під контроль видачу ліцензій на мовлення телекомпаній. Ще два прізвища – глава парламентського комітету з науки й освіти Ніколаєнко і народний депутат Родіонов. Ніколаєнко – соціаліст, а Родіонов – член фракції КПУ. Цікаво, що проти Інтернет-ЗМІ ополчилися представники саме тих фракцій, які останнім часом найбільше закликають до захисту свободи слова. Зокрема, у багатьох на пам'яті виступи Ніколаєнка на підтримку розслідування справи Гонгадзе...
Можна припустити, що, як це в нас часто буває, підписуючи і підтримуючи законопроект чиновники й депутати просто не завдали собі клопоту заглянути в текст документа і розібратися, що лежить за терміном "інформатизація". Адже, за великим рахунком, законопроект може бути застосований не тільки проти інтернет-ЗМІ. Його жертвами можуть стать і звичайні газети, радіо й телебачення, оскільки вони теж створюють "інформаційний продукт – цифрові дані, призначені для задоволення інформаційних потреб користувача". Залучивши певну частку фантазії їх теж можна оголосити "об'єктами інформатизації" і вивести з-під дії міжнародних норм, що стосуються захисту журналістів.
Більш того, подібний "інформаційний продукт" створюють і багато державних діячів, наприклад, президент України Леонід Кучма на своєму інтернет-сайті. Якщо законопроект буде затверджений, Леоніду Кучмі доведеться відповідати за всією суворістю закону за "повноту й своєчасність інформації, що надається користувачеві". А якщо якийсь виступ Кучми буде викладено неповно або несвоєчасно, то це спричинить "обмеження діяльності суб'єктів у сфері інформатизації". Тобто обмежать всенародно обраного у висловленнях. Абсурд? А з Мін'юстом погоджено. І парламентський комітет із питань свободи слова підтримав.
Читайте також:
Кабмінівські спроби законодавчого регулювання українського Інтернету
