Піскун став героєм у Крюгера
Четвер, 17 липня 2003, 10:06
Таке враження, що Ганс Крістіан Крюгер, якому бюро ПАРЄ рік тому доручило розібратися із нерозслідуванням справи Гонгадзе, влаштувався працювати у прес-службу до Піскуна. Замість виявлення, чому досі не знайдено вбивць журналіста, він написав коротке оповідання про українського комісара Каттані, який зараз працює генпрокурором України.
На минулому тижні Рада Європи розіслала обмеженому колу зацікавлених звіт Крюгера – спецпосланця ПАРЄ по справі Гонгадзе.
Хоч у Страсбургу обіцяли, але його не вміщено на сайті Ради Європи. УП намагалася знайти цей документ три тижні, від 23 червня, коли його було представлено на бюро ПАРЄ. Але ажіотаж виявився пустим. 22-сторінки тексту – це суха хронологія справи Гонгадзе, програми зустрічей Крюгера та... компліменти на адресу чинного генпрокурора Піскуна.
Щодо плівок Мельниченка, то висновок Крюгера невтішний: "На моє бачення, що навіть якщо припустити, що записи можуть бути залучені як слідчі докази у суді, вони одні не могли б встановити, хто точно замовив злочин і хто його виконав".
Про оприлюднені Олександром Морозом епізоди, де ідеться про причетність Кучми, Кравченка, Литвина та Деркача до вбивства Гонгадзе, Крюгер сказав: "Немає необхідності говорити, що ці звинувачення настільки ж активно обговорюються зацікавленими особами, як і автентичність плівок".
Хоча Крюгер послуговується нейтральною лексикою, загалом видно, що Мельниченку він не дуже вірить.
"Так виглядає, що майор Мельниченко записував розмови у кабінеті президента близько 2 років. І що загальна тривалість цих розмов складає 300 годин. Усі спроби української влади домогтися повного доступу до оригіналів записів та засобів записування у співпраці з американським Департаментом юстиції зазнали невдачі. Українські правоохоронці також не мали можливості допитати майора Мельниченка в США, хоча вони погодилися, що питання, поставлені йому, стосувалися лише справи Гонгадзе та що відповіді Мельниченка не були б використані проти нього".
Крюгер також пише про складну процедуру притягнення до відповідальності депутатів або глави держави. "Тому не дивно, що Генпрокуратура шукає інші серйозні та переконливі свідчення до того, як офіційно оголосити про підозру щодо глави держави або спікера парламенту у справі про вбивство".
"Ясно що викриття існування записів Мельниченка опозицією створило загальний клімат підозри щодо влади. Цей клімат підозр, на мою думку, був також підкріплений фактом, що Генпрокуратура під значним тиском швидко представити громадськості конкретні результати при пустилася ряду помилок, які були зроблені протягом двох років розслідування, що проводив попередній генпрокурор Потебенько. Ряд заходів було вжито, але чи то несвоєчасно, або без прозорості, яка вимагається у справах, що мають таку велику внутрішню і зовнішню увагу".
Тобто Крюгер вважає, що помилки за часів Потебенька були викликані однією єдиною причиною – бажанням пошвидше представити результати!
У звіті Крюгера два висновки:
"1. Не повинно бути сумнівів, що протягом перших двох років після зникнення Георгія Гонгадзе кілька помилок було скоєно щодо розслідування вбивства. Можливо у світлі заяв, зроблених проти президента, міністрів та чиновників уряду, здається, були певні сумніви щодо проведення кримінального розслідування у відкритій, прозорій та ефективній манері.
2. Це змінилося після обрання нового генпрокурора. Питання, яке досліджувалося (Крюгером), звучало так: чи зусилля Піскуна, зроблені для заспокоєння громадськості та міжнародної спільноти, для надання розслідуванню нового поштовху, чи є ці зусилля щирими та чи відповідають вони загальним стандартам, які застосовуються у демократичних суспільствах. Уважно перевіривши всі елементи, я вірю, що так – його зусилля є такими. Чи кроки, зроблені його командою, приведуть до конкретного результату – це залишається лише предметом для здогадок. Але я переконаний, що нинішній генпрокурор, у дуже складних обставинах, робить все, що він може, для розкриття справи Гонгадзе".
Ось так!
Є ще один цікавий момент. Хоча у тексті документу два пункти висновків, на самому бюро ПАРЄ Крюгер запропонував взагалі закрити справу Гонгадзе, якщо протягом року розслідування не просунеться! Як пояснив УП член бюро Асамблеї Борис Олійник, Крюгер запропонував це як власну ініціативу.
Бюро ПАРЄ звіт Крюгера заслухало і його прохання про звільнення від обов’язків Спецпредставника задовольнило. А, враховуючи останню ідею Крюгера, взагалі не зрозуміло, сумувати від цього чи, навпаки, радіти.
Тепер справа Гонгадзе залишилася лише у полі зору моніторингового комітету ПАРЄ. Однак тут жорстку позицію займає співдоповідач по Україні Ханне Северінсен. І сумнівно, що вона запропонує такий же оригінальний фінал, як і Крюгер.
Кінець місії Крюгера – це своєрідне завершення спроб створити міжнародний механізм для розслідування вбивства Георгія. Як відомо, у вересні 2001 була ініційована міжнародна комісія у справі Гонгадзе. Відповідну поправку до резолюції ПАРЄ по Україні внесла якраз Северінсен.
Але хоча поправка і була проголосована, комісія так і не з’явилася. Рішення про це мав ухвалювати консенсусом комітет міністрів Ради Європи. І, зрозуміло, проти комісії виступила представник виконавчої влади України у Страсбурзі Сюзанна Станік.
Після того, як стало зрозуміло, що комісії не буде, з’явилася ідея з Крюгером. Він уже мав уже не розслідувати вбивство, а хоча б проаналізувати, чому воно досі не розкрито. Який результат його діяльності – видно із доповіді.
Головними лобістами у Страсбургу зі створення міжнародного тиску на прокуратуру були Мирослава Гонгадзе та керівник ІМІ Алла Лазарєва.
Із коментарю УП Мирослави теж помітно, що вона розчарована звітом Спецпредставника ПАРЄ: "Вважаю, що пан Крюгер, намагаючись бути максимально юридично коректним та політично виваженим, виявив занадто багато довіри до української влади. Доказів неефективного розслідування, більше того, небажання розслідувати цей злочин, більше чим достатньо.
Я, як потерпіла сторона, не можу погодитись з тим, що генеральна прокурора України під керівництвом Святослава Піскуна робить все можливе, щоб розслідувати вбивство Георгія.
За три роки так званого розслідування не отримано жодного реального результату. Слідчі, які за попередніми звинуваченнями приховували докази вбивства, виправдані. Ніхто з попередньої групи слідчих не отримав покарання, а особи публічно звинувачені у вбивстві Георгія продовжують займати найвищі пости в державі".
Водночас Мирослава погодилася із пропозицією Крюгера, "якщо за рік від моменту звіту обіцяних результатів розслідування не буде, справу про вбивство Георгія необхідно передавати до суду, для початку відкритого судового слідства".
"Це дасть можливість сторонам ознайомитись з реальним станом справи і надасть можливість припинити маніпуляції з розслідуванням. Незважаючи на те, що плівки майора Мельниченка, є, як сказано у звіті експерта Ради Європи, практично єдиним доказам у справі про вбивство Георгія, я вважаю їх достатньо вагомими, щоб українська прокуратура могла висунути звинувачення проти Литвина, Кравченка, Деркача та Кучми за організацію вбивства Георгія Гонгадзе".
Логіка в цій позиції Мирослави почати судове слідство є. Але чи не здається ідеалістичним, що хтось дозволить проводити таке судове розслідування плівок Мельниченка? І що, судді у нас менше піддаються тиску, ніж генпрокурор?
До речі, про Піскуна. Він потрапив у капкан, який сам і поставив.
Як противагу компліментам Крюгера час нагадати генпрокурору попередні заяви про розкриття справи Гонгадзе. Влітку 2002, балотуючись на посаду, Піскун під час зустрічі з фракцією СПУ обіцяв протягом півроку після свого призначення передати до суду справу про зникнення Георгія Гонгадзе.
У ті ж дні Піскун на зустрічі з "Нашою Україною" назвав розкриття справи Гонгадзе "справою честі України" і додав, що нерозкриття її протягом півроку–року є "ганьбою для правоохоронних органів держави".
Уявіть, так і сказав. Але ці слова швидко забулися. Натомість Піскун нагородив себе відзнакою "Почесний працівник прокуратури".
P.S. У зв'язку зі звітом Крюгера у скандал може вляпатися прес-служба Піскуна.
Справа в тому, що окрилена словами Крюгера, прес-служба Генпрокуратури поширила уривки зі звіту ще тоді, коли документ був засекречений. Повідомлення про те, що "Піскун робить усе можливе, щоб розкрити справу Гонгадзе", з'явилося 24 червня. А ембарго з документу бюро ПАРЄ було знято лише через три дні.
Як він потрапив до Генпрокуратури – невідомо. Каролін Раво, глава секретаріату Моніторингового комітету ПАРЄ, яка працювала разом із Крюгером, у коментарі УП цього не прояснила, додавши лише, що на бюро були і українські депутати.
До бюро ПАРЄ за посадою як віце-президент асамблеї входить Борис Олійник, але він повідомив, що звіт Крюгера Піскуну не передавав.
Є підозри, що якимось чином секретний тоді ще документ опинився в українському постпредстві при Раді Європі, очолюваному Станік. Яка і передала його в Україну. Однак посол не відповіла на запит УП щодо цієї теми.
На минулому тижні Рада Європи розіслала обмеженому колу зацікавлених звіт Крюгера – спецпосланця ПАРЄ по справі Гонгадзе.
Хоч у Страсбургу обіцяли, але його не вміщено на сайті Ради Європи. УП намагалася знайти цей документ три тижні, від 23 червня, коли його було представлено на бюро ПАРЄ. Але ажіотаж виявився пустим. 22-сторінки тексту – це суха хронологія справи Гонгадзе, програми зустрічей Крюгера та... компліменти на адресу чинного генпрокурора Піскуна.
Щодо плівок Мельниченка, то висновок Крюгера невтішний: "На моє бачення, що навіть якщо припустити, що записи можуть бути залучені як слідчі докази у суді, вони одні не могли б встановити, хто точно замовив злочин і хто його виконав".
Про оприлюднені Олександром Морозом епізоди, де ідеться про причетність Кучми, Кравченка, Литвина та Деркача до вбивства Гонгадзе, Крюгер сказав: "Немає необхідності говорити, що ці звинувачення настільки ж активно обговорюються зацікавленими особами, як і автентичність плівок".
Хоча Крюгер послуговується нейтральною лексикою, загалом видно, що Мельниченку він не дуже вірить.
"Так виглядає, що майор Мельниченко записував розмови у кабінеті президента близько 2 років. І що загальна тривалість цих розмов складає 300 годин. Усі спроби української влади домогтися повного доступу до оригіналів записів та засобів записування у співпраці з американським Департаментом юстиції зазнали невдачі. Українські правоохоронці також не мали можливості допитати майора Мельниченка в США, хоча вони погодилися, що питання, поставлені йому, стосувалися лише справи Гонгадзе та що відповіді Мельниченка не були б використані проти нього".
Крюгер також пише про складну процедуру притягнення до відповідальності депутатів або глави держави. "Тому не дивно, що Генпрокуратура шукає інші серйозні та переконливі свідчення до того, як офіційно оголосити про підозру щодо глави держави або спікера парламенту у справі про вбивство".
"Ясно що викриття існування записів Мельниченка опозицією створило загальний клімат підозри щодо влади. Цей клімат підозр, на мою думку, був також підкріплений фактом, що Генпрокуратура під значним тиском швидко представити громадськості конкретні результати при пустилася ряду помилок, які були зроблені протягом двох років розслідування, що проводив попередній генпрокурор Потебенько. Ряд заходів було вжито, але чи то несвоєчасно, або без прозорості, яка вимагається у справах, що мають таку велику внутрішню і зовнішню увагу".
Тобто Крюгер вважає, що помилки за часів Потебенька були викликані однією єдиною причиною – бажанням пошвидше представити результати!
У звіті Крюгера два висновки:
"1. Не повинно бути сумнівів, що протягом перших двох років після зникнення Георгія Гонгадзе кілька помилок було скоєно щодо розслідування вбивства. Можливо у світлі заяв, зроблених проти президента, міністрів та чиновників уряду, здається, були певні сумніви щодо проведення кримінального розслідування у відкритій, прозорій та ефективній манері.
2. Це змінилося після обрання нового генпрокурора. Питання, яке досліджувалося (Крюгером), звучало так: чи зусилля Піскуна, зроблені для заспокоєння громадськості та міжнародної спільноти, для надання розслідуванню нового поштовху, чи є ці зусилля щирими та чи відповідають вони загальним стандартам, які застосовуються у демократичних суспільствах. Уважно перевіривши всі елементи, я вірю, що так – його зусилля є такими. Чи кроки, зроблені його командою, приведуть до конкретного результату – це залишається лише предметом для здогадок. Але я переконаний, що нинішній генпрокурор, у дуже складних обставинах, робить все, що він може, для розкриття справи Гонгадзе".
Ось так!
Є ще один цікавий момент. Хоча у тексті документу два пункти висновків, на самому бюро ПАРЄ Крюгер запропонував взагалі закрити справу Гонгадзе, якщо протягом року розслідування не просунеться! Як пояснив УП член бюро Асамблеї Борис Олійник, Крюгер запропонував це як власну ініціативу.
Бюро ПАРЄ звіт Крюгера заслухало і його прохання про звільнення від обов’язків Спецпредставника задовольнило. А, враховуючи останню ідею Крюгера, взагалі не зрозуміло, сумувати від цього чи, навпаки, радіти.
Тепер справа Гонгадзе залишилася лише у полі зору моніторингового комітету ПАРЄ. Однак тут жорстку позицію займає співдоповідач по Україні Ханне Северінсен. І сумнівно, що вона запропонує такий же оригінальний фінал, як і Крюгер.
Кінець місії Крюгера – це своєрідне завершення спроб створити міжнародний механізм для розслідування вбивства Георгія. Як відомо, у вересні 2001 була ініційована міжнародна комісія у справі Гонгадзе. Відповідну поправку до резолюції ПАРЄ по Україні внесла якраз Северінсен.
Але хоча поправка і була проголосована, комісія так і не з’явилася. Рішення про це мав ухвалювати консенсусом комітет міністрів Ради Європи. І, зрозуміло, проти комісії виступила представник виконавчої влади України у Страсбурзі Сюзанна Станік.
Після того, як стало зрозуміло, що комісії не буде, з’явилася ідея з Крюгером. Він уже мав уже не розслідувати вбивство, а хоча б проаналізувати, чому воно досі не розкрито. Який результат його діяльності – видно із доповіді.
Головними лобістами у Страсбургу зі створення міжнародного тиску на прокуратуру були Мирослава Гонгадзе та керівник ІМІ Алла Лазарєва.
Із коментарю УП Мирослави теж помітно, що вона розчарована звітом Спецпредставника ПАРЄ: "Вважаю, що пан Крюгер, намагаючись бути максимально юридично коректним та політично виваженим, виявив занадто багато довіри до української влади. Доказів неефективного розслідування, більше того, небажання розслідувати цей злочин, більше чим достатньо.
Я, як потерпіла сторона, не можу погодитись з тим, що генеральна прокурора України під керівництвом Святослава Піскуна робить все можливе, щоб розслідувати вбивство Георгія.
За три роки так званого розслідування не отримано жодного реального результату. Слідчі, які за попередніми звинуваченнями приховували докази вбивства, виправдані. Ніхто з попередньої групи слідчих не отримав покарання, а особи публічно звинувачені у вбивстві Георгія продовжують займати найвищі пости в державі".
Водночас Мирослава погодилася із пропозицією Крюгера, "якщо за рік від моменту звіту обіцяних результатів розслідування не буде, справу про вбивство Георгія необхідно передавати до суду, для початку відкритого судового слідства".
"Це дасть можливість сторонам ознайомитись з реальним станом справи і надасть можливість припинити маніпуляції з розслідуванням. Незважаючи на те, що плівки майора Мельниченка, є, як сказано у звіті експерта Ради Європи, практично єдиним доказам у справі про вбивство Георгія, я вважаю їх достатньо вагомими, щоб українська прокуратура могла висунути звинувачення проти Литвина, Кравченка, Деркача та Кучми за організацію вбивства Георгія Гонгадзе".
Логіка в цій позиції Мирослави почати судове слідство є. Але чи не здається ідеалістичним, що хтось дозволить проводити таке судове розслідування плівок Мельниченка? І що, судді у нас менше піддаються тиску, ніж генпрокурор?
До речі, про Піскуна. Він потрапив у капкан, який сам і поставив.
Як противагу компліментам Крюгера час нагадати генпрокурору попередні заяви про розкриття справи Гонгадзе. Влітку 2002, балотуючись на посаду, Піскун під час зустрічі з фракцією СПУ обіцяв протягом півроку після свого призначення передати до суду справу про зникнення Георгія Гонгадзе.
У ті ж дні Піскун на зустрічі з "Нашою Україною" назвав розкриття справи Гонгадзе "справою честі України" і додав, що нерозкриття її протягом півроку–року є "ганьбою для правоохоронних органів держави".
Уявіть, так і сказав. Але ці слова швидко забулися. Натомість Піскун нагородив себе відзнакою "Почесний працівник прокуратури".
P.S. У зв'язку зі звітом Крюгера у скандал може вляпатися прес-служба Піскуна.
Справа в тому, що окрилена словами Крюгера, прес-служба Генпрокуратури поширила уривки зі звіту ще тоді, коли документ був засекречений. Повідомлення про те, що "Піскун робить усе можливе, щоб розкрити справу Гонгадзе", з'явилося 24 червня. А ембарго з документу бюро ПАРЄ було знято лише через три дні.
Як він потрапив до Генпрокуратури – невідомо. Каролін Раво, глава секретаріату Моніторингового комітету ПАРЄ, яка працювала разом із Крюгером, у коментарі УП цього не прояснила, додавши лише, що на бюро були і українські депутати.
До бюро ПАРЄ за посадою як віце-президент асамблеї входить Борис Олійник, але він повідомив, що звіт Крюгера Піскуну не передавав.
Є підозри, що якимось чином секретний тоді ще документ опинився в українському постпредстві при Раді Європі, очолюваному Станік. Яка і передала його в Україну. Однак посол не відповіла на запит УП щодо цієї теми.
