Яким буде другий тайм війни?
П'ятниця, 16 січня 2004, 08:00
Пара політичної кризи останнього місяця вийшла крізь свисток опозиції. Так ні про що і не домовившись, кучмісти і антикучмісти на два тижні розійшлися у різні кути рингу. Попереду вирішальна бійка за владу.
Після всього цього у Кучми залишилося не менше двох сценаріїв активного самозбереження і одного – пасивного.
Кучма може насмерть стати за політреформу у варіанті законопроекту №4105 (проект Медведчука-Симоненка).
Щасливій реалізації цього задуму допоможуть події 24-25 грудня. Голосування руками визнав не лише Кучма, воно стало учасником міжнародного права.
Оскільки підняттям кінцівок, окрім змін до Конституції, ратифікували і угоду між Україною та Ізраїлем про компенсації жертвам катастрофи літака Ту-154. Кучма це "рукотворне" рішення парламенту швиденько підписав ще наприкінці минулого року. Гроші пішли на Близький Схід.
Можна очікувати, що і Конституційний суд визнає голосування руками прийнятним. Тоді на наступній сесії проблеми ухвалення змін до Основного закону не виникатиме. Бо треба буде не 300 голосів, а 300 рук. Що не одне і те саме.
Запровадити вибори президента у парламенті не з 2006, а прямо з поточного 2004 року теж не складно. По черзі голосуються всі статті Конституції, а останні – перехідні положення – не голосуються. Саме там визначено набуття чинності норми про парламентські вибори президента в 2006. Відтак, вибори президента у Верховній Раді потрібно проводити прямо у 2004 – бо такою стає чинна Конституція.
Кучма наважується балотуватися. Брати участь у будь-яких виборах президента дозволив йому Конституційний суд. При цьому Кучма легко пояснює, чому раніше відмовлявся. Бо казав, що "не буде балотуватися на третій термін". А зараз виявилося, що з 2004 буде лише другий термін. То ж обіцянки стають недійсними.
Інша інтерпретація першого варіанту – якщо законопроект Медведчука-Симоненка ухвалено повністю, разом із перехідними положеннями. Тобто, мають відбутися вибори президента і в 2004, і в 2006.
Кучма всенародно обирається в 2004 – начебто на 2 роки. Політкоординатор більшості Гавриш уже заявив, що у влади є "досконалі технології", щоб Кучма міг перемогти на всенародних виборах у жовтні поточного року.
На рішення балотуватися Кучму може надихнути і приклад Єльцина. Взимку 1996 у того було 3% рейтингу, а влітку він отримав більшість голосів на виборах. У Кучми взимку 2003 рейтинг побільше – 7%. І вибори трохи пізніше – восени. І той, і інший мають опору в особі олігархів, які знають – лише чинний президент є гарантом їх безпечного майбутнього.
Але насправді два роки президентом бути не можна. Суддя Конституційного суду Німченко, який розглядав справу третього терміну Кучми, уже сказав: якщо президент був на посаді не п’ять років, визначені Основним законом, а менше, то цей період не вважається повноцінним президентством.
То ж Кучма теоретично може залишитися президентом аж до 2009.
Другий сценарій – Кучма зупиняє політреформу. Бо вирішує залишитися президентом із нинішніми повноваженнями. Теж до 2009 року. Йому треба просто перемогти в 2004.
Відмовитися від політреформи Кучма може теж просто, і при цьому ще й зберегти обличчя. Просто стіл замовлень при Конституційному суді може отримати вказівку визнати голосування руками незаконним. І тоді весь потяг політреформи зривається у безодню.
Пасивний варіант самозбереження для Кучми – це сценарій "наступника". Чи буде реалізовано при цьому політреформу, чи ні – не так критично важливо. Хоча перший варіант, звичайно, безпечніший.
У опозиції, за підсумками цього протистояння, більш скромні досягнення. Спроба оскаржувати нелегітимне голосування у суді та апелювати до Заходу. Перше робити безрезультатно, друге не дуже сприйматиметься владою.
В комплексі, цей тиск може дещо послабити сценарії влади. Наприклад, можна спробувати домогтися відміни виборів президента парламентом. Але у Кучми все одно залишаються запасні варіанти самозбереження.
І тому ще один результат останніх подій – розуміння опозицією, що у влади на руках більше сценаріїв. Чим далі, тим вони рельєфніше проявлятимуться. І це має викликати в опозиції бажання стати схожою на грузинів. Готуватися виривати перемогу, а не просто змагатися за неї.
Що думають політологи?
Дмитро Видрін вважає, що останні події підштовхнуть до радикалізації й опозицію, і більшість: перші будуть стояти стіною за прямі вибори президента, другі почнуть активний пошук єдиного кандидата.
Водночас Видрін не вірить у третій термін Кучми: "Напевно, ця ситуація змусить його зменшити активність у пошуках сірих способів продовження повноважень через непрямі способи передачі влади – і зайнятися пошуком дієздатного кандидата".
Сам дозвіл Конституційного суду балотуватися Кучмі у 2004 має дві мети:
"Перше – це відсувати момент висування єдиного кандидата від влади. Оскільки після його оголошення Кучма стане, як говорять на Заході, "кульгавою качкою", а вся увага перейде до іншого. Тому за цим усім стоїть не стільки бажання йти на вибори, скільки бажання відсунути момент передачі влади й частини уваги наступнику", – вважає політолог.
"З іншого боку, напевно, у Кучми десь є слабко сформульована надія на третій строк. Адже він, як відомо, людина фартова. "А раптом щось чудесне таке відбудеться, і я знову буду президентом", – думає він".
У той же час Видрін вважає, що радикалізація опозиції призвела до того, що Кучма навряд чи зважиться на такий крок.
Говорячи про відносини Медведчука і Януковича у світлі вибору єдиного кандидата, Видрін припустив, що "краще працювати під соціально близького партнера". Що ж до фактора російського впливу і можливих тем розмови Кучми з Путіним під час найближчої зустрічі, то Видрін відзначив, що "у Росії при владі люди, що звикли рахувати". "І рахувати радше не гроші, а і політичні ризики".
"Тому єдиною порадою Путіна Кучмі, напевно, буде якомога швидше визначитися з горезвісним наступником – шукати досить сильного гравця, на розкручування якого кидати всі можливі грошові, політтехнологічні, медійні ресурси", – вважає політолог.
Адже чим довше влада буде думати, тим менше шансів виграти, говорить Видрін.
У прогнозі на 2004 рік Видрін висловив сподівання, що будуть прямі вибори і частково буде реалізована політреформа: "Оскільки усім стало зрозуміло, що владу потрібно в якихось пропорціях розділити".
"Реформа накладеться на гострі, азартні президентські вибори. Нудно не буде", – обіцяє Видрін.
Максим Стріха не сумнівається у спробах влади за будь-яку ціну обрати Кучму або ж його наступника на новий термін. На його думку, може дійти аж до розпуску парламенту і створення нової Верховної Ради із конституційною провладною більшістю.
Стріха вважає, що у нинішньому раунді опозиція програла. "На жаль, опозиція програла не лише в силі. Це було цілком природно, влада діяла нахабно. Опозиція програла інтелектуально", – сказав Стріха проекту "Кандидат".
"Блокування сесії – від початку було ясно, що це емоційний крок, який мав лише той наслідок, що владу було вигнано з правового поля. І якщо за нормального постатейного розгляду опозиція гарантовано програла б в першому читанні, але вона мала б шанс не допустити голосування в другому читанні. 300 голосів – хто його знає, чи набрали б".
"При "варіанті Українського дому" чи голосуванні руками, ви розумієте, можна написати будь-яку цифру. Далі опозиція намагалася виправити ситуацію. Ну, хоча б повернутися до ситуації, яка існувала на ранок 23 грудня. Але тут влада діяла гранично жорстко", – відзначив Стріха.
Микола Томенко головним досягненням останнього тижня вважає те, що розкрилися основні гравці з боку влади та їх плани.
"Тепер залишається два варіанти подальшого розвитку подій. Перший: влада будь-якими зусиллями намагатиметься провести політреформу, а Кучму зробити перехідним президентом. Другий варіант: не буде ніякої реформи, і Янукович балотуватиметься як кандидат від влади. Перед цим Кучма ще порадиться з Путіним".
"Я відчуваю, що реформу не дороблять, і Янукович буде кандидатом від влади", – поділився Томенко.
Його одвічний опонент Михайло Погребинський має протилежну думку: "Зараз ми значно ближче до політреформи, ніж були ще в кінці минулого року. Оскільки Ющенко сформулював свою позицію: нас влаштовує все, окрім способу обрання президента. А те, що СПУ підтримувала і раніше політреформу – в цьому і не було сумнівів".
Вимогу опозиції вилучити норму про вибори президента парламентом Погребинський не відкидає: "Це варіант, який можна обговорювати. Наприклад, можна відкласти момент визначення, які мають бути вибори президента, щоб це зробив наступний парламент".
"Але, на мою особисту думку, це не принципово, як обиратиметься президент. Краще це робити, як в законопроекті №4105. Це буде наближення до європейської моделі".
"І, за великим рахунком, найкращий варіант для Ющенка – це законопроект №4105. Бо треба думати не тільки про свою перемогу", – зазначив Погребинський.
"Припустимо, Ющенко думає, що стане президентом. Якщо буде ухвалено №4105, і якщо Ющенко думає, що кращого президента, ніж він, немає, то парламент його переобере у 2006. Але якщо №4105 не буде ухвалено, і Ющенко програє вибори в 2004, то він програє на 5 років. І якщо так станеться, я впевнений, що Ющенко дійсно піде займатися малярством, бджільництвом, але ніколи вже не буде президентом".
Інші вимоги опозиції Погребинський критикує. Наприклад, щоб спосіб обрання президента визначався референдумом: "Це взагалі не справа людей. Це справа еліти".
"Я до будь-якого референдуму ставлюся погано. І якщо ставити питання, як обирати президента, то треба виносити на референдум і питання, як обирати парламент – за мажоритарною системою або пропорційною. І 80% людей будуть проти пропорційної".
Так само він не бачить потреби переголосовувати те, що вже ухвалено підняттям рук:
"Ця вимога – це не політика, а популізм. Всім очевидно, що у більшості є необхідна підтримка законопроекту політреформи. І не було проблеми проголосувати його ще раз у залі. Але було очевидно, що більшість не піде на скасування. Одного разу вони уже скасували своє попереднє рішення [про переділ комітетів, у грудні 2002] – і отримали багато негараздів".
Погребинський ще раз закликав не шукати скелетів у шафі політреформи: "Вона переслідує дві мети – зробити відповідальну владу і відійти від імперсько-совєтсько-російської системи, що "барин прийде і всіх розсудить". Треба відійти від такої високої легітимності президента. Коли президент завжди буде думати: мене обрав народ, а депутатів – лише трошки народу. Тому я доміную над ними".
Натомість Кость Бондаренко вважає, що саме зараз кучмісти чекають – не дочекаються, "коли барин повернеться з Баден-Бадену і все вирішить". Тому, вважає він, вони не погоджувалися на жодні компроміси з опозицією, оскільки тут вирішується доля саме Кучми і його влади.
Що ж до опозиції, то Бондаренко вважає, що вона вже й так пішла на поступки, вимагаючи лише всенародного голосування за президента. Він висловив переконання, що постанова Ющенка, Турчинова і Мороза стане тим наріжним каменем, навколо якого шукатимуть компроміс на наступній сесії.
"Це час стане певним індикатором того, кому потрібна політреформа. Адже є кілька груп, яким вигідно затягти її у глухий кут, і не виключено, що до них приєднається президент", – вважає Бондаренко.
Він також відзначив, що в нинішній ситуації нема переможців, але багато тих, хто програв: "Меншості треба було свистіти і закидати трибуну папером ще до винесення в парламент законопроектів змін Конституції й вироку суду. Вони мали працювати цілий рік, роз'яснюючи народу від хати до хати, що означає ця реформа. Більшість же стала заручником Кучми і його інтересів".
Коментуючи можливість балотування Кучми на третій термін, Бондаренко відкинув такий варіант. "Кучма розуміє, що 3-ій термін загрожуватиме політичною ізоляцією для України, і він навряд чи на це піде", – зазначив він.
"Але рішення КС дає важелі впливу на депутатів, створює ситуацію невизначеності. Кучма може довго думати, чи йти на третій термін, втім, думаю, десь у травні під завершення висунення кандидатів він виступить по телебаченню і, подякувавши за довіру, відмовиться балотуватися", – каже Бондаренко.
Політолог зазначив, що є ще азербайджанський варіант – іти на вибори з іншим владним кандидатом і за 2 тижні знятися на його користь. "Але це дуже ризикований варіант", – вважає він.
"Якщо ж Кучма все ж вирішить піти на вибори, то, думаю, у нас буде не грузинський, а румунський варіант. Втім, сподіваюся, що Кучма як політик №1 в Україні не дійде до того, щоб перекреслити свій авторитет політика, і не піде на вибори", – зазначив Бондаренко.
Бондаренко сказав, що найближчим часом очікуватиме активного старту президентської кампанії й провокацій – наприклад, у Криму проти татар, а також ескалацію ситуації галицького сепаратизму тощо. Він висловив припущення, що така провокація може вивести на поле нову фігуру, про яку зараз ніхто не думає – реального спадкоємця, який поховає як політреформу, так і амбіції багатьох кандидатів на перемогу.
Після всього цього у Кучми залишилося не менше двох сценаріїв активного самозбереження і одного – пасивного.
Кучма може насмерть стати за політреформу у варіанті законопроекту №4105 (проект Медведчука-Симоненка).
Щасливій реалізації цього задуму допоможуть події 24-25 грудня. Голосування руками визнав не лише Кучма, воно стало учасником міжнародного права.
Оскільки підняттям кінцівок, окрім змін до Конституції, ратифікували і угоду між Україною та Ізраїлем про компенсації жертвам катастрофи літака Ту-154. Кучма це "рукотворне" рішення парламенту швиденько підписав ще наприкінці минулого року. Гроші пішли на Близький Схід.
Можна очікувати, що і Конституційний суд визнає голосування руками прийнятним. Тоді на наступній сесії проблеми ухвалення змін до Основного закону не виникатиме. Бо треба буде не 300 голосів, а 300 рук. Що не одне і те саме.
Запровадити вибори президента у парламенті не з 2006, а прямо з поточного 2004 року теж не складно. По черзі голосуються всі статті Конституції, а останні – перехідні положення – не голосуються. Саме там визначено набуття чинності норми про парламентські вибори президента в 2006. Відтак, вибори президента у Верховній Раді потрібно проводити прямо у 2004 – бо такою стає чинна Конституція.
Кучма наважується балотуватися. Брати участь у будь-яких виборах президента дозволив йому Конституційний суд. При цьому Кучма легко пояснює, чому раніше відмовлявся. Бо казав, що "не буде балотуватися на третій термін". А зараз виявилося, що з 2004 буде лише другий термін. То ж обіцянки стають недійсними.
Інша інтерпретація першого варіанту – якщо законопроект Медведчука-Симоненка ухвалено повністю, разом із перехідними положеннями. Тобто, мають відбутися вибори президента і в 2004, і в 2006.
Кучма всенародно обирається в 2004 – начебто на 2 роки. Політкоординатор більшості Гавриш уже заявив, що у влади є "досконалі технології", щоб Кучма міг перемогти на всенародних виборах у жовтні поточного року.
На рішення балотуватися Кучму може надихнути і приклад Єльцина. Взимку 1996 у того було 3% рейтингу, а влітку він отримав більшість голосів на виборах. У Кучми взимку 2003 рейтинг побільше – 7%. І вибори трохи пізніше – восени. І той, і інший мають опору в особі олігархів, які знають – лише чинний президент є гарантом їх безпечного майбутнього.
Але насправді два роки президентом бути не можна. Суддя Конституційного суду Німченко, який розглядав справу третього терміну Кучми, уже сказав: якщо президент був на посаді не п’ять років, визначені Основним законом, а менше, то цей період не вважається повноцінним президентством.
То ж Кучма теоретично може залишитися президентом аж до 2009.
Другий сценарій – Кучма зупиняє політреформу. Бо вирішує залишитися президентом із нинішніми повноваженнями. Теж до 2009 року. Йому треба просто перемогти в 2004.
Відмовитися від політреформи Кучма може теж просто, і при цьому ще й зберегти обличчя. Просто стіл замовлень при Конституційному суді може отримати вказівку визнати голосування руками незаконним. І тоді весь потяг політреформи зривається у безодню.
Пасивний варіант самозбереження для Кучми – це сценарій "наступника". Чи буде реалізовано при цьому політреформу, чи ні – не так критично важливо. Хоча перший варіант, звичайно, безпечніший.
У опозиції, за підсумками цього протистояння, більш скромні досягнення. Спроба оскаржувати нелегітимне голосування у суді та апелювати до Заходу. Перше робити безрезультатно, друге не дуже сприйматиметься владою.
В комплексі, цей тиск може дещо послабити сценарії влади. Наприклад, можна спробувати домогтися відміни виборів президента парламентом. Але у Кучми все одно залишаються запасні варіанти самозбереження.
І тому ще один результат останніх подій – розуміння опозицією, що у влади на руках більше сценаріїв. Чим далі, тим вони рельєфніше проявлятимуться. І це має викликати в опозиції бажання стати схожою на грузинів. Готуватися виривати перемогу, а не просто змагатися за неї.
Що думають політологи?
 |
Водночас Видрін не вірить у третій термін Кучми: "Напевно, ця ситуація змусить його зменшити активність у пошуках сірих способів продовження повноважень через непрямі способи передачі влади – і зайнятися пошуком дієздатного кандидата".
Сам дозвіл Конституційного суду балотуватися Кучмі у 2004 має дві мети:
"Перше – це відсувати момент висування єдиного кандидата від влади. Оскільки після його оголошення Кучма стане, як говорять на Заході, "кульгавою качкою", а вся увага перейде до іншого. Тому за цим усім стоїть не стільки бажання йти на вибори, скільки бажання відсунути момент передачі влади й частини уваги наступнику", – вважає політолог.
"З іншого боку, напевно, у Кучми десь є слабко сформульована надія на третій строк. Адже він, як відомо, людина фартова. "А раптом щось чудесне таке відбудеться, і я знову буду президентом", – думає він".
У той же час Видрін вважає, що радикалізація опозиції призвела до того, що Кучма навряд чи зважиться на такий крок.
Говорячи про відносини Медведчука і Януковича у світлі вибору єдиного кандидата, Видрін припустив, що "краще працювати під соціально близького партнера". Що ж до фактора російського впливу і можливих тем розмови Кучми з Путіним під час найближчої зустрічі, то Видрін відзначив, що "у Росії при владі люди, що звикли рахувати". "І рахувати радше не гроші, а і політичні ризики".
"Тому єдиною порадою Путіна Кучмі, напевно, буде якомога швидше визначитися з горезвісним наступником – шукати досить сильного гравця, на розкручування якого кидати всі можливі грошові, політтехнологічні, медійні ресурси", – вважає політолог.
Адже чим довше влада буде думати, тим менше шансів виграти, говорить Видрін.
У прогнозі на 2004 рік Видрін висловив сподівання, що будуть прямі вибори і частково буде реалізована політреформа: "Оскільки усім стало зрозуміло, що владу потрібно в якихось пропорціях розділити".
"Реформа накладеться на гострі, азартні президентські вибори. Нудно не буде", – обіцяє Видрін.
Максим Стріха не сумнівається у спробах влади за будь-яку ціну обрати Кучму або ж його наступника на новий термін. На його думку, може дійти аж до розпуску парламенту і створення нової Верховної Ради із конституційною провладною більшістю.
Стріха вважає, що у нинішньому раунді опозиція програла. "На жаль, опозиція програла не лише в силі. Це було цілком природно, влада діяла нахабно. Опозиція програла інтелектуально", – сказав Стріха проекту "Кандидат".
"Блокування сесії – від початку було ясно, що це емоційний крок, який мав лише той наслідок, що владу було вигнано з правового поля. І якщо за нормального постатейного розгляду опозиція гарантовано програла б в першому читанні, але вона мала б шанс не допустити голосування в другому читанні. 300 голосів – хто його знає, чи набрали б".
"При "варіанті Українського дому" чи голосуванні руками, ви розумієте, можна написати будь-яку цифру. Далі опозиція намагалася виправити ситуацію. Ну, хоча б повернутися до ситуації, яка існувала на ранок 23 грудня. Але тут влада діяла гранично жорстко", – відзначив Стріха.
Микола Томенко головним досягненням останнього тижня вважає те, що розкрилися основні гравці з боку влади та їх плани.
"Тепер залишається два варіанти подальшого розвитку подій. Перший: влада будь-якими зусиллями намагатиметься провести політреформу, а Кучму зробити перехідним президентом. Другий варіант: не буде ніякої реформи, і Янукович балотуватиметься як кандидат від влади. Перед цим Кучма ще порадиться з Путіним".
"Я відчуваю, що реформу не дороблять, і Янукович буде кандидатом від влади", – поділився Томенко.
 |
Вимогу опозиції вилучити норму про вибори президента парламентом Погребинський не відкидає: "Це варіант, який можна обговорювати. Наприклад, можна відкласти момент визначення, які мають бути вибори президента, щоб це зробив наступний парламент".
"Але, на мою особисту думку, це не принципово, як обиратиметься президент. Краще це робити, як в законопроекті №4105. Це буде наближення до європейської моделі".
"І, за великим рахунком, найкращий варіант для Ющенка – це законопроект №4105. Бо треба думати не тільки про свою перемогу", – зазначив Погребинський.
"Припустимо, Ющенко думає, що стане президентом. Якщо буде ухвалено №4105, і якщо Ющенко думає, що кращого президента, ніж він, немає, то парламент його переобере у 2006. Але якщо №4105 не буде ухвалено, і Ющенко програє вибори в 2004, то він програє на 5 років. І якщо так станеться, я впевнений, що Ющенко дійсно піде займатися малярством, бджільництвом, але ніколи вже не буде президентом".
Інші вимоги опозиції Погребинський критикує. Наприклад, щоб спосіб обрання президента визначався референдумом: "Це взагалі не справа людей. Це справа еліти".
"Я до будь-якого референдуму ставлюся погано. І якщо ставити питання, як обирати президента, то треба виносити на референдум і питання, як обирати парламент – за мажоритарною системою або пропорційною. І 80% людей будуть проти пропорційної".
Так само він не бачить потреби переголосовувати те, що вже ухвалено підняттям рук:
"Ця вимога – це не політика, а популізм. Всім очевидно, що у більшості є необхідна підтримка законопроекту політреформи. І не було проблеми проголосувати його ще раз у залі. Але було очевидно, що більшість не піде на скасування. Одного разу вони уже скасували своє попереднє рішення [про переділ комітетів, у грудні 2002] – і отримали багато негараздів".
Погребинський ще раз закликав не шукати скелетів у шафі політреформи: "Вона переслідує дві мети – зробити відповідальну владу і відійти від імперсько-совєтсько-російської системи, що "барин прийде і всіх розсудить". Треба відійти від такої високої легітимності президента. Коли президент завжди буде думати: мене обрав народ, а депутатів – лише трошки народу. Тому я доміную над ними".
 |
Що ж до опозиції, то Бондаренко вважає, що вона вже й так пішла на поступки, вимагаючи лише всенародного голосування за президента. Він висловив переконання, що постанова Ющенка, Турчинова і Мороза стане тим наріжним каменем, навколо якого шукатимуть компроміс на наступній сесії.
"Це час стане певним індикатором того, кому потрібна політреформа. Адже є кілька груп, яким вигідно затягти її у глухий кут, і не виключено, що до них приєднається президент", – вважає Бондаренко.
Він також відзначив, що в нинішній ситуації нема переможців, але багато тих, хто програв: "Меншості треба було свистіти і закидати трибуну папером ще до винесення в парламент законопроектів змін Конституції й вироку суду. Вони мали працювати цілий рік, роз'яснюючи народу від хати до хати, що означає ця реформа. Більшість же стала заручником Кучми і його інтересів".
Коментуючи можливість балотування Кучми на третій термін, Бондаренко відкинув такий варіант. "Кучма розуміє, що 3-ій термін загрожуватиме політичною ізоляцією для України, і він навряд чи на це піде", – зазначив він.
"Але рішення КС дає важелі впливу на депутатів, створює ситуацію невизначеності. Кучма може довго думати, чи йти на третій термін, втім, думаю, десь у травні під завершення висунення кандидатів він виступить по телебаченню і, подякувавши за довіру, відмовиться балотуватися", – каже Бондаренко.
Політолог зазначив, що є ще азербайджанський варіант – іти на вибори з іншим владним кандидатом і за 2 тижні знятися на його користь. "Але це дуже ризикований варіант", – вважає він.
"Якщо ж Кучма все ж вирішить піти на вибори, то, думаю, у нас буде не грузинський, а румунський варіант. Втім, сподіваюся, що Кучма як політик №1 в Україні не дійде до того, щоб перекреслити свій авторитет політика, і не піде на вибори", – зазначив Бондаренко.
Бондаренко сказав, що найближчим часом очікуватиме активного старту президентської кампанії й провокацій – наприклад, у Криму проти татар, а також ескалацію ситуації галицького сепаратизму тощо. Він висловив припущення, що така провокація може вивести на поле нову фігуру, про яку зараз ніхто не думає – реального спадкоємця, який поховає як політреформу, так і амбіції багатьох кандидатів на перемогу.
