Союз "піонерів" і пенсіонерів – рецепт нових поразок
Понеділок, 13 жовтня 2003, 12:31
Люблю старі фільми. Чорно-білі, добрі, наївні, із щасливим кінцем. У житті все жорсткіше, особливо, в політичному. Але іноді, неначе в насмішку, старий сюжет замість улюблених кіношних героїв оживляють чинні політики. Старшому поколінню навряд чи треба нагадувати сюжет "Стариків-розбійників", події якого розгортаються навколо пенсіонерів, які намагаються знайти спосіб не йти на пенсію (заради цього крадеться картина Рембрандта, псевдо-"грабується" знайома експедиторша.)
Черговий віраж у серіалі з конституційною реформою викликав стійкі асоціації. Є пенсіонер, як сказали б раніше, загальносоюзного значення. Активний пошук варіантів залишитися при владі народжує все нові варіанти "реставрації" української Конституції.
На відміну від непильних працівників картинної галереї, український політикум помітив спроби маніпуляцій з Основним законом країни. Але є труднощі з адекватною реакцією і процес переходить у стадію, яку мовою політології називають перегрупуванням політичних сил. А оскільки переформатування сил і відносин йде непублічно, за лаштунками політичної сцени, то судити про нову конфігурацію доводиться за фактом.
Якщо говорити про тенденції, то складається враження, що зараз наступив час для союзу політичних піонерів і пенсіонерів. ( "Піонер" з французької – воїн для земляних робіт; піонери, як і сапери, належать до інженерів: їх обов'язок прокладати дороги – "Тлумачний словник російської мови Даля".)
Тобто настав час використання перших (піонерів) для прокладання дороги для других (пенсіонерів).
Важливе зауваження Даля про схожість піонерської праці з працею саперів – під час виборчої кампанії помилка політика може виявитися цілком порівнянною з помилкою сапера. Хто ж вони, піонери, готові піти на ризик вступу в союз з політичними "стариками" в надії наростити власні політичні м'язи і капітали?
Події останнього часу показали, що віртуально їх об'єднує тільки намір виступити як "молодші" партнери у дорослій політичній грі. Є, принаймні, три пари, які заслуговують на увагу:
- віце-прем'єр Табачник - прем'єр-міністр Янукович,
- координатор більшості Гавриш - екс-прем'єр Пустовойтенко,
- лідер "Народовладдя" Губський - президент Кучма.
Кабмінівська пара
Важко погодитися з оцінкою ряду колег, які розцінили як "сенсаційну" нещодавню заяву віце-прем'єр-міністра (і одного з лідерів "Трудової України") Табачника про те, що якщо єдиним кандидатом від більшості не буде визначений Янукович, то він піде з уряду і вийде з партії "Трудова Україна".
Швидше ми маємо нещастя спостерігати банальну стратегію видування політичного капіталу з мильної бульки.
Логіка проста як день: Янукович не буде єдиним кандидатом від більшості тільки в одному випадку – якщо його відправлять у відставку. Автоматично у відставку піде і нинішній склад Кабміну. У тому числі і "гуманітарний" віце-прем'єр. Безумовно, передбачливо роблячи у бік прем'єра реверанс, і відвертаючись від соратника Тігіпка (який неодноразово і неоднозначно заявляв про намір брати участь у президентських виборах при будь-якій погоді) Табачник явно розраховує витягнути з цієї нехитрої комбінації ряд переваг – від глобальних до ситуативних.
Глобальна – спроба повернутися у "велику" політику, ситуативна – "вибити" у виборчому штабі Януковича одну з "непрорабських" ролей.
Залишимо за кадром більш "прозаїчні" двигуни сьогоднішньої політичної активності Табачника (як, наприклад, турботи про сімейний бізнес). Важливий у цьому випадку "піонерський" намір обміняти фантики минулої президентської виборчої кампанії на реальні чеки в майбутній.
Парламентська пара
Намір об'єднатися двох аж ніяк не найвпливовіших фракцій більшості – НДП (Пустовойтенка) і "Демініциатів" (Гавриша) – ще один приклад, тепер вже парламентської спроби політичного довгожителя екс-прем'єра Пустовойтенка подружитися з "молодшим" демініціативним Гавришем.
Можна було б апелювати до нехитрого правила політичної арифметики - об'єднання двох несильних гравців не може бути основою для сильного союзу. Однак даний союз дозволяє партнерам вирішити ряд ситуативних задач. Як, наприклад, відстрочити загрозу розпуску депутатської групи (в НДП на момент прийняття рішення про об'єднання залишилося "критичне" число членів – 15 депутатів).
Крім того, цей союз означає завуальоване визнання сторонами того факту, що вони не цікаві сильним політичним гравцям як партнери.
Зараз важко судити про те, чи можна у зв'язку з ендпізацією "Демініциатів" говорити про утворення в українському політикумі нової фінансово-політичної групи на букву "х" ("харківської").
З моменту приходу Олександра Ярославського (Президента акціонерного комерційно-інноваційного банку "УкрСиббанк") аналітики посилено підозрювали його в такому намірі. Якщо таке і було, то рівень реалізації явно зменшує загрозу конкуренції для інших ФПГ.
Головна пара
Топ-досягненням серед піонерських спроб товаришувати з "сильними" є ініціатива лідера "Народовладдя" Губського, раніше не поміченого в спробах брати участь у публічній політичній грі. Реанімація ним теми про легітимність третього терміну перебування на посаді президента Кучми і звернення з цього приводу до Конституційного суду примушує опозицію хвилюватися й підозрювати чинного президента в намірі продовжити повноваження.
Яку б відповідь не дав Конституційний суд, оцінюючи цей факт у площині піонерсько-пенсіонерських відносин, можна констатувати принаймні два наслідки:
- ця група (як і деякі інші), намагається грати "на підвищення" власного іміджу, позиціонуючи себе в ролі "третьої сили" в українській політиці,
- озвучення проекту "Кучма-3" дозволяє "засвітитися" особисто перед президентом за принципом "дрібниця, але приємно".
Сумні "піонерські" перспективи
Згадане перегрупування останнього часу навряд чи викличе побоювання, оскільки головні тенденції залишаються в силі. Найбажанішим "старшим" партнером, як для українських політичних "піонерів", так і для політиків рангом вище, залишається президент.
Його останній тактичний хід – зустріч з лідерами фракцій, груп і уповноважених представників більшості в закритому режимі (,де були відсутні всі ключові фігури – спікер Литвин, прем'єр Янукович і глава АП Медведчук) "підігріває" ілюзії бійців "другого фронту".
Симптоматичною в цьому випадку видається не тема зустрічі, а форма проведення і склад учасників. Є ознаки можливої появи нової політичної інтриги:
- президент бере ініціативу з переформатування політичного простору у свої руки,
- усуває від участі в переговорах ті політичні фігури, які розглядаються як основні кандидати на президентських виборах.
І є "залізна" логіка політичного відбору – молоді і "слабкі" політики актуальні в період прокладення курсу у виборчій кампанії.
Автор: Ірина Рожкова, начальник департаменту політичної соціології Європейського інституту інтеграції й розвитку
Черговий віраж у серіалі з конституційною реформою викликав стійкі асоціації. Є пенсіонер, як сказали б раніше, загальносоюзного значення. Активний пошук варіантів залишитися при владі народжує все нові варіанти "реставрації" української Конституції.
На відміну від непильних працівників картинної галереї, український політикум помітив спроби маніпуляцій з Основним законом країни. Але є труднощі з адекватною реакцією і процес переходить у стадію, яку мовою політології називають перегрупуванням політичних сил. А оскільки переформатування сил і відносин йде непублічно, за лаштунками політичної сцени, то судити про нову конфігурацію доводиться за фактом.
Якщо говорити про тенденції, то складається враження, що зараз наступив час для союзу політичних піонерів і пенсіонерів. ( "Піонер" з французької – воїн для земляних робіт; піонери, як і сапери, належать до інженерів: їх обов'язок прокладати дороги – "Тлумачний словник російської мови Даля".)
Тобто настав час використання перших (піонерів) для прокладання дороги для других (пенсіонерів).
Важливе зауваження Даля про схожість піонерської праці з працею саперів – під час виборчої кампанії помилка політика може виявитися цілком порівнянною з помилкою сапера. Хто ж вони, піонери, готові піти на ризик вступу в союз з політичними "стариками" в надії наростити власні політичні м'язи і капітали?
Події останнього часу показали, що віртуально їх об'єднує тільки намір виступити як "молодші" партнери у дорослій політичній грі. Є, принаймні, три пари, які заслуговують на увагу:
- віце-прем'єр Табачник - прем'єр-міністр Янукович,
- координатор більшості Гавриш - екс-прем'єр Пустовойтенко,
- лідер "Народовладдя" Губський - президент Кучма.
Кабмінівська пара
Важко погодитися з оцінкою ряду колег, які розцінили як "сенсаційну" нещодавню заяву віце-прем'єр-міністра (і одного з лідерів "Трудової України") Табачника про те, що якщо єдиним кандидатом від більшості не буде визначений Янукович, то він піде з уряду і вийде з партії "Трудова Україна".
Швидше ми маємо нещастя спостерігати банальну стратегію видування політичного капіталу з мильної бульки.
Логіка проста як день: Янукович не буде єдиним кандидатом від більшості тільки в одному випадку – якщо його відправлять у відставку. Автоматично у відставку піде і нинішній склад Кабміну. У тому числі і "гуманітарний" віце-прем'єр. Безумовно, передбачливо роблячи у бік прем'єра реверанс, і відвертаючись від соратника Тігіпка (який неодноразово і неоднозначно заявляв про намір брати участь у президентських виборах при будь-якій погоді) Табачник явно розраховує витягнути з цієї нехитрої комбінації ряд переваг – від глобальних до ситуативних.
Глобальна – спроба повернутися у "велику" політику, ситуативна – "вибити" у виборчому штабі Януковича одну з "непрорабських" ролей.
Залишимо за кадром більш "прозаїчні" двигуни сьогоднішньої політичної активності Табачника (як, наприклад, турботи про сімейний бізнес). Важливий у цьому випадку "піонерський" намір обміняти фантики минулої президентської виборчої кампанії на реальні чеки в майбутній.
Парламентська пара
Намір об'єднатися двох аж ніяк не найвпливовіших фракцій більшості – НДП (Пустовойтенка) і "Демініциатів" (Гавриша) – ще один приклад, тепер вже парламентської спроби політичного довгожителя екс-прем'єра Пустовойтенка подружитися з "молодшим" демініціативним Гавришем.
Можна було б апелювати до нехитрого правила політичної арифметики - об'єднання двох несильних гравців не може бути основою для сильного союзу. Однак даний союз дозволяє партнерам вирішити ряд ситуативних задач. Як, наприклад, відстрочити загрозу розпуску депутатської групи (в НДП на момент прийняття рішення про об'єднання залишилося "критичне" число членів – 15 депутатів).
Крім того, цей союз означає завуальоване визнання сторонами того факту, що вони не цікаві сильним політичним гравцям як партнери.
Зараз важко судити про те, чи можна у зв'язку з ендпізацією "Демініциатів" говорити про утворення в українському політикумі нової фінансово-політичної групи на букву "х" ("харківської").
З моменту приходу Олександра Ярославського (Президента акціонерного комерційно-інноваційного банку "УкрСиббанк") аналітики посилено підозрювали його в такому намірі. Якщо таке і було, то рівень реалізації явно зменшує загрозу конкуренції для інших ФПГ.
Головна пара
Топ-досягненням серед піонерських спроб товаришувати з "сильними" є ініціатива лідера "Народовладдя" Губського, раніше не поміченого в спробах брати участь у публічній політичній грі. Реанімація ним теми про легітимність третього терміну перебування на посаді президента Кучми і звернення з цього приводу до Конституційного суду примушує опозицію хвилюватися й підозрювати чинного президента в намірі продовжити повноваження.
Яку б відповідь не дав Конституційний суд, оцінюючи цей факт у площині піонерсько-пенсіонерських відносин, можна констатувати принаймні два наслідки:
- ця група (як і деякі інші), намагається грати "на підвищення" власного іміджу, позиціонуючи себе в ролі "третьої сили" в українській політиці,
- озвучення проекту "Кучма-3" дозволяє "засвітитися" особисто перед президентом за принципом "дрібниця, але приємно".
Сумні "піонерські" перспективи
Згадане перегрупування останнього часу навряд чи викличе побоювання, оскільки головні тенденції залишаються в силі. Найбажанішим "старшим" партнером, як для українських політичних "піонерів", так і для політиків рангом вище, залишається президент.
Його останній тактичний хід – зустріч з лідерами фракцій, груп і уповноважених представників більшості в закритому режимі (,де були відсутні всі ключові фігури – спікер Литвин, прем'єр Янукович і глава АП Медведчук) "підігріває" ілюзії бійців "другого фронту".
Симптоматичною в цьому випадку видається не тема зустрічі, а форма проведення і склад учасників. Є ознаки можливої появи нової політичної інтриги:
- президент бере ініціативу з переформатування політичного простору у свої руки,
- усуває від участі в переговорах ті політичні фігури, які розглядаються як основні кандидати на президентських виборах.
І є "залізна" логіка політичного відбору – молоді і "слабкі" політики актуальні в період прокладення курсу у виборчій кампанії.
Автор: Ірина Рожкова, начальник департаменту політичної соціології Європейського інституту інтеграції й розвитку
