За крок до європейських репресій

П'ятниця, 30 січня 2004, 21:06
Страсбург разом з Брюсселем і Люксембургом вважається однією зі столиць Європейського союзу. Щоб захистити цей статус, французька влада завзято змагалася за право розмістити у себе Європейський парламент і у 1990-х вклала гроші у будівництво величезного комплексу для єврозаконодавців біля парку Оранжері.

Навпроти Європейського парламенту, якщо пройдеш через міст, знаходиться інша інституція – Рада Європи. Найстаріша організація на континенті з 1949 року.

З Ради Європи в Європарламент є і чорний хід – коридорами виходиш на поліцейського, який перевіряє, чи маєш ти право заходити в законодавчий орган ЄС. Але якщо ідеш у зворотному напрямку, з Європарламенту в Раду Європи, ніхто документів не питає.

Ця проста ілюстрація має пояснити те, що не може второпати українська влада. Європа розділена на два класи, які перебувають у відносинах "учитель-учень". І ті, хто знаходиться в ЄС, має право вказувати на помилки другосортних європейців з сусіднього будинку.

Якщо таке ставлення останні вважають приниженням, у них є шанс змінити ситуацію. Але не дратуючи заявами про подвійні стандарти, а спробами стати першосортними європейцями. Через три місяці буде видно результат перевиховання – Євросоюз поповниться 10 новими державами.

Україна в цій ситуації виглядає як хворе на голову дитятко. Вона хоче проскочити через задні двері, заявляючи, що географічно належить до Європи. Але коли чує, що її не пустять принаймні 20 років, і коли вихователі питають про елементарне – уміння хоча б читати Європейську декларацію прав людини, а не демонструвати гаманець із 10 000 євро щорічного прибутку на душу населення – Україна починає істерику.

У хід ідуть розповіді про подвійні стандарти, про нелегкий шлях становлення демократії, про намагання побудувати політичну систему, яка начебто є в Європі. Все це говориться з ясними очима, начебто європейці не можуть перевірити щирість цих заяв.

У четвер Україна зазнала сильного удару в Страсбурзі. ПАРЄ ухвалила резолюцію, де обіцяє поставити питання про призупинення членства України в Раді Європи, якщо політреформа буде проведена неконституційним шляхом і якщо вибори президента будуть недемократичні.

Вимоги дуже прості. Щоб домогтися цього, не треба будувати нові заводи чи закривати старі електростанції, чи працевлаштовувати безробітних. Потрібна воля лише однієї особи – Кучми. Однак у відповідь Європа отримує кампанію образ Северінсен і Вольвенд у ЗМІ, організовану Банковою, і обіцянки домогтися заміни доповідачів, про що в четвер заявили кілька членів української делегації в ПАРЄ.

 
Доповідачі ПАРЄ
 
Всіх перевершив доктор юридичних наук, постпред Кучми у парламенті Задорожній. Він назвав Северінсен і Вольвенд "двома божевільними дамами". Це ви, Олександр Вікторович, позицію президента озвучили чи свою власну? Чи у вас відмінний від президента вибір – не європейський, а азіопський?

Неочікувані гості з Києва

На цій сесії ПАРЄ українська влада повела себе нетрадиційно. Раніше заяви європейських спостерігачів у Києві ігнорувалися, а позиції Банкової у Страсбурзі захищав перший заступник української делегації в ПАРЄ Анатолій Раханський.

Людина, м’яко кажучи, позбавлена особливого авторитету серед європейців – хоча б тому, що він не знає ані англійської, ані французької. Жодних перемог у ПАРЄ він для влади не здобув.

Тож цього разу до Страсбургу приїхала група відповідальних осіб на чолі з міністром закордонних справ Грищенком і першим віце-спікером Мартинюком.

У неформальних контактах їм мали допомагати перший заступник глави МЗС із євроінтеграції Олександр Чалий, який раніше в Страсбургу працював послом України в Раді Європи, та посол України в Австрії Сергій Огризко. Його появу пояснити було складно – можливо, тому що дві перші особи Ради Європи – генсек Швіммер і президент ПАРЄ Шідер – також австрійці.

Приїзд високопосадових гостей відразу підняв статус слухань по Україні в ПАРЄ. Тим самим ще підсиливши поразку. Причому невідомо, на що сподівалися Грищенко і Мартинюк, коли за день до засідання прибули у Страсбург. "Ми були здивовані їх появою, але сприймаємо це як вияв поваги до Ради Європи", - делікатно прокоментувала Вольвенд.

"Сама постановка питання про політичну кризу в Україні зумовила приїзд міністра закордонних справ", - пояснив "Українській правді" постпред Кучми Олександр Задорожній, який також був у Страсбургу. "Що ми могли зробити – ми зробили. Де ми змогли переконати співрозмовників – ми переконали", - підбив він підсумок візиту перед початком слухань по Україні.

Як виявилося через три години, делегація не здобула жодної істотної поступки. З тексту резолюції було лише вилучено пункт 7, який не був принципово важливим. Рішення ПАРЄ анітрохи не стало менш жорстким – погроза виключення України залишається чинною до виборів президента.

Делегатам від фракцій більшості не вдалося провести навіть мінімальну поправку: у 14 пункті є фраза "ПАРЄ поділяє занепокоєння багатьох українських громадян, що вибори можуть не виявитися насправді вільними, чесними, відкритими і прозорими".

Кучмісти хотіли поміняти словосполучення "занепокоєння багатьох українських громадян" на словосполучення "занепокоєння частини українських громадян". За це проголосувало лише 14 делегатів, 44 – проти.

Так безславно закінчилася спроба української влади за добу переконати європейців у тому, що вони тут у Страсбургу сліпі, глухі і дурні.

Хенкок: помста Северінсен за Вольвенд

Сили були явно не на боці адвокатів Банкової, представлених делегатами від більшості та Симоненком. Їх партнерами по внесенню поправок до резолюції були лише російська делегація, парламентарі з Чехії (представники Комуністичної партії Богемії та Моравії) і Молдови (місцеві комуністи).

Ще більш прикро, що найбільш яскравими промовцями на захист політреформи були не українці, а... росіянин Дмитро Рогозін і британець Майкл Хенкок.

У п'ятницю інформуправління Верховної Ради поширило дивну заяву: "Позицію української делегації [ПАРЄ] підтримали члени делегацій Великої Британії та Російської Федерації. Вони закликали ПАРЄ прийняти зважене рішення щодо України і не драматизувати події".

Прес-служба Литвина видала бажане за дійсне принаймні двічі. По-перше, ніякої єдиної позиції в української делегації у ПАРЄ не було. Бо якщо 5 українців виступили за пом'якшення резолюції, то троє опозиціонерів – і Головатий, і Костенко, і Зварич – вимагали пресингу української влади з боку Ради Європи.

 
Майкл Хенкок
 
Щодо підтримки від іноземних делегацій, то від Британії тепле слово кучмістам сказав Хенкок, член маловпливової на Альбіоні Ліберальної партії. Але від розпачу, що його протести до Северінсен і Вольвенд не мають ефекту, він у певний момент аж скинув піджака.

"Українська опозиція заявляє, що 23 грудня Верховна Рада не розглянула 170 її постанов до Конституції. Ну і що? У нас був випадок, що до закону було подано 100 поправок, із них розглянули 24. Коли оголошували війну в Іраку, на це питання було відведено шість годин. Встигнули виступити лише 40 осіб. Але ми не оскаржували те рішення", - заявив Хенкок в ході дебатів.

Майкл Хенкок – єдиний у групі ПАРЄ "Ліберали, Демократи, Реформатори", який виступив проти резолюції Северінсен, яка також входить у це об'єднання. Причина такого різкого настрою – це помста британця іншій доповідачці по Україні, Вольвенд з Ліхтенштейну. Хенкок дуже хотів почати моніторинг цієї мікродержави після підсилення повноважень князя. Але ПАРЄ не погодилася.

Щодо Росії, то тут розважав публіку Рогозін. Саме розважав. Бо якщо він дійсно хотів загітувати євродепутатів на користь кучмістів, то виступав би не російською мовою, а англійською – якою він чудово володіє.

Рогозін: "Політична криза в Україні? В Швейцарії людина вривається зі зброєю у парламент одного із кантонів і вбиває кілька людей. Давайте назвемо це катастрофою! У Швеції вбивають міністра закордонних справ! Це жах! Криза! Давайте скликати позачергову сесію ПАРЄ!".

"Зміни до Конституції – це справа українців. Сьогодні вони живуть у президентській республіці, завтра захочуть у парламентській, а післязавтра – може, взагалі монархію введуть. І що, їх за це будуть критикувати європейці, які самі живуть у монархії?" - виступав Рогозін у порожньому залі. (З понад 300 делегатів на засіданні було близько 60.)

Слід додати, що таланту красномовства Рогозіна знають ціну в ПАРЄ. В 2000, коли він так само керував делегацією Росії в ПАРЄ, її позбавили права голосу на Асамблеї через війну в Чечню. Другим кроком був початок процедури виключення Росії з Ради Європи. Тобто, були саме ті санкції, які тепер загрожують Україні.

Українці по різні боки

Українські більшовики на ПАРЄ по черзі читали майже однаковий текст, головними тезами якого були: нам заважали голосувати, ми підіймали руки з безвиході. Всі кучмісти виступали російською. Взяв слово навіть екзотичний делегат від України екс-штангіст Анатолій Писаренко. У четвер на сесії Асамблеї він перевершив власний рекорд хронометражу своїх виступів у Верховній Раді.

 
Анатолій Писаренко
 
А в один момент президент ПАРЄ оголосив двохвилинну перерву в дебатах по Україні. Він покликав до себе Раханського. Як згодом виявилося, Шідер попередив його, що вижене з сесії, бо той голосував двома картками – за себе і "одного парня", чия картка стояла у гнізді для голосування.

Ще один "герой" того вечора – лідер Компартії Симоненко. Він не встиг виступити в ході дебатів, і намагався побільше сказати, беручи слово з процедури. Головним його бажанням було згадати Ющенка як націоналіста, що зриває політреформу. А також що політреформу блокують олігархи.

Симоненко вирішив зіграти на болісній для європейців темі. "Наша Україна", Ющенко – це націоналісти, які вітали Гітлера і розстрілювали євреїв у Бабиному Яру", - шокував Симоненко ПАРЄ. Щоправда, не почув Петро Миколайович, яким нецензурним словом його згадали в цей момент журналісти, що зібралися в прес-центрі Ради Європи.

Делегати від фракцій більшості разом з Симоненком програли хоча б тому, що не володіють іноземними мовами. В той час як всі три промовці від опозиції виступали англійською – і Головатий, і Костенко, і Зварич.

Більше того – Головатий навіть говорив від імені всієї депутатської групи "Ліберали, демократи, реформатори". Серед іншого – і таке: "Чому ми проводимо термінові дебати на ПАРЄ? Президент Кучма, який потопає у корупції і порушеннях прав людини, шукає шляхів, як він і його прихвостні можуть і надалі утримати власну імперію, коли закінчується президентський термін Кучми".

 
Сергій Головатий
 
А перед голосуванням на Асамблеї відбувалося засідання Моніторингового комітету, і Головатий збирав по кулуарам колег з інших країн. Був ризик, що на комітет прийдуть тільки його члени з пострадянських держав, і комітет зможе підтримати поправки кучмістів. Якщо ж їх попередньо схвалив моніторинговий комітет, то Асамблея проголосувала б так само.

Однак і тут план порятунку політреформи провалився.

Єдиною помилкою опозиції можна вважати неправильні слова в англомовному тексті спецбюлетеню, який вона поширювала серед делегатів ПАРЄ. В ньому розповідалося, як відбувалося голосування 24 грудня, на першій сторінці – велике фото Засухи, яка підняла дві руки. Однак із заголовком вийшла халепа – написано було "Political reform or coup-de-dat in Ukraine".

Спроба вжити французький вираз призвела до помилки – замість "de-dat" треба було писати "d’etat".

Вимога в обгортці рекомендації

Наслідком четвергових подій у Страсбургу стане загострення внутрішньої політичної війни. Опозиція відчула за спиною силу євроінституцій – крім резолюції ПАРЄ, застереження про недоречність політреформи в рік виборів висловив Європейський союз.

При цьому, судячи з останніх заяв, для Кучми стало принциповим, ледь не з міркувань сексуальної проблематики, не підкорятися вимогам ПАРЄ. Яку він чомусь ототожнює лише з двома європейськими доповідачками.

Також влада буде боротися за призначення зручного спецпредставника Ради Європи в Україні, який за рішенням ПАРЄ отримає мандат "відслідковувати розвиток політичних подій в Україні, давати поради і проводити експертизу Ради Європи".

За текстом резолюції, його має призначити генсек Ради Європи Швіммер. І, не виключено, делегація на чолі з Грищенком уже пропонувала йому кандидатури.

Новим предметом тиску Заходу на гаранта стане призупинення політреформи до закінчення виборів. "Ми в Швейцарії 20 років обговорювали зміни до Конституції, і 20 років робили невеликі кроки, щоб провести реформу", - пояснила логіку європейців на дебатах щодо України швейцарка Розмарі Цапфль-Хелблінг.

Раніше Захід вимагав чесних президентських виборів від України. Тепер же скрізь буде фігурувати і "чесна політреформа", ця тема перейде у вжиток всіх західних організацій.

ПАРЄ додала аргументів опозиції не відступати від своїх вимог – переголосування рішення 24 грудня і вилучення норми про вибори президента у Верховній Раді. Якщо влада не відійде від генеральної лінії Медведчука "реформа за будь-яку ціну", можна вважати, що Україна втратить всі можливі переваги при складенні нового плану дій з Євросоюзом. Так само можна прощатися з надіями на прорив у ході стамбульського самміту НАТО.

Не виключено, що загальмується навіть процес переговорів зі Світовою організацією торгівлі. Наприклад, США скаже в якийсь момент: "Не можна вважати країною з вільною економікою ту країну, де невільна політика". І не дасть Україні статус ринкової економіки. Без чого неможливий початок приєднання до СОТ.

Тим же політикам, хто заявив, що резолюція ПАРЄ має зовсім необов'язковий характер, а містить лише рекомендації, можна побажати робити подібні експерименти або в іншій державі, або в іншій професії.



Поїздка журналістів на сесію ПАРЄ організована за сприяння Міжнародного фонду "Відродження"

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News