Про те, що саме пливе в руки, про "ЗУЗЮ" та чорну ікру під час увертюри осінньої політвистави
Середа, 27 серпня 2003, 16:03
Днями шість політичних партій урочисто, але очікувано підписали міжпартійну політичну угоду. Підписанти відомих політуподобань зобов’язалися зробити все необхідне для реалізації політичної реформи, проголошеної чинним президентом, висунути єдиного кандидата на посаду наступного чинного президента та проводити єдину політику своїх фракцій у ВР країни "У", а також ввести практику погодження внесення всіх законопроектів.
Як добрий лікар завжди думає про своїх пацієнтів, так і представники пропрезидентських партій завжди думають про вибори. Що ж, найважливіший винахід в історії людства – письмова угода, дозволяє людям на папері викласти всі причини, з яких вони не довіряють один одному.
Судячи з того, що відбувається зараз в країні "У", єдиним способом зробити так, щоб їй жилося добре в найближчі 10 років, є перестановка значень слів "добре" та "погано".
Наша людина чудово знає, що її завжди обдурювали, але простодушно кожного наступного разу вірить, що цього разу її не проведуть. Тому досвідчений городянин пан Ізя, улюбленець осередків всіх політичних сил краю, уважно прослухавши "заяву шістьох", а особливо не дуже привітний заклик одного з її лідерів – прем’єра – про "відкритість шістки" та можливість приєднання до неї, закликав місцевих політиків бути пильними і, згідно зі старовинним міським поговором, добре замислитися над тим, що якщо щось саме пливе вам у руки, придивіться – цілком можливо воно просто не тоне...
Більш–менш зрозуміло, що прізвище єдиного кандидата з цього боку – це справа найближчого часу. Янукович, як найбільш сильна фігура у провладному таборі, має всі шанси ним стати. При цьому штучна продовольча криза, яка для будь-кого могла б означати початок кінця, цілком реально для нього може стати щаблем наверх. Невідомо, правда, чи на самий верх.
Але сильно лякає ситуація в так званій опозиції. Політичні вороги, як це розуміють в місті N, – це або ті, хто стоять на різних позиціях обличчям до обличчя, або ті, хто стоять на одній позиції, але сідниця до сідниці. Народ в країні "У" вважає, що друге дуже притаманне ще недавно більш–менш єдиному, хоч і цяткованому табору опозиції країни "У". Зараз тут на кореню відсутня культура політичного пасу, а про "безстрашного підкорювача Говерли", якого вже пізнають дев'ять з десяти перехожих в місті N, дуже просто, але відверто сказала старенька вчителька Віоріка Казимирівна, що тепер торгує живою рибою: він є справді порядною та інтелігентною людиною і тому багато чого не домігся.
І відверто невдалою видається назва ющенківського гурту – якесь "ЗУЗЮ" (що означає, як нам пояснили - За Україну! За Ющенка! )". Народу треба простіше, але гоноровіше. А то, так і відпечатається це "ЗУЗЮ" в народній пам'яті, як літера "аз" в книзі першодрукаря Федорова.
Віктору Андрійовичу, вважають в місті N, слід негайно і чіткіше визначитися у стосунках із "товаришами по опозиції", і з "імператрицею, що вдівствує" (щиро народне) пані Юлею, і з товаришем Грачем, який виявляється, "ніколи не приховував того, що хоче стати президентом".
Виходячи з того, що країна "У" стоїть на краю прірви – і сама туди не падає, і нікого туди не пускає, городянам міста N прийшла "контрольна думка в голови" якось сконцентрувати головні застереження щодо майбутніх виборів саме зараз, коли ще відносно тихо. Бо пізніше їх ніхто не почує.
Даруйте, але, це:
1. Програвати треба гідно, а вигравати можна будь-як.
2. Чесність – це коли збираєшся сказати одне, а говориш правду.
3. Лише Геракл почистив авгієві конюшні практично не забруднившись.
4. Справжній джентльмен – це той, хто кицьку завжди називає кицькою, навіть якщо він об неї спотикнувся і впав.
А чи багато треба народу? Шматочок білого хлібця, а ікра – та бог з нею, нехай буде чорною, бо наразі навертаємо борщ та котлети, добре якщо з паперу, а не з перегною.
Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N
Як добрий лікар завжди думає про своїх пацієнтів, так і представники пропрезидентських партій завжди думають про вибори. Що ж, найважливіший винахід в історії людства – письмова угода, дозволяє людям на папері викласти всі причини, з яких вони не довіряють один одному.
Судячи з того, що відбувається зараз в країні "У", єдиним способом зробити так, щоб їй жилося добре в найближчі 10 років, є перестановка значень слів "добре" та "погано".
Наша людина чудово знає, що її завжди обдурювали, але простодушно кожного наступного разу вірить, що цього разу її не проведуть. Тому досвідчений городянин пан Ізя, улюбленець осередків всіх політичних сил краю, уважно прослухавши "заяву шістьох", а особливо не дуже привітний заклик одного з її лідерів – прем’єра – про "відкритість шістки" та можливість приєднання до неї, закликав місцевих політиків бути пильними і, згідно зі старовинним міським поговором, добре замислитися над тим, що якщо щось саме пливе вам у руки, придивіться – цілком можливо воно просто не тоне...
Більш–менш зрозуміло, що прізвище єдиного кандидата з цього боку – це справа найближчого часу. Янукович, як найбільш сильна фігура у провладному таборі, має всі шанси ним стати. При цьому штучна продовольча криза, яка для будь-кого могла б означати початок кінця, цілком реально для нього може стати щаблем наверх. Невідомо, правда, чи на самий верх.
Але сильно лякає ситуація в так званій опозиції. Політичні вороги, як це розуміють в місті N, – це або ті, хто стоять на різних позиціях обличчям до обличчя, або ті, хто стоять на одній позиції, але сідниця до сідниці. Народ в країні "У" вважає, що друге дуже притаманне ще недавно більш–менш єдиному, хоч і цяткованому табору опозиції країни "У". Зараз тут на кореню відсутня культура політичного пасу, а про "безстрашного підкорювача Говерли", якого вже пізнають дев'ять з десяти перехожих в місті N, дуже просто, але відверто сказала старенька вчителька Віоріка Казимирівна, що тепер торгує живою рибою: він є справді порядною та інтелігентною людиною і тому багато чого не домігся.
І відверто невдалою видається назва ющенківського гурту – якесь "ЗУЗЮ" (що означає, як нам пояснили - За Україну! За Ющенка! )". Народу треба простіше, але гоноровіше. А то, так і відпечатається це "ЗУЗЮ" в народній пам'яті, як літера "аз" в книзі першодрукаря Федорова.
Віктору Андрійовичу, вважають в місті N, слід негайно і чіткіше визначитися у стосунках із "товаришами по опозиції", і з "імператрицею, що вдівствує" (щиро народне) пані Юлею, і з товаришем Грачем, який виявляється, "ніколи не приховував того, що хоче стати президентом".
Виходячи з того, що країна "У" стоїть на краю прірви – і сама туди не падає, і нікого туди не пускає, городянам міста N прийшла "контрольна думка в голови" якось сконцентрувати головні застереження щодо майбутніх виборів саме зараз, коли ще відносно тихо. Бо пізніше їх ніхто не почує.
Даруйте, але, це:
1. Програвати треба гідно, а вигравати можна будь-як.
2. Чесність – це коли збираєшся сказати одне, а говориш правду.
3. Лише Геракл почистив авгієві конюшні практично не забруднившись.
4. Справжній джентльмен – це той, хто кицьку завжди називає кицькою, навіть якщо він об неї спотикнувся і впав.
А чи багато треба народу? Шматочок білого хлібця, а ікра – та бог з нею, нехай буде чорною, бо наразі навертаємо борщ та котлети, добре якщо з паперу, а не з перегною.
Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N
