Мета – вступ до ЄС
П'ятниця, 20 лютого 2004, 12:38
Стаття президента Кучми в німецькій газеті Die Welt в день його переговорів у Берліні з канцлером Шредером
Роки мого президентства – не лише роки штурмів, але і роки змін. Багатьом німцям ці зміни відомі з власного досвіду під час об’єднання їх країни в 1989. Але на противагу від нових федеральних земель, які досі забезпечуються матеріально і інтелектуально "старою ФРН", Україна була віддана сама собі після 1991.
Знову наша країна потрапила на лінію поділу між західною й східною цивілізацією. Під цим варто розуміти, що наші національні інтереси знаходилися як по ту, так і по іншу сторону цього символічного кордону. Таким чином, роки незалежності нашої країни пов’язані з відчайдушним пошуком балансу між ЄС і країнами СНД.
Для України Німеччина не лише надійний союзник, але і найбільший торгівельний партнер з країн ЄС. Ми дуже цінуємо підтримку ФРН у розвитку відносин з ЄС.
Україна намагалася в останні роки зробити все можливе, щоб досягнути європейських стандартів. Зізнаюся відкрито: не все, що ми запланували, нам вдалося. Не завжди наші партнери на Заході розуміли нашу позицію так, як би ми хотіли. Але ми не скаржимося. Ми розуміємо, що наша велика національна мета – вступ до ЄС – може бути досягнута лише тоді, коли ми день у день будемо робити крок вперед.
Нам недостатньо того, що ми досі досягнули. Попри те, що наша економіка неухильно крокує вперед. Беручи до уваги зростаючу потребу країн ЄС в постачанні енергії з Росії, Україна є і залишається надійним партнером, територією якого проходять транзитні шляхи. В Україні є велика зацікавленість, щоб залучити німецьких інвесторів для добудови польського відрізку нафтопроводу Одеса-Броди-Данциг.
1 травня Україна стане країною-сусідом ЄС. Ця епохальна подія ставить нашу країну перед новими викликами. Ми би хотіли домогтися так званого привілейованого партнерства з ЄС. Щоби життєві стандарти мешканців України досягнули врешті-решт європейського рівня.
Для цього треба, щоб наші європейські партнери зі свого боку були готові надати нам технічну допомогу. Під цим я маю на увазі ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.
Економіка України ще не доросла до умов жорсткої конкуренції на ринку ЄС. Нам потрібен час, щоб відповідати європейським стандартам. Але я певен, що Україна крок за кроком може покращити свою конкурентоспроможність і відкрити свої ринки. І вона зробить це.
Ці міркування дають підстави для знаходження альтернативного рішення відносно євразійського економічного простору. Тут не йдеться, що наші сусіди зацікавлені в поділі впливу в Україні, але партнерство з Росією не лише не виключає західної орієнтації України, але вимагає її.
Спочатку після здобуття нашої незалежності у нас було романтичне, але нереальне відчуття, що ми можемо наблизитися до об’єднаної Європи. Між тим ми стали прагматичнішими. Україна ставить перед собою реалістичне завдання розбудувати рівноправні стосунки з ЄС.
Наближається момент виборів президента в Україні. Я намагатимуся зробити все, аби ці вибори пройшли на засадах чесної та прозорої конкуренції за жорсткого дотримання виборчого законодавства.
До того моменту має бути завершена політична реформа та заснована парламентсько-президентська республіка зрозумілим балансом із законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади.
Зміни конституції українським парламентом мають орієнтуватися на європейська модель демократії та спростити політичне життя. Мета політреформи – остаточно закріпити демократію та в майбутньому запобігти розповсюдженню авторитарного керівництва. Є керівники урядів, які вважають, що їм треба урізати демократію, бо вважають, що авторитарно можна боротися з терористичними загрозами.
Цей шлях неприйнятний для України. В нашій країні є політики, які ставлять на правий популізм. Їх часто та з задоволенням зустрічають у євроатлантичній спільноті. Вони запевняють, що відстоюють європейські цінності, тому що вони належать до демократичної опозиції в Україні. Але коли вони повертаються до України, то намагаються загальмувати політичні реформи, щоб заблокувати розвиток демократії.
Але я певен, що попри супротив право-популістських опонентів, демократичні реформи в нашій країні будуть пришвидшені. І Україна врешті-решт прийде до європейських стандартів та норм.
Роки мого президентства – не лише роки штурмів, але і роки змін. Багатьом німцям ці зміни відомі з власного досвіду під час об’єднання їх країни в 1989. Але на противагу від нових федеральних земель, які досі забезпечуються матеріально і інтелектуально "старою ФРН", Україна була віддана сама собі після 1991.
Знову наша країна потрапила на лінію поділу між західною й східною цивілізацією. Під цим варто розуміти, що наші національні інтереси знаходилися як по ту, так і по іншу сторону цього символічного кордону. Таким чином, роки незалежності нашої країни пов’язані з відчайдушним пошуком балансу між ЄС і країнами СНД.
Для України Німеччина не лише надійний союзник, але і найбільший торгівельний партнер з країн ЄС. Ми дуже цінуємо підтримку ФРН у розвитку відносин з ЄС.
Україна намагалася в останні роки зробити все можливе, щоб досягнути європейських стандартів. Зізнаюся відкрито: не все, що ми запланували, нам вдалося. Не завжди наші партнери на Заході розуміли нашу позицію так, як би ми хотіли. Але ми не скаржимося. Ми розуміємо, що наша велика національна мета – вступ до ЄС – може бути досягнута лише тоді, коли ми день у день будемо робити крок вперед.
Нам недостатньо того, що ми досі досягнули. Попри те, що наша економіка неухильно крокує вперед. Беручи до уваги зростаючу потребу країн ЄС в постачанні енергії з Росії, Україна є і залишається надійним партнером, територією якого проходять транзитні шляхи. В Україні є велика зацікавленість, щоб залучити німецьких інвесторів для добудови польського відрізку нафтопроводу Одеса-Броди-Данциг.
1 травня Україна стане країною-сусідом ЄС. Ця епохальна подія ставить нашу країну перед новими викликами. Ми би хотіли домогтися так званого привілейованого партнерства з ЄС. Щоби життєві стандарти мешканців України досягнули врешті-решт європейського рівня.
Для цього треба, щоб наші європейські партнери зі свого боку були готові надати нам технічну допомогу. Під цим я маю на увазі ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.
Економіка України ще не доросла до умов жорсткої конкуренції на ринку ЄС. Нам потрібен час, щоб відповідати європейським стандартам. Але я певен, що Україна крок за кроком може покращити свою конкурентоспроможність і відкрити свої ринки. І вона зробить це.
Ці міркування дають підстави для знаходження альтернативного рішення відносно євразійського економічного простору. Тут не йдеться, що наші сусіди зацікавлені в поділі впливу в Україні, але партнерство з Росією не лише не виключає західної орієнтації України, але вимагає її.
Спочатку після здобуття нашої незалежності у нас було романтичне, але нереальне відчуття, що ми можемо наблизитися до об’єднаної Європи. Між тим ми стали прагматичнішими. Україна ставить перед собою реалістичне завдання розбудувати рівноправні стосунки з ЄС.
Наближається момент виборів президента в Україні. Я намагатимуся зробити все, аби ці вибори пройшли на засадах чесної та прозорої конкуренції за жорсткого дотримання виборчого законодавства.
До того моменту має бути завершена політична реформа та заснована парламентсько-президентська республіка зрозумілим балансом із законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади.
Зміни конституції українським парламентом мають орієнтуватися на європейська модель демократії та спростити політичне життя. Мета політреформи – остаточно закріпити демократію та в майбутньому запобігти розповсюдженню авторитарного керівництва. Є керівники урядів, які вважають, що їм треба урізати демократію, бо вважають, що авторитарно можна боротися з терористичними загрозами.
Цей шлях неприйнятний для України. В нашій країні є політики, які ставлять на правий популізм. Їх часто та з задоволенням зустрічають у євроатлантичній спільноті. Вони запевняють, що відстоюють європейські цінності, тому що вони належать до демократичної опозиції в Україні. Але коли вони повертаються до України, то намагаються загальмувати політичні реформи, щоб заблокувати розвиток демократії.
Але я певен, що попри супротив право-популістських опонентів, демократичні реформи в нашій країні будуть пришвидшені. І Україна врешті-решт прийде до європейських стандартів та норм.
