ККД і нардепи

Понеділок, 19 січня 2004, 23:00
Навряд чи хтось заперечуватиме, що до вищого законодавчого органу держави депутати обираються передусім для того, аби творити закони. Тому і є Верховна Рада для них основним і єдиним (допустимі винятки – викладацька, наукова чи творча діяльність) місцем роботи на весь період до нових виборів.

Разом з тим, багатьох власників депутатських мандатів з досить великою натяжкою можна назвати законотворцями. А хочеться – статистами. Нерідко протягом усієї сесії такий народний обранець жодним словом чи ініціативою не видає свого існування.

Не беремося судити, чи стає причиною цього вроджена надмірна скромність (котра, як відомо, веде до забуття), чи брак компетентності, а чи банальна ледачість. А може, й усе разом – в "букеті", так би мовити.

"Нуль" під куполом

Без сумніву, найяскравішим представником "бійців невидимого (парламентського) фронту" є народний депутат України Анатолій Мокроусов.

Будучи обраним за столичним округом, від травня 2002-го до кінця 2003-го (понад півтора роки часу!) Анатолій Олексійович не підготував жодного законопроекту чи проекту постанови, не подав жодного депутатського запиту, і навіть жодного разу не взяв слова у парламенті – ні з місця, ані, тим більше, з трибуни.

Враховуючи, що цей "рекордсмен" з пасивності депутатствує уже другу каденцію, виникає питання, чи його попереднє депутатство було таким же "продуктивним"?

Чи, може, не в депутатській ефективності криється секрет переобрання? А, наприклад, в тому, що з 1998-го член СДПУ(О), а на момент виборів-2002 член омельченківської (того, що в Києві хазяїн) партії "Єдність" Мокроусов останні півроку перед переобранням очолював Деснянську райдержадміністрацію столиці?

Та годі. Врешті, в українському парламенті є персони й відоміші, впливовіші, зрештою - багатші. Окремо - про останніх.

…З багатьма нулями

В наш час, коли місце у виборчому списку можна банально купити, багато людей "при грошах" замість того, аби "рити землю" для перемоги в одномандатному окрузі, вважають за краще в'їхати в парламент з комфортом – на чужих плечах.

Втім, не всі. Чи то з дивацтва, чи з принципу, але окремі "товстосуми" ідуть на вибори усе ж таки за мажоритаркою.

Наприклад, в одномандатному виборчому окрузі на Чернігівщині вирішив боротися за депутатський мандат президент "УкрСиббанку" Олександр Ярославський.

"Результат" його парламентської діяльності такий же, як і в Мокроусова, тобто "нульовий". Втім, задля об'єктивності слід врахувати, що депутатський стаж Олександра Владленовича суттєво менший, ніж у його колеги – банкір став депутатом лише у червні 2003 року на довиборах.

Але тенденція, однак, проглядає. А раптом хтось із виборців запитає у 2006-му, скільки він законопроектів підготував?..

Віктор Пінчук, натомість, не потребує ніяких поблажок через короткий депутатський досвід. І попри те, на його рахунку за період з травня 2002-го лише один виступ. З трибуни, тривалістю… чотири секунди. Законів не писав. Депутатських запитів не подавав - все, що треба, президентському зятеві, мабуть, відомо й без них.

Пінчук, до речі, також вже другу каденцію у Верховній Раді трудиться.

Як справи у інших олігархів?

У народного депутата Василя Хмельницького "доробок" солідніший – три законодавчих ініціативи плюс один депутатський запит. Один з колишніх донорів Партії зелених, власник "Запоріжсталі" також перебуває у Верховній Раді вже другу каденцію.

Вдруге депутат, колишній "директор парламенту" та друг Леоніда Кучми (колишній?) Олександр Волков працює виключно з документами законопроектів. Протягом останніх трохи більше як півтора років на його рахунку хоч і немає депутатських звернень, але зате 18 законодавчих ініціатив. І жодного виступу.

Обраний за мажоритарним округом на Черкащині 40-річний керівник депутатської групи "Народовладдя" Богдан Губський є депутатом також вдруге.

Наближений до СДПУ(О) бізнесмен – представник так званої київської бізнес-групи та один із керівників концерну "Славутич" - подав за зазначений період 4 депутатських запити, виступив з 33 законодавчими ініціативами, а також 24 рази виступав з місця та 16 разів - з трибуни.

Але чи не найактивнішим серед мажоритарників-важковаговиків проявив себе "шоколадний король" з Вінниці та кум Віктора Ющенка Петро Порошенко.

За "звітний період" він 42 рази виступав з місця, 48 разів – з трибуни, а також видав "на-гора" 79 законодавчих ініціатив. Вочевидь, не останню роль для такої позитивної статистики відіграло керівництво бюджетним комітетом ВРУ. Щоправда, депутатського запиту Петро Олексійович не подав жодного.

Громадський контроль

Фундація "Відкрите суспільство" взяла на себе марудну справу визначення ефективності депутатів в якості законодавців засобами статистики.

Аналіз ведеться, зокрема, за згадуваними уже параметрами: кількість виступів з місця, виступів з трибуни, а також кількість законодавчих ініціатив та депутатських запитів.

Тож усім ледачим, але водночас політично зацікавленим достатньо лише скористатися результатами чужих трудів, аби взнати, серед іншого, хто з народних депутатів скільки напрацював у "сухому залишку".

На жаль, експерти Фундації відстежують результати у "особистому заліку" лише серед депутатів-мажоритарників. Тому активність половини депутатського корпусу у Верховній Раді залишається "в тіні" громадської уваги на предмет законотворчої сумлінності, ховаючись за показниками фракцій, до яких належать "списковики".

Що роблять депутати?

Поставте таке запитання десь в українській глибинці – з великою долею імовірності можна прогнозувати, що відповідь "Та нічого" або "Чорт їх знає" зустрічатиметься не найрідше.

А, зважаючи на невисокий рівень довіри (чи й просто – нелюбов) народу до влади загалом, оцінки типу "гроші ділять" в різних варіаціях будуть типовими.

Зрозуміло, якщо хтось з народних обранців має фінансову спроможність та бажання десь в селі дорогу заасфальтувати чи газ провести, то таку увагу до виборців можна лише вітати.

З іншого боку, як показує досвід, робити добрі справи руки сверблять здебільшого лише в осіб-претендентів на депутатський статус в період, так би мовити, "шлюбних ігрищ" з виборцями. Із набуттям же депутатського мандату надмірний альтруїзм безслідно вивітрюється.

І все ж таки, ефективність роботи депутата слід вимірювати передусім за тим, наскільки він може впоратися зі своїми функціями законодавця. Бо від урегульованості законодавчого поля, якості законів залежить життя усього суспільства.

Звичайно, нинішній депутат може вигадати красиву програму з загальними фразами – і спробувати щастя на парламентських "жнивах голосів" ще раз.

Але хай не виб'є "з колії" претендента на довіру виборця, в якого останнім місцем роботи значитиметься "народний депутат України", просте запитання про "кількість законодавчих ініціатив".

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News

Усі новини...