Юрій Загородній та войовничий антиінтелектуалізм СДПУ (о)
Вівторок, 11 листопада 2003, 12:00
9 листопада партійне видання об'єднаних есдеків надрукувало статтю заступника голови партії, голови її виконкому та першого заступника шефа президентської канцелярії "Банальна аксіома: неодмінною умовою добробуту держави є, передусім, її політична стабільність".
Не перша, але і не друга особа партії, ніким в світі не визнаної як соціал-демократична, сформулювала основні ідеологеми якщо не всієї організації в цілому, то, принаймні, її проводу.
Ідеологема перша. "..Економічна стабільність суспільства та його політизація є обернено пропорційними поняттями".
Даємо історичну довідку. Абсолютний рівень неполітизованості в ХХ ст. було досягнуто: В СРСР за часів Йосипа Сталіна, в Італії - Беніто Муссоліні, Німеччині – Адольфа Гітлера, Китаї – Мао-Дзе-Дуна, Іраку – Саддама Хусейна тощо.
Насправді ж без вирішення ключових питань економічної та політичної демократизації суспільства (які за визначенням носять суто політичний характер) ніяке економічне, соціальне, культурне, ба і біологічне зростання просто неможливі. Неможливі тому, зокрема, що вкрай низьким є рівень "вертикальної мобільності" суспільства.
Іншими словами, система не тільки не дозволяє здібним "підніматися" щаблями соціальної драбини, але й цілеспрямовано винищує тих, хто намагається реалізувати своє невід'ємне право на життя, свободу й прагнення до щастя.
Ідеологема друга. "Наша Україна" напередодні президентських виборів зробила ставку на політичну дестабілізацію".
Даємо політологічну довідку. Згідно з основами політичної теорії, лідер суспільної думки напередодні переможного для себе голосування є найбільш незацікавленою в політичній дестабілізації особою.
Найбільш зацікавленими в такій дестабілізації є якраз ті, хто за будь-яку ціну намагаються не допустити мирного, конституційного переходу влади до політичних опонентів. В даному випадку - саме СДПУ(о). Що, власне, чільний діяч СДПУ(о) Шуфрич заявив (якщо вірити інформаційному повідомленню УНП "Собор") опозиційним депутатам, які були зібралися 10 листопада на спільне засідання трьох парламентських комісій. Мовляв, ви прагнете влади, так вам її ніхто не віддасть. І крапка.
Ідеологема третя. Розрахунки "НУ" "дуже прості і відповідають рецепту, запропонованому" Лєніним".
Даємо історичну довідку. Лєнін в часи "виписування" цього рецепту позиціонувався як соціал-демократ. Він та його партія мали такі самі електоральні шанси очолити державу законним шляхом, як і сучасні українські есдеки (об'єднані) та їх лідери. "Рецепти" Леніна якраз і були спрямовані, насамперед, проти лідерів тодішньої суспільної думки. Наприклад, есерів, кадетів тощо.
Ідеологема четверта. "Ліві сили відіграють роль статистів", "праві сили не зацікавлені в демократичних перетвореннях". Під лівими тут маються на увазі СПУ, КПУ та самі есдеки, під правими – рухівська "Наша Україна".
Даємо політологічну довідку. Згідно з загальноприйнятим поділом партій на ліві та праві, СДПУ(о) є не просто правою, а крайньою консервативною правою партією. Адже саме вона відчайдушно захищає інтереси великого бізнесу, нежиттєздатну політичну систему, не спирається на підтримку організованого руху найманих робітників.
Отже, світовий соціал-демократичний рух, власне, ліві українські партії КПУ та СПУ, не визнаЮть і не вИзнають СДПУ(о) лівою партією. Для європейських соціал-демократів ідеологічно ближчими є "НУ", БЮТ та СПУ, яких, на відміну від СДПУ(о), таки запросили відсвяткувати 100-ліття СДПН.
Ідеологема п'ята. "Соціал-демократи завжди брали на себе відповідальність у нелегкі для їхніх країн часи". Як приклад наводяться досвід Росії 1917 р., України 1918 – 1920 рр. та декілька прикладів із європейської історії.
Оскільки з "європейськістю" СДПУ(о) все і всім зрозуміло, подамо історичну довідку з російської та української історії. В Росії 1917 р., як відомо, в лютому 1917 р. до влади прийшли "міністри-капіталісти" у спілці з лідерами Прогресивного блоку IV Державної Думи. Переважна більшість членів всіх Тимчасових урядів – брати-масони.
Щодо України. Саме завдяки звитяжній діяльності лідера УСДРП Винниченка та його однопартійця Петлюри (до слова, за прямими вказівками Леніна та за прямого фінансування з Москви) було зірвано державне об'єднання ЗУНР та Української Держави Гетьмана Скоропадського, розв'язано кровопролитну громадянську війну, а також зруйновано засади законності та правопорядку, ліквідовано інститут приватної власності, знищено збройні сили, розпалено міжнаціональну ворожнечу, розвалено систему взаємовідносин як з європейськими демократіями, так і з демократичними силами Росії, розкрадено державну скарбницю, унеможливлено демократичний розвиток України майже на 100 років.
Ідеологема п"ята. За рік до президентських виборів "жодна політична сила, окрім "НУ", не може собі дозволити повномасштабну виборчу кампанію...".
Даємо соціологічну довідку. Сам факт існування в країні за рік до отих виборів людини, яка може зібрати вже в першому турі до 40% голосів (дослідницький центр "Імідж-контроль", загальноукраїнське репрезентативне опитування, 5904 респонденти, вересень-жовтень 2003 р.) робить будь-яку його дію (наприклад, відвідування звичайної кнайпи) повномасштабною PR-акцією у президентських перегонах. Якщо СДПУ(о) не має такого лідера, то винних в цьому, окрім самої партії, немає.
Шануючи час читачів "УП", ми не будемо більше аналізувати презентовані паном Загороднім ідеологеми щодо сучасного та майбутнього політичного життя. Якщо інтелектуальний і, отже, ідеологічний рівень не першої, але і не другої особи СДПУ(о) хоча б якоюсь мірою відбиває інтелектуальний та ідеологічний потенціал всієї партії, то нас надалі чекатимуть не тільки петарди, димові шашки та порізана гума на автобусних колесах.
Костянтин Малєєв, Данило Яневський, Інститут політичного моделювання
Не перша, але і не друга особа партії, ніким в світі не визнаної як соціал-демократична, сформулювала основні ідеологеми якщо не всієї організації в цілому, то, принаймні, її проводу.
Ідеологема перша. "..Економічна стабільність суспільства та його політизація є обернено пропорційними поняттями".
Даємо історичну довідку. Абсолютний рівень неполітизованості в ХХ ст. було досягнуто: В СРСР за часів Йосипа Сталіна, в Італії - Беніто Муссоліні, Німеччині – Адольфа Гітлера, Китаї – Мао-Дзе-Дуна, Іраку – Саддама Хусейна тощо.
Насправді ж без вирішення ключових питань економічної та політичної демократизації суспільства (які за визначенням носять суто політичний характер) ніяке економічне, соціальне, культурне, ба і біологічне зростання просто неможливі. Неможливі тому, зокрема, що вкрай низьким є рівень "вертикальної мобільності" суспільства.
Іншими словами, система не тільки не дозволяє здібним "підніматися" щаблями соціальної драбини, але й цілеспрямовано винищує тих, хто намагається реалізувати своє невід'ємне право на життя, свободу й прагнення до щастя.
Ідеологема друга. "Наша Україна" напередодні президентських виборів зробила ставку на політичну дестабілізацію".
Даємо політологічну довідку. Згідно з основами політичної теорії, лідер суспільної думки напередодні переможного для себе голосування є найбільш незацікавленою в політичній дестабілізації особою.
Найбільш зацікавленими в такій дестабілізації є якраз ті, хто за будь-яку ціну намагаються не допустити мирного, конституційного переходу влади до політичних опонентів. В даному випадку - саме СДПУ(о). Що, власне, чільний діяч СДПУ(о) Шуфрич заявив (якщо вірити інформаційному повідомленню УНП "Собор") опозиційним депутатам, які були зібралися 10 листопада на спільне засідання трьох парламентських комісій. Мовляв, ви прагнете влади, так вам її ніхто не віддасть. І крапка.
Ідеологема третя. Розрахунки "НУ" "дуже прості і відповідають рецепту, запропонованому" Лєніним".
Даємо історичну довідку. Лєнін в часи "виписування" цього рецепту позиціонувався як соціал-демократ. Він та його партія мали такі самі електоральні шанси очолити державу законним шляхом, як і сучасні українські есдеки (об'єднані) та їх лідери. "Рецепти" Леніна якраз і були спрямовані, насамперед, проти лідерів тодішньої суспільної думки. Наприклад, есерів, кадетів тощо.
Ідеологема четверта. "Ліві сили відіграють роль статистів", "праві сили не зацікавлені в демократичних перетвореннях". Під лівими тут маються на увазі СПУ, КПУ та самі есдеки, під правими – рухівська "Наша Україна".
Даємо політологічну довідку. Згідно з загальноприйнятим поділом партій на ліві та праві, СДПУ(о) є не просто правою, а крайньою консервативною правою партією. Адже саме вона відчайдушно захищає інтереси великого бізнесу, нежиттєздатну політичну систему, не спирається на підтримку організованого руху найманих робітників.
Отже, світовий соціал-демократичний рух, власне, ліві українські партії КПУ та СПУ, не визнаЮть і не вИзнають СДПУ(о) лівою партією. Для європейських соціал-демократів ідеологічно ближчими є "НУ", БЮТ та СПУ, яких, на відміну від СДПУ(о), таки запросили відсвяткувати 100-ліття СДПН.
Ідеологема п'ята. "Соціал-демократи завжди брали на себе відповідальність у нелегкі для їхніх країн часи". Як приклад наводяться досвід Росії 1917 р., України 1918 – 1920 рр. та декілька прикладів із європейської історії.
Оскільки з "європейськістю" СДПУ(о) все і всім зрозуміло, подамо історичну довідку з російської та української історії. В Росії 1917 р., як відомо, в лютому 1917 р. до влади прийшли "міністри-капіталісти" у спілці з лідерами Прогресивного блоку IV Державної Думи. Переважна більшість членів всіх Тимчасових урядів – брати-масони.
Щодо України. Саме завдяки звитяжній діяльності лідера УСДРП Винниченка та його однопартійця Петлюри (до слова, за прямими вказівками Леніна та за прямого фінансування з Москви) було зірвано державне об'єднання ЗУНР та Української Держави Гетьмана Скоропадського, розв'язано кровопролитну громадянську війну, а також зруйновано засади законності та правопорядку, ліквідовано інститут приватної власності, знищено збройні сили, розпалено міжнаціональну ворожнечу, розвалено систему взаємовідносин як з європейськими демократіями, так і з демократичними силами Росії, розкрадено державну скарбницю, унеможливлено демократичний розвиток України майже на 100 років.
Ідеологема п"ята. За рік до президентських виборів "жодна політична сила, окрім "НУ", не може собі дозволити повномасштабну виборчу кампанію...".
Даємо соціологічну довідку. Сам факт існування в країні за рік до отих виборів людини, яка може зібрати вже в першому турі до 40% голосів (дослідницький центр "Імідж-контроль", загальноукраїнське репрезентативне опитування, 5904 респонденти, вересень-жовтень 2003 р.) робить будь-яку його дію (наприклад, відвідування звичайної кнайпи) повномасштабною PR-акцією у президентських перегонах. Якщо СДПУ(о) не має такого лідера, то винних в цьому, окрім самої партії, немає.
Шануючи час читачів "УП", ми не будемо більше аналізувати презентовані паном Загороднім ідеологеми щодо сучасного та майбутнього політичного життя. Якщо інтелектуальний і, отже, ідеологічний рівень не першої, але і не другої особи СДПУ(о) хоча б якоюсь мірою відбиває інтелектуальний та ідеологічний потенціал всієї партії, то нас надалі чекатимуть не тільки петарди, димові шашки та порізана гума на автобусних колесах.
Костянтин Малєєв, Данило Яневський, Інститут політичного моделювання
