Липень, спека, комуністи

Липнева спека, зворушливе весілля Медведчука та Марченко (користуючись нагодою, щиро вітаємо коллєгу) та скандал навколо британського прем"єра, якось відволікли увагу від наболілого: світлих перспектив майбутніх президентских перегонів, Ющенка, подальшої долі чудернацьої української забавки – конституційної реформи, яка опинилася на деякий час в приймах.

А тим часом, головні суб"єкти отих самих перегонів продовжують напружено працювати. В штабах. Час від часу з цих штабів на світ Божий з"являються або якісь заяви, або їх працею зморені автори. Заяви як документи та наступні заяви авторів заяв, що коментують свої ж заяви письмові, дозволяють зробити деякі висновки.

Незворотнього характеру набуває процес чергової політичної переорієнтації Комуністичної партії України та її лідера Симоненка. Станом на 11 липня можна було говорити, що головним ворогом КПУ бачить діючу владу та її керівника. За станом на 29 липня, головним ворогом комуністи оголосили свого партнера по опозиції та його політичний блок. В критиці останніх чільні представники КПУ вже зараз перевершили чільних представників іншої лівої партії, СДПУ(о), яка так само як і комуністи, послідовно виступає на захист інтересів осіб найманої праці.

Показовим є інтерв"ю Симоненка газеті "Київський телеграф". "На мій погляд,- заявив лідер КПУ,- прихід Ющенка до влади є загрозою і для держави, і для народу України. У цьому немає ніяких сумнівів…. Віктор Андрійович не є патріотом України. … Тому коли кажуть про те, щоб віддати Ющенку владу навіть на короткий проміжок часу, навіть на два роки, треба усвідомлювати – ця команда відразу ж стане, як голоні вовки, краяти і розривати країну",- сказав Симоненко.

З точки зору інтересів самого Петра Миколайовича, така позиція є абсолютно логічною. І навіть виправданою. Адже показники особистої популярності (попри те, що вони традиційно і з невідомих для нас причин занижуються соціологічними конторами) реально падають в часі і просторі і починають наближатися до загрозливої позначки. Ця позначка – НЕ стати другим в президентських перегонах. НЕ стати другим в цьому змаганні особисто для пана Петра означає кінець політичного буття. Тому в цій ситуації треба в максимально можливій мірі загострити стосунки з номером № 1 оцих перегонів.

Колективний розум КПУ, в особі її ЦК, довго вирішував: хто є № 1 в отих перегонах – Кучма чи Ющенко? Рішення: після 11 липня вибір остаточно пав на Ющенка.

Парадокси полягають тут в наступному. Перший. Радикально критика комуністами лише посилить електоральні позиції пана Віктора. Другий. Вербальна війна комуністів проти лідера "НУ" рикошетом вдаряє по електоральних позиціях Януковича, в першу чергу в його "вотчині" – на Донбасі. Третє. Падіння рівня електоральної підтримки Симоненка в найбільшій мірі суперечить стратегічним інтересам самого Ющенка – знайти більш зручного супротивника для другого раунду, мабуть, неможливо. Четверте. Нова "стара" позиція комуністів робить для влади надзвичайно спокусливим розігриш варіанту: "влада+ КПУ vs Ющенко".

Небезпека для самих комуністів тут полягає в тому, що їх керівництво і без того схильне до запомороченного загравання у власні цяцьки, може таки в них загратися. Практично це означає підтримку конституційної реформи (або того, що від неї залишилося) восени. Це буде не стільки трагедією для країни (вона ще й не таке переживала), скільки для самого Симоненка і очолюваної ним партії. На другий день після того, як фракція комуністів одностайно віддстьь свої голоси на користь конституційній реформі в будь-якому її варіанті, КПУ стане абсолютно непотрібною ані Президенту, ані його Адміністрації, ані своєму електорату.

Її місце в політичній історії України із задоволенням займе інша ліва партія, яка послідовно захищає інтереси трудящих міста і села. З короткою і гордою абревіатурою "СДПУ(о)".

Костянтин Малєєв, Данило Яневський, Інститут політичного моделювання


Читайте також:

Симоненко: команда Ющенка, "як голодні вовки", розтерзає країну

Лідера комуністів хотіли вбити прямо в парламенті?