Тузла, ЄЕП, Ходорковський абощо

Вівторок, 28 жовтня 2003, 11:41
Все змішалося в домі Облонських – себто в Росії, Україні та їх відносинах – олігарх Ходорковський, Тузла, губернатор Ткачов, Азаров з його ЄЕПом, політична реформа, процедурні новації при ухваленні бюджету 2004 року, парламентські вибори в Росії... Список нескінченний.

Але по порядку. Про Ходорковського. Арешт красеня-олігарха призвів до падіння акцій процвітаючого "ЮКОСа" вже на 20%, істотно вплинув на стан фондового ринку – вже 5-ти мільярдні втрати російських нафтових кампаній, нервовий стан інвесторів, насамперед західних. Кінця-краю не видно.

Кінця-краю війні. Війні між різними групами пострадянської еліти та їх стратегічними та тактичними об'єднаннями. "Нам потрібна одна перемога, одна на всіх". Ціна значення не має. Ніякі фінансові, людські, кадрові, зовнішньополітичні втрати не зупинять сторони у боротьбі за абсолютну владу над чи то "третьосортною демократичною країною" чи то "другорозрядною імперією" (формулювання Віктора Небоженка). Тим більше не зупинять будь-які тактичні або стратегічні втрати від погіршення стосунків з Україною.

Після обрання Путіна російська політика щодо України – якщо залишити осторонь лушпиння дипломатичної риторики – має три взаємовиключні складові.

Перша. За будь-яку ціну (беручи до уваги загальну дешевизну українського політикуму, йдеться про гроші аж не такі великі) скупити і придавити політичну систему. Аж до такого стану, коли президент України буде навіть не обиратися громадянами, а призначатися кремлівською адміністрацією.

Друга. Підтримувати та заохочувати президентські (парламентські) амбіції тих діячів (політичних сил), які мають та поціновують особливі стосунки з Кремлем і бодай примарні шанси у виборчих перегонах.

Третя. Домовлятися із тими персонами (політичними партіями або їх блоками), які приречені на перемогу без зовнішньої допомоги.

Яка з цих ліній візьме гору? Відповідь на це запитання цілком і повністю залежить від нашої влади, від наших політиків, від наших співгромадян. Ще точніше – від наявності у кожної складової хоч якої-небудь гідності та здатності цю гідність обстоювати.

Несподівано для проектантів Тузлинської кризи, Кремля та всього населення Росії, які з давніх-давен призвичаїлися до того, що ніякої гідності, принаймні в українських можновладців, не існує за визначенням, з Києва пролунала заявка на бажання таку гідність мати.

Власне, це і стало головною причиною різкого погіршення двосторонніх відносин. Міністр Іванов, візит якого до Києва починається завтра, з'ясовуватиме, насамперед, просте питання: чи не є жартом оця заявка на право гідності? Адже весь історичний досвід абсорбції України Москвою абсолютно ясно та недвозначно свідчить: українська шляхта чи то в XVII-му, чи то в XXI-му сторіччях гроші та царську ласку поціновує понад усе – Вітчизну, власний народ, свої та його, народу, права, гідність та честь. Іван Мазепа, Тарас Чупринка та інші – поодинокі винятки, які лише підтверджують правило.

Якщо сучасним українським олігархам та можновладцям історичний досвід нічого не говорить – а він їм нічого-таки і не говорить – про ціну чи то юдиних грошей, чи то царської ласки – то, можливо, щось їм скаже доля бідаки Ходорковського, якому дали заробити його мільярди, як виявилося, лише задля того, щоби у слушний момент зробити цапом-відбувайлом.

Іншими словами: якщо Кремль робить отаке із своїми заздалегідь відгодованими жертовними баранами, то що він буде "у випадку чого" робити з пухленькими українськими баранчиками?

Як говорять в таких випадках досвідчені преферансисти, "вскритіє покаже".

Автори: Костянтин Малєєв, Данило Яневський, Інститут політичного моделювання


Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News

Усі новини...