Про ротацію, реформаторство та методи гасіння багаття
Середа, 28 січня 2004, 18:03
Незважаючи на те, що в понеділок високосного року, як вважають в місті N, кішки на душі не лише шкребуть, але й, перепрошую, паскудять, саме в цей день в кабінет до президента завітав міністр оборони. Одне з найбільш утаємничених відомств країни "У", мабуть, лише вдруге з часу призначення нового міністра трішки підняло "забрало".
Схоже, що співбесідники давно не бачилися. Тому гість коротко, по-військовому, "на пальцях" пояснив гаранту сучасне значення слова "ротація" ("одні виходять, другі заходять"), маючи на увазі, очевидно, те, що для наших військових в чужому Іраку важливіше обов’язку перед батьківщиною може бути тільки подружній обов’язок...
Городяни міста N, як щирі патріоти, завжди переймалися проблемами боєздатності вітчизняного війська. Про це свідчить хоча б повне занепокоєності запитання до відомого читачеві героя міських політичних дебатів: "Ізя, скажіть мені, хто все ж таки першим почав із гвинтівок робити обрізи?", яке задавалось неодноразово під час спостерігання за означеною вище бесідою.
З величезним піднесенням та схваленням, нечуваним в місті N з часів ХХУІ з'їзду КПРС, було сприйнято новину про те, що бюджет Міноборони країни "У" вперше за весь період незалежності було виконано на 100 відсотків. Це є яскравим свідченням того, що всесильна "азаровщина" ще не досягла військового відомства, і очікувати гучної відставки його керівника годі.
А заява прем’єр-міністра про те, що "...нові переміщення відповідають, так би мовити, вимогам сьогоднішнього дня" – взагалі його, так би мовити, не стосується.
Бо міністерство оборони країни "У" – це "уряд в уряді", а генерал – соціал-демократ (об’єднаний) – те саме, що єврей-оленевод, як полюбляють шуткувати в місті N, не маючи на увазі нічого поганого стосовно другого.
Але городян, та й, мабуть, всіх мешканців країни "У", яка, згідно з побажаннями нового грузинського президента, вже готується до ролі "регіональної наддержави", все ж дуже турбує – а чим, власне, займаються вітчизняні збройні сили, крім окупації Іраку (всі війни в історії людства – може, за винятком тих, що велися за теплу та суху печеру – приносили надзвичайні доходи тим, хто вмів на них заробляти).
Але це, схоже, не про нас. Якихось військових навчань на теренах вітчизни не чути, стрілянини, окрім кримінальної, – також. Про військову реформу побалакали та й годі. Трохи налякала Тузла, але й це, лиха прикупивши, залагодили.
Так от. Стовідсоткове виконання бюджету дозволило, по-перше, закрити всі соціальні питання, в листопаді та в грудні сплатити надбавки військовикам (згідно з указом президента, правда, ще від травня минулого року) та суттєво збільшити виплати всім військовим, що звільняються.
Це, в свою чергу, дозволило повністю погасити всі борги міністерства та в січні почати виплачувати так звану "13 зарплату" (за минулий, щоправда, рік). Ракетний крейсер "Україна", скоріш за все, "заженуть" комусь, бо на його добудову треба як мінімум 20 млн. гривень, а для того, щоб облаштувати запланованим озброєнням – іще близько 150 млн. гривень. Приблизно це сказав міністр президенту.
Крім того, з інших джерел стало відомо про те, що міністр перед недавньою десятиденною відпусткою викликав до себе всіх заступників та начальників главків і вручив кожному пакет з вказівкою розкрити його о 9-00 14 січня.
Слухняні підлеглі знайшли в цих пакетах в зазначений день та час гранично конкретні плани скорочення особового армійського складу. Зрозумівши при цьому, що якщо армія – це школа життя, то соціальна адаптація військовослужбовців проблемою не є.
Про плани скорочення також довідався президент і, судячи з його стверджувальних похитувань головою, погодився.
Ситуацію з "накладками" під час літнього забезпечення наших в Іраку, виправлено: вітчизняний виробник випустив новий високотехнологічний продукт – черевики (правда, низької якості), "ротаційні" хлопці вивчили англо-український словник, тому знають англо-українську мову. Проблем немає.
Але все-таки щось не дає заспокоїтися. Хоча б тому, що раніше в газетах звучала гордість за власну армію, а тепер – за чужу. В чому ж справа?
На думку спеціалістів, питання про те, яку чисельність війська країна "У" може дозволити собі утримувати без надмірного фінансового напруження й без побоювання за власну безпеку – наразі не вирішене.
Ніякої гострої необхідності в терміновому і таємному реформуванні армії немає. Навпаки, з огляду на фінансові та соціальні реалії в країні раціональніше було б це реформування робити поволі.
Тому реформаторський чорторий, ймовірно, зумовлений іншими чинниками. В ході принципових політичних дискусій останнього часу якось "випадає" досить могутня політична фігура самого міністра оборони. А він мовчки робить свою справу, не забуваючи й про те, який настав рік.
Можна припустити, що він, відомий майстер розв’язання кризових ситуацій, хоче відзначитися й у реформуванні війська, не цікавлячись особливо його ціною.
Бо за такими правилами грає вся політична еліта країни "У". До людей ставляться, як турист до багаття – доки воно потрібне, його підтримують, а відпала потреба, кидають без жалю, попередньо, ще раз даруйте, змочивши природнім шляхом...
Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N
Схоже, що співбесідники давно не бачилися. Тому гість коротко, по-військовому, "на пальцях" пояснив гаранту сучасне значення слова "ротація" ("одні виходять, другі заходять"), маючи на увазі, очевидно, те, що для наших військових в чужому Іраку важливіше обов’язку перед батьківщиною може бути тільки подружній обов’язок...
Городяни міста N, як щирі патріоти, завжди переймалися проблемами боєздатності вітчизняного війська. Про це свідчить хоча б повне занепокоєності запитання до відомого читачеві героя міських політичних дебатів: "Ізя, скажіть мені, хто все ж таки першим почав із гвинтівок робити обрізи?", яке задавалось неодноразово під час спостерігання за означеною вище бесідою.
З величезним піднесенням та схваленням, нечуваним в місті N з часів ХХУІ з'їзду КПРС, було сприйнято новину про те, що бюджет Міноборони країни "У" вперше за весь період незалежності було виконано на 100 відсотків. Це є яскравим свідченням того, що всесильна "азаровщина" ще не досягла військового відомства, і очікувати гучної відставки його керівника годі.
А заява прем’єр-міністра про те, що "...нові переміщення відповідають, так би мовити, вимогам сьогоднішнього дня" – взагалі його, так би мовити, не стосується.
Бо міністерство оборони країни "У" – це "уряд в уряді", а генерал – соціал-демократ (об’єднаний) – те саме, що єврей-оленевод, як полюбляють шуткувати в місті N, не маючи на увазі нічого поганого стосовно другого.
Але городян, та й, мабуть, всіх мешканців країни "У", яка, згідно з побажаннями нового грузинського президента, вже готується до ролі "регіональної наддержави", все ж дуже турбує – а чим, власне, займаються вітчизняні збройні сили, крім окупації Іраку (всі війни в історії людства – може, за винятком тих, що велися за теплу та суху печеру – приносили надзвичайні доходи тим, хто вмів на них заробляти).
Але це, схоже, не про нас. Якихось військових навчань на теренах вітчизни не чути, стрілянини, окрім кримінальної, – також. Про військову реформу побалакали та й годі. Трохи налякала Тузла, але й це, лиха прикупивши, залагодили.
Так от. Стовідсоткове виконання бюджету дозволило, по-перше, закрити всі соціальні питання, в листопаді та в грудні сплатити надбавки військовикам (згідно з указом президента, правда, ще від травня минулого року) та суттєво збільшити виплати всім військовим, що звільняються.
Це, в свою чергу, дозволило повністю погасити всі борги міністерства та в січні почати виплачувати так звану "13 зарплату" (за минулий, щоправда, рік). Ракетний крейсер "Україна", скоріш за все, "заженуть" комусь, бо на його добудову треба як мінімум 20 млн. гривень, а для того, щоб облаштувати запланованим озброєнням – іще близько 150 млн. гривень. Приблизно це сказав міністр президенту.
Крім того, з інших джерел стало відомо про те, що міністр перед недавньою десятиденною відпусткою викликав до себе всіх заступників та начальників главків і вручив кожному пакет з вказівкою розкрити його о 9-00 14 січня.
Слухняні підлеглі знайшли в цих пакетах в зазначений день та час гранично конкретні плани скорочення особового армійського складу. Зрозумівши при цьому, що якщо армія – це школа життя, то соціальна адаптація військовослужбовців проблемою не є.
Про плани скорочення також довідався президент і, судячи з його стверджувальних похитувань головою, погодився.
Ситуацію з "накладками" під час літнього забезпечення наших в Іраку, виправлено: вітчизняний виробник випустив новий високотехнологічний продукт – черевики (правда, низької якості), "ротаційні" хлопці вивчили англо-український словник, тому знають англо-українську мову. Проблем немає.
Але все-таки щось не дає заспокоїтися. Хоча б тому, що раніше в газетах звучала гордість за власну армію, а тепер – за чужу. В чому ж справа?
На думку спеціалістів, питання про те, яку чисельність війська країна "У" може дозволити собі утримувати без надмірного фінансового напруження й без побоювання за власну безпеку – наразі не вирішене.
Ніякої гострої необхідності в терміновому і таємному реформуванні армії немає. Навпаки, з огляду на фінансові та соціальні реалії в країні раціональніше було б це реформування робити поволі.
Тому реформаторський чорторий, ймовірно, зумовлений іншими чинниками. В ході принципових політичних дискусій останнього часу якось "випадає" досить могутня політична фігура самого міністра оборони. А він мовчки робить свою справу, не забуваючи й про те, який настав рік.
Можна припустити, що він, відомий майстер розв’язання кризових ситуацій, хоче відзначитися й у реформуванні війська, не цікавлячись особливо його ціною.
Бо за такими правилами грає вся політична еліта країни "У". До людей ставляться, як турист до багаття – доки воно потрібне, його підтримують, а відпала потреба, кидають без жалю, попередньо, ще раз даруйте, змочивши природнім шляхом...
Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N
