Лист до Г.

Я ненавиджу анонімні хоч за адресатом, хоч по відправником листи. Ніколи не читав анонімок і, уже тим більше, ніколи не писав. І цей нинішній мій лист цілком адресний. Просто "панів", яким він адресований я не можу інакше назвати, як на букву "г" (громадяни) або хоча б "б" (більшовики).

Колись Брехт в одній зі своїх чудових п'єс сказав, що головними негідниками в історії є не власне злочинці, а ті, хто своєю пасивністю сприяє їх злочинам. Цікаво, як би він обізвав тих людей, що сприяють історичним злочинам не своєю пасивністю, а своєю активністю? Пам'ятається, навіть по радянському "найгуманнішому" законодавству "активним" припадав більший термін.

На ці міркування мене наштовхнули нещодавні слововиливи з приводу можливості третього президентського терміну двох "г" – Гавриша і при ньому Гапочки.

Гавриш довго думав і видав якось, що він ледь чи не вічний опозиціонер. За цим "визнанням" пішов інший пасаж: "Президент залишається надзвичайно сильною фігурою, що може перемагати на виборах".

Його соратник по більшості синхронно заявив: "Я б із задоволенням президента підтримав. Це єдина на сьогоднішній день фігура в суспільстві, що працює на стабільність. Інакше в нас буде бійка й розкол України на Схід і Захід".

При цьому головний "б" (у значенні "більшовик") сказав, що не може коментувати можливість третього терміну президента до рішення Конституційного суду.

У мене відразу виникли до пана Гавриша питання: чи справді у нього є диплом юриста, про що він з гордістю пише у своїй біографії, якщо сама постановка питання про третій термін із усією юридичною очевидністю, що зрозуміло навіть студенту-першокурснику юрфаку, порушує не тільки цілий ряд статей Конституції, але і Кримінального кодексу України?

А якби, шановний пане "г", у Конституційний Суд України хтось подав запит про правочинність прав українських громадян на життя, Ви теж не стали би коментувати подібну постановку питання до відповіді Конституційного суду?

Утім, із юридичною підкованістю обох "г" ніби ясно. Але ще цікавіше питання про їхню політичну підкованість. Адже один із них не більше і не менше як головний "б" – лідер більшості, а інший теж "б" хоч і поменше – лідер фракції.

Про яку політичну стабілізуючу силу президента вони говорять, якщо рейтинг довіри народу до нього, як їм прекрасно відомо, не перевищує 3-4%?

Чи під політичною силою вони мають на увазі можливість плювати й робити ще щось подібне на громадську думку?

Про яку консолідацію Сходу і Заходу говорить "г", якщо країна буквально на очах розколюється на дві зони, для яких, до речі, зусиллям президента готують навіть дві зовсім різні й суперечні одна одній зовнішньополітичні доктрини – для однієї Угоду про ЄЕП, а для іншої Угоду з ЄС. Гарна ж буде єдність, коли Схід України стане губернією Росії, а Захід – глухою провінцією Європи. Ви це мали на увазі, пан "г"?

Утім, не хочеться порпатися у всьому цьому "г". У напівзабутого Леніна є не тільки інструкції з "червоного терору", але є і прекрасний посібник із того, як відрізнити раба від холуя. Раб це той, хто змушений сидіти в клітці (мені таких, до речі, шкода, навіть якщо вони перебувають під владою), а холуй це той, хто не просто сидить у клітці, але ще і цілує її іржаві дроти (от таких я ненавиджу).

Добродії "г"! Не грайте з історією! Ввійти в неї складно, а от "вступити" або "уляпатися" дуже легко.


Автор: Михайло Бродський, голова партії "Яблуко"