Чи хочуть "більшовики" реформи?

Вівторок, 27 січня 2004, 15:42
Коли закінчувалася минула сесія парламенту, багатьом здавалося, що досягнення компромісу у питанні політичної реформи вже не за горами. І спікер, і перший віце-спікер говорили про те, що при остаточному голосуванні підтримати проект конституційних змін можуть 400 або навіть 420 депутатів.

І це були не порожні слова. Справа в тому, що опозиційна трійка запропонувала цілком прийнятний для всіх, хто щиро бажає реформи, варіант: вони не проти основних положень законопроекту і наполягають лише на тому, щоб з нього були вилучені статті про обрання президента парламентом.

Сьогодні ці спірні статті є ледь не єдиним каменем спотикання, а тому зараз їх найкраще забрати з дороги, щоб не заважали подальшому просуванню реформи. І потім обговорити спірну проблему на одній з наступних сесій ВР (Мороз пропонує розглянути питання вже новим складом парламенту).

Цілком логічно, як мені здається. Передбачалося, що 16 січня "більшовики" не дали позитивної відповіді на цю пропозицію опозиції, тому що в Києві був відсутній президент – "дух більшості", за виразом Ющенка.

Але от Кучма з'явився і навіть зустрівся з лідером "Нашої України". Після цієї зустрічі усі очікували, що "більшовики" от-от визначаться зі своєю позицією і почнуть переговори з "трійкою" – адже до відкриття сесії залишилися лічені дні. І от з'явилася-таки "Наша відповідь Чемберлену". Але, як говориться, "краще зовсім не розімкнути вуст, ніж сказати дурість".

Запропонований представниками основних політичних сил більшості виборчий законопроект з 1-відсотковим бар'єром дискредитує саму ідею політичної реформи, ініціатором якої виступив лідер цієї більшості – президент Кучма.

Адже в чому суть цієї реформи? В тому, що в нас більше не буде єдиної вертикалі підлеглої одній людині влади (взагалі ж, самодержавної), а відповідальність за дії уряду візьмуть на себе сильні партії, які перемогли на пропорційних виборах.

Тільки сильні партії, що користуються підтримкою широких верств населення, з чітко прописаною, у розрахунку на перспективу, програмою дій і кадрами, здатними реалізувати цю програму, і є основою дійсної (а не тільки на папері) багатопартійності європейського зразка.

Партія повинна бути сильною, щоб мати можливість формувати уряд і після наступних парламентських виборів, і надалі. Лише в цьому випадку вона буде серйозно ставитися до своїх передвиборних обіцянок і відповідально керувати країною. Без цього багатопартійна політична система – блеф.

Партії, ціль яких зводиться лише до подолання 1-відсоткового бар'єра – це партії-одноденки, що не мають свого обличчя і програми, орієнтованої на інтереси значної частини населення країни. Збереться група з 5 – 6 впливових бізнесменів і чиновників і вирішить, використовуючи гроші й адмінресурс, провести в парламент людей, що лобіюють її інтереси. От вам і партія.

І така "диванна партія" цілком зможе перемогти на парламентських виборах. Адже 1% - це триста тисяч виборців, приблизно стільки, скільки в трьох нинішніх одномандатних округах. Власне, для того, щоб догодити "скривдженим" депутатам-одномандатникам, більшість з яких мільйонери або великі бюрократи, і вигадана вся ця історія.

На попередніх парламентських виборах шість партій, за кожну з яких проголосувало від 1 до 4% виборців, сумарно одержали близько 12% усіх голосів. Якби тоді діяв пропонований "більшовиками" законопроект, то у Верховній Раді було б, з урахуванням "бонусу", 60 представників "малих партій". З них тільки декілька депутатів з партії "Яблуко" представляли б реальну опозицію. Інші ж прямо або побічно обслуговували б інтереси Банкової.

Так було на минулих виборах, коли Банкова намагалася об'єднати велику частину своїх прихильників в "ЗаЄду", а тим, хто не потрапив у цей блок або в СДПУ(О), надала вагому підтримку в одномандатних округах.

Малі партії тоді особливо не підтримувалися, у деяких з них навіть забирали голоси на користь "ЗаЄду" (якщо вірити скаргам Вітренко).

Тепер, коли одномандатних округів не буде і "ЗаЄду", швидше за все, теж, "кучмісти" намагатимуться провести в парламент, крім трьох-чотирьох великих партій, не менш 10–15 партій малих. Тобто депутатів від партій-малят буде, в такому випадку, не менше ста.

Без цих ста (або навіть 60) депутатів у наших умовах ніхто не зможе сформувати уряд. Тобто голоси депутатів, що лобіюють інтереси невеликої групи людей, виявляться вирішальними при обранні прем'єр-міністра.

Чи зможе прем'єр-міністр, що одержав свою посаду завдяки підтримці "партій-малят", відповідально проводити політику уряду в інтересах усіх (або, принаймні, більшості) українських громадян?

Відповідь однозначна: ні! Або він повинен опікуватися інтересами лобістів, і тоді, можливо, протримається досить довго; або виявить волю, і тоді одна маленька партія може завалити весь уряд, позбавивши його підтримки більшості.

Іншими словами: у випадку ухвалення виборчого законопроекту "більшовиків" нас очікує в перспективі або безхребетний уряд, або "урядова чехарда".

Чи зможемо ми при такому варіанті закону про вибори демократизувати систему влади в країні? Відповідь та ж сама: ні!

Остання пропозиція "більшовиків" - ще одне свідчення того, що змінювати систему влади в країні вони не хочуть. А хочуть вони, імітуючи проведення реформи, зберегти основу нинішнього номенклатурно-олігархічного режиму.

Думаю, це стосується більшості представників "партії влади" - тих, хто хотів би прилаштуватися у нових умовах, нічого не втративши. Про глобальні проблеми такі люди просто не здатні думати.

Але є, звичайно, й інші. Головний "кризовий менеджер" зовсім не дурний, і політична реформа його, у принципі, не лякає. І він, не виключаю, підтримав пропозицію Губського насамперед для того, щоб мати можливість ще раз поторгуватися з опозицією, з одного боку, і щоб продемонструвати партнерам-суперникам по більшості, які не мають перспектив, свою готовність відстоювати їхні інтереси, з іншого.

Але поле для маневрів зараз обмежено, та й час підганяє. М'яч, відбитий "більшовиками", тепер виявився на полі комуністів. Якщо вони, у випадку ухвалення більшістю пропозицій Губського & Co, відмовляться голосувати за законопроект № 4105, політична реформа на цьому етапі буде заблокована.

Центр громадської уваги зміститься до президентських виборів, що пройдуть в атмосфері гострих політичних конфліктів, причому "кучмісти" позбавляться тих переваг, які вони одержали, ініціюючи політичну реформу.

У цьому випадку виборчий закон Губського просто буде зайвим.

Якщо не пройде реформа, а на президентських виборах переможе людина нинішньої "партії влади", то пропорційна система цій владі взагалі не буде потрібна. Якщо ж переможе Віктор Ющенко (що досить ймовірно), то парламентська більшість, напевно, виявиться в опозиції, і ніхто не перешкодить їй прийняти новий виборчий закон.

Причому бар'єр тоді може підняти вже не до чотирьох, а до п'яти відсотків, і перебороти його зможуть у 2006 не більш двох-трьох так званих "центристських" партій.

Ох, дограються наші "політичні менеджери"! Чи не час їм всерйоз зайнятися будівництвом сильних партій, здатних потрапити в парламент без всяких інтриг і адмінресурсів? Поспішати треба, часу залишилося зовсім мало.

Отже: слово за комуністами. Їм підтримувати законопроект "більшовиків" аж ніяк не резон.

Як одна з найпотужніших партій у Верховній Раді, вони втратять півтора – два десятки парламентських місць, що дістануться їм при перерозподілі "бонусу" за рахунок партій, які одержали від 1 до 4% голосів і при 4% бар'єрі не потрапили в парламент. Це перша причина, через яку комуністи повинні відкинути законопроект.

Серед "малих партій", які отримали на минулих виборах від 1 до 4%, були конкуренти КПУ – партія Вітренко і комуністи-оновлені. Тепер, у випадку ухвалення законопроекту Губського, вони можуть потрапити в парламент.

До того ж Банкова, напевно, спробує сформувати ще кілька груп комуністів-розкольників – адже при 1% бар'єрі в комуністичних політиків другого ешелону (типу Грача) з'являється реальна можливість прорватися у ВР як самостійна сила.

Словом, єдність рядів КПУ постане перед іспитом. Це друга причина.

Головна ж – третя. Обвинувачення "правої опозиції" на адресу КПУ в зв'язку з участю комуністів у розробці і підтримці законопроекту №4105, на мій погляд, були абсолютно необґрунтованими – Симоненко діяв відповідно до програмних установок своєї партії.

Але якщо КПУ надасть підтримку Банковій зараз (при ухваленні законопроекту Губського), її прихильники, упевнений, не зрозуміють лідерів партії. Адже за допомогою цього закону в парламент потраплять мільйонери і вищі чиновники – тобто саме ті, проти кого завжди спрямований потенціал протесту комуністів.

Думаю, наші комуністи врахують сумний досвід своїх російських товаришів, які постраждали від розкольницьких ініціатив Кремля і втратили значну частину свого авторитету. Відстоювати свою позицію – одне, поступатися перед тиском нелюбимої народом влади – зовсім інше.

Хоча багато чого зараз і залежить від комуністів, не думаю, що опозиційній "трійці" варто займати вичікувальну позицію або зводити всю справу до "бузи" у парламентському залі. В опозиціонерів з'явився шанс перехопити втрачену ними через невиразність позиції стосовно политреформи ініціативу.

Було б украй бажано, щоб Ющенко, Мороз (і, можливо, Матвієнко) у найближчі дні, ще до початку сесії, зібрали прес-конференцію і привселюдно – привселюдно – сказали те, про що вони говорили на переговорах з Литвином або в телепрограмі "Наголос" (її, на жаль, дивилося відносно невелике число глядачів).

Дуже важливо, щоб вони продемонстрували конструктивний підхід і заявили:

ми готові підтримати закон про конституційні зміни, але за умови, що питання про вибори президента парламентом у 2006 році буде розглядатися окремо;

ми найрішучішим чином підтримуємо пропорційну виборчу систему, але упевнені, що зниження бар'єра до 1%, у наших умовах зводить нанівець всі позитивні сторони цієї системи.

Влада ухвалює свої рішення "під килимом", вирішує проблеми за допомогою інтриг. Опозиція виграє, якщо переконає суспільство у своїй готовності працювати конструктивно і привселюдно.

Автор: Володимир Малинкович, керівник українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень


Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
16:00
Пошук мін за допомогою дронів: українські розробники випробували сенсорні технології 
15:53
Теорія – у військовому коледжі США, практика – в боях в Бахмуті. Львів, Канзас і Бахмут в житті комбрига "Холодного Яру"
15:51
Експорт кукурудзи, ріпака, соняшника та пшениці: ліцензії видаватимуться з погодженням з Польщею
15:51
"Найбільше досягнення і невдача – це НУШ": міністр Лісовий про діяльність МОН за останній рік
15:49
Дрони, боєприпаси й гранатомети: Німеччина оголосила про новий пакет допомоги для України
15:34
Синоптики попередили мешканців Київщини про неприємні сюрпризи погоди
15:33
"Укрнафта" розпочала ребрендинг мережі АЗС Glusco
15:32
Туск після переговорів зі Шмигалем: Ми близькі до вирішення проблем  
15:27
Цього року планується запустити залізничний маршрут з Києва до Кошице
15:27
РФ створює нову адмінеліту на окупованих територіях України – розвідка Британії
Усі новини...