Ігор Франчук: Я не звертаю уваги на характеристики "утримувач спадщини онука президента"

...Обіцянка Ігоря Франчука дати інтерв'ю була схожа на вічний "висяк". Так відбувається, коли ти звертаєшся до когось з неговірких політиків із закликом "ставати публічним", той говорить, що "в принципі" не проти поспілкуватися під запис на диктофон... Однак потім починаються зідзвони з його помічниками, і, одержавши відмови протягом декількох тижнів, ти вже перестаєш їм набридати.

З Франчуком-молодшим все так і починалося. Однак несподівано для "Української правди" задум увінчався успіхом.

Ігор Франчук – син колишнього прем'єра Криму, депутат Верховної Ради третє скликання поспіль, член фракції СДПУ(О), при цьому паралельно є головою правління держкомпанії "Чорноморнафтогаз". Незаконності поєднання депутатства і керівництва підприємством Франчук не визнає, говорячи, що на другій посаді грошей не одержує.

Країні Ігор Франчук, його історія і погляди відомі мало, в обличчя його небагато хто знає. Хоча при цьому будь-хто скаже: Ігор Франчук – перший чоловік дочки Леоніда Кучми, батько онука президента.

Цю несправедливість "УП" спробувала ліквідувати, почавши розмову з Ігорем Франчуком на його професійні теми. Перше питання про Тузлу: чи можна пояснити протистояння між Україною і Росією покладами нафти і газу в Керченській протоці. Адже ця територія – сфера компетенції очолюваного Франчуком "Чорноморнафтогазу".


- Чи дійсно там, за дослідженнями "Чорноморнафтогазу", є родовища нафти і газу, що можуть стати реальним підґрунтям для конфлікту між Україною і Росією? Чи є взагалі ці запаси в Керченській протоці?

- У нас останнім часом активізувалася робота з геологорозвідки на Азовському і Чорному морі. На одній з виставок цього року в Санкт-Петербурзі ми представили технології, що використовуються для освоєння мілководних шельфів в Азовському морі.

Вони виявилися дуже цікавими для російських компаній, що працюють на шельфі, і було безліч питань про плани України у розробці шельфів Чорного моря, зокрема по Керченському шельфу Чорного моря.

Працівники компанії заявили, що вже найближчого року почнеться робота з розвідки на родовищі Суботина, що знаходиться при Керченському шельфі, а далі планується підписання угоди з керівництвом України і компанією "Hunt" по розробці глибоководного шельфу...

Буквально не пройшло і кількох місяців, як почалися будівельні роботи Росії на Тузлі, і виник цей "Тузлинський конфлікт". На мій погляд, був деякий взаємозв'язок між активізацією роботи України по прикерченському шельфу і початком цього прикордонного конфлікту.

- А все-таки, наскільки запаси адекватні такому гострому конфліктові?

- Я думаю, що запаси можуть бути дуже серйозні - бо якщо зацікавилася найбільша з приватних американських компаній "Нunt"... Вона може сьогодні з таким же успіхом підписувати угоди щодо роботи й у Північному морі, і в Атлантичному океані з африканськими країнами. Але, проте, вони всі ризики оцінили, що сьогодні існують у глибоководних шельфах, і прийняли рішення йти працювати саме в Україну.

Це дуже серйозні інвестиції. Причому, на першому етапі присутній стовідсотковий ризик втрати цих грошей, тому що будь-яке освоєння родовища складається з двох етапів. Перший етап – розвідка, де можна втратити вкладені гроші. А на глибоководному шельфі розвідка оцінюється до 120 млн. доларів. І подальший етап – це вже безпосередньо облаштування родовища, і це облаштування оцінюється до мільярда доларів. Тому, звичайно, ця інформація, можливо, і спровокувала початок будівництва дамби.

- Якщо говорити все-таки про Азовське море і про Керченську протоку. У самій Керченській протоці є якісь поклади?

- У самій Керченській протоці запасів немає. Але чому в питаннях розділу подальшого шельфу бере участь Керченська протока? Тому що береться за міжнародними нормами кінцева точка території однієї держави і другої держави, проводиться лінія посередині, і ця лінія далі продовжується в море. Тобто, добудувавши цю дамбу, як я припускаю, росіяни планували вже починати розділ акваторії Чорного моря, починаючи від своєї кінцевої точки дамби.

І вже далі якщо проектувати цю лінію на акваторію Чорного моря, виходить, що на 20 км територія Росії на шельфі Чорного моря стає більше. А саме в цій частині і знаходяться найзначніші запаси.

- А де наші основні поклади?

- Я сьогодні не знаю, де точно знаходиться наша акваторія, а де - російська. Проблема саме в тому, щоб ми одержали чіткий кордон.

Ми сьогодні працюємо і проводимо сейсмічні дослідження, збираємося проводити геологорозвідку безпосереднім буравленням у частині українського шельфу. Я говорю про Чорне море.

Але що дивно?... Сьогодні ми одержали інформацію про видачу дозволу Міністерством природних ресурсів Росії російським же компаніям на сейсмічні дослідження на територію, що 100-процентно є українським шельфом.

Це українські територіальні води в Чорному морі. Питання кордону сьогодні мусить стояти на першому місці, тому що хто перший пробурить там розвідувальні свердловини, підтвердить запаси, той буде власником цих ресурсів.

І якщо прийде російська компанія разом з великою західною, то потім буде дуже проблематично доводити, що це українська, а не спірна територія.

- Чи є запаси в Азовському морі?

- Ну, Азовське море мілководне. І там усі запаси вуглеводню – переважно газ – вони невеликі. Тобто, родовища оцінюються від 1 млрд. до 5 млрд. кубометрів газу. Азовське море з точки зору перспективи великого інтересу викликати не може. Ну, там є в нас інші інтереси – це риба, це судноплавство тощо.

Якщо сьогодні чітко не порушити перед Росією питання по кордону, по делімітації морської частини Чорного моря, то ми можемо мати Тузлу-2.

Ми дали інформацію керівнику прикордонних військ Миколі Литвину про те, що вже були проведені росіянами сейсмічні дослідження в наших територіальних водах. І можуть бути спроби початку якихось бурових робіт на українській території російськими компаніями.

У той же час, у нас інша проблема. Ми й досі не визначилися з видачею ліцензій українським компаніям на роботу в наших же акваторіях.

- А історія з островом Зміїним: ми наполягаємо, що це саме острів, Румунія – що це скеля. Наскільки його статус впливає на можливості дослідження покладів нафти і газу?

- Принципове питання по острову Зміїний полягало саме в тому, де буде проходити кордон. Якщо приймався варіант скелі, то кордон України і Румунії проходив набагато правіше, ближче до Криму.

Сьогодні однозначно, що це територія України, що це острів. Я думаю, у зв'язку з тим, що Румунія збирається вступити в НАТО і ЄС, для неї сьогодні найголовніше питання – це відсутність територіальних претензій з боку України. І вирішити цю проблему Румунія може двома шляхами: або добровільно підписати делімітацію морського кордону, або звернутися до Гаазького суду – якщо керівникам Румунії невигідно з політичних міркувань підписувати цю делімітацію.

- Але вони ж цього не роблять?

- Вони цього не роблять, але в них немає часу. Я думаю, що тут політичні нюанси саме керівництва держави, небажання прискорювати це питання. Хоча все абсолютно зрозуміло: будуть претензії з боку суміжних держав - держава не може бути членом НАТО і Європейського союзу.

- Що собою являють ці спірні з Румунією території?

- "Чорноморнафтогаз" провів там мінімальні роботи. Була зроблена геологорозвідка, підтверджені запаси газу, обсяги газу, вони цікаві для промислової розробки. Але проблема в тому, що один регіон, де була зроблена розвідка, не можна розробляти окремо. Розробляти треба повністю весь західний шельф Чорного моря.

Для цього сьогодні всі передумови є, не вистачає фінансових коштів, тому сьогодні йде робота з західними компаніями. Зокрема з найбільшою австрійською компанією OMV.

Ми сьогодні створили всю законодавчу базу щодо угод про розподіл продукції. І сьогодні на Україну стали потенційні інвестори дивитися інакше.


МОЇ ШАНСИ ОЧОЛИТИ КОМІТЕТ З ПЕК ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ПЕРЕДІЛУ КОМІТЕТІВ

- Якщо до іншої теми перейти: у фракції СДПУ(О) тепер з'являється можливість поставити свого представника головою комітету з ПЕК. Ви є членом комітету, і вас називають головним кандидатом на голову. Наскільки ці консультації просунулися, чи будете ви претендувати на дану посаду?

- Я готовий, взагалі-то, працювати в комітеті. Але сьогодні це буде визначати не стільки фракція СДПУ(О), скільки більшість: як будуть перерозподілятися комітети у Верховній Раді.

- А передбачається такий великий переділ комітетів?

- Я говорю тільки про комітет з ПЕКу. Буде залежати від позиції фракції "Регіонів", хто очолить комітет з ПЕК.

- Питання з приводу кадрових перестановок. Зокрема говорять, що насувається відставка Єрмілова. І вас, знову ж таки, називають серед претендентів на цю посаду.

- Я впевнений, що Єрмілов залишиться на своїй роботі. Єрмілов сьогодні – це та людина, яка, будучи другий раз міністром, будучи радником прем'єр-міністра, будучи радником Гайдука у свій час, ідеально розбирається в проблемі.

Ту реформу, яку він затіяв, зокрема створення ринку енергетичного вугілля – це механізм, щоб вивести вугільну галузь на рентабельний курс, для цього потрібна чітка політична воля. І якщо Єрмілов і постраждає, то він постраждає саме від того, що він завтра буде вирішувати проблему вугільної промисловості. В інших напрямках я сьогодні не бачу таких різких негативних реакцій стосовно нього з боку тих, хто має відношення до енергетики.

- А кому він заважає цими реформами?

- Сьогодні поміняти і зробити рентабельною вугільну галузь – це дуже непросте питання. І те, що сьогодні Віктор Федорович почав... Це, в принципі, з його подачі почалася реформа, і її треба довести до якогось логічного кінця. Гірше нікуди, ніж почати реформування і його не закінчити.

- Кому він заважає, Єрмілов?

- Прозорість в енергетиці може заважати тим, хто сьогодні гріє на цьому руки.

- Мова йде про донецьких?

- Це не йде мова про донецьких. Мова йде про те, що компанії, пов'язані з вугіллям, повинні бути поставлені в якісь правові рамки.


Я НЕ ЗАЙМАЮСЯ ВІДСТАВКОЮ КУНІЦИНА

- На іншу тему питання... Багато хто в Криму насторожено характеризує діяльність вашої компанії з огляду на монопольне положення з постачанням газу в регіон. Зокрема те, що цієї осені після похолодання не надходило тепло в комунальний сектор. І багато хто говорить про ризик цього монополізму "Чорноморнафтогазу", тому що за вашим бажанням можна взагалі припинити постачання газу на півострів. Ваша монополія може негативно вплинути в цілому на ситуацію в Криму, і багато хто бачить навіть політичні мотиви.

- Проблема в Криму якраз полягає в іншому. В тому, що дотепер не знайдено ефективний механізм, не створена ефективна система оплати за газ. Сьогодні НАК "Нафтогаз" є таким самим монополістом з постачання газу всім категоріям споживачів як соціальної сфери, так і промисловості, комунальному побутовому сектору. І сьогодні не викликає питань, чому НАК "Нафтогаз" вимагає оплати за поставлений газ.

Чому в Криму виникає це питання? Є небажання знайти механізм розрахунку за спожиті енергоносії. Зокрема, є такий сектор, який називається теплопостачання. Це один з найбільших споживачів газу в Криму, "Кримтеплокомуненерго". І він має сьогодні дійсно монопольне становище в Криму з постачання тепла.

Сьогодні йому ніхто не забороняє закуповувати газ у дочірньої компанії "Нафтогазу" "Газ України". Але "Кримтеплокомуненерго" прекрасно розуміє, що "Газу України" доведеться платити за газ. І "Газ України" буде вимагати 100% оплати і гарантії за спожите паливо, як це відбувається у всіх інших регіонах України.

Сьогодні не створено механізмів тарифної політики за поставлене тепло. А газ використовується у виробництві понад 80% тепла в Криму.

Або інша проблема: не знайдено рішення для плавного підвищення тарифів за тепло, як зроблено було у всіх регіонах України. Плавно, щоб це не було, скажімо так, боляче стосовно споживачів тепла.

Застосовується інший механізм: це дотація з кримського бюджету різниці між реальною ціною за тепло і ціною, що сьогодні платить населення. Сьогодні в Криму відсутня політична воля і бажання вирішувати це питання. Рівень оплати - 38% за газ, що спожили тепловики. В цілому по Україні цей рівень досягає сьогодні 80-90%.

- А на вашу думку, це провина кримського керівництва?

- Виходить, що Крим залишився якимсь заповідником, де дотепер не діють механізми ринкової економіки.

- Знову ж, люди говорять, що це може бути один з механізмів вашої політичної боротьби з кримським прем'єр-міністром.

- У мене ніколи не було ніяких протиріч і ніякої боротьби із Сергієм Куніциним. Ми знаємо один одного досить багато років...

-Але лунала інформація, що ви будете домагатися його відставки з цієї посади.

- Я займаюся взагалі іншими питаннями, і в мене інша зовсім робота. Я працюю в комітеті з ПЕК, мій профіль – законодавча діяльність. І сьогодні підмінювати уряд Криму я просто не маю права. Ми можемо сьогодні рекомендувати уряду Криму починати якісь кроки для того, щоб була стабільна соціально-економічна ситуація.

- А інформація про те, що "Чорноморнафтогаз" домагатиметься банкрутства "Кримгазу"...

- Банкрутство зняте з "Кримгазу". Дійсно, кілька років тому була підписана мирова угода з "Кримгазом". Але вона не була виконана, і був період, коли було оголошене банкрутство. На сьогоднішній день питання про банкрутство зняті.

- Може, не зовсім скромно, але там же ваш батько обіймає посаду?

- Він почесний голова наглядової ради "Кримгазу". Він займає цю посаду вже багато років на громадських засадах.

- А наскільки взагалі комфортно працювати, коли вам доводиться домагатися якихось рішень від компанії, до якої має відношення ваш батько?

- Ну, він не має відношення до компанії на сьогоднішній день. Він не приймає сьогодні там абсолютно ніяких рішень, він більше там як політична фігура. Просто наглядова рада, яка була обрана в "Кримгазі", попросила його багато років тому, після відставки з посади прем'єр-міністра Криму, очолити наглядову раду. От і все.

- Як ви прокоментуєте інформацію, що з вашої сторони є спроби створити фракцію СДПУ(О) у Кримському парламенті?

- Я впевнений, що фракція така повинна бути, однозначно. Я дійсно підтримую соціал-демократів не тільки в кримському парламенті, а також в інших органах влади в Криму. І з огляду на те, що я є членом фракції СДПУ(О) у парламенті України, хоча і не є членом партії, для мене незрозуміло, чому в кримському парламенті не існує такої партійної фракції.

Якщо буде ухвалено закон про вибори в кримський парламент на основі партійних списків, то, звичайно, відразу у кримському парламенті з'являться кілька фракцій. Тому що, щоб перемогти на наступних виборах, будь-якій партії треба мати авторитет у Криму.

- І ця фракція може стати інструментом боротьби з прем'єром Куніциним?

- А навіщо боротися з прем'єром Куніциним?

- Тому що він не влаштовує СДПУ(О)?

- Він завжди може вступити до соціал-демократів. Але я думаю, що прем'єр повинен взагалі не мати партійної приналежності. Тому що, не виконавши свої функції, він знижує авторитет тієї чи іншої партії.

- Добре, по-іншому поставлю запитання. От ви – авторитетна людина в Криму. Вас Куніцин як прем'єр влаштовує?

- Я вважаю, що сьогодні ця людина дуже змінилася відносно свого першого приходу на посаду прем'єр-міністра. Він дуже виріс як політик, як економіст. Єдине, чого, напевно, не вистачає – це економістів і фахівців у кримському уряді.

- Свого часу говорили, що родина Франчуків не дуже любила Куніцина, тому що він прийшов на місце звільненого прем'єра - вашого батька.

- Ну, він не дівчинка, не жінка, щоб його любити. Я хочу ще раз відкинути будь-які розмови про те, що в нас є протиріччя з Куніциним. Часто цю ситуацію нагнітають.


ТАТО БУВ ПРОТИ, ЩОБ Я ЙШОВ У ПОЛІТИКУ

- А як у Верховній Раді ви взагалі опинилися у фракції СДПУ(О)?

- Я третій термін в парламенті. І в перший свій прихід до парламенту я дистанціювався від будь-яких політичних партій. І тоді, ще 7 років тому, не було настільки явно виражених центристських партій. На сьогоднішній день я бачу, що у фракції СДПУ(О) є люди, які готові просувати нові ідеї.

Зокрема, мене цікавить питання обов'язкового державного медичного страхування. І сьогодні ухвалити цей закон без підтримки хоч би 30 або 40 чоловік фракції було б дуже важко.

Присутність в якій-небудь фракції важлива для того, щоб проводити законопроекти в життя.

Я ніколи не бігав по фракціях. Я був в НДП, створював ялтинську парторганізацію НДП. Коли НДП перестала відповідати вимогам нормальної партії, я опинився в "За єдину Україну". І потім, в цьому скликанні, повернувся в СДПУ(О) - моє місце в залі було вільним. Я на нього повернувся, сів на своє місце і продовжував працювати.

- І ви, до речі, проголосували за відставку Медведчука з посади першого віце-спікера в грудні 2001?

- Це один з наших депутатів помилково натиснув не на ту кнопку. Він просто рідко ходив в парламент і не зорієнтувався.

- А в політику загалом вас батько привів?

- Та ні, тато завжди був проти.

- А чому ви вирішили зайнятися політикою?

- Це давно було, я вже не пам'ятаю, як це сталося...

Я став наймолодшим депутатом у Верховній Раді України позаминулого скликання. У парламент я прийшов після перемоги на довиборах в 1995, мені було 26 років. У ті часи було обмеження для кандидатів - мінімум 25 років. І я не міг балотуватися з усіма, тому що на момент виборів мені було 24 роки.

Я дуже любив Ялту, мені були зрозумілі проблеми міста. Зовні влітку все дуже красиво, приїжджають політики, проводяться різні саміти, зустрічі на вищому рівні... А починаючи з вересня, виникають проблеми в енергетиці, з тим же теплом і так далі. Ялту відключали від електроенергії тоді по закінченні літнього сезону щодня по 10-12 разів.

Як можна говорити в такій ситуації про якийсь курорт? І я йшов у Ялту як депутат з конкретними питаннями: щоб створити в Ялті нормальні умови в енергетичній сфері, створити закон про вільну економічну зону, який потім було ухвалено парламентом України. До речі, дякую Куніцину, що він дуже активно допомагав ухваленню цього закону, включивши туди, крім Ялти і Алушти, ще 7 територій.

І сьогодні ми бачимо, що Ялта залучила найбільше інвестицій. Минув якийсь період, і можна оцінити, що, напевно, ті кроки були правильними. Сьогодні Ялта є найбільш рентабельним курортом.

- А як ви потрапили в "Чорноморнафтогаз"? Кажуть, що вас пролобіювали, прибравши при цьому з посади керівника компанії висококласного професіонала? Освіта у вас військова, наскільки відомо...

- Я не думаю, що там був політичний лобізм. Дійсно, перша освіта у мене військово-політична. Після цього я закінчив економічний факультет у Москві. Але справа навіть не в цьому. Я завжди цікавився питаннями розвитку енергетики і перспектив розвитку в цьому регіоні, в Криму.

І цією темою я займався набагато раніше, ніж став головою правління "Чорноморнафтогазу". Були дуже цікаві проекти, які сьогодні могли б в Україні стабілізувати видобуток вуглеводню. І, може, навіть дуже серйозно видобуток підняти, якби ці проекти почали реалізовуватися.

- А як ви цим цікавилися, в якому статусі? Просто читали статті наукові, дослідження проводили?

- Ні, я займався бізнесом, який був пов'язаний з енергетикою, з нафтою. Більше цей бізнес проходив, звичайно, в Росії, аніж в Україні. Тобто, для мене цей напрям завжди був цікавим. Він був на той момент, можливо, способом заробляння грошей...

Але, принаймні, прихід в "Чорноморнафтогаз" не був несподіванкою, і я не на порожньому місці виявився на цій посаді. Не можна сказати, що я був абсолютно непідготований до питання розвитку або розробки шельфу Чорного моря, коли очолив "Чорноморнафтогаз".


- Наскільки в бізнесі допомагав вам статус вашого батька - кримського прем'єра?

- Я думаю, що навіть не допомагав, а більше заважав. Тому що завжди існували обмеження, що можна було б зробити, будучи простим бізнесменом, і чого не можна зробити, якщо є родичі, які займають державні посади.

- Кажуть, що тато контролював потоки клієнтів і зводив їх на вашу компанію.

- Це були статті кримських журналістів, які, крім руйнівного, нічого позитивного в Крим не принесли. На жаль. І сьогодні у нас прекрасні відносини з цими людьми. Вони, напевно, все зрозуміли.

- Про кого ви говорите?

- Я не буду називати прізвищ. Хто прочитає, той зрозуміє. Ніколи прем'єр Франчук не регулював ніяких потоків на користь сина Франчука. І мій бізнес ніколи не був пов'язаний з лобіюванням в кабінетах кримського уряду будь-яких питань. Мій бізнес завжди був пов'язаний з роботою з російськими компаніями.


ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ ПРЕЗИДЕНТ НЕ ЗМІНИВ СТАВЛЕННЯ ДО МЕНЕ

- А чим ви займалися, коли починали як бізнесмен?

- Напевно, перші серйозні кроки були зроблені з партнерами з Тюменської області. У той час вони працювали в компанії "Тюменьнафтогаз", у яких була домовленість про постачання російської тюменської нафти на переробку в Грозний. Задача наша полягала в тому, щоб ці нафтопродукти з Грозного можна було постачати на Україну і частково реалізовувати в народному господарстві, а частково експортувати.

У той час ціна на нафту була дуже низька, і мені вдалося домовитися про платежі... Сьогодні за нафту, за газ оплата відбувається як в цивілізованих країнах, за передоплатою. А в ті часи можна було працювати на довірі один до одного без таких умов, як передоплата. Нам вірили, нам довіряли, що ми вчасно розрахуємося, нам давали час, щоб переробити сировину.

- Ваша нафта перероблялася в Грозному?

- Ні, це була тюменська нафта. А ми працювали, організовували цей бізнес. Нафта йшла в Україну, нафтопродукти постачалися в Крим. А частково був дозвіл продавати їх на експорт. Тобто, ми в той час робили те, що сьогодні називають диверсифікацією джерел енергоносіїв.

- Який це рік?

- 1992, 1993.

- А ваш батько тоді був...

- Коли померла моя мама, він вирішив все-таки переїхати з Москви в Крим, і був заступником голови облвиконкому Криму. І коли президентом Криму став Мєшков, мій батько був єдиним, хто залишився з керівників Криму і продовжував роботу.

- Тобто, він порозумівся з ними?

- Він порозумівся, вони вважали його професіоналом. Хтось, крім політики, мав займатися ще і економікою.

- Найбільш пікантна подробиця - це ваші відносини з президентом України. Враховуючи, що він був вашим родичем.

- Я вважаю, що я багато в чому в своєму житті зобов'язаний президенту України. У мене завжди були і сьогодні є нормальні відносини з ним. Я дуже вдячний Леоніду Даниловичу, що він ставлення до мене не змінив. Я час від часу доповідаю йому про ситуацію по "Чорноморнафтогазу".

Напевно, якщо ми сьогодні намагаємося зробити Україну більш незалежною, то в цьому нічого немає поганого. І президент використовує якісь важелі, сприяючи в цих питаннях. Зокрема, я наведу приклад - закон про договір по розподілу продукції ніколи б не був ухвалений в Україні і не була б створена база для серйозних інвестицій в Україну, якби не участь президента в цьому законі.

Свого часу в 1999 році на одній із зустрічей в США американські бізнесмени сказали, що якби такий закон був в Україні, то вони могли б ввійти в Україну з серйозними інвестиціями. Президентом була ініційована робота в цьому напрямку. Це один з прикладів.

- Вас прийнято називати батьком внука президента. А "Чорноморнафтогаз" - спадщиною онука президента. Чули такі характеристики?

- Чув, але я не звертаю на них уваги. Ми робимо свою роботу, і я вважаю, що непогано.

Те, що Роман мій син, онук президента – ну, так в житті трапилося. Зараз у мене є сім'я, у Олени Франчук також є сім'я. У мене з нею нормальні стосунки, Роман нормально спілкується з двома іншими моїми синами, одному 4 роки, другому 2 роки.

- Чому ви розлучилися з Оленою Франчук?

- Ну, я не хочу це коментувати. Це особиста справа двох людей, і не варто це обговорювати.

- Але стосунки ви підтримуєте?

- Так, підтримуємо, у нас нормальні стосунки, спілкуємося, зідзвонюємося, цікавимося здоров'ям один одного, дітей.

Роману 12 років, він народився 3 квітня 1991. Ходить в україно-британську школу, знає англійську мову досконало. Зараз поїхав по обміну в британську сім'ю, буде поглиблювати своє знання англійської. Хоче бути юристом. Бере приклад з Медведчука, говорить: "Дуже хороший юрист, хочу бути юристом". Це з ним сталося після спілкування з Віктором Володимировичем. Але в житті ще може все помінятися.

Я також не думав, що буду кадровим військовим. Останні два роки школи думав вступати в московський Інститут міжнародних відносин. Для цього я вчив англійську досконало. Але оскільки я був з провінції, з України, то мені не вистачило одного бала, щоб бути зарахованим.

- А статус онука президента на нього якось впливає?

- В 10 років у нього був непростий період. Зоряної хвороби у нього не було ніколи. Але відносини з однокласниками були трохи непрості. Все-таки накладався відбиток. Але зараз він нормальна комунікабельна дитина, легко входить в будь-який колектив. Я бачу по його спілкуванню з моїм старшим Олександром і молодшим Ярославом - нормальні діти, нічим не відрізняються від інших.

Дитина не росте в тепличних умовах, їздить разом з класом, існують різні поїздки за кордон. Тобто не можна сказати, що він росте під ковпаком і з нього здувають пилинки.

Хочеться, щоб він мав можливість дістати нормальну європейську освіту.

- Буде вчитися за кордоном?

- Ну, в будь-якому випадку якусь європейську освіту, я не говорю про повну, треба отримати.

- Скажіть, а штампи "зять президента", "онук президента" в житті не заважають?

- Особисто я на собі не відчуваю. Якщо ця людина є особистістю, ніякого тиску я не відчуваю.