Чому Богословська не буде в опозиції?

Починаючи з минулих парламентських виборів, Валерій Хорошковський та Інна Богословська у свідомості як пересічного "гомо політикус", так і експертів міцно зв'язані. Перший і другий номер виборчого списку Команди озимого покоління – політичного проекту, пов'язуваного з іменем Віктора Пінчука – після поразки на виборах без роботи не залишилися.

Хорошковський обіймав спочатку посаду заступника глави президентської адміністрації, а з листопада 2002 був призначений міністром економіки та європейської інтеграції. Указ про призначення Богословської головою Держкомпідприємництва президент підписав у травні 2003-го.

А вже у січні 2004-го обидва, наче змовляючись, покинули виконавчу владу. Хорошковський – 3 січня, Богословська написала заяву 19-го. Обидва – за власним бажанням. Більше того, ці дві заяви з'явилися саме в несесійні тижні, коли вони викликали найбільший резонанс.

При цьому в першому й другому випадках відставка спричинена поведінкою "антиєвропейця" та "антиринковика" Азарова і його авторитарним стилем керівництва.

Богословська стверджує, що як після виборів загалом, так і щодо подання у відставку жодних узгоджень між нею та Хорошковським не було. І кожен приймав відповідне рішення самостійно та виходячи лише з власних міркувань.

Так само з Пінчуком наперед вона не спілкувалася. "Пан Пінчук дізнався про мою відставку з телебачення, подивившись СТБ, передзвонив мені вночі на мобільний телефон і сказав: "Ну що, безробітна, ти що натворила..." Ми зустрінемось, переговоримо, бо у мене з Віктором є людські стосунки, але нема зараз ніяких спільних політичних проектів", - сказала Богословська в ефірі "5 каналу".

І хоч на сьогоднішній день кожен із колишніх "озимих" перебуває в "автономному плаванні", Інна Германівна впевнена, що десь-колись вони з Хорошковським ще зійдуться.

Можна припустити, це "колись" буде у 2006 році, а "десь" - у спільному політичному проекті. Наразі ж Богословська, залишаючись лідером Конституційно-демократичної партії, очолює також і громадський рух "Віче України", створений рік тому, і планує сконцентруватися на роботі останнього.

Підґрунтя для участі – своєї чи Валерія Хорошковського – у найближчих президентських виборах Богословська поки що не бачить. І має надію, що "обставини її не змусять".

"Азаровщина"

Результатом цих синхронних відставок стала поява міфу про демонічну особу в уряді. Слідом за "ветераном" номінації – Кучмою, та главою його адміністрації до цього сонму час зараховувати першого віце-прем'єра.

В усякому разі, прочитавши блискучу за своєю публіцистичністю "Заяву про відставку" глави Держкомпідприємництва Богословської, розумієш: для Інни Германівни Микола Янович є таким самим уособленням вселенського зла, як для Віктора Андрійовича Віктор Володимирович.

Колись екс-спікер Олександр Ткаченко, говорячи про своє місце у системі державної влади в Україні, позначив його парадоксальною формулою: "не перший, але й не другий". Згадуєш про це, слухаючи Богословську.

З тією лише різницею, що в уряді "не першим, але й не другим" слід, вочевидь, вважати першого віце-прем'єра Азарова. Бо й справді, чи не дивною є ситуація, коли прем'єр-міністр не має впливу на свого першого віце?

За словами Богословської, вона відчувала підтримку та розуміння Януковича. Він "є прихильником створення середнього класу і розширення підприємницьких ініціатив", із ним у Богословської "ніколи не було жодної проблеми з тим, щоби донести [до Януковича, – І.Г.] абсурдність тих чи інших рішень, чи, навпаки – необхідність ухвалення тих чи інших рішень".

То чому ж, питається, такий "понятливий" і прогресивний прем'єр не став на бік Інни Германівни? Відповідь "На Азарова мають вплив інші вищі посадові особи в Україні" задовільною вважати не можна. Бо якщо прем'єр не може звладати з підлеглими, то мають ці ж "посадові особи" вплив і на нього самого.

Порівнявши уряд із підприємством, де Янукович є генеральним директором, а Азаров, скажімо, фінансовим директором, Богословська зауважила, що не завжди генеральний може звільнити фінансового, якщо на те не дають "добро" власники підприємства.

Що ж, за такою ж аналогію залишається встановити, хто є "власниками" Кабінету міністрів. Явно не парламентська більшість Верховної Ради, яка нібито формувала Кабмін.

Богословська вважає, що за Азаровим стоїть частина Партії регіонів (очолюваної, між іншим, Януковичем), та, "скоріше за все, особа в адміністрації президента". Але, сказавши "а", до "б" у Богословської не доходить.

Навпаки, щойно озвучене нею якимось чином ув'язується з твердженнями, що Янукович має вплив на Азарова, а "уряд, який зараз працює, має великі можливості працювати ефективно".

Гучно заявляючи, що хворою і неефективною є система виконавчої влади, Богословська жодним словом не критикує ні прем'єра, ні, Боже збав, президента.

Понад те, Інна Германівна визнає, що Азаров є породженням цієї системи. Більше того, з відставкою Азарова "азаровщина", на переконання Богословської, не щезне, тому що "такими явищами пронизана вся наша система згори донизу".

От тобі на! Який сенс заявляти про опозицію одному конкретному чиновнику, якщо він – усього лиш жертва системи?

Про опозицію цій системі у варіанті Богословської не йдеться. Тій системі, яку уособлюють і Кучма, і "особа в адміністрації президента", і, не в останню чергу, сам прем'єр. Про це Інна Германівна заявила чітко: "Що стосується опозиції - абсолютне "ні" із точки зору банальної, вульгарної української опозиції".

З чого незрозуміло, чи то опозиція Богословської не вийде за рамки персонального протистояння з "жертвою системи" Азаровим, чи "опонувати" буде Богословська по-новому, у білих рукавичках – не вульгарно і не банально.

Опозиція, вона ж альтернатива, у розумінні Богословської, схоже, виглядає наступним чином: "…Сконструювати план розвитку України з участю фахівців, громадськості, і після того запропонувати його вже політичним силам – хай вони відповідають за це, коли вони захочуть брати на себе відповідальність".

Про це саме, але іншими словами, Богословська говорила два роки тому як учасник КОП. Результат відомий.