Держава на нічиїй землі

Україна розривається між інтересами Росії та ЄС

Президенту України Леоніду Кучмі не щастить з його візитами до Берліну. Коли він приїхав три роки тому, на нього посипався шквал питань щодо долі вбитого журналіста Георгія Гонгадзе, обезголовлений труп якого знайшли в лісі неподалік Києва. Тепер йому довелося коментувати заяви генерала розвідки Валерія Кравченка, який дав про себе знати напередодні україно-німецьких урядових консультацій в Берліні.

В інтерв’ю "Німецькій хвилі" він висунув тяжкі звинувачення: Кучма вказував службі розвідки стежити за опозицією. Зрозуміло, що Кучма все заперечив.

Як Берлін є для Кучми чимось на кшталт болючого мозолю, так само і Кучма для німецького уряду є незручним гостем. Здається, канцлер Шредер та зовнішньополітичний блок уряду не знають, як себе з ним поводити.

Президент України тривалий час проводить зовнішню політику, яка коливається між Заходом і Сходом. Він сам перекреслив свої заяви щодо прагнень України до членства в ЄС і НАТО тим, що минулого року підписав угоду про створення Єдиного економічного простору з Росією, Білорусією і Казахстаном.

А чи була взагалі альтернатива? Економічна залежність України від Росії зросла протягом останніх років. Російські концерни контролюють більшу частину нафтогазових шляхів, які проходять українською територією. Російські банки теж потужно задіяні в українському фінансовому секторі.

Всі ці підприємства контролюються Кремлем. Тож можуть бути використані як засоби політичного тиску. Шеф Кремля Володимир Путін продемонстрував вправність у володінні цими інструментами.

В Києві жаліються, що Захід начебто робить ставку лише на Москву, а західні концерни мало інвестують в Україну. Разом із тим керівництво країни мало зробило для полегшення інвестицій і захисту капіталів вкладника. Установи наскрізь корумповані та розглядають західні компанії як дійних корів або вважають їх загарбниками.

Під час проведення політики коливання між Сходом і Заходом Кучма помилився в одному важливому питанні: в Києві пильно стежили за тим, як лідери ЄС, насамперед канцлер Німеччини Герхард Шредер та президент Франції Жак Ширак, закривали очі на занепад демократії в Росії. Де преса стає однаковою, опозиція виключається з гри, а Путіна хвалять як гарного демократа.

Кучма намагається копіювати методику Путіна. Але цей номер в нього не проходить.

З наближенням Берліна та Парижа до Москви розмилися відмінності у взагалі-то непоєднуваних концепціях ЄС і Росії: Москва під Путіним все відвертіше воліє відновити контроль над колишніми радянськими республіками. Паралельно робиться ставка на централізацію державної влади.

Та в ЄС роблять ставку на демократизацію Східної Європи. Не в останню чергу тому, що російська імперія не буде демократичною.

Раніше Кучма міг добре маневрувати в цьому політичному полі. Але трикутник Ширак-Шредер-Путін відсунув його в закуток. З одного боку, економічна стабільність країни мала б знаходитися в інтересах держав ЄС, але з іншого боку, ЄС не пропонує Києву жодної перспективи.

Зрозуміло, що в цьому великою мірою винне керівництво країни в особі Кучми, оскільки воно ігнорує сигнали ЄС дотримуватися правових норм. Таким чином, Україна знаходиться на шляху до того, щоб стати "втраченою державою". Берлін може мало що зробити, оскільки це означатиме ризик конфронтації з Москвою.

Берлін продовжує вимагати чесного поводження з опозицією та гарантування свободи преси, але Кучма не хоче цього чути.