Ян Вірсма: "Україні слід спочатку встановити демократію, а вже потім обирати зовнішньополітичну орієнтацію"
Вівторок, 30 вересня 2003, 13:06
Депутат Європарламенту Ян Марінус Вірсма спеціалізується по Східній Європі. Він є доповідачем по Словаччині, а крім того, очолює делегацію ЄП по Україні, Білорусі та Молдові. Вірсма був одним з тих європейців, які активно переймалися передвиборчою кампанією 2002 року та перебігом минулих українських виборів. Тож євродепутат досить обізнаний із ситуацією в Україні.
З одного боку, така посада не є найвизначальнішою для євроінтеграції України. З іншого, можливо, саме це дозволяє панові Вірсмі бути дещо відвертішим за тих же голову ЄК Романо Проді чи добре відомого в Україні єврокомісара з питань східних сусідів ЄС Гюнтера Ферхойгена. Та й думка керівного представника найвпливовішої у Європі політичної течії (Вірсма – віце-президет Партії європейських соціалістів), очевидно, щось важитиме для всього ЄС, коли таки настане час приймати рішення щодо України.
- У своїй промові на конференції "Ширша Європа: виклики для соціал-демократії" ви не сказали нічого конкретного щодо перспектив вступу України до Євросоюзу, обмежившись заявою про те, що "двері повинні лишатись відчиненими"...
- Це складне питання, яке досі знаходиться в процесі обговорення. Нам нелегко розробити конструктивну позицію з цього питання всередині ЄС. Але в цілому, із моєї точки зору, ЄС повинен чітко дати зрозуміти Україні (або Молдові), що двері залишаються відкритими, однак мова про членство сьогодні не на часі. Зокрема, тому, що ЄС надто заклопотаний внутрішніми справами – виборами президента, розробкою Конституції й таке інше.
У той же час, буде розроблено новий договір для країн, які бажають приєднатися до Євросоюзу. Він має бути досконалішим за існуючий Договір про партнерство. І якщо, наприклад, Україна почне дійсно старанно працювати над виконанням вимог, закладених у цьому новому договорі, так само як і над проведенням реформ, то колись настане момент, коли Україна, цілком можливо, зможе "кинути на стіл" свою заявку на членство.
- Так все-таки, чи може йтися про якийсь конкретний строк для України, і про який саме?
- Розумієте, так питання ставити не можна. Я можу лише сказати, що якщо наша гіпотетична країна проводить реформи, модернізується, стає демократичнішою та заможнішою, відповідає критеріям Угоди про сусідство – лише тоді з’являється можливість обговорювати питання про знов-таки можливість набуття асоційованого членства.
Все, що я можу сказати – все залежить винятково від самої України. Якщо Україна дійсно докладатиме зусиль для того, щоб відповідати всім вимогам ЄС, то Європі буде значно важче нічого не відповідати нічого по суті – як вони, власне, роблять зараз.
На мою думку, для того, щоб стимулювати динаміку змін в Україні, двері до Європи мають залишатися відчиненими. Але щодо моменту, коли Україна зможе ставити питання про членство – то шлях України до цього моменту буде довгим та складним. І, звісно, не можна гарантувати, що зусилля України приведуть до реальних результатів у сенсі членства. Але це моя особиста точка зору. Скажімо, в Угоді про створення ЄС зазначено, що будь-яка країна може просити членства в Союзі, аналогічна норма буде і в Конституції Європи.
- А якої точки зору дотримуються в Єврокомісії та інших органах Європи?
- Наскільки я знаю, у Комісії у цілому, і, зокрема, її голова Романо Проді та Гюнтер Ферхойген, що відповідає за ваш регіон, дотримуються принципу "відкритих дверей". Оскільки, як я сказав на початку своєї сьогоднішньої промови, головною метою власне ЄС є запобігти новому поділові Європи.
- Тобто найближчим часом Україна може розраховувати в кращому разі на статус сусіда і забути про асоційоване членство?
- Це так. Але сусідство – це перший крок. Наразі ще не можна сказати, що саме являтиме собою новий Договір про сусідство, який розробляється. Але Єврокомісія, принаймні, заявляла, що в кінцевому тексті для країн на кшталт України буде забезпечено можливість брати участь в усіх формах співпраці з ЄС. І якщо ви матимете в цьому успіх, то поступово досягнете рівня, скажімо, Норвегії. Адже якщо завтра Норвегія попросить членства в ЄС, то Європа, не вагаючись, відповість "так".
- Зараз, на вашу думку, Україна все ж таки рухається до Європи, стоїть на місці чи, можливо, віддаляється від неї?
- Важко сказати. В певних сферах спостерігається прогрес, в інших є проблеми... Ми, наприклад, сприяємо спробам України увійти до СОТ, що стане дуже важливим кроком до Європи. З іншого боку, процес реформ усе ще є повільним. І, звичайно, сигнали на кшталт створення Єдиного економічного простору, на мою думку, свідчать, що Україна рухається в іншому, ніж європейський, напрямку. Саме тому я кажу, що складається враження, що українська зовнішня політика орієнтована однаково на Захід і на Схід. І я не знаю, як довго Україні вдасться триматися такої позиції.
Загалом, на мою думку, найкращим шляхом для України буде встановити прозору демократію, а вже потім дати народові обговорити й обрати зовнішньополітичну орієнтацію. На мою думку, ключем до стабільності в Європі є незалежна, демократична Україна, здатна самостійно приймати рішення. Тому що, гадаю, тиск як Брюсселя, так і Москви часом не йде вам на користь.
З одного боку, така посада не є найвизначальнішою для євроінтеграції України. З іншого, можливо, саме це дозволяє панові Вірсмі бути дещо відвертішим за тих же голову ЄК Романо Проді чи добре відомого в Україні єврокомісара з питань східних сусідів ЄС Гюнтера Ферхойгена. Та й думка керівного представника найвпливовішої у Європі політичної течії (Вірсма – віце-президет Партії європейських соціалістів), очевидно, щось важитиме для всього ЄС, коли таки настане час приймати рішення щодо України.
- У своїй промові на конференції "Ширша Європа: виклики для соціал-демократії" ви не сказали нічого конкретного щодо перспектив вступу України до Євросоюзу, обмежившись заявою про те, що "двері повинні лишатись відчиненими"...
- Це складне питання, яке досі знаходиться в процесі обговорення. Нам нелегко розробити конструктивну позицію з цього питання всередині ЄС. Але в цілому, із моєї точки зору, ЄС повинен чітко дати зрозуміти Україні (або Молдові), що двері залишаються відкритими, однак мова про членство сьогодні не на часі. Зокрема, тому, що ЄС надто заклопотаний внутрішніми справами – виборами президента, розробкою Конституції й таке інше.
У той же час, буде розроблено новий договір для країн, які бажають приєднатися до Євросоюзу. Він має бути досконалішим за існуючий Договір про партнерство. І якщо, наприклад, Україна почне дійсно старанно працювати над виконанням вимог, закладених у цьому новому договорі, так само як і над проведенням реформ, то колись настане момент, коли Україна, цілком можливо, зможе "кинути на стіл" свою заявку на членство.
- Так все-таки, чи може йтися про якийсь конкретний строк для України, і про який саме?
- Розумієте, так питання ставити не можна. Я можу лише сказати, що якщо наша гіпотетична країна проводить реформи, модернізується, стає демократичнішою та заможнішою, відповідає критеріям Угоди про сусідство – лише тоді з’являється можливість обговорювати питання про знов-таки можливість набуття асоційованого членства.
Все, що я можу сказати – все залежить винятково від самої України. Якщо Україна дійсно докладатиме зусиль для того, щоб відповідати всім вимогам ЄС, то Європі буде значно важче нічого не відповідати нічого по суті – як вони, власне, роблять зараз.
На мою думку, для того, щоб стимулювати динаміку змін в Україні, двері до Європи мають залишатися відчиненими. Але щодо моменту, коли Україна зможе ставити питання про членство – то шлях України до цього моменту буде довгим та складним. І, звісно, не можна гарантувати, що зусилля України приведуть до реальних результатів у сенсі членства. Але це моя особиста точка зору. Скажімо, в Угоді про створення ЄС зазначено, що будь-яка країна може просити членства в Союзі, аналогічна норма буде і в Конституції Європи.
- А якої точки зору дотримуються в Єврокомісії та інших органах Європи?
- Наскільки я знаю, у Комісії у цілому, і, зокрема, її голова Романо Проді та Гюнтер Ферхойген, що відповідає за ваш регіон, дотримуються принципу "відкритих дверей". Оскільки, як я сказав на початку своєї сьогоднішньої промови, головною метою власне ЄС є запобігти новому поділові Європи.
- Тобто найближчим часом Україна може розраховувати в кращому разі на статус сусіда і забути про асоційоване членство?
- Це так. Але сусідство – це перший крок. Наразі ще не можна сказати, що саме являтиме собою новий Договір про сусідство, який розробляється. Але Єврокомісія, принаймні, заявляла, що в кінцевому тексті для країн на кшталт України буде забезпечено можливість брати участь в усіх формах співпраці з ЄС. І якщо ви матимете в цьому успіх, то поступово досягнете рівня, скажімо, Норвегії. Адже якщо завтра Норвегія попросить членства в ЄС, то Європа, не вагаючись, відповість "так".
- Зараз, на вашу думку, Україна все ж таки рухається до Європи, стоїть на місці чи, можливо, віддаляється від неї?
- Важко сказати. В певних сферах спостерігається прогрес, в інших є проблеми... Ми, наприклад, сприяємо спробам України увійти до СОТ, що стане дуже важливим кроком до Європи. З іншого боку, процес реформ усе ще є повільним. І, звичайно, сигнали на кшталт створення Єдиного економічного простору, на мою думку, свідчать, що Україна рухається в іншому, ніж європейський, напрямку. Саме тому я кажу, що складається враження, що українська зовнішня політика орієнтована однаково на Захід і на Схід. І я не знаю, як довго Україні вдасться триматися такої позиції.
Загалом, на мою думку, найкращим шляхом для України буде встановити прозору демократію, а вже потім дати народові обговорити й обрати зовнішньополітичну орієнтацію. На мою думку, ключем до стабільності в Європі є незалежна, демократична Україна, здатна самостійно приймати рішення. Тому що, гадаю, тиск як Брюсселя, так і Москви часом не йде вам на користь.
