Каштанова революція
Четвер, 12 лютого 2004, 12:19
Після безкровної грудневої "оксамитової революції" у Грузії можна сподіватися, що тепер наступила черга каштанового варіанта в Києві (у вкритій листям українській столиці вони розквітають щовесни).
Україна має чудовий шанс повторити грузинський успіх народної демократії, але за умови, що Захід і демократична українська опозиція правильно розіграють свої карти.
Головним пріоритетом політики Заходу в цьому регіоні повинна стати проблема сповзання до авторитаризму в колишньому Радянському Союзі. Стабільність може бути гарантована тільки на основі легітимного уряду і міцних державних інститутів, але не на основі політичної системи, "підігнаної" під окремих особистостей або кланів.
Росія, як і багато хто з її сусідів, не відчуває особливої любові до політичного плюралізму. Нещодавно викуплені з колекції Форбса російським олігархом яйця Фаберже, що нагадують про розкіш періоду царизму, повертаються на батьківщину саме до початку коронації Володимира Путіна, що відбудеться наступного місяця після президентських виборів.
Трохи далі, на півдні, президент України Леонід Кучма може тільки з заздрістю дивитися у бік Москви. Він знаходиться на своїй посаді вже десять років, і, здається, прагне лише передати владу своєму близькому другові на президентських виборах, намічених на жовтень.
Для цього Кучма і його дружки намагаються здійснити конституційні зміни, щоб захистити свій бізнес і політичні інтереси. Але Україна володіє двома речами, яких не вистачає Росії і більшості інших країн у цьому регіоні: там є досить популярний лідер опозиції, а також здебільшого прозахідний і прореформістський електорат.
Віктор Ющенко, колишній прем'єр-міністр і лідер опозиції, ймовірно переміг би, якби всенародні вільні вибори відбулися сьогодні. Кучма, рейтинг якого вимірюється однозначними цифрами, майже напевно програв би. Кожен згоден з цими фактами. Цим і пояснюються нещодавні маніпуляції партії влади в українському парламенті – Раді.
Наприкінці минулого року союзники Кучми в парламенті запропонували конституційну поправку, націлену на ослаблення майбутньої президентської влади. Про всяк випадок – раптом їхній ставленик не зможе перемогти на президентських виборах.
Також про всяк випадок вони проголосували за перенесення чергових президентських виборів на 2006 рік. Тільки цього разу президента буде обирати не народ, а парламент, у якому табір Кучми завдяки вигадливому виборчому законові контролює найважливіші важелі. Однак це рішення було анульовано на минулому тижні після рішучих протестів в Україні і на Заході.
Прагнучи забезпечити собі подальші гарантії, Кучма змусив Конституційний суд, що дотепер не відрізнявся незалежністю, дозволити йому балотуватися на третій термін цього року, незважаючи на те, що Конституція забороняє це робити. З огляду на дуже низький рейтинг Кучми, це рішення повинне розглядатися як вкрай ризикований вибір.
В цьому дуже важливому в політичному плані році мається чимало причин, через які грузинська модель не може бути використана в Україні.
Почнемо із ЗМІ. Після фальсифікації виборів у Грузії незалежне телебачення цієї країни налаштовувало суспільну думку проти президента Едуарда Шеварднадзе. Однак українським ЗМІ затикають рот.
Згідно з даними київської неурядової організації "Академія української преси", у жовтні минулого року в новинах на телебаченні України лише 20% ефірного часу було присвячено відображенню думки опозиції, у грудні, під час протистояння щодо конституції, цей показник склав лише 10%.
Але Кучма прагне уникнути долі Шеварднадзе або Слободана Мілошевича, що були змушені піти у відставку. Українська опозиція, США і ЄС повинні вчинити на нього необхідний тиск, щоб переконати його провести вільні вибори, а також зажадати від нього припинити перекроювати закони.
У свою чергу, опозиція може продемонструвати йому, що вона здатна вивести народ на вулиці. У цьому випадку Ющенко міг би домовитися з Кучмою.
Судячи з минулого досвіду, найбільш ймовірний сценарій полягає в тому, що табір Кучми буде намагатися залякати супротивників і, якщо буде потрібно, сфальсифікувати підсумки голосування.
Опозиція в Україні повинна домогтися більшого успіху, організувати акції протесту. Тим часом Захід міг би більш рішуче тиснути на Київ. Рада Європи зробила крок допомоги, завадивши Кучмі, засудивши його конституційну поправку. Тепер має бути напружене голосування в парламенті.
Євросоюзу варто більш активно проводити політику батога і пряника, щоб реально змінити ситуацію в Україні: тут може допомогти погодження питання про перспективу членства України в ЄС з більш чіткою програмою реформ в Україні. У будь-якому випадку, Україна незабаром буде східним сусідом Євросоюзу.
Володіючи великою кількістю важелів, Вашингтон витратив більш 2 млрд. доларів, щоб підтримати вільну і незалежну Україну. США могли б з більшою користю присвятити велику частину цих коштів для підтримки демократичних суперників Кучми, що роблять те саме, що робила опозиція Сербії і Грузії.
Найближчими місяцями диктатори Білорусії, Кавказу і Центральної Азії будуть уважно спостерігати за подіями в Києві. Всі інші теж.
Переклад Іносмі
Читайте також редакційний коментар, який нещодавно вийшов у іншій газеті The Washington Post:
Резолюція для України
Україна має чудовий шанс повторити грузинський успіх народної демократії, але за умови, що Захід і демократична українська опозиція правильно розіграють свої карти.
Головним пріоритетом політики Заходу в цьому регіоні повинна стати проблема сповзання до авторитаризму в колишньому Радянському Союзі. Стабільність може бути гарантована тільки на основі легітимного уряду і міцних державних інститутів, але не на основі політичної системи, "підігнаної" під окремих особистостей або кланів.
Росія, як і багато хто з її сусідів, не відчуває особливої любові до політичного плюралізму. Нещодавно викуплені з колекції Форбса російським олігархом яйця Фаберже, що нагадують про розкіш періоду царизму, повертаються на батьківщину саме до початку коронації Володимира Путіна, що відбудеться наступного місяця після президентських виборів.
Трохи далі, на півдні, президент України Леонід Кучма може тільки з заздрістю дивитися у бік Москви. Він знаходиться на своїй посаді вже десять років, і, здається, прагне лише передати владу своєму близькому другові на президентських виборах, намічених на жовтень.
Для цього Кучма і його дружки намагаються здійснити конституційні зміни, щоб захистити свій бізнес і політичні інтереси. Але Україна володіє двома речами, яких не вистачає Росії і більшості інших країн у цьому регіоні: там є досить популярний лідер опозиції, а також здебільшого прозахідний і прореформістський електорат.
Віктор Ющенко, колишній прем'єр-міністр і лідер опозиції, ймовірно переміг би, якби всенародні вільні вибори відбулися сьогодні. Кучма, рейтинг якого вимірюється однозначними цифрами, майже напевно програв би. Кожен згоден з цими фактами. Цим і пояснюються нещодавні маніпуляції партії влади в українському парламенті – Раді.
Наприкінці минулого року союзники Кучми в парламенті запропонували конституційну поправку, націлену на ослаблення майбутньої президентської влади. Про всяк випадок – раптом їхній ставленик не зможе перемогти на президентських виборах.
Також про всяк випадок вони проголосували за перенесення чергових президентських виборів на 2006 рік. Тільки цього разу президента буде обирати не народ, а парламент, у якому табір Кучми завдяки вигадливому виборчому законові контролює найважливіші важелі. Однак це рішення було анульовано на минулому тижні після рішучих протестів в Україні і на Заході.
Прагнучи забезпечити собі подальші гарантії, Кучма змусив Конституційний суд, що дотепер не відрізнявся незалежністю, дозволити йому балотуватися на третій термін цього року, незважаючи на те, що Конституція забороняє це робити. З огляду на дуже низький рейтинг Кучми, це рішення повинне розглядатися як вкрай ризикований вибір.
В цьому дуже важливому в політичному плані році мається чимало причин, через які грузинська модель не може бути використана в Україні.
Почнемо із ЗМІ. Після фальсифікації виборів у Грузії незалежне телебачення цієї країни налаштовувало суспільну думку проти президента Едуарда Шеварднадзе. Однак українським ЗМІ затикають рот.
Згідно з даними київської неурядової організації "Академія української преси", у жовтні минулого року в новинах на телебаченні України лише 20% ефірного часу було присвячено відображенню думки опозиції, у грудні, під час протистояння щодо конституції, цей показник склав лише 10%.
Але Кучма прагне уникнути долі Шеварднадзе або Слободана Мілошевича, що були змушені піти у відставку. Українська опозиція, США і ЄС повинні вчинити на нього необхідний тиск, щоб переконати його провести вільні вибори, а також зажадати від нього припинити перекроювати закони.
У свою чергу, опозиція може продемонструвати йому, що вона здатна вивести народ на вулиці. У цьому випадку Ющенко міг би домовитися з Кучмою.
Судячи з минулого досвіду, найбільш ймовірний сценарій полягає в тому, що табір Кучми буде намагатися залякати супротивників і, якщо буде потрібно, сфальсифікувати підсумки голосування.
Опозиція в Україні повинна домогтися більшого успіху, організувати акції протесту. Тим часом Захід міг би більш рішуче тиснути на Київ. Рада Європи зробила крок допомоги, завадивши Кучмі, засудивши його конституційну поправку. Тепер має бути напружене голосування в парламенті.
Євросоюзу варто більш активно проводити політику батога і пряника, щоб реально змінити ситуацію в Україні: тут може допомогти погодження питання про перспективу членства України в ЄС з більш чіткою програмою реформ в Україні. У будь-якому випадку, Україна незабаром буде східним сусідом Євросоюзу.
Володіючи великою кількістю важелів, Вашингтон витратив більш 2 млрд. доларів, щоб підтримати вільну і незалежну Україну. США могли б з більшою користю присвятити велику частину цих коштів для підтримки демократичних суперників Кучми, що роблять те саме, що робила опозиція Сербії і Грузії.
Найближчими місяцями диктатори Білорусії, Кавказу і Центральної Азії будуть уважно спостерігати за подіями в Києві. Всі інші теж.
Переклад Іносмі
Читайте також редакційний коментар, який нещодавно вийшов у іншій газеті The Washington Post:
Резолюція для України
