США змінюють ставлення до України
Понеділок, 28 липня 2003, 13:11
Відправивши до Іраку своїх військових, колись знехтуваний лідер країни заробив вдячність
Усього лише рік тому Сполучені Штати звинувачували українського президента Леоніда Кучму у санкціонуванні стомільйонної операції з продажу високотехнологічної радарної системи Саддаму Хусейну. Після того, як були оприлюднені аутентифіковані ФБР записи, на яких чутно, як Кучма обговорює цю операцію, лідер України перетворився на такого політичного подразника, що організаторам осіннього самміту НАТО у Празі довелося пересадити його, щоб він не опинився по сусідству з президентом Бушем.
Це було ще до війни в Іраку. Сьогодні Кучма - цінний рекрут в окупаційних силах, введених в Ірак американцями. Він готовий відправити 1 800 українських солдат - переважно за рахунок Америки - нести службу на південь від Багдаду. Так нічим і не закінчившись, обвинувачення у незаконній торгівлі зброєю відправлені на полицю, а посол США в Україні Карлос Паскуаль вже публічно говорить про політику нових "можливостей" для цієї країни.
Для деяких місцевих політологів й опозиційних політиків поворот у стосунках Кучми і США став жорстким уроком американської realpolitik. Як вони кажуть, щоб записати в іракську коаліцію ще одну країну, у Сполучених Штатах просто закрили очі на проблеми слабкої української демократії, хиткої економіки і корумпованої влади.
Приєднавшись до коаліції, Кучма виявився у виграші і вдома, де енергійна, але розрізнена демократична опозиція так сподівалася використати проти президента його міжнародну ізоляцію.
"Американці думали, що це вони піймали Кучму на гачок, але насправді все саме навпаки", - говорить політолог Володимир Полохало, який готує до публікації книгу, де є розділ під назвою "Як Кучма використав Захід". "Коли в адміністрації Буша закривають очі, вони розуміють, що Кучма заробляє на цьому дивіденди, але через нові геополітичні обставини вони все одно закривають очі".
Кучма, зі слів одного високопосадового західного дипломата, який працює в Україні, "хоче заробити хоч яку-небудь довіру на міжнародному рівні... Якщо егоїстичні інтереси однієї людини можуть узгодити національні інтереси країни з американськими, це, безумовно, краще, ніж якби все було навпаки".
Незважаючи на публічну підтримку з боку Сполучених Штатів, додав дипломат, Вашингтон продовжує повторювати Кучмі у приватних бесідах, що "співпраця у питаннях Іраку - ще не панацея від всіх проблем у стосунках".
Протягом останніх місяців адміністрація Буша була активно зайнята пошуками союзників для війни в Іраку, яка як і раніше залишається вельми непопулярною у багатьох країнах світу. У державах "Старої Європи", у Франції і Німеччині спроби США залучити їх війська в Ірак не увінчалися успіхом. Зате країни "Нової Європи" - Польща, Угорщина і Балтійські країни - дуже швидко запропонували свою підтримку.
Україна досить довгий час залишалася пустим місцем на карті посткомуністичної Європи. Експерти вважають її стратегічною 50-мільйонною "сірою зоною", що розташована між сферами впливу Росії на сході і НАТО, що розширяється на заході.
Кучма, який бореться за можливість залишитися при владі, незважаючи на обвинувачення у корупції і підозри на причетність до вбивства опозиційного журналіста, хоч й оголосив, що Україна бере курс на "Євроатлантичну інтеграцію", проте досить часто збивається з наміченого шляху.
Його останній кидок у західному напрямі відбувся на початку цього місяця на мокрому після дощу полі, розташованому у 50 кілометрах на південь від Києва, де юні і худі українські солдатики, лежачи у багнюці, практикувалися у прицільній стрільбі з автоматів Калашникова. На початку серпня після декількох тижнів навчань, з обіцянкою про неймовірне збільшення зарплат вони відправляться до Іраку, щоб приєднатися там до американської окупації.
Добровольці франтять у новісіньких камуфляжних, спеціально призначених для пустелі шоломах і стогнуть під незвичною вагою амуніції, яку їм доведеться носити, щоб бути готовими до небезпек, що причаїлися у Південному Іраці.
Але у них немає нічого з високотехнологічного озброєння американських морських піхотинців, яких вони змінять у провінції Вазіт. Все, що мають у своєму розпорядженні українці, - це застаріла радянська зброя, і більшість з них говорять про свою місію в Іраку як про можливість заробити грошей (від 500 до 1200 доларів США проти середньої зарплати у менш, ніж 100 доларів, вдома) і набути нових "професійних навичок".
Вони проводять по 10 годин в учбових аудиторіях, вивчаючи іракські і мусульманські звичаї і, схоже, не менше снайперської кулі бояться спеки іракських пустель.
"Найважче - це погодні умови", - вважає Ігор Нетчук, 36-річний старший сержант, володар золотого переднього зуба. Навіть якщо вони і вловлюють всю політичну тонкість, що стоїть за їх відправкою в Ірак, то нічого про це не кажуть.
Самі себе солдати називають миротворцями, і їх начальство лютує, почувши припущення, що вони приєднаються до окупаційних військ у країні, де триває партизанська війна і лояльні Хусейну силу навряд чи будуть відрізняти українських і американських військових.
"Краще назвемо їх стабілізаційними силами, а не окупаційними", - говорить генерал-полковник Петро Шуляк, командуючий сухопутними силами України.
Українці будуть служити під польським командуванням, у складі міжнародної бригади, куди, крім них, будуть входити болгари, румуни, угорці, латиші, литовці й естонці, а також нікарагуанці, монголи і філіпінці. США сплатять приблизно три чверті з 13 мільйонів доларів, в які, як передбачається, обійдеться перебування українського контингенту в Іраку, найбільшого зі всіх сил, що знаходяться під командуванням поляків.
І все ж, незважаючи на всі політичні нюанси, навряд чи українська армія виявиться ідеальним партнером для американців в Іраку. На відміну від Польщі або Балтійських держав, які витратили після падіння комуністичного ладу мільярди доларів на модернізацію своїх військ, українська армія, на думку військових експертів, очевидно, одна з найбільш проблемних в Європі.
Залишившись у 1991 році з велетенською мільйонною армією зразка радянських часів, Україна і зараз володіє збройними силами, особистий склад яких нараховує 310 тисяч чоловік, хоч грошей на їх утримання немає.
У минулому місяці Кучма відправив у відставку міністра оборони, посилаючись на повільне скорочення чисельності армії, однак новий, "цивільний" міністр оборони, призначений на цю посаду, тривалий час був офіцером радянського КДБ, і дуже небагато хто зі спостерігачів чекають, що з його приходом військова реформа різко набере обертів.
Більшість погоджується, що радикальне скорочення – це перша необхідність для армії, яка формується на основі малооплачуваних призовників, що перебувають на недостатньому постачанні, одержують невідповідне харчування, погано розквартировані, та ще й озброєних застарілою технікою.
За даними колишнього українського генерала Вадима Гречанінова, у 2000 році військова авіація України мала у своєму розпорядженні 543 вертольоти, але тільки 35 з них підіймалися у повітря. У 80% транспортних засобів у сухопутних військах відсутнє живлення. Практично кожний корабель у ВМС потребує серйозного ремонту. "Скоро всі збройні сили країни можуть втратити свою боєготовність", - підводить підсумок Гречанінов.
Міжнародні миротворчі місії у таких місцях, як Косово або Боснія, надали рідкі можливості заробити кошти на модернізацію української армії – 100 мільйонів доларів було виплачено як зарплати, і протягом останніх 10 років 20 тисяч військових отримали недоступну у домашніх умовах підготовку, більш якісне озброєння й інформацію про сучасну тактику НАТО.
"Ця підготовка - більш професійна, більш високого рівня", - говорить ветеран миротворчих сил, які діяли у Лівані, старший сержант Віталій Хлівицький, який тепер відправляється до Іраку. "Все дуже відрізняється від служби у регулярній українській армії. Тут ми на 100% озброєні і на 100% укомплектовані".
А ще минулої осені відправка українського контингенту до Іраку була немислима з політичної точки зору.
У той час американський і британський уряди наполягали на обвинуваченнях, що у липні 2000 року Кучма санкціонував секретне постачання Хусейну радарної системи "Кольчуга". Грунтувалися вони на записах, зроблених колишнім охоронцем Кучми, які він пізніше передав американській стороні.
У вересні – саме під час найбільших за останні декілька років акцій протесту, коли десятки тисяч демонстрантів вийшли на вулиці Києва вимагати відставки Кучми - з'явилися висновки ФБР, які підтверджували автентичність уривку записів щодо продажу "Кольчуг". Сполучені Штати і Британія зажадали від Кучми повного звіту і попередили, що його плани на вступ України до НАТО можуть опинитися під загрозою, якщо він не відкриє документи, необхідні для розслідування.
Восени минулого року члени американо-британської групи експертів, повернувшись з України додому, офіційно оголосили, що їм так і не вдалося знайти відповіді на свої питання. У листопаді, коли Кучма з'явився на самміті НАТО, чеській стороні довелося перейти на французький правопис, щоб на засіданні, де використовувалася розсадка за алфавітом, президент України не опинився поруч з президентом США.
Однак разом із протестами Європи проти можливої війни в Іраку, в України з'явилося щось, що вона могла б запропонувати США: а саме – публічну підтримку. На початку лютого американські чиновники запропонували Кучмі відправити до Кувейту батальйон з 500 фахівців з хімічної і біологічної зброї, і президент України погодився.
У березні цього року у відповідь на критику з приводу скромних розмірів міжнародної коаліції, які підтримують війну в Іраку, помічники Буша склали офіційний список її членів. Зі слів одного високопоставленого західного чиновника, вони також вирішили включити у промову Буша Україну як члена цього міжнародного об'єднання. Вони дали радникам Кучми півгодини на те, щоб ухвалити рішення, чи входить їх країна до коаліції.
Відповідь була "так", як стверджує дипломат, - хоч пізніше цей факт був поставлений під сумнів деякими високопоставленими українськими чиновниками - і Буш належним чином 26 березня відзначив Україну як частину його "коаліції доброї волі". (Від УП – про нестиковки у зарахуванні України до антиіракської коаліції читайте статтю "Буш гордий за Україну. Нового ворога Хуссейна").
З тих часів, колись критично налаштовані американці стали ввічливо заминати питання про протиповітряну систему "Кольчуга". Тепер вони кажуть, як висловився той же дипломат, що "не існує прямих доказів, що постачання дійсно мало місце", однак залишається "певна кількість відкритих питань".
У травні нинішнього року США знову звернулися до Кучми з проханням відправити війська у групу окупаційних сил, очолювану поляками, і він знов погодився. Це питання розділило опозицію. Одні підтримували ідею відправити військових до Іраку, оскільки не хотіли розривати відносини з американцями, інші голосували проти, оскільки це принесе політичних дивідендів Кучмі. Але всі вони були єдині у тому, що вважали нову політику Кучми відвертим опортунізмом.
"Державний департамент повинен закривати очі, щоб користуватися підтримкою такої одіозної фігурою, як наш президент", - говорить Олександр Мороз, лідер соціалістів в українському парламенті.
Віктор Ющенко, провідний політик-реформатор країни і можливий спадкоємець Кучми у наступному році, підтримав відправку сил, але без особливого ентузіазму. "Мої політичні партнери кажуть, що Україна повинна показати, що вона може брати участь у вирішенні іракського конфлікту, але давайте не будемо забувати, що це буде використано Кучмою в його ж інтересах, що це виявиться способом прикрасити його політичний імідж на Заході", - сказав він.
Оригінал статті: U.S. Shifts Stance on Ukrainian. Iraq Deployment Earns Gratitude for Once-Scorned Leader
Усього лише рік тому Сполучені Штати звинувачували українського президента Леоніда Кучму у санкціонуванні стомільйонної операції з продажу високотехнологічної радарної системи Саддаму Хусейну. Після того, як були оприлюднені аутентифіковані ФБР записи, на яких чутно, як Кучма обговорює цю операцію, лідер України перетворився на такого політичного подразника, що організаторам осіннього самміту НАТО у Празі довелося пересадити його, щоб він не опинився по сусідству з президентом Бушем.
Це було ще до війни в Іраку. Сьогодні Кучма - цінний рекрут в окупаційних силах, введених в Ірак американцями. Він готовий відправити 1 800 українських солдат - переважно за рахунок Америки - нести службу на південь від Багдаду. Так нічим і не закінчившись, обвинувачення у незаконній торгівлі зброєю відправлені на полицю, а посол США в Україні Карлос Паскуаль вже публічно говорить про політику нових "можливостей" для цієї країни.
Для деяких місцевих політологів й опозиційних політиків поворот у стосунках Кучми і США став жорстким уроком американської realpolitik. Як вони кажуть, щоб записати в іракську коаліцію ще одну країну, у Сполучених Штатах просто закрили очі на проблеми слабкої української демократії, хиткої економіки і корумпованої влади.
Приєднавшись до коаліції, Кучма виявився у виграші і вдома, де енергійна, але розрізнена демократична опозиція так сподівалася використати проти президента його міжнародну ізоляцію.
"Американці думали, що це вони піймали Кучму на гачок, але насправді все саме навпаки", - говорить політолог Володимир Полохало, який готує до публікації книгу, де є розділ під назвою "Як Кучма використав Захід". "Коли в адміністрації Буша закривають очі, вони розуміють, що Кучма заробляє на цьому дивіденди, але через нові геополітичні обставини вони все одно закривають очі".
Кучма, зі слів одного високопосадового західного дипломата, який працює в Україні, "хоче заробити хоч яку-небудь довіру на міжнародному рівні... Якщо егоїстичні інтереси однієї людини можуть узгодити національні інтереси країни з американськими, це, безумовно, краще, ніж якби все було навпаки".
Незважаючи на публічну підтримку з боку Сполучених Штатів, додав дипломат, Вашингтон продовжує повторювати Кучмі у приватних бесідах, що "співпраця у питаннях Іраку - ще не панацея від всіх проблем у стосунках".
Протягом останніх місяців адміністрація Буша була активно зайнята пошуками союзників для війни в Іраку, яка як і раніше залишається вельми непопулярною у багатьох країнах світу. У державах "Старої Європи", у Франції і Німеччині спроби США залучити їх війська в Ірак не увінчалися успіхом. Зате країни "Нової Європи" - Польща, Угорщина і Балтійські країни - дуже швидко запропонували свою підтримку.
Україна досить довгий час залишалася пустим місцем на карті посткомуністичної Європи. Експерти вважають її стратегічною 50-мільйонною "сірою зоною", що розташована між сферами впливу Росії на сході і НАТО, що розширяється на заході.
Кучма, який бореться за можливість залишитися при владі, незважаючи на обвинувачення у корупції і підозри на причетність до вбивства опозиційного журналіста, хоч й оголосив, що Україна бере курс на "Євроатлантичну інтеграцію", проте досить часто збивається з наміченого шляху.
Його останній кидок у західному напрямі відбувся на початку цього місяця на мокрому після дощу полі, розташованому у 50 кілометрах на південь від Києва, де юні і худі українські солдатики, лежачи у багнюці, практикувалися у прицільній стрільбі з автоматів Калашникова. На початку серпня після декількох тижнів навчань, з обіцянкою про неймовірне збільшення зарплат вони відправляться до Іраку, щоб приєднатися там до американської окупації.
Добровольці франтять у новісіньких камуфляжних, спеціально призначених для пустелі шоломах і стогнуть під незвичною вагою амуніції, яку їм доведеться носити, щоб бути готовими до небезпек, що причаїлися у Південному Іраці.
Але у них немає нічого з високотехнологічного озброєння американських морських піхотинців, яких вони змінять у провінції Вазіт. Все, що мають у своєму розпорядженні українці, - це застаріла радянська зброя, і більшість з них говорять про свою місію в Іраку як про можливість заробити грошей (від 500 до 1200 доларів США проти середньої зарплати у менш, ніж 100 доларів, вдома) і набути нових "професійних навичок".
Вони проводять по 10 годин в учбових аудиторіях, вивчаючи іракські і мусульманські звичаї і, схоже, не менше снайперської кулі бояться спеки іракських пустель.
"Найважче - це погодні умови", - вважає Ігор Нетчук, 36-річний старший сержант, володар золотого переднього зуба. Навіть якщо вони і вловлюють всю політичну тонкість, що стоїть за їх відправкою в Ірак, то нічого про це не кажуть.
Самі себе солдати називають миротворцями, і їх начальство лютує, почувши припущення, що вони приєднаються до окупаційних військ у країні, де триває партизанська війна і лояльні Хусейну силу навряд чи будуть відрізняти українських і американських військових.
"Краще назвемо їх стабілізаційними силами, а не окупаційними", - говорить генерал-полковник Петро Шуляк, командуючий сухопутними силами України.
Українці будуть служити під польським командуванням, у складі міжнародної бригади, куди, крім них, будуть входити болгари, румуни, угорці, латиші, литовці й естонці, а також нікарагуанці, монголи і філіпінці. США сплатять приблизно три чверті з 13 мільйонів доларів, в які, як передбачається, обійдеться перебування українського контингенту в Іраку, найбільшого зі всіх сил, що знаходяться під командуванням поляків.
І все ж, незважаючи на всі політичні нюанси, навряд чи українська армія виявиться ідеальним партнером для американців в Іраку. На відміну від Польщі або Балтійських держав, які витратили після падіння комуністичного ладу мільярди доларів на модернізацію своїх військ, українська армія, на думку військових експертів, очевидно, одна з найбільш проблемних в Європі.
Залишившись у 1991 році з велетенською мільйонною армією зразка радянських часів, Україна і зараз володіє збройними силами, особистий склад яких нараховує 310 тисяч чоловік, хоч грошей на їх утримання немає.
У минулому місяці Кучма відправив у відставку міністра оборони, посилаючись на повільне скорочення чисельності армії, однак новий, "цивільний" міністр оборони, призначений на цю посаду, тривалий час був офіцером радянського КДБ, і дуже небагато хто зі спостерігачів чекають, що з його приходом військова реформа різко набере обертів.
Більшість погоджується, що радикальне скорочення – це перша необхідність для армії, яка формується на основі малооплачуваних призовників, що перебувають на недостатньому постачанні, одержують невідповідне харчування, погано розквартировані, та ще й озброєних застарілою технікою.
За даними колишнього українського генерала Вадима Гречанінова, у 2000 році військова авіація України мала у своєму розпорядженні 543 вертольоти, але тільки 35 з них підіймалися у повітря. У 80% транспортних засобів у сухопутних військах відсутнє живлення. Практично кожний корабель у ВМС потребує серйозного ремонту. "Скоро всі збройні сили країни можуть втратити свою боєготовність", - підводить підсумок Гречанінов.
Міжнародні миротворчі місії у таких місцях, як Косово або Боснія, надали рідкі можливості заробити кошти на модернізацію української армії – 100 мільйонів доларів було виплачено як зарплати, і протягом останніх 10 років 20 тисяч військових отримали недоступну у домашніх умовах підготовку, більш якісне озброєння й інформацію про сучасну тактику НАТО.
"Ця підготовка - більш професійна, більш високого рівня", - говорить ветеран миротворчих сил, які діяли у Лівані, старший сержант Віталій Хлівицький, який тепер відправляється до Іраку. "Все дуже відрізняється від служби у регулярній українській армії. Тут ми на 100% озброєні і на 100% укомплектовані".
А ще минулої осені відправка українського контингенту до Іраку була немислима з політичної точки зору.
У той час американський і британський уряди наполягали на обвинуваченнях, що у липні 2000 року Кучма санкціонував секретне постачання Хусейну радарної системи "Кольчуга". Грунтувалися вони на записах, зроблених колишнім охоронцем Кучми, які він пізніше передав американській стороні.
У вересні – саме під час найбільших за останні декілька років акцій протесту, коли десятки тисяч демонстрантів вийшли на вулиці Києва вимагати відставки Кучми - з'явилися висновки ФБР, які підтверджували автентичність уривку записів щодо продажу "Кольчуг". Сполучені Штати і Британія зажадали від Кучми повного звіту і попередили, що його плани на вступ України до НАТО можуть опинитися під загрозою, якщо він не відкриє документи, необхідні для розслідування.
Восени минулого року члени американо-британської групи експертів, повернувшись з України додому, офіційно оголосили, що їм так і не вдалося знайти відповіді на свої питання. У листопаді, коли Кучма з'явився на самміті НАТО, чеській стороні довелося перейти на французький правопис, щоб на засіданні, де використовувалася розсадка за алфавітом, президент України не опинився поруч з президентом США.
Однак разом із протестами Європи проти можливої війни в Іраку, в України з'явилося щось, що вона могла б запропонувати США: а саме – публічну підтримку. На початку лютого американські чиновники запропонували Кучмі відправити до Кувейту батальйон з 500 фахівців з хімічної і біологічної зброї, і президент України погодився.
У березні цього року у відповідь на критику з приводу скромних розмірів міжнародної коаліції, які підтримують війну в Іраку, помічники Буша склали офіційний список її членів. Зі слів одного високопоставленого західного чиновника, вони також вирішили включити у промову Буша Україну як члена цього міжнародного об'єднання. Вони дали радникам Кучми півгодини на те, щоб ухвалити рішення, чи входить їх країна до коаліції.
Відповідь була "так", як стверджує дипломат, - хоч пізніше цей факт був поставлений під сумнів деякими високопоставленими українськими чиновниками - і Буш належним чином 26 березня відзначив Україну як частину його "коаліції доброї волі". (Від УП – про нестиковки у зарахуванні України до антиіракської коаліції читайте статтю "Буш гордий за Україну. Нового ворога Хуссейна").
З тих часів, колись критично налаштовані американці стали ввічливо заминати питання про протиповітряну систему "Кольчуга". Тепер вони кажуть, як висловився той же дипломат, що "не існує прямих доказів, що постачання дійсно мало місце", однак залишається "певна кількість відкритих питань".
У травні нинішнього року США знову звернулися до Кучми з проханням відправити війська у групу окупаційних сил, очолювану поляками, і він знов погодився. Це питання розділило опозицію. Одні підтримували ідею відправити військових до Іраку, оскільки не хотіли розривати відносини з американцями, інші голосували проти, оскільки це принесе політичних дивідендів Кучмі. Але всі вони були єдині у тому, що вважали нову політику Кучми відвертим опортунізмом.
"Державний департамент повинен закривати очі, щоб користуватися підтримкою такої одіозної фігурою, як наш президент", - говорить Олександр Мороз, лідер соціалістів в українському парламенті.
Віктор Ющенко, провідний політик-реформатор країни і можливий спадкоємець Кучми у наступному році, підтримав відправку сил, але без особливого ентузіазму. "Мої політичні партнери кажуть, що Україна повинна показати, що вона може брати участь у вирішенні іракського конфлікту, але давайте не будемо забувати, що це буде використано Кучмою в його ж інтересах, що це виявиться способом прикрасити його політичний імідж на Заході", - сказав він.
Оригінал статті: U.S. Shifts Stance on Ukrainian. Iraq Deployment Earns Gratitude for Once-Scorned Leader
