Дмитро Рогозін: Українці приїжджають у Раду Європи, щоб заручитися підтримкою в боротьбі зі своїми опонентами в Києві
Четвер, 29 січня 2004, 17:21
У четвер вранці у кулуарах Парламентської асамблеї Ради Європи один український депутат розповідав іншому: на моніторинговий комітет прийшов віце-спікер Держдуми Росії Дмитро Рогозін, який почав критикувати звіт Ханне Северінсен і Ренати Вольвенд і став у захист української влади. При цьому членство Рогозіна в цьому комітеті стало несподіванкою для українського депутата – раніше, на інших засіданнях, його там не бачили.
Делегація Росії в ПАРЄ– головний партнер українських більшовиків і комуністів, що домагаються пом'якшення супержорсткого звіту Северінсен і Вольвенд по політичній кризі в Україні.
Сам Рогозін упевнений, що ПАРЄ не має права втручатися в український конституційний процес. А українці – скаржитися в Раду Європи. У той же час в серцях Рогозін зізнався: якби він був українським депутатом-опозиціонером, не виключено, що поводився так би само.
Ще більшою несподіванкою інтерв'ю Рогозіна "Українській правді" стали його компліменти Ющенку. При тому, що Рогозін – належить до найвищого проводу націоналістичного російського блоку "Родина". Бесіда з провідним російським політиком відбулася між засіданнями ПАРЄ.
– Сьогодні довелось бути свідком сцени, коли один український депутат розповідав іншому: на моніторинговий комітет ледь не вперше прийшов Рогозін, що став виступати на захист української влади. Що це за теплі почуття у вас прокинулися?...
– Ну, я не вперше прийшов на моніторинговий комітет, я вже тривалий час є його членом. Я просто тільки учора ввечері прилетів у Страсбург і, природно, прийшов на комітет з моніторингу, оскільки там були питання по Латвії й Україні.
Я голосував за поправки, запропоновані українською делегацією. Я зробив тільки одну заяву: що і тут, у ПАРЄ, коли не спрацювала система голосування в 2000 році, ми голосували руками. І це не є предметом для критики українських колег. У нас буває в Думі, що голова запитує: хто не встиг проголосувати? І ті, хто не встиг зробити це по електронній системі, голосують руками. Це звичайна норма.
– Ви заявили, що ніякої кризи в Україні немає, а є спроби перейти від президентської системи до парламентської. Якби зараз у Росії за два місяці до обрання Путіна на другий термін, вирішили зробити Росію парламентською республікою – ви вважали б це нормальним?
– Якби зараз, за два місяці – я вважав би ненормальним. Але я так розумію, що ваші зміни Конституції не стосуються найближчих виборів, а тільки 2006 року?
– Ні, обмеження повноважень президента парламентом настають з 2004…
– Ну, у вас вибори в парламент коли?
– У 2006. Але зміни набирають сили в 2004.
– Ну ви запитуєте, чи можна вважати нормальним зміни Конституції за 9 місяців до виборів? За дев'ять – так. Але за два місяці до виборів – ні. Дев'ять і два місяці – це велика різниця. За два місяці навіть кіт не народить. За дев'ять навіть людина може дитину виносити.
І хто обумовлював, що є обмеження по термінах на зміни Конституції?
– Є просто спроби позбавити президентських повноважень опозицію, оскільки в її кандидата Ющенка за дев'ять місяців до виборів найвищий рейтинг.
– Я вам точно скажу – Ющенко і так переможе на виборах. Я зовсім не сумніваюся, що це відбудеться. І до нього я ставлюся з великою симпатією, думаю, незабаром ми з ним побачимося.
Тому проблем немає: перешкодити Ющенку, або нашкодити Кучмі, або допомогти Кучмі – мене це не цікавить, це ваші внутрішні питання. Ми будемо працювати з тією Україною і тим режимом, який ви встановите або винайдете. Наймерзенніша справа, яка тільки може бути – це втручатися зі сторони і щось пропонувати.
Що мені не подобатися в доповіді Вольвенд і Северінсен? Я просто знаю, що вони некомпетентні. Я багато разів ставив їм питання, що вони знають про політичну ситуацію на Україні – вони щоразу давали мені дуже неадекватні відповіді. Ці дві жінки не дуже добре знають ситуацію у вашій країні.
Що стосується мене – у мене є хоч якесь уявлення про ситуації в Україні.
Мені б дуже не хотілося, щоб конституційні поправки, які приймала б Держдума, трактувалися на користь Іванова, Петрова чи Сидорова. Прийняли таке рішення – і добре. Зашкодить це Іванову, Петрову, Сидорову, Грицку, Ющенку або Харченку? Судячи з мого аналізу – ні. Чи може Верховна Рада голосувати іншим способом, якщо електронна система виведена з ладу? Може.
Узагалі, мені не подобаються ці зіткнення, що відбуваються у Верховній Раді...
– Чому?
– Ну не подобаються! Мені не подобаються бійки, бійки й у наший Держдумі. Але це не наша справа. Це справа ваша. От ситуація в Грузії: там вибори пройшли, результати перекинуті Саакашвілі, він ввірвався в парламент, шум-гамір, захоплення влади. Насправді це називається заколот. Проте тут, у ПАРЄ, йому усі аплодують. Чому? Тому що він говорить правильні з погляду Заходу речі.
– Говорять, зараз із Грузії в Україну буде експорт революції…
– Я не чув поки такого.
Я був захисником російського парламенту в 1993 році. Я пам'ятаю, що таке кров захисників, коли з танків стріляють по парламенту. Я нікому не хотів би такого побажати. Моє ставлення до питання змін Конституції – суто утилітарне. Нехай вирішує український народ.
– То це ж і пропонує опозиція! Зміни Конституції передбачають перехід від прямих виборів президента до виборів у парламенті. І опозиція називає це незаконним, тому що в народу не запитали – чи хоче він віддати право виборів президента Верховній Раді.
– А хто обирав депутатів?! Хто?! Телепузики?! Депутатів обирав той же самий народ. І потім: ви вважаєте, що народ завжди правий? От у нас бабусі у Воронезькій області... Я там обрався, одержав 79% голосів. А наші бабусі моїми опонентами як розігруються? Комусь цукор привезли, комусь горілку. Так вони і будуть голосувати за цього добродія, що допомагає... Про нас, про бабусь, думає.
Маніпулювати суспільною думкою в наших країнах досить легко дотепер. Я знаю це як політик, що практикує. Тому говорити, що народ хоче так чи інакше... Коли хтось починає говорити від імені народу і заявляти, що "так хоче народ" – мені відразу такій людині хочеться дати по морді. Бо він нахабно бреше. Нехай він говорить від імені людей, що його обрали. І не більш того.
– От ви відслідковуєте ситуацію в Україні?
– Звичайно…
– І от ви вважаєте, за політреформою не стоїть спроба влади закріпитися через форму правління?
– Вважаю. Я згоден з вами. І навіть не знаю, на чиїй би стороні я був у вас, якби я був українським політиком. Не хочу навіть думати на цю тему. Я говорю про інше: їздити якійсь силі в Страсбург і шукати тут підтримку – нерозумно й несерйозно.
– Але ж в Раду Європи вступають країни добровільно і при цьому беруть на себе зобов'язання.
– Але критикують вас не за тими зобов'язанням, що ви взяли!
– Демократичні вибори, свобода слова – це не враховується?
– Демократичні вибори, свобода слова регулюються внутрішнім законодавством. Якщо саме по собі воно належить до загальноєвропейських стандартів – то претензій до нього бути не може.
Усі ваші дії засновані на прерогативах, компетенції Верховної Ради не тільки змінювати, але і приймати Конституцію. От наш парламент такого не може робити. У нас набагато складніша процедура – повинен бути референдум чи конституційні збори. Або тільки певні статті можуть бути змінені Держдумою. У вашої Верховної Ради набагато ширші повноваження. Вона може навіть і державу перейменувати.
Тому Рада Європи, яка насправді нічого не знає, що у вас відбувається, починає давати якісь дурні рекомендації. Вони такі ж рекомендації робили з приводу Росії. Ні до чого хорошого це не призвело.
Мені не подобається, як українські депутати приїздять сюди, щоб заручитися підтримкою в боротьбі зі своїми опонентами в Києві. Так само мені не подобається, як сюди приїздить Зюганов і починає стогнати, скаржитися. Це виглядає паскудно, непристойно. На скривджених воду возять і ще дещо кладуть.
– Ви сказали, що незабаром збираєтеся зустрітися з Ющенком. Що це буде за зустріч?
– Я хочу з ним зустрітися, і через групу європейських демократів ПАРЄ, де є праві українські парламентарії, я підтримую певні стосунки з ним. Він мені симпатичний як людина, у принципі.
– Раніш ви говорили про українських націоналістів…
– А я теж російський націоналіст. Ворон воронові око не виклює. (Сміється.)
– Але були заяви "Родіни" про істерію українських націоналістів в особі Ющенка, які хочуть відвернути Україну до Заходу.
– Та ніхто ніде такого в "Родіні" не говорив, облиште ви! Так, ми дуже серйозно сперечалися по Тузлі. І це теж наше внутрішнє питання, не треба виносити його кудись назовні: щоб в Азовське море не заходили кораблі третіх країн. Це море наше, спільне. От у чому зміст суперечки. Але з приводу Ющенка я ніколи таких заяв не робив.
Я незабаром приїду в Київ у новому статусі віце-спікера Держдуми...
– Ви будете куратором міжнародних відносин?
- Звичайно, я буду причетний до цих питань: національна безпека, зовнішня політика. Я буду зустрічатися з усіма українськими політиками. І, звичайно, інтерес становлять Ющенко, Юлія Тимошенко…
– Ви тільки опозиціонерів називаєте…
– А ви так думаєте, я прямо буду бігати тільки за президентом України, буду чекати зустрічі тільки з ним? Я буду радий з ним зустрітися, але, ви знаєте, я і критикував його.
– Може, ви будете тією російською силою, підтримки якої шукає Ющенко?
– Щось він якось в'яло шукає її.
– Раніш він СПС брав у партнери…
– У цьому випадку Ющенко зробив ставку на політичних бомжів. Якщо хоче – нехай робить. А ми будемо підтримувати тих, хто буде з повагою відноситися до Росії.
– Як віце-спікер Держдуми, ви знаєте долю ратифікації договору про ЄЕП?
– Комітет з питань СНД повинен визначитися з цим питанням. Я думаю, проблем з ратифікацією в нас бути не повинно. Єдине, що нас турбує – це умови, на яких Україна вступає у Світову організацію торгівлю.
– Чому не ратифікуєте договір про зону вільної торгівлі між Україною й Росією, підписані ще при Єльцині?
– Не знаю.
– Яке майбутнє в "Родіни", яка, як у нас вважають, виступає з позиції антиукраїнських сил. "Родіна" розкололася через те, що висунула на виборах президента Росії двох кандидатів, і один з них, Глазьєв, збирається йти до кінця?
– "Родіна" вирішила головну проблему: вона провела в Думу цілу команду патріотично налаштованих депутатів лівої орієнтації – 38 чоловік. Але ми зібралися під парламентські вибори. У рамках президентської кампанії в нас різні точки зору. Глазьєв вважає, що він уже готовий бути президентом. Я вважаю – що не готовий. Росія – велика складна країна, до цього треба готуватися, дорости. Я в цьому симпатизую президентові Путіну.
Тому в русі "Родіна" щодо теми президентських виборів є різні точки зору. Перша – краще мати одного зі своїх кандидатів, Рогозіна чи Глазьєва. Інша точка зору – краще підтримати діючого президента. Я на стороні другої сили. Прихильників цієї точки зору трохи більше. Якщо говорити про нашого виборця, то 70% голосували за Путіна і будуть за нього знову голосувати.
– Цей розкол розів'ється у відділення частини Глазьєва від "Родіни" або буде аморфним блоком?
– Думаю, ніякого аморфного блоку не буде. Він зараз є – блок трьох сил. Я в одній частині, Глазьєв – у другий, Бабурін – у третій. Якщо ми будемо з'єднуватися – то на яких умовах, заради чого? Я буду думати про майбутнє тієї організації, до якої належу: Партії російських регіонів. Можливо, вона змінить назву. Я своє майбутнє бачу в ній. Якщо Глазьєв хоче брати участь у цій роботі – "велкам".
– У "Родіну" входить депутат Держдуми Олександр Бабаков, що володіє промисловими об'єктами в Україні – обленерго. Наскільки його інтереси буде відстоювати "Родіна" у його експансії в Україну?
– Олександр Михайлович великий патріот України, до речі. Він дискутував зі мною в різних дискусійних питаннях щодо України. Він, по-моєму, більше проводить часу в Києві, а не в Москві.
З іншого боку, люблячи Україну, знаючи її досить добре зсередини, він корисний з погляду, як подвоїти, підсилити позиції і російської, і української держави на міжнародній арені.
– Це зрозуміло. Ну а його інтереси в Україні ви будете лобіювати?
– Якщо ми зможемо це зробити – я б із задоволенням це зробив. Тільки не знаю як.
– Говорять, що успіх "Родіни" на виборах визначили політтехнології. Чи буде у вас експорт технологій або технологів на вибори президента України?
– Виходить, керівником виборчої кампанії "Родіни" був я…
–А Марат Гельман?
– Гельман був до 13 вересня, потім я його вигнав зі штабу, і він там більше не з'являвся.
– Ну, у ніч виборів його там бачили…
– У ніч виборів він прийшов – навіщо мені було його виганяти? Марата я поважаю, він великий інтелектуал. Але до кампанії блоку "Родіна" він не мав жодного відношення. Я керував і штабом, і виборчою кампанією. Це мої ідеї, мій креатив. Моя ідея – створити блок "Родіна". Тому якщо ви вирішите залучити мене до виборів в Україні – я готовий приїхати. Але питання в ціні.
– Яка ціна Дмитра Рогозина?
– Ціна? Об'єднання двох слов'янських народів.
– Яке об'єднання?
– В один, новий наднарод!
Делегація Росії в ПАРЄ– головний партнер українських більшовиків і комуністів, що домагаються пом'якшення супержорсткого звіту Северінсен і Вольвенд по політичній кризі в Україні.
Сам Рогозін упевнений, що ПАРЄ не має права втручатися в український конституційний процес. А українці – скаржитися в Раду Європи. У той же час в серцях Рогозін зізнався: якби він був українським депутатом-опозиціонером, не виключено, що поводився так би само.
Ще більшою несподіванкою інтерв'ю Рогозіна "Українській правді" стали його компліменти Ющенку. При тому, що Рогозін – належить до найвищого проводу націоналістичного російського блоку "Родина". Бесіда з провідним російським політиком відбулася між засіданнями ПАРЄ.
– Сьогодні довелось бути свідком сцени, коли один український депутат розповідав іншому: на моніторинговий комітет ледь не вперше прийшов Рогозін, що став виступати на захист української влади. Що це за теплі почуття у вас прокинулися?...
– Ну, я не вперше прийшов на моніторинговий комітет, я вже тривалий час є його членом. Я просто тільки учора ввечері прилетів у Страсбург і, природно, прийшов на комітет з моніторингу, оскільки там були питання по Латвії й Україні.
Я голосував за поправки, запропоновані українською делегацією. Я зробив тільки одну заяву: що і тут, у ПАРЄ, коли не спрацювала система голосування в 2000 році, ми голосували руками. І це не є предметом для критики українських колег. У нас буває в Думі, що голова запитує: хто не встиг проголосувати? І ті, хто не встиг зробити це по електронній системі, голосують руками. Це звичайна норма.
– Ви заявили, що ніякої кризи в Україні немає, а є спроби перейти від президентської системи до парламентської. Якби зараз у Росії за два місяці до обрання Путіна на другий термін, вирішили зробити Росію парламентською республікою – ви вважали б це нормальним?
– Якби зараз, за два місяці – я вважав би ненормальним. Але я так розумію, що ваші зміни Конституції не стосуються найближчих виборів, а тільки 2006 року?
– Ні, обмеження повноважень президента парламентом настають з 2004…
– Ну, у вас вибори в парламент коли?
– У 2006. Але зміни набирають сили в 2004.
– Ну ви запитуєте, чи можна вважати нормальним зміни Конституції за 9 місяців до виборів? За дев'ять – так. Але за два місяці до виборів – ні. Дев'ять і два місяці – це велика різниця. За два місяці навіть кіт не народить. За дев'ять навіть людина може дитину виносити.
І хто обумовлював, що є обмеження по термінах на зміни Конституції?
– Є просто спроби позбавити президентських повноважень опозицію, оскільки в її кандидата Ющенка за дев'ять місяців до виборів найвищий рейтинг.
– Я вам точно скажу – Ющенко і так переможе на виборах. Я зовсім не сумніваюся, що це відбудеться. І до нього я ставлюся з великою симпатією, думаю, незабаром ми з ним побачимося.
Тому проблем немає: перешкодити Ющенку, або нашкодити Кучмі, або допомогти Кучмі – мене це не цікавить, це ваші внутрішні питання. Ми будемо працювати з тією Україною і тим режимом, який ви встановите або винайдете. Наймерзенніша справа, яка тільки може бути – це втручатися зі сторони і щось пропонувати.
Що мені не подобатися в доповіді Вольвенд і Северінсен? Я просто знаю, що вони некомпетентні. Я багато разів ставив їм питання, що вони знають про політичну ситуацію на Україні – вони щоразу давали мені дуже неадекватні відповіді. Ці дві жінки не дуже добре знають ситуацію у вашій країні.
Що стосується мене – у мене є хоч якесь уявлення про ситуації в Україні.
Мені б дуже не хотілося, щоб конституційні поправки, які приймала б Держдума, трактувалися на користь Іванова, Петрова чи Сидорова. Прийняли таке рішення – і добре. Зашкодить це Іванову, Петрову, Сидорову, Грицку, Ющенку або Харченку? Судячи з мого аналізу – ні. Чи може Верховна Рада голосувати іншим способом, якщо електронна система виведена з ладу? Може.
Узагалі, мені не подобаються ці зіткнення, що відбуваються у Верховній Раді...
– Чому?
– Ну не подобаються! Мені не подобаються бійки, бійки й у наший Держдумі. Але це не наша справа. Це справа ваша. От ситуація в Грузії: там вибори пройшли, результати перекинуті Саакашвілі, він ввірвався в парламент, шум-гамір, захоплення влади. Насправді це називається заколот. Проте тут, у ПАРЄ, йому усі аплодують. Чому? Тому що він говорить правильні з погляду Заходу речі.
– Говорять, зараз із Грузії в Україну буде експорт революції…
– Я не чув поки такого.
Я був захисником російського парламенту в 1993 році. Я пам'ятаю, що таке кров захисників, коли з танків стріляють по парламенту. Я нікому не хотів би такого побажати. Моє ставлення до питання змін Конституції – суто утилітарне. Нехай вирішує український народ.
– То це ж і пропонує опозиція! Зміни Конституції передбачають перехід від прямих виборів президента до виборів у парламенті. І опозиція називає це незаконним, тому що в народу не запитали – чи хоче він віддати право виборів президента Верховній Раді.
– А хто обирав депутатів?! Хто?! Телепузики?! Депутатів обирав той же самий народ. І потім: ви вважаєте, що народ завжди правий? От у нас бабусі у Воронезькій області... Я там обрався, одержав 79% голосів. А наші бабусі моїми опонентами як розігруються? Комусь цукор привезли, комусь горілку. Так вони і будуть голосувати за цього добродія, що допомагає... Про нас, про бабусь, думає.
Маніпулювати суспільною думкою в наших країнах досить легко дотепер. Я знаю це як політик, що практикує. Тому говорити, що народ хоче так чи інакше... Коли хтось починає говорити від імені народу і заявляти, що "так хоче народ" – мені відразу такій людині хочеться дати по морді. Бо він нахабно бреше. Нехай він говорить від імені людей, що його обрали. І не більш того.
– От ви відслідковуєте ситуацію в Україні?
– Звичайно…
– І от ви вважаєте, за політреформою не стоїть спроба влади закріпитися через форму правління?
– Вважаю. Я згоден з вами. І навіть не знаю, на чиїй би стороні я був у вас, якби я був українським політиком. Не хочу навіть думати на цю тему. Я говорю про інше: їздити якійсь силі в Страсбург і шукати тут підтримку – нерозумно й несерйозно.
– Але ж в Раду Європи вступають країни добровільно і при цьому беруть на себе зобов'язання.
– Але критикують вас не за тими зобов'язанням, що ви взяли!
– Демократичні вибори, свобода слова – це не враховується?
– Демократичні вибори, свобода слова регулюються внутрішнім законодавством. Якщо саме по собі воно належить до загальноєвропейських стандартів – то претензій до нього бути не може.
Усі ваші дії засновані на прерогативах, компетенції Верховної Ради не тільки змінювати, але і приймати Конституцію. От наш парламент такого не може робити. У нас набагато складніша процедура – повинен бути референдум чи конституційні збори. Або тільки певні статті можуть бути змінені Держдумою. У вашої Верховної Ради набагато ширші повноваження. Вона може навіть і державу перейменувати.
Тому Рада Європи, яка насправді нічого не знає, що у вас відбувається, починає давати якісь дурні рекомендації. Вони такі ж рекомендації робили з приводу Росії. Ні до чого хорошого це не призвело.
Мені не подобається, як українські депутати приїздять сюди, щоб заручитися підтримкою в боротьбі зі своїми опонентами в Києві. Так само мені не подобається, як сюди приїздить Зюганов і починає стогнати, скаржитися. Це виглядає паскудно, непристойно. На скривджених воду возять і ще дещо кладуть.
– Ви сказали, що незабаром збираєтеся зустрітися з Ющенком. Що це буде за зустріч?
– Я хочу з ним зустрітися, і через групу європейських демократів ПАРЄ, де є праві українські парламентарії, я підтримую певні стосунки з ним. Він мені симпатичний як людина, у принципі.
– Раніш ви говорили про українських націоналістів…
– А я теж російський націоналіст. Ворон воронові око не виклює. (Сміється.)
– Але були заяви "Родіни" про істерію українських націоналістів в особі Ющенка, які хочуть відвернути Україну до Заходу.
– Та ніхто ніде такого в "Родіні" не говорив, облиште ви! Так, ми дуже серйозно сперечалися по Тузлі. І це теж наше внутрішнє питання, не треба виносити його кудись назовні: щоб в Азовське море не заходили кораблі третіх країн. Це море наше, спільне. От у чому зміст суперечки. Але з приводу Ющенка я ніколи таких заяв не робив.
Я незабаром приїду в Київ у новому статусі віце-спікера Держдуми...
– Ви будете куратором міжнародних відносин?
- Звичайно, я буду причетний до цих питань: національна безпека, зовнішня політика. Я буду зустрічатися з усіма українськими політиками. І, звичайно, інтерес становлять Ющенко, Юлія Тимошенко…
– Ви тільки опозиціонерів називаєте…
– А ви так думаєте, я прямо буду бігати тільки за президентом України, буду чекати зустрічі тільки з ним? Я буду радий з ним зустрітися, але, ви знаєте, я і критикував його.
– Може, ви будете тією російською силою, підтримки якої шукає Ющенко?
– Щось він якось в'яло шукає її.
– Раніш він СПС брав у партнери…
– У цьому випадку Ющенко зробив ставку на політичних бомжів. Якщо хоче – нехай робить. А ми будемо підтримувати тих, хто буде з повагою відноситися до Росії.
– Як віце-спікер Держдуми, ви знаєте долю ратифікації договору про ЄЕП?
– Комітет з питань СНД повинен визначитися з цим питанням. Я думаю, проблем з ратифікацією в нас бути не повинно. Єдине, що нас турбує – це умови, на яких Україна вступає у Світову організацію торгівлю.
– Чому не ратифікуєте договір про зону вільної торгівлі між Україною й Росією, підписані ще при Єльцині?
– Не знаю.
– Яке майбутнє в "Родіни", яка, як у нас вважають, виступає з позиції антиукраїнських сил. "Родіна" розкололася через те, що висунула на виборах президента Росії двох кандидатів, і один з них, Глазьєв, збирається йти до кінця?
– "Родіна" вирішила головну проблему: вона провела в Думу цілу команду патріотично налаштованих депутатів лівої орієнтації – 38 чоловік. Але ми зібралися під парламентські вибори. У рамках президентської кампанії в нас різні точки зору. Глазьєв вважає, що він уже готовий бути президентом. Я вважаю – що не готовий. Росія – велика складна країна, до цього треба готуватися, дорости. Я в цьому симпатизую президентові Путіну.
Тому в русі "Родіна" щодо теми президентських виборів є різні точки зору. Перша – краще мати одного зі своїх кандидатів, Рогозіна чи Глазьєва. Інша точка зору – краще підтримати діючого президента. Я на стороні другої сили. Прихильників цієї точки зору трохи більше. Якщо говорити про нашого виборця, то 70% голосували за Путіна і будуть за нього знову голосувати.
– Цей розкол розів'ється у відділення частини Глазьєва від "Родіни" або буде аморфним блоком?
– Думаю, ніякого аморфного блоку не буде. Він зараз є – блок трьох сил. Я в одній частині, Глазьєв – у другий, Бабурін – у третій. Якщо ми будемо з'єднуватися – то на яких умовах, заради чого? Я буду думати про майбутнє тієї організації, до якої належу: Партії російських регіонів. Можливо, вона змінить назву. Я своє майбутнє бачу в ній. Якщо Глазьєв хоче брати участь у цій роботі – "велкам".
– У "Родіну" входить депутат Держдуми Олександр Бабаков, що володіє промисловими об'єктами в Україні – обленерго. Наскільки його інтереси буде відстоювати "Родіна" у його експансії в Україну?
– Олександр Михайлович великий патріот України, до речі. Він дискутував зі мною в різних дискусійних питаннях щодо України. Він, по-моєму, більше проводить часу в Києві, а не в Москві.
З іншого боку, люблячи Україну, знаючи її досить добре зсередини, він корисний з погляду, як подвоїти, підсилити позиції і російської, і української держави на міжнародній арені.
– Це зрозуміло. Ну а його інтереси в Україні ви будете лобіювати?
– Якщо ми зможемо це зробити – я б із задоволенням це зробив. Тільки не знаю як.
– Говорять, що успіх "Родіни" на виборах визначили політтехнології. Чи буде у вас експорт технологій або технологів на вибори президента України?
– Виходить, керівником виборчої кампанії "Родіни" був я…
–А Марат Гельман?
– Гельман був до 13 вересня, потім я його вигнав зі штабу, і він там більше не з'являвся.
– Ну, у ніч виборів його там бачили…
– У ніч виборів він прийшов – навіщо мені було його виганяти? Марата я поважаю, він великий інтелектуал. Але до кампанії блоку "Родіна" він не мав жодного відношення. Я керував і штабом, і виборчою кампанією. Це мої ідеї, мій креатив. Моя ідея – створити блок "Родіна". Тому якщо ви вирішите залучити мене до виборів в Україні – я готовий приїхати. Але питання в ціні.
– Яка ціна Дмитра Рогозина?
– Ціна? Об'єднання двох слов'янських народів.
– Яке об'єднання?
– В один, новий наднарод!
