Чи існує загроза Миколі Мельниченку?
Четвер, 24 липня 2003, 00:00
Герой радянського культового серіалу штандартен-фюрер "СС" Штірліц завжди повторював, що у розмові запам’ятовується остання фраза. Тому, як пояснював нам голос за кадром, "Якщо хтось спитає, чому сюди заходив Штірліц, відповіддю буде – він питав про ліки від головного болю".
Схоже, сучасні українські розвідники забули цю важливу настанову. Адже зараз, коли запитають для чого до Вашингтону приїжджала делегація із першим заступником досі непризначеного секретаря Ради Національної безпеки і оборони Ігорем Смешком та начальником головного управління розвідки Міністерства Оборони України Володимиром Галакою, деякі американці відповідають: "Щоб дізнатися як і де живе Микола Мельниченко."
Принаймні, так стверджує адвокат Мельниченка Скотт Хортон, посилаючись на американських посадовців, які зустрічалися із українцями . Однак, після останніх повідомлень про несподіване загострення уваги українських спецслужб до персони Мельниченка виникає більше запитань, ніж відповідей.
Запитання перше: чи взагалі приїжджали високопосадові українські розвідники цього липня до Вашингтону? Офіційного підтвердження чи спростування заяв адвоката Скотта Хортона поки що не було.
Військовий аташе українського посольства у Вашингтоні полковник Андрій Таран, який за словами Хортона брав участь у зустрічах делегації, заявив у телефонній розмові, що нічого не знає про цей візит і гарячкувато кинув трубку.
Керівник прес-служби українського посольства Геннадій Надоленко був більш дипломатичним, але не більш поінформованим. За його словами, він не чув про приїзд цієї делегації до США. Хоча, додав він, якби вона була тут, він повинен би був про це знати. Оскільки посол України в США Костянтин Грищенко зараз не у Вашингтоні, його коментар отримати не вдалося.
Коли адвокат Мельниченка Скотт Хортон дізнався про таку відповідь із боку офіційних представників українського посольства, згідно з якою вони хутко закинули гадку за грядку щодо перебування Смешка й Галаки у США, він охарактеризував це влучним і недипломатичним словом, яке складно перекласти з англійської та ще складніше подати на письмі українською.
Запитання друге: Якщо візит справді відбувся, то для чого було професійним розвідникам відкрито демонструвати свою зацікавленість в особі Мельниченка американцям?
Ми звернулися за коментарем до одного з цієї когорти професійних розвідників у Вашингтоні. Колишній агент КДБ Юрій Швець упродовж другої половини 80-х років працював у Вашингтоні під прикриттям кореспондента ТАРС. Певний час він також співпрацював з Миколою Мельниченком, однак потім їхні шляхи рвучко розійшлися й Швець почав виступати з критичними заявами щодо Мельниченка. Ось як Швець прокоментував цю ситуацію тепер:
"Я повинен сказати, що вся ця історія може викликати лише сміх. Уявіть собі ситуацію - приїжджає українська делегація і офіційно зустрічається з офіційними представниками міністерства юстиції США, зустрічається за столом, ведеться протокол розмови, все записується. І уявити собі, що під час цієї розмови будуть ставитися запитання українською стороною, які хоча б якось свідчили б про намір убити Миколу Мельниченка – це можна уявити собі лише у божевільному сні. Якщо б це відбулося, то вже б усі американські газети про це говорили. А ми мали б визнати, що українськими спецслужбами керують божевільні люди".
Однак, пан Швець вважає, що у божевільності українських розвідників звинувачувати ще зарано: "Українські спецслужби походять із комітету держбезпеки, який був однією з найефективніших спецслужб світу. За усю історію існування КДБ, якщо починати з сорокових років і до останніх днів Радянського Союзу, КДБ не вбив жодної особи, яка проживає на території США. Існували плани викрасти людей, в середині 70-х років і у другій половині 90-х, були такі ідеї вже з боку російських спецслужб. Але жодна людина не була вбита. Українські спецслужби, як і російські, слабші за КДБ. І уявити собі що вони можуть взяти участь у вбивстві особи, що мешкає не теренах США, я не можу – це абсурд."
Сумніви щодо правдоподібності цієї інформації виникають й у багатьох представників української громади у Вашингтоні, які часто спілкуються з Миколою Мельниченком та його родиною. Вони стверджують, що місце проживання Мельниченка та його родинне життя не становить особливої таємниці.
Говорить один із місцевих українців, який часто спілкується з Миколою:
"Те, що я можу сказати зі свого досвіду, це те, що я не бачив, щоб він особливо переховувався. Він зустрічається з людьми і до нього можна подзвонити і він із"являється на подіях, які організовуються тут у Вашингтоні українцями. І при тому, я не бачив ніяких охоронців. Ну принаймні я не є фахівцем у цій справі, так що може я не помітив їх. Але враження таке, що він жодним чином не переховується, а живе як нормальна людина."
Однак, остаточну відповідь на всі ці запитання давати ще зарано. Поки істинні наміри української влади ще не встановлені, Микола Мельниченко, його дружина та 5-річна донька знову повинні жити у стані напруженості й тривоги. Очікуючи, що кожну хвилину до них можуть постукати і чистою англійською мовою запитати про ліки від головного болю.
Читайте також:
Кому заважає Мельниченко?
Мельниченко: справа проти Кучми на "фінішній прямій", тому мене хочуть прибрати
Схоже, сучасні українські розвідники забули цю важливу настанову. Адже зараз, коли запитають для чого до Вашингтону приїжджала делегація із першим заступником досі непризначеного секретаря Ради Національної безпеки і оборони Ігорем Смешком та начальником головного управління розвідки Міністерства Оборони України Володимиром Галакою, деякі американці відповідають: "Щоб дізнатися як і де живе Микола Мельниченко."
Принаймні, так стверджує адвокат Мельниченка Скотт Хортон, посилаючись на американських посадовців, які зустрічалися із українцями . Однак, після останніх повідомлень про несподіване загострення уваги українських спецслужб до персони Мельниченка виникає більше запитань, ніж відповідей.
Запитання перше: чи взагалі приїжджали високопосадові українські розвідники цього липня до Вашингтону? Офіційного підтвердження чи спростування заяв адвоката Скотта Хортона поки що не було.
Військовий аташе українського посольства у Вашингтоні полковник Андрій Таран, який за словами Хортона брав участь у зустрічах делегації, заявив у телефонній розмові, що нічого не знає про цей візит і гарячкувато кинув трубку.
Керівник прес-служби українського посольства Геннадій Надоленко був більш дипломатичним, але не більш поінформованим. За його словами, він не чув про приїзд цієї делегації до США. Хоча, додав він, якби вона була тут, він повинен би був про це знати. Оскільки посол України в США Костянтин Грищенко зараз не у Вашингтоні, його коментар отримати не вдалося.
Коли адвокат Мельниченка Скотт Хортон дізнався про таку відповідь із боку офіційних представників українського посольства, згідно з якою вони хутко закинули гадку за грядку щодо перебування Смешка й Галаки у США, він охарактеризував це влучним і недипломатичним словом, яке складно перекласти з англійської та ще складніше подати на письмі українською.
Запитання друге: Якщо візит справді відбувся, то для чого було професійним розвідникам відкрито демонструвати свою зацікавленість в особі Мельниченка американцям?
Ми звернулися за коментарем до одного з цієї когорти професійних розвідників у Вашингтоні. Колишній агент КДБ Юрій Швець упродовж другої половини 80-х років працював у Вашингтоні під прикриттям кореспондента ТАРС. Певний час він також співпрацював з Миколою Мельниченком, однак потім їхні шляхи рвучко розійшлися й Швець почав виступати з критичними заявами щодо Мельниченка. Ось як Швець прокоментував цю ситуацію тепер:
"Я повинен сказати, що вся ця історія може викликати лише сміх. Уявіть собі ситуацію - приїжджає українська делегація і офіційно зустрічається з офіційними представниками міністерства юстиції США, зустрічається за столом, ведеться протокол розмови, все записується. І уявити собі, що під час цієї розмови будуть ставитися запитання українською стороною, які хоча б якось свідчили б про намір убити Миколу Мельниченка – це можна уявити собі лише у божевільному сні. Якщо б це відбулося, то вже б усі американські газети про це говорили. А ми мали б визнати, що українськими спецслужбами керують божевільні люди".
Однак, пан Швець вважає, що у божевільності українських розвідників звинувачувати ще зарано: "Українські спецслужби походять із комітету держбезпеки, який був однією з найефективніших спецслужб світу. За усю історію існування КДБ, якщо починати з сорокових років і до останніх днів Радянського Союзу, КДБ не вбив жодної особи, яка проживає на території США. Існували плани викрасти людей, в середині 70-х років і у другій половині 90-х, були такі ідеї вже з боку російських спецслужб. Але жодна людина не була вбита. Українські спецслужби, як і російські, слабші за КДБ. І уявити собі що вони можуть взяти участь у вбивстві особи, що мешкає не теренах США, я не можу – це абсурд."
Сумніви щодо правдоподібності цієї інформації виникають й у багатьох представників української громади у Вашингтоні, які часто спілкуються з Миколою Мельниченком та його родиною. Вони стверджують, що місце проживання Мельниченка та його родинне життя не становить особливої таємниці.
Говорить один із місцевих українців, який часто спілкується з Миколою:
"Те, що я можу сказати зі свого досвіду, це те, що я не бачив, щоб він особливо переховувався. Він зустрічається з людьми і до нього можна подзвонити і він із"являється на подіях, які організовуються тут у Вашингтоні українцями. І при тому, я не бачив ніяких охоронців. Ну принаймні я не є фахівцем у цій справі, так що може я не помітив їх. Але враження таке, що він жодним чином не переховується, а живе як нормальна людина."
Однак, остаточну відповідь на всі ці запитання давати ще зарано. Поки істинні наміри української влади ще не встановлені, Микола Мельниченко, його дружина та 5-річна донька знову повинні жити у стані напруженості й тривоги. Очікуючи, що кожну хвилину до них можуть постукати і чистою англійською мовою запитати про ліки від головного болю.
Читайте також:
Кому заважає Мельниченко?
Мельниченко: справа проти Кучми на "фінішній прямій", тому мене хочуть прибрати
