Піскун. Кінцева зупинка
Середа, 29 жовтня 2003, 23:44
В указі Кучми про звільнення Піскуна не вказано формулювання, в зв’язку з чим його знято. Хоча можна було б зробити новацію, написавши: "через політичну неблагонадійність".
Медведчуку вдалося переконати Кучму: краще мати в.о. генпрокурора, який зможе вирішувати оперативні завдання боротьби з опозицією. Ніж повноцінного Піскуна, що імітує репресії і до того ж не здатен впоратися із глобальними проблемами запроторення на нари Тимошенко.
Те, що Піскун має швидко розкладати по торбах вміст свого сейфу, було зрозуміло ще напередодні. Слід було просто звернути увагу на тональність сюжетів про генпрокурора на каналах СДПУ(О). І не дивуватися, чому це раптом пішов однаковий коментар Потебенька – у якого від обурення своїм наступником аж губи посиніли.
Через півдоби відбувся координаційний комітету у боротьбі з оргзлочинністю та корупцією, рішення якого не залишали Піскуну шансів:
"За допущені серйозні порушення вимог чинного законодавства і за безчесні вчинки запропонувати президенту в порядку статті 106 Конституції України звільнити з посади генпрокурора Святослава Піскуна".
Також вказано, що Піскун "удався до надмірної політизації органу в цілому і створення власного політичного іміджу; допущено ряд порушень, що завдають шкоди авторитетові прокуратури й у цілому державі".
За звільнення Піскуна проголосували всі присутні – 17 з 21 членів комітету. У тому числі силовики, які входять до цього органу, серед яких міністр внутрішніх справ Білоконь і глава СБУ Смешко. Які напередодні проводили спільну з Піскуном прес-конференцію.
Кучмі знадобилося кілька годин, щоб дослухатися до рішення координаційного комітету Колінько. Указ вийшов наприкінці робочого дня. Але ефір Піскуна на радіо "Свобода" показав, що він і після повідомлення у всіх агенціях не вірив у кінець своєї кар'єри.
Викриття Колінько звучали так, ніби повернувся 1999 рік, і мова іде про Лазаренка.
"В умовах обмеженого фінансування Піскун удався до використання на свій розсуд бюджетних коштів", - сказала Колінько. Прокуратурі було виділено при сприянні президента 26 млн. грн. на збільшення штату працівників прокуратури на 1380 чоловік для підтримки державного обвинувачення в судах.
"Використавши ці кошти на інші нестатки, Піскун знову звертається до президента про виділення даної суми на ці ж самі цілі", - сказала голова комітету.
"Піскун зробив ряд безчесних учинків з використанням службового становища в особистих цілях", - сказала Колінько. За її словами, без оформлення відпустки в другій половині 2002 року Піскун відпочивав у Криму, Об'єднаних Арабських Еміратах, гірськолижному курорті в Альпах - всього 29 днів. За цей час він одержав 5 тис. грн. зарплати, у тому числі за інтенсивність роботи і за виконання особливо важливих доручень.
За словами Колінько, Генпрокуратура зволікає з розслідуванням справ про злочини в сфері економіки. "З надуманих мотивів з інших правоохоронних органів вимагаються справи зі значними сумами завданих збитків, що або затягуються, або закриваються".
Вона заявила, що Піскун через підлеглих апарату Генпрокуратури "примушував прокурорів областей ухвалювати незаконні рішення по кримінальних справах" і з інших питань.
Зокрема, Піскун примусив прокурора Сумської області в обхід законного порядку організувати відправлення залізничним транспортом 100 автомобілів "Жигулі"; доставку в Україну з Росії 5 вантажівок з товарами китайського виробництва по 50 тонн кожна; доставку на фірму "Рекон" трьох вагонів різних консервів, двох вагонів з цукром, 40 автомобілів-іномарок.
(Тут слід додати, що, як раніше писала "Українська правда", фірма "Рекон" була організована профспілкою податківців для реалізації конфіскату – а попереднім місцем роботи Піскуна було слідче управління податкової адміністрації.)
Це не всі гріхи Піскуна. Як відзначив заступник Колінько Цвигун, прокурори областей повідомляють, що Піскун не приймає їх особисто, а усе переклав на своїх заступників, оскільки "проблеми в областях його не хвилюють". У той же час генпрокурор особисто викликає обласних прокурорів для доручень "допомогти тій чи іншій комерційній структурі".
Він також сказав, що у Піскуна немає досягнень як у генпрокурора: "Які актуальні справи направлені до суду чи розглянуті судом з того часу, як на цій посаді перебуває Святослав Піскун? Є одна така справа. Це по банді "донецьких", вбивству народного депутата Щербаня. Але ж давайте згадаємо, хто порушував цю справу, хто розслідував, хто вийшов на злочинців? Це все було зроблено при попередньому генеральному прокурорі. В подальшому я таких справ не знаю".
Добиваючи Піскуна, Колінько відзначила, що його дії не сприяють зміцненню співробітництва між правоохоронними органами. За її словами, Піскун "без визначених законом підстав" скасував 24 жовтня засідання колегії Генпрокуратури, мотивуючи це тим, що на нього не приїхали керівники МВС, СБУ і Координаційного комітету при президенті.
При цьому, нагадала Колінько, на скасовану колегію зібралися прокурори всіх областей і були присутні заступники глав МВС, СБУ і Координаційного комітету. Таким чином, підкреслила вона, Піскун не взяв до уваги загублений час колег і витрату бюджетних коштів.
На минулому брифінгу Колінько звинувачувала Піскуна в тому, що він проігнорував вимогу президента звільнити прокурора Одеської області Михайла Косюту. Також Колінько заявила, що Піскун здійснює прикриття бізнесу своєї дочки Тетяни Іващенко.
Правові колізії
При бажанні, Піскун може оскаржувати своє звільнення у суді. Оскільки юристи неодноразово звертали увагу, що Конституція не містить чіткої процедури зняття генпрокурора.
У пункті 11 статті 106 Конституції серед повноважень президента написано, що він "призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади".
Порядок слів у цьому реченні робить незрозумілим, чи поширюється "згода" парламенту також і на відставку генерального прокурора.
Всі генпрокурори до цього звільнювалися одноосібно Кучмою, і ніхто з них не мав претензій. Однак хитрість Конституції в цьому питанні очевидна. Можливо, тому більшовики й збирали підписи за зняття Піскуна – зберігалися вони у Гавриша. Бо відставка через парламент є юридично бездоганною. А тепер, якщо у Піскуна буде бажання повоювати з "гарантом", є за що вчепитися.
Але і це не все. Сам комітет Колінько має незрозумілі повноваження. Можливо, тому в указі Кучми немає жодної прив'язки до його рішення про рекомендацію звільнити Піскуна. Але навіть без цього є очевидним зв'язок між вердиктами Колінько і Кучми. При бажанні це теж можна використати в разі судового оскарження.
Отже, 10 років тому було ухвалено закон "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю". Там перераховано п'ять пунктів "компетенції Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю". Це чисто символічні помноваження, найсильніше з яких – "координація і сприяння діяльності органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю".
Але у цьому законі немає нічого, що б стосувалося перевірок діяльності силовиків чи, тим більше, аналізу роботи перших осіб силових структур.
Однак паралельно з цим законом діє указ Кучми "Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю". Він вийшов у травні 2003. Додаток до указу з повноваженнями підписано Медведчуком.
Там у комітету Колінько раптом з'являється незліченне число "завдань", які на нього покладаються. Наприклад, "контроль виконання правоохоронними, іншими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності законодавства України".
Тобто дублюються функції прокуратури.
При цьому нові повноваження комітету Колінько Медведчук надав через кілька днів після її призначення. І сталося це, коли сварка між главою АП і Піскуном досягла невиліковних розмірів. Медведчуку потрібен був для знищення генпрокурора партизан у його лісі. Ним стала Колінько.
Прийнятний неприйнятний Піскун
Голова парламентського комітету боротьби з оргзлочинністю Володимир Стретович називає двох претендентів на місце Піскуна: першого віце-спікера Геннадія Васильєва та саму Колінько. Перший – креатура донецьких, друга – СДПУ(О). "Тому, не виключено, з'явиться ще третій претендент, якого запропонує Дніпропетровська група", - зазначив Стретович.
Фігура Піскуна не варта співчуттів. Зрештою, він сам винен у тому, що не став Коррадо Каттані. Більше того, він використовував свою посаду для власних інтересів, і так само суб'єктивно застосовував закон. І розгортав Кримінальний кодекс в залежності від обставин.
Приклад з арештом начальника наружки Пукача – це не прогрес у справі Гонгадзе, а спроба Піскуна запустити сценарій "принциповий прокурор – жертва Кучми/Медведчука".
Але саме факт існування Піскуна на шахівниці силовиків був позитивний – оскільки він займав останню клітинку, яка ще не була заповнена ставлениками Медведчука.
Історія з Піскуном є викликом для держави та її силових інституцій. Тепер весь репресивний інструментарій зосереджується в одному штабі. Сталося це за рік до виборів президента. І віднині скарги на незаконність передвиборчого процесу можна писати не до Генпрокуратури, а прямо заносити на другий поверх адміністрації президента. Де їх будуть засовувати у "шредери" – пристрої для знищення паперу.
Випадок з Піскуном також є унікальний у своїй абсурдності. Він, маючи такий багаж зловживань, пропрацював 16 місяців генпрокурором. Так само викликає запитання і його діяльність у слідчому управлінні податкової міліції. Однак весь цей час він лише підіймався угору службовими сходами. Аж поки не трапилися розходження з Медведчуком на ґрунті службової доцільності.
Ще 29 жовтня є уроком для всієї вертикалі силовиків. Які мають знати – невідворотною карою за дисонанс з Банковою є звільнення. З перспективою заведення кримінальної справи за зловживання службовим становищем.
Піскун – це черговий приклад дії системи Кучми: неприємності починаються після невиконання волі гаранта. У випадку ж із Піскуном ситуація ускладнюється – відтепер всі мають знати: команди виголошуються двома голосами – не тільки Кучми, але і голови його адміністрації.
Медведчук, якого ще три місяці тому дружно звільнювали з АП, не просто повернув утрачені позиції – він перебуває на вершині своєї влади.
Загалом-то Кучма в цій ситуації також може вважати себе частково постраждалим. Його історія стає схожою на оголошення, які інколи з'являються в українських рекламних газетах: "самотній пенсіонер гарантує успадкування квартири тому, хто забезпечуватиме його гідну старість та поховання..."
Медведчуку вдалося переконати Кучму: краще мати в.о. генпрокурора, який зможе вирішувати оперативні завдання боротьби з опозицією. Ніж повноцінного Піскуна, що імітує репресії і до того ж не здатен впоратися із глобальними проблемами запроторення на нари Тимошенко.
Те, що Піскун має швидко розкладати по торбах вміст свого сейфу, було зрозуміло ще напередодні. Слід було просто звернути увагу на тональність сюжетів про генпрокурора на каналах СДПУ(О). І не дивуватися, чому це раптом пішов однаковий коментар Потебенька – у якого від обурення своїм наступником аж губи посиніли.
Через півдоби відбувся координаційний комітету у боротьбі з оргзлочинністю та корупцією, рішення якого не залишали Піскуну шансів:
"За допущені серйозні порушення вимог чинного законодавства і за безчесні вчинки запропонувати президенту в порядку статті 106 Конституції України звільнити з посади генпрокурора Святослава Піскуна".
Також вказано, що Піскун "удався до надмірної політизації органу в цілому і створення власного політичного іміджу; допущено ряд порушень, що завдають шкоди авторитетові прокуратури й у цілому державі".
За звільнення Піскуна проголосували всі присутні – 17 з 21 членів комітету. У тому числі силовики, які входять до цього органу, серед яких міністр внутрішніх справ Білоконь і глава СБУ Смешко. Які напередодні проводили спільну з Піскуном прес-конференцію.
Кучмі знадобилося кілька годин, щоб дослухатися до рішення координаційного комітету Колінько. Указ вийшов наприкінці робочого дня. Але ефір Піскуна на радіо "Свобода" показав, що він і після повідомлення у всіх агенціях не вірив у кінець своєї кар'єри.
Викриття Колінько звучали так, ніби повернувся 1999 рік, і мова іде про Лазаренка.
"В умовах обмеженого фінансування Піскун удався до використання на свій розсуд бюджетних коштів", - сказала Колінько. Прокуратурі було виділено при сприянні президента 26 млн. грн. на збільшення штату працівників прокуратури на 1380 чоловік для підтримки державного обвинувачення в судах.
"Використавши ці кошти на інші нестатки, Піскун знову звертається до президента про виділення даної суми на ці ж самі цілі", - сказала голова комітету.
"Піскун зробив ряд безчесних учинків з використанням службового становища в особистих цілях", - сказала Колінько. За її словами, без оформлення відпустки в другій половині 2002 року Піскун відпочивав у Криму, Об'єднаних Арабських Еміратах, гірськолижному курорті в Альпах - всього 29 днів. За цей час він одержав 5 тис. грн. зарплати, у тому числі за інтенсивність роботи і за виконання особливо важливих доручень.
За словами Колінько, Генпрокуратура зволікає з розслідуванням справ про злочини в сфері економіки. "З надуманих мотивів з інших правоохоронних органів вимагаються справи зі значними сумами завданих збитків, що або затягуються, або закриваються".
Вона заявила, що Піскун через підлеглих апарату Генпрокуратури "примушував прокурорів областей ухвалювати незаконні рішення по кримінальних справах" і з інших питань.
Зокрема, Піскун примусив прокурора Сумської області в обхід законного порядку організувати відправлення залізничним транспортом 100 автомобілів "Жигулі"; доставку в Україну з Росії 5 вантажівок з товарами китайського виробництва по 50 тонн кожна; доставку на фірму "Рекон" трьох вагонів різних консервів, двох вагонів з цукром, 40 автомобілів-іномарок.
(Тут слід додати, що, як раніше писала "Українська правда", фірма "Рекон" була організована профспілкою податківців для реалізації конфіскату – а попереднім місцем роботи Піскуна було слідче управління податкової адміністрації.)
Це не всі гріхи Піскуна. Як відзначив заступник Колінько Цвигун, прокурори областей повідомляють, що Піскун не приймає їх особисто, а усе переклав на своїх заступників, оскільки "проблеми в областях його не хвилюють". У той же час генпрокурор особисто викликає обласних прокурорів для доручень "допомогти тій чи іншій комерційній структурі".
Він також сказав, що у Піскуна немає досягнень як у генпрокурора: "Які актуальні справи направлені до суду чи розглянуті судом з того часу, як на цій посаді перебуває Святослав Піскун? Є одна така справа. Це по банді "донецьких", вбивству народного депутата Щербаня. Але ж давайте згадаємо, хто порушував цю справу, хто розслідував, хто вийшов на злочинців? Це все було зроблено при попередньому генеральному прокурорі. В подальшому я таких справ не знаю".
Добиваючи Піскуна, Колінько відзначила, що його дії не сприяють зміцненню співробітництва між правоохоронними органами. За її словами, Піскун "без визначених законом підстав" скасував 24 жовтня засідання колегії Генпрокуратури, мотивуючи це тим, що на нього не приїхали керівники МВС, СБУ і Координаційного комітету при президенті.
При цьому, нагадала Колінько, на скасовану колегію зібралися прокурори всіх областей і були присутні заступники глав МВС, СБУ і Координаційного комітету. Таким чином, підкреслила вона, Піскун не взяв до уваги загублений час колег і витрату бюджетних коштів.
На минулому брифінгу Колінько звинувачувала Піскуна в тому, що він проігнорував вимогу президента звільнити прокурора Одеської області Михайла Косюту. Також Колінько заявила, що Піскун здійснює прикриття бізнесу своєї дочки Тетяни Іващенко.
Правові колізії
При бажанні, Піскун може оскаржувати своє звільнення у суді. Оскільки юристи неодноразово звертали увагу, що Конституція не містить чіткої процедури зняття генпрокурора.
У пункті 11 статті 106 Конституції серед повноважень президента написано, що він "призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади".
Порядок слів у цьому реченні робить незрозумілим, чи поширюється "згода" парламенту також і на відставку генерального прокурора.
Всі генпрокурори до цього звільнювалися одноосібно Кучмою, і ніхто з них не мав претензій. Однак хитрість Конституції в цьому питанні очевидна. Можливо, тому більшовики й збирали підписи за зняття Піскуна – зберігалися вони у Гавриша. Бо відставка через парламент є юридично бездоганною. А тепер, якщо у Піскуна буде бажання повоювати з "гарантом", є за що вчепитися.
Але і це не все. Сам комітет Колінько має незрозумілі повноваження. Можливо, тому в указі Кучми немає жодної прив'язки до його рішення про рекомендацію звільнити Піскуна. Але навіть без цього є очевидним зв'язок між вердиктами Колінько і Кучми. При бажанні це теж можна використати в разі судового оскарження.
Отже, 10 років тому було ухвалено закон "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю". Там перераховано п'ять пунктів "компетенції Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю". Це чисто символічні помноваження, найсильніше з яких – "координація і сприяння діяльності органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю".
Але у цьому законі немає нічого, що б стосувалося перевірок діяльності силовиків чи, тим більше, аналізу роботи перших осіб силових структур.
Однак паралельно з цим законом діє указ Кучми "Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю". Він вийшов у травні 2003. Додаток до указу з повноваженнями підписано Медведчуком.
Там у комітету Колінько раптом з'являється незліченне число "завдань", які на нього покладаються. Наприклад, "контроль виконання правоохоронними, іншими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності законодавства України".
Тобто дублюються функції прокуратури.
При цьому нові повноваження комітету Колінько Медведчук надав через кілька днів після її призначення. І сталося це, коли сварка між главою АП і Піскуном досягла невиліковних розмірів. Медведчуку потрібен був для знищення генпрокурора партизан у його лісі. Ним стала Колінько.
Прийнятний неприйнятний Піскун
Голова парламентського комітету боротьби з оргзлочинністю Володимир Стретович називає двох претендентів на місце Піскуна: першого віце-спікера Геннадія Васильєва та саму Колінько. Перший – креатура донецьких, друга – СДПУ(О). "Тому, не виключено, з'явиться ще третій претендент, якого запропонує Дніпропетровська група", - зазначив Стретович.
Фігура Піскуна не варта співчуттів. Зрештою, він сам винен у тому, що не став Коррадо Каттані. Більше того, він використовував свою посаду для власних інтересів, і так само суб'єктивно застосовував закон. І розгортав Кримінальний кодекс в залежності від обставин.
Приклад з арештом начальника наружки Пукача – це не прогрес у справі Гонгадзе, а спроба Піскуна запустити сценарій "принциповий прокурор – жертва Кучми/Медведчука".
Але саме факт існування Піскуна на шахівниці силовиків був позитивний – оскільки він займав останню клітинку, яка ще не була заповнена ставлениками Медведчука.
Історія з Піскуном є викликом для держави та її силових інституцій. Тепер весь репресивний інструментарій зосереджується в одному штабі. Сталося це за рік до виборів президента. І віднині скарги на незаконність передвиборчого процесу можна писати не до Генпрокуратури, а прямо заносити на другий поверх адміністрації президента. Де їх будуть засовувати у "шредери" – пристрої для знищення паперу.
Випадок з Піскуном також є унікальний у своїй абсурдності. Він, маючи такий багаж зловживань, пропрацював 16 місяців генпрокурором. Так само викликає запитання і його діяльність у слідчому управлінні податкової міліції. Однак весь цей час він лише підіймався угору службовими сходами. Аж поки не трапилися розходження з Медведчуком на ґрунті службової доцільності.
Ще 29 жовтня є уроком для всієї вертикалі силовиків. Які мають знати – невідворотною карою за дисонанс з Банковою є звільнення. З перспективою заведення кримінальної справи за зловживання службовим становищем.
Піскун – це черговий приклад дії системи Кучми: неприємності починаються після невиконання волі гаранта. У випадку ж із Піскуном ситуація ускладнюється – відтепер всі мають знати: команди виголошуються двома голосами – не тільки Кучми, але і голови його адміністрації.
Медведчук, якого ще три місяці тому дружно звільнювали з АП, не просто повернув утрачені позиції – він перебуває на вершині своєї влади.
Загалом-то Кучма в цій ситуації також може вважати себе частково постраждалим. Його історія стає схожою на оголошення, які інколи з'являються в українських рекламних газетах: "самотній пенсіонер гарантує успадкування квартири тому, хто забезпечуватиме його гідну старість та поховання..."
