Обраний депутатами президент казатиме, що його обрав народ
Вівторок, 20 січня 2004, 12:00
"Я, (Леонід Кучма/Віктор Ющенко/Віктор Медведчук/Віктор Янукович/), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні".
Такими словами починається присяга, яку, згідно зі статтею 104 Конституції України, складає новообраний президент України, вступаючи на найвищий державний пост.
Промовлятиме їх і переможець цьогорічних президентських баталій. Згідно з перехідними положеннями законопроекту №4105 змін до Конституції, це буде "перехідний" президент, обраний на півтора роки. І востаннє обраний шляхом всенародного голосування.
Тому що, починаючи з 2006 року, президент країни має обиратися в парламенті. Опозиція, щоправда, побоюється, що "перехідні положення" можуть бути опущені, і тоді депутати обиратимуть президента вже нинішнього, 2004-го року.
Але в усіх випадках, незалежно від способу й року обрання, виголошуватиметься той самий текст присяги. Слово в слово, не змінюючи "ані титли, ніже тії коми".
Воно, звичайно, можна зауважити, що народні депутати представляють своїх виборців, а Верховна Рада в цілому – народ. Тому й президента, мовляв, депутати обиратимуть від імені народу.
Але ж, погодьтеся, "від імені народу" і "волею народу" – не зовсім одне й те ж. А особливо у випадку зі способом обрання глави держави – адже тут воля народу полягає передусім в тому, що він сам хоче обирати собі президента.
За результатами соціологічних опитувань Центру Разумкова, 86% дієздатних представників "джерела влади" хочуть самостійно обирати главу держави. Віддати це право парламенту беззастережно згодні лише 5%, ще 4% готові передати це право Верховній Раді з 2006.
І що суттєво – будь-які зміни формулювань у присязі можуть набути чинності не раніше наступної осені. За сприятливого розвитку подій.
Бо жоден з проектів змін до Конституції, поданих свого часу на експертизу Конституційного суду, не втручався у текст президентської присяги.
Забули про нього й автори законопроекту за номером 4105 – єдиного, який отримав попереднє схвалення у парламенті (нехай і сумнівне з погляду регламентної чистоти 276 піднятих у кутку зали рук).
Проголосувала його більшість 24 грудня минулого року – під завивання сирен та волання гучномовців опозиції. Після чого, відповідно до процедури, дещо підправлений текст знову надійшов у КС. Тепер на наступній сесії його повинні підтримати не менше трьохсот народних депутатів. Але про присягу там не йдеться.
В той же час, задля однієї-єдиної правки в тексті присяги слід буде виконати усю процедуру від початку: внести законопроект про зміну, отримати висновок КС, проголосувати простою більшістю на сесії Верховної Ради і, якщо не буде більше жодних правок, проголосувати ще раз на наступній черговій сесії двома третинами конституційного складу ВР.
Тобто, якщо депутати розпочнуть цей процес на наступній сесії, то восени, перед президентськими виборами, зміни до присяги можуть вступити у дію. Якщо, звичайно, "конституційні роботи" ще не набили народним обранцям оскому. Бо хіба тут до таких дрібниць, як формулювання у присязі – дай Боже почате до пуття довести!
Такими словами починається присяга, яку, згідно зі статтею 104 Конституції України, складає новообраний президент України, вступаючи на найвищий державний пост.
Промовлятиме їх і переможець цьогорічних президентських баталій. Згідно з перехідними положеннями законопроекту №4105 змін до Конституції, це буде "перехідний" президент, обраний на півтора роки. І востаннє обраний шляхом всенародного голосування.
Тому що, починаючи з 2006 року, президент країни має обиратися в парламенті. Опозиція, щоправда, побоюється, що "перехідні положення" можуть бути опущені, і тоді депутати обиратимуть президента вже нинішнього, 2004-го року.
Але в усіх випадках, незалежно від способу й року обрання, виголошуватиметься той самий текст присяги. Слово в слово, не змінюючи "ані титли, ніже тії коми".
Воно, звичайно, можна зауважити, що народні депутати представляють своїх виборців, а Верховна Рада в цілому – народ. Тому й президента, мовляв, депутати обиратимуть від імені народу.
Але ж, погодьтеся, "від імені народу" і "волею народу" – не зовсім одне й те ж. А особливо у випадку зі способом обрання глави держави – адже тут воля народу полягає передусім в тому, що він сам хоче обирати собі президента.
За результатами соціологічних опитувань Центру Разумкова, 86% дієздатних представників "джерела влади" хочуть самостійно обирати главу держави. Віддати це право парламенту беззастережно згодні лише 5%, ще 4% готові передати це право Верховній Раді з 2006.
І що суттєво – будь-які зміни формулювань у присязі можуть набути чинності не раніше наступної осені. За сприятливого розвитку подій.
Бо жоден з проектів змін до Конституції, поданих свого часу на експертизу Конституційного суду, не втручався у текст президентської присяги.
Забули про нього й автори законопроекту за номером 4105 – єдиного, який отримав попереднє схвалення у парламенті (нехай і сумнівне з погляду регламентної чистоти 276 піднятих у кутку зали рук).
Проголосувала його більшість 24 грудня минулого року – під завивання сирен та волання гучномовців опозиції. Після чого, відповідно до процедури, дещо підправлений текст знову надійшов у КС. Тепер на наступній сесії його повинні підтримати не менше трьохсот народних депутатів. Але про присягу там не йдеться.
В той же час, задля однієї-єдиної правки в тексті присяги слід буде виконати усю процедуру від початку: внести законопроект про зміну, отримати висновок КС, проголосувати простою більшістю на сесії Верховної Ради і, якщо не буде більше жодних правок, проголосувати ще раз на наступній черговій сесії двома третинами конституційного складу ВР.
Тобто, якщо депутати розпочнуть цей процес на наступній сесії, то восени, перед президентськими виборами, зміни до присяги можуть вступити у дію. Якщо, звичайно, "конституційні роботи" ще не набили народним обранцям оскому. Бо хіба тут до таких дрібниць, як формулювання у присязі – дай Боже почате до пуття довести!
