Язиката Хвеська
Четвер, 29 січня 2004, 15:31
Слова Михайла Погребинського, відомого політолога і радника глави адміністрації Президента, про те, що успіхи опозиції на європейській арені, зокрема у ПАРЄ, пояснюються передусім кращим знанням англійської мови її членами, гідні всілякої популяризації.
Як буде написано в анналах сучасної політичної історії, "тема важная и актуальная". Це відкриття гідне занесення до підручників з міжнародних відносин і інших потрібних у народному господарстві наук.
"Зрі в корєнь!" – Козьма Прутков був правий, хоча "языками не владел". Так ось.
Поки парламентська більшість ім. Третього терміну для Л.Д. Кучми заклопотана тим, що "відбиває" вкладені ще у 1999 і 2002 роках гроші і потроху "дєрібаніт" загальнонародну власність, так звані "опозиціонери" і соціально близькі до них "грантожери", обклавшись підручниками з ліхтенштейнського діалекту німецької мови, встановили контакт з фрау Ренатою Вольвенд та її подругою Ханне Северінсен.
Конфіденційні джерела повідомляють, що "зазубрювання" складних модальних дієслівних конструкцій супроводжувалося спільним розпиттям кави "Амбасадор" і пива "Магнат".
Подейкують, що гроші на цей недружній щодо української влади акт виділили панове Гербст і Сорос! Також стало відомо, що правдивою метою приїзду Міхо Саакашвілі до Києва було прийняття ним іспиту з TOEFL у Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко і Олександра Мороза. У цьому, мовляв, і полягає секрет широко обговорюваного у політичних колах "грузинського акценту" українських виборів-2004.
"ШПРЕХЕН ЗІ... ІНГЛІШ?"
Зі слів Михайла Погребинського випливає, що головною помилкою влади взагалі і парламентської більшості зокрема є відправка на сесію Парламентської Асамблеї Ради Європи не тих, кого треба було б послати.
Скажімо, цього разу місію захисту "чесного імені" кучмівської політреформи поклали на комуністів Симоненка і Олійника та "трудовика-промисловця" Раханського. Неефективно! Треба було посилати в Європу тих, хто зможе "спікати" по-їхньому. От, скажімо, Григорія Суркіса, Володимира Щербаня, Богдана Губського, Олександра Задорожного, Віктора Пінчука.
За даними авторитетного щорічника "Хто є хто в Україні", вони вільно говорять англійською, а зять Президента ще й полюбляє "сучасну англомовну літературу".
У групу їхньої підтримки можна було б записати таких англофанів, як Володимир Горбулін, Володимир Семиноженко, Олександр Лавринович, Ігор Бакай, Дмитро Табачник, а також і нардепа-перебіжчика з "Нашої України" Володимира Макєєнка.
Останній точно не дасть померти кучмістам з голоду у євробуфеті, бо якийсь час працював диспетчером у міжнародному аеропорту "Бориспіль" і може англійською попросити трохи їжі...
А за роботу у кулуарах і пресування "колеблющихся" європарламентаріїв міг би відповідати перший віце-прем’єр Азаров. Хоча, знаючи про красу і милозвучність азаровської української, можна припустити, якою є якість його англійської...
За понад десять років в українській політиці Миколі Яновичу, на відміну від колег Кінаха, Тігіпка, Дубини та навіть Януковича, так і не вдалося опанувати державну мову в обсязі, мінімально необхідному для виконання обов’язків державного службовця.
Якби в Україні виконувався ухвалений ще 1989 року закон про мову, то не бачити б чільному урядовцю свого високого шкіряного крісла. Так і пропрацював би все життя маркшейдером – на радість мільйонам підприємців, книговидавців і персонально Богословській та Хорошковському.
Серед тих, хто у картках обліку зазначає знання головної світової мови, також помічені Валерій Асадчев, Валерій Борзов, Роман Зварич (це й не дивно, враховуючи його місце народження – Нью-Йорк – і у минулому американське громадянство), Олександр Зінченко, Юрій Костенко, Левко Лук’яненко (екс-посол у Канаді), Юрій Луценко, Віктор Пинзеник, Сергій Соболєв, Юлія Тимошенко, Віталій Шибко (працював у посольстві у Лівані), Петро Порошенко (випускник факультету міжнародних відносин столичного університету).
Спікер, академік, професор, автор численних монографій Володимир Литвин не розводиться в анкетах про знання мов. Але ж, як можна пригадати, ще зовсім нещодавно він “реферував" тексти американських політологів, тож якісь навички мають бути.
Не можна обминути велику групу українських політиків, які не "спік інгліш", а "шпрехен зі дойч".
Німецькою володіють Олександр Бандурка, Степан Гавриш, Леонід Грач, Ігор Гринів, Іван Курас, Володимир Стретович, Петро Толочко, Анатолій Толстоухов. Хтось із них вчив її у школі, хтось в інституті. А ось комуніст Сергій Сінченко народився в… Австрії, а відтак ще й закінчив Вищу школу КДБ (часом не з Путіним?). У його дипломі написано “офіцер з вищою спеціальною освітою та знанням німецької мови".
Клуб шанувальників і знавців французької набагато вужчий. Нею можуть поговорити між собою хіба два "нашоукраїнці" і два Володимири – Філенко і Бондаренко. Компанію їм би міг скласти митрополит УПЦ Володимир (Сабодан), але спілкуванню заважає приналежність до конкуруючих церковних юрисдикцій.
Голова Антимонопольного комітету України Олексій Костусєв знає італійську (кажуть, мав бізнес на Апенінах), а депутат з фракції КПУ Володимир Аніщук – іспанську, бо три роки працював викладачем Гаванського університету.
Політики з Західної України, звісно, "мувять" польською. Це один із козацьких гетьманів Іван Білас, Михайло Косів, колись соціаліст, а тепер есдек Вадим Місюра, а також заступник секретаря РНБОУ Валентина Гошовська (це, очевидно, дякуючи рокам учителювання на Львівщині та роботі над кандидатською про періодичну пресу Східної Галичини).
НАВІЩО ПОЛІГЛОТУ БУТИ ДЕПУТАТОМ?
Є, виявляється, серед політиків і справжні поліглоти. Звичайно, їм далеко до Агатангела Кримського, що знав понад 100 мов, та все-таки...
Ось тріумвірат найздібніших, які знають по 6 мов. Екс-депутат від Іванкова Іван Кірімов – англійську, французьку, іспанську, італійську, польську та азербайджанську (освіта – Горлівський педінститут за фахом "вчитель іноземних мов", був військовим перекладачем у ВМФ СРСР).
У екс-посла у США і нині законодавця з БЮТ Олега Білоруса перелік трохи інший: англійська, французька, сербська, хорватська, польська та німецька.
Депутат Ігор Осташ (ПРП і "Наша Україна"), який має за плечима філфак, наукову роботу в Інституті мовознавства, стажування у Гарварді та головування у комітеті у закордонних справах, не відстає: англійська, польська, словацька, сербська, хорватська, болгарська.
Тепер про чотиримовних. Джентльменський набір досвідченого дипломата Анатолія Зленка – англійська, іспанська, португальська, французька. Двічі мер Львова, а нині голова секретаріату Народного руху Василь Куйбіда має більшу схильність до слов’янських мов: польська, чеська, болгарська. Ну, й англійська, за компанію.
Польська, чеська, словацька та англійська мирно уживаються у пам’яті керівника львівських "народників" Олександра Гудими (в його трудовій книжці є запис про роботу експертом на АЕС у Чехословаччині).
Депутат Олександр Єдін з фракції "ПППУ-Трудова Україна" є випускником факультету романо-германської філології КДУ. У 1983-1985 рр. працював перекладачем у Мозамбіку, має понад 1500 годин бойових вильотів над територіями Мозамбіку, Анголи, Афганістану. В його активі – англійська, португальська, іспанська та італійська.
Але є "поліглоти" іншого роду. Лідер карликової Слов’янської партії, кандидат у президенти-1999 (хто забув: 12-те місце з 13-ти можливих!) Алєксандр Філімоновіч Базілюк теж декларує знання чотирьох мов (німецька, англійська, французька, італійська). Проте, знаючи, що йому за півстоліття не далася українська, залишаю за собою право слідом за Станіславським вигукнути – "Не вірю!".
Три- і двомовних політиків в Україні чимало. На перший погляд, серед них більше опозиціонерів – Терьохін, Головатий, Удовенко, Тарасюк, Юхновський, Танюк, Жулинський, Стецьків, Комісаренко тощо.
Та все ж і у владі є чимало інтелектуалів – генерал Євген Марчук, приміром, вміє не тільки на акордеоні грати, але й німецькою та англійською без словника спілкуватися. Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко з 1976 року майже безвилазно працював у Нью-Йорку, Монреалі, Брюсселі – тож досконало володіє обома головними мовами дипломатії: французькою та англійською.
Так само, як і легендарний спортсмен, член Міжнародного Олімпійського комітету і не дуже помітний депутат з "Регіонів" Сергій Бубка. Натомість речник "донецьких" у парламенті Валерій Коновалюк краще знає англійську й німецьку, бо, будучи радянським офіцером, служив у Західній групі військ, помічником військового коменданта міст Вісмар і Берлін.
ПАВЛО МОВЧАН І ТУРКМЕНБАШІ НІЯЗОВ
Знайти собі співрозмовника – ось проблема, яка стоїть перед кількома відомими Україні людьми. От, скажімо, з ким може погутаріць білоруською депутат-комуніст Олег Грачов?
Або хто може допомогти ліквідувати брак спілкування керівнику Товариства "Просвіта" Павлу Мовчану, який написав у біографії, що знає туркменську?
Хіба сам Туркменбаші, але він рідко виїздить за межі свого напівфеодального ханства. А нібито складений ним епос "Рухнама" тим часом перевиданий українською – коштом бізнесменів-газовиків. І наскільки відомо, без участі депутата Мовчана...
Що спільного між кримськотатарською, латиською та турецькою? Всіма цими мовами може спілкуватися депутат Рефат Абдурахманович Чубаров. Не всі знають, що під час перебудови він жив у Ризі, де працював директором архіву.
Вітер змін долучив його до громадської діяльності, зокрема до створення Народного фронту Латвії. Рефат-ага навіть був обраний депутатом Ризької думи першого демократичного скликання. Латвія стала незалежною, і тоді він повернувся додому, у Крим.
Відповідальний за міжнародну політику в адміністрації президента Анатолій Орел свого часу, як на гріх, вивчив індонезійську. І що тепер з цим багатством робити?! Адже місячної зарплати держслужбовця аж ніяк не вистачить на квиток на Балі... А так туди хочеться злітати... Правда, пане Орел?
І, нарешті, спеціальний приз за оригінальність отримує Тарас Чорновіл. У "Хто є хто в Україні" чорним по білому про нього написано: "володіє церковнослов’янською мовою".
Читайте також:
Через англійську мову ПАРЄ підтримує опозицію
Як буде написано в анналах сучасної політичної історії, "тема важная и актуальная". Це відкриття гідне занесення до підручників з міжнародних відносин і інших потрібних у народному господарстві наук.
"Зрі в корєнь!" – Козьма Прутков був правий, хоча "языками не владел". Так ось.
Поки парламентська більшість ім. Третього терміну для Л.Д. Кучми заклопотана тим, що "відбиває" вкладені ще у 1999 і 2002 роках гроші і потроху "дєрібаніт" загальнонародну власність, так звані "опозиціонери" і соціально близькі до них "грантожери", обклавшись підручниками з ліхтенштейнського діалекту німецької мови, встановили контакт з фрау Ренатою Вольвенд та її подругою Ханне Северінсен.
Конфіденційні джерела повідомляють, що "зазубрювання" складних модальних дієслівних конструкцій супроводжувалося спільним розпиттям кави "Амбасадор" і пива "Магнат".
Подейкують, що гроші на цей недружній щодо української влади акт виділили панове Гербст і Сорос! Також стало відомо, що правдивою метою приїзду Міхо Саакашвілі до Києва було прийняття ним іспиту з TOEFL у Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко і Олександра Мороза. У цьому, мовляв, і полягає секрет широко обговорюваного у політичних колах "грузинського акценту" українських виборів-2004.
"ШПРЕХЕН ЗІ... ІНГЛІШ?"
Зі слів Михайла Погребинського випливає, що головною помилкою влади взагалі і парламентської більшості зокрема є відправка на сесію Парламентської Асамблеї Ради Європи не тих, кого треба було б послати.
Скажімо, цього разу місію захисту "чесного імені" кучмівської політреформи поклали на комуністів Симоненка і Олійника та "трудовика-промисловця" Раханського. Неефективно! Треба було посилати в Європу тих, хто зможе "спікати" по-їхньому. От, скажімо, Григорія Суркіса, Володимира Щербаня, Богдана Губського, Олександра Задорожного, Віктора Пінчука.
За даними авторитетного щорічника "Хто є хто в Україні", вони вільно говорять англійською, а зять Президента ще й полюбляє "сучасну англомовну літературу".
У групу їхньої підтримки можна було б записати таких англофанів, як Володимир Горбулін, Володимир Семиноженко, Олександр Лавринович, Ігор Бакай, Дмитро Табачник, а також і нардепа-перебіжчика з "Нашої України" Володимира Макєєнка.
Останній точно не дасть померти кучмістам з голоду у євробуфеті, бо якийсь час працював диспетчером у міжнародному аеропорту "Бориспіль" і може англійською попросити трохи їжі...
А за роботу у кулуарах і пресування "колеблющихся" європарламентаріїв міг би відповідати перший віце-прем’єр Азаров. Хоча, знаючи про красу і милозвучність азаровської української, можна припустити, якою є якість його англійської...
За понад десять років в українській політиці Миколі Яновичу, на відміну від колег Кінаха, Тігіпка, Дубини та навіть Януковича, так і не вдалося опанувати державну мову в обсязі, мінімально необхідному для виконання обов’язків державного службовця.
Якби в Україні виконувався ухвалений ще 1989 року закон про мову, то не бачити б чільному урядовцю свого високого шкіряного крісла. Так і пропрацював би все життя маркшейдером – на радість мільйонам підприємців, книговидавців і персонально Богословській та Хорошковському.
Серед тих, хто у картках обліку зазначає знання головної світової мови, також помічені Валерій Асадчев, Валерій Борзов, Роман Зварич (це й не дивно, враховуючи його місце народження – Нью-Йорк – і у минулому американське громадянство), Олександр Зінченко, Юрій Костенко, Левко Лук’яненко (екс-посол у Канаді), Юрій Луценко, Віктор Пинзеник, Сергій Соболєв, Юлія Тимошенко, Віталій Шибко (працював у посольстві у Лівані), Петро Порошенко (випускник факультету міжнародних відносин столичного університету).
Спікер, академік, професор, автор численних монографій Володимир Литвин не розводиться в анкетах про знання мов. Але ж, як можна пригадати, ще зовсім нещодавно він “реферував" тексти американських політологів, тож якісь навички мають бути.
Не можна обминути велику групу українських політиків, які не "спік інгліш", а "шпрехен зі дойч".
Німецькою володіють Олександр Бандурка, Степан Гавриш, Леонід Грач, Ігор Гринів, Іван Курас, Володимир Стретович, Петро Толочко, Анатолій Толстоухов. Хтось із них вчив її у школі, хтось в інституті. А ось комуніст Сергій Сінченко народився в… Австрії, а відтак ще й закінчив Вищу школу КДБ (часом не з Путіним?). У його дипломі написано “офіцер з вищою спеціальною освітою та знанням німецької мови".
Клуб шанувальників і знавців французької набагато вужчий. Нею можуть поговорити між собою хіба два "нашоукраїнці" і два Володимири – Філенко і Бондаренко. Компанію їм би міг скласти митрополит УПЦ Володимир (Сабодан), але спілкуванню заважає приналежність до конкуруючих церковних юрисдикцій.
Голова Антимонопольного комітету України Олексій Костусєв знає італійську (кажуть, мав бізнес на Апенінах), а депутат з фракції КПУ Володимир Аніщук – іспанську, бо три роки працював викладачем Гаванського університету.
Політики з Західної України, звісно, "мувять" польською. Це один із козацьких гетьманів Іван Білас, Михайло Косів, колись соціаліст, а тепер есдек Вадим Місюра, а також заступник секретаря РНБОУ Валентина Гошовська (це, очевидно, дякуючи рокам учителювання на Львівщині та роботі над кандидатською про періодичну пресу Східної Галичини).
НАВІЩО ПОЛІГЛОТУ БУТИ ДЕПУТАТОМ?
Є, виявляється, серед політиків і справжні поліглоти. Звичайно, їм далеко до Агатангела Кримського, що знав понад 100 мов, та все-таки...
Ось тріумвірат найздібніших, які знають по 6 мов. Екс-депутат від Іванкова Іван Кірімов – англійську, французьку, іспанську, італійську, польську та азербайджанську (освіта – Горлівський педінститут за фахом "вчитель іноземних мов", був військовим перекладачем у ВМФ СРСР).
У екс-посла у США і нині законодавця з БЮТ Олега Білоруса перелік трохи інший: англійська, французька, сербська, хорватська, польська та німецька.
Депутат Ігор Осташ (ПРП і "Наша Україна"), який має за плечима філфак, наукову роботу в Інституті мовознавства, стажування у Гарварді та головування у комітеті у закордонних справах, не відстає: англійська, польська, словацька, сербська, хорватська, болгарська.
Тепер про чотиримовних. Джентльменський набір досвідченого дипломата Анатолія Зленка – англійська, іспанська, португальська, французька. Двічі мер Львова, а нині голова секретаріату Народного руху Василь Куйбіда має більшу схильність до слов’янських мов: польська, чеська, болгарська. Ну, й англійська, за компанію.
Польська, чеська, словацька та англійська мирно уживаються у пам’яті керівника львівських "народників" Олександра Гудими (в його трудовій книжці є запис про роботу експертом на АЕС у Чехословаччині).
Депутат Олександр Єдін з фракції "ПППУ-Трудова Україна" є випускником факультету романо-германської філології КДУ. У 1983-1985 рр. працював перекладачем у Мозамбіку, має понад 1500 годин бойових вильотів над територіями Мозамбіку, Анголи, Афганістану. В його активі – англійська, португальська, іспанська та італійська.
Але є "поліглоти" іншого роду. Лідер карликової Слов’янської партії, кандидат у президенти-1999 (хто забув: 12-те місце з 13-ти можливих!) Алєксандр Філімоновіч Базілюк теж декларує знання чотирьох мов (німецька, англійська, французька, італійська). Проте, знаючи, що йому за півстоліття не далася українська, залишаю за собою право слідом за Станіславським вигукнути – "Не вірю!".
Три- і двомовних політиків в Україні чимало. На перший погляд, серед них більше опозиціонерів – Терьохін, Головатий, Удовенко, Тарасюк, Юхновський, Танюк, Жулинський, Стецьків, Комісаренко тощо.
Та все ж і у владі є чимало інтелектуалів – генерал Євген Марчук, приміром, вміє не тільки на акордеоні грати, але й німецькою та англійською без словника спілкуватися. Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко з 1976 року майже безвилазно працював у Нью-Йорку, Монреалі, Брюсселі – тож досконало володіє обома головними мовами дипломатії: французькою та англійською.
Так само, як і легендарний спортсмен, член Міжнародного Олімпійського комітету і не дуже помітний депутат з "Регіонів" Сергій Бубка. Натомість речник "донецьких" у парламенті Валерій Коновалюк краще знає англійську й німецьку, бо, будучи радянським офіцером, служив у Західній групі військ, помічником військового коменданта міст Вісмар і Берлін.
ПАВЛО МОВЧАН І ТУРКМЕНБАШІ НІЯЗОВ
Знайти собі співрозмовника – ось проблема, яка стоїть перед кількома відомими Україні людьми. От, скажімо, з ким може погутаріць білоруською депутат-комуніст Олег Грачов?
Або хто може допомогти ліквідувати брак спілкування керівнику Товариства "Просвіта" Павлу Мовчану, який написав у біографії, що знає туркменську?
Хіба сам Туркменбаші, але він рідко виїздить за межі свого напівфеодального ханства. А нібито складений ним епос "Рухнама" тим часом перевиданий українською – коштом бізнесменів-газовиків. І наскільки відомо, без участі депутата Мовчана...
Що спільного між кримськотатарською, латиською та турецькою? Всіма цими мовами може спілкуватися депутат Рефат Абдурахманович Чубаров. Не всі знають, що під час перебудови він жив у Ризі, де працював директором архіву.
Вітер змін долучив його до громадської діяльності, зокрема до створення Народного фронту Латвії. Рефат-ага навіть був обраний депутатом Ризької думи першого демократичного скликання. Латвія стала незалежною, і тоді він повернувся додому, у Крим.
Відповідальний за міжнародну політику в адміністрації президента Анатолій Орел свого часу, як на гріх, вивчив індонезійську. І що тепер з цим багатством робити?! Адже місячної зарплати держслужбовця аж ніяк не вистачить на квиток на Балі... А так туди хочеться злітати... Правда, пане Орел?
І, нарешті, спеціальний приз за оригінальність отримує Тарас Чорновіл. У "Хто є хто в Україні" чорним по білому про нього написано: "володіє церковнослов’янською мовою".
Читайте також:
Через англійську мову ПАРЄ підтримує опозицію
