Микола Мельниченко: Ні Тимошенко, ні Ющенко, ні Мороз не мають морального права давати гарантії Кучмі

Приїзд Миколи Мельниченка до Берліну виявився жодним чином не пов'язаним із заявами Валерія Кравченка. Два спецслужбісти, які стали викривачами режиму Кучми, досі не знайомі один із одним. За інформацією "Української правди", вони так і не зустрілися в німецькій столиці. Хоча серед знайомих екс-майора, із якими він підтримує контакт і зараз, є люди, які знали генерала.

Мельниченко вирішив псувати життя Кучмі навіть своєю присутністю. Тому на одну ніч він поселився у "Хілтоні", що розташований у самому центрі Берліну – саме в цьому готелі ночував Леонід Данилович.

Увечері в четвер, напередодні консультацій зі Шредером, в Берліні відбулася зустріч Кучми з німецькими підприємцями. Після чого "гарант" повернувся до готелю. Якщо б він, пройшовши через двері, подивився вліво, то побачив би свого колишнього охоронця.

Мельниченко в світло-сірому гольфі сидів у 30 метрах від входу – у кафе, що розташоване прямо у фойє "Хілтону". Але Кучма, не помітивши ворога, пройшов до своїх апартаментів, а до кафе стали стягуватися члени делегації. Дехто з них перекинувся фразами з екс-майором.

Наступного дня Мельниченко разом із відомим в Україні політологом Олександром Раром взяв участь у круглому столі на телебаченні "Німецька хвиля". Там же, на сьомому поверсі BundesPressConf, відбулася невелика прес-конференція Мельниченка для кількох німецьких журналістів.

В цей момент місцеперебування Мельниченка і Кучми знову майже збіглися у часі та просторі. З великого вікна "Німецької хвилі" видно будинок канцелярії Герхарда Шредера, де саме в цей час відбувалася прес-конференція Кучми.

До Берліну Мельниченко прибув з Мюнхену, де зустрівся з кореспондентом Sueddeutsche Zeitung та кількома депутатами опозиційних німецьких партій – Християнсько-демократичної та Вільних демократів. З Берліну екс-майор поїхав до іншої європейської столиці.

Перед цим Мельниченко дав інтерв'ю журналістам із "Української правди", української служби Бі-Бі-Сі та газети "Україна молода".


– Яку нову заяву ви зробили під час зустрічі з журналістами в Берліні?

– Це є повідомлення про те, що Олександр Єльяшкевич офіційно звернувся через одного з депутатів до Генерального прокурора, де він просить порушити кримінальну справу за фактом нападу на нього, в тому числі і проти Григорія Суркіса на підставі фактів, які є в його розпорядженні.

– Це записи майора Мельниченка?

– Ні, це факти.

– Тобто Єльяшкевич просив вас про це повідомити в Берліні?

– Ні. Єльяшкевич більше двох тижнів тому подав цю офіційну заяву на ім’я Васильєва через одного з представників. Який або уже звернувся до генерального прокурора, або завдяки вам звернеться.

– Чи надходила до вас пропозиція зустрітися з генералом зовнішньої розвідки Валерієм Кравченком, який нещодавно у Берліні заявив про начебто накази СБУ щодо стеження за опозицією за кордоном?

– Немає ще тих юридичних процесів, де ми могли б співпрацювати з паном Кравченком. Коли вони будуть, і Кравченко дасть необхідні покази в суді, така необхідність буде. І в суді не України. Тому що якому іншому органові – прокуратурі? Це смішно, надавати їм такі покази й докази.

– Чи хотіли б ви зустрітися з Валерієм Кравченком?

– Я зараз в Берліні, і якщо в нього є бажання зустрітися, я готовий обговорити з ним деякі питання й проблеми. Я розумію його становище, в нього тяжке становище сьогодні, тому ставити його в незручне положення я не хочу.

– Сам генерал Кравченко заявляв ведучому "Німецької хвилі" Микиті Жолкверу, що не хоче бути Мельниченком-2, бо Мельниченко видав державну таємницю і вчинив протиправні дії.

– Я не хочу коментувати це, оскільки переконаний, що Кравченко такого не говорив.

– Чи відчували ви якусь підтримку своїх дій під час свого перебування у Німеччині?

– Що таке Німеччина, що таке Америка, що таке Україна? Україна – це не Леонід Кучма, а Німеччина представлена різними політичними силами, різними групами.

Тому я не можу говорити за всю Німеччину. Моя мета перебування тут – через засоби масової інформації, через політичну еліту вплинути на керівництво Німеччини, аби вони прийняли позитивні рішення щодо України, а не щодо Кучми.

– Чи буде якесь продовження оприлюднення ваших нових записів напередодні президентських виборів?

– Навіщо? Кому це потрібно? На превеликий жаль, вдалося перетворити це в якусь гру, в якій кожен думає, що він може обіграти іншого партнера. Я не хочу перетворювати це на якийсь PR якоїсь кампанії. Я проти цього.

Я з самого початку наголошував на тому, що це треба розглядати в контексті конкретних злочинів і приймати щодо них юридичні рішення. Я стою на тому, щоб парламентська комісія, яка працює, має виважено ставитися до цих фактів і проводити розслідування, а не так, як ми бачимо, це зараз проводиться в Україні.

– Ви звинувачуєте комісію Григорія Омельченка в пасивності?

– Свого часу Омельченко виконав свою функцію, але він може зробити ще більше. Питання в тому, чому комісія не працює?

– Коли в останній раз спілкувалися з Омельченком?

– Дуже й дуже давно.

– Як ви пояснюєте таку пасивність комісії?

– А як пояснити пасивність нашої опозиції до розслідування злочинів, вчинених не злочинною владою чи режимом, а конкретними особами – Кучмою, Литвином, Кравченком, Деркачем та іншими.

– Можна пояснити тим, що опозиція не є уповноваженим органом для цього.

– Якщо вони не є на те уповноваженими особами, тоді чому вони заявляють про надання гарантій Кучмі?

– Хто про це каже?

– Візьміть "Файненшл Таймс", почитайте статтю Юлії Володимирівни [Тимошенко]. Якщо вона не є уповноваженим органом, то чому вона пропонує, щоб опозиція дала гарантії Кучмі?

– Але хіба це не є більш раціонально – надати гарантії, щоб позбутися всіма нелюбимого президента? Щоб піти по шляху, як було зроблено в Росії.

– Я реаліст і дивлюся на фактаж. Юридично гарантій Кучмі не можуть дати політики. В мене є записи, які підтверджують, що Кучма і його оточення скоїли тяжкі злочини, які не мають строку давності, немає прощення по ним.

Виступати від імені опозиції, із словами "заради майбутнього України треба надати гаранті" – я питаю себе, хто ви такі, щоб давати такі гарантії Кучмі? Ви пішли до Лесі Гонгадзе, в неї запитали, дає вона гарантії чи ні?

Юлія Володимирівна може дати гарантії і не притягувати до відповідальності Кучму та інших посадових осіб за ті злочини, які вони скоїли стосовно Юлії Володимирівни. А стосовно інших вона не має ні морального, ні юридичного права так робити. Ні вона, ні Мороз, ні Ющенко.

– Яким чином можна було б, на вашу думку, знайти вихід із ситуації, що склалася навколо плівок Мельниченка в Україні?

– Юридичний процес.

– Хто його може почати в Україні?

– Сьогодні вони можуть відбуватися тільки на Заході, забудьте, що в Україні хтось проводитиме розслідування. Ми бачимо приклад із суддею Василенком – він прийняв юридичне рішення: розпочати слідство, і ми бачимо, що з цього сталося.

Питання таке – чому ті люди, які звернулися до Василенка порушити кримінальну справу проти Кучми, від Василенка відвернулися. Невже сьогодні хтось із суддів, беручи до уваги приклад Василенка, відстоюватиме в першу чергу закон України? В мене великі сумніви.

– Чи не є це причиною того, що ви відмовляєте у використанні ваших плівок опозиції?

– Я проти того, щоб мої записи використовувалися для шантажу, для досягнення тих чи інших політичних цілей. Я за те, щоб вони використовувалися в юридичних процесах, і щоб крапку тут ставив суд.

Останні записи, які оприлюднили, їх не використовували для розкриття злочинів, це була якась політична гра, в якій я та Григорій Омельченко не хотіли брати участь.

Але не нинішня українська влада, а влада майбутнього повинна розслідувати ті злочини, які ця "банда" скоїла. Не вони повинні розслідувати, а їх повинні розслідувати.

Омельченко, інші депутати знають: потрібна тяжка праця над шумоочисткою цих записів.

– Як ви прокоментуєте рішення уряду, скерувати на додаткову експертизу плівок Мельниченка з бюджету 850 тисяч гривень?

– Давайте я зачитаю вам один витяг із документа, підписаного колишнім заступником генпрокурора Шокіним. Він наводить висновки експертизи від 9 січня 2001-го року:

"У розпорядженні слідства є лише копії аудіозаписів у цифровому форматі. По копіях не можна судити про зміни або монтаж оригіналу, що становить їх у розряд об'єктів, достовірність інформації яких встановити експертними методами неможливо".

У цьому документі, який я цитую, також сказано:

"У зв'язку з цим Генеральна прокуратура України 6 вересня 2002-го року звернулася до Департаменту юстиції США з клопотанням про допит Мельниченка у якості свідка із 92-ма запитаннями із вилученням у нього записів та обладнання для проведення незалежної фоноскопічної експертизи за участі закордонних експертів. Зазначення клопотання не виконане і досі Генпрокуратура України не має оригіналів записів Мельниченка".

Наголошую на факті: експертиза 2001-го року не може сказати, правда це чи ні. Але на підставі цієї експертизи Генеральна прокуратура відмовляє в порушенні кримінальної справи проти президента України Леоніда Кучми, глави адміністрації президента Володимира Литвина та міністра внутрішніх справ Кравченка за відсутності події злочину.

Дивіться на дати: Генеральна прокуратура відмовляє у порушенні справи 3 січня 2001-го, а висновки експертизи з'являються 9 січня того ж року. Проти Мельниченка ж на підставі цієї ж експертизи порушують кримінальну справу 4 січня 2001 року. Де логіка? Якщо в них немає плівок, про яку експертизу може йти мова?

– Чи готові ви надати оригінали записів?

– Є учасники процесу – позивач, обвинувачуваний і суддя. Я спілкувався із позивачами, якими є Мирослава Гонгадзе, Леся Гонгадзе й Олександр Єльяшкевич. Їм ця експертиза непотрібна.

Якщо ж вони мене попросять надати її, тоді можна буде про щось говорити. Якщо їм це не треба, чому я маю віддавати речові докази в руки злочинців? З якою метою? Заради їх знищення? Позивачі будуть вести судові процеси, і це є саме ті докази, на підставі яких вони можуть бути успішно завершені.

– Іншими словами, ви вважаєте, що якщо проводитиметься повторна експертиза, вона теж не дасть результатів через відсутність оригіналу записів?

– Ми знову повертаємося до постанови Верховної Ради від 10 січня 2002 року, де чітко сказано, як робити експертизу і де. Чому вона не виконується? Зачитую:

"Заслухавши інформацію тимчасової слідчої комісії Верховна Рада постановляє:

1) вважати за необхідне виконати в першому кварталі 2002-го року вимоги резолюції ПАРЄ від 27 вересня 2001 року щодо дотримання Україною обов'язків та зобов'язань, зокрема прискорити та завершити розслідування зникнення та вбивства Георгія Гонгадзе або розпочати в разі потреби нове незалежне розслідування за допомогою закордонних експертів;

розпочати розслідування справи щодо побиття народного депутата, заступника голови Комітету ВР із питань фінансів і банківської діяльності Олександра Єльяшкевича.

2) Передбачити в державному бюджеті України на 2002 рік 500 000 гривень для проведення експертами, яких визначить Рада Європи, експертиз "Таращанського тіла" та розмов у кабінеті президента України щодо Георгія Гонгадзе, Олександра Єльяшкевича та Олександра Подольського".

Це постанова Верховної Ради, чому вона не виконується? А зараз Генеральна прокуратура хоче провести все сама, щоб нібито довести, що записи – монтаж.

– Чи може Олександр Жир, який раніше очолював тимчасову слідчу комісію Верховної Ради і який має фрагменти оригіналів плівок Мельниченка, передати їх на вивчення Генпрокуратури?

– Наголошую, що матеріали були передані в комісію Верховної Ради, яку тоді очолював Олександр Жир. Питання – до комісії.

Теоретично все можливо, але юридично це має проходити через комісію, вона має їх передавати. Григорій Омельченко знає механізм, як це зробити. Якщо це буде передано кулуарно, під килимом, то ні про яку достовірність цих записів не може йти мова.

Політично – так, якісь заяви можуть бути, щоб сказати, що це монтаж. Але тоді це буде на совісті тих людей, хто це передасть.

– Чи відчули ви зміну ставлення до вас після зміни керівництва Генпрокуратури?

– Скажу так: Кучма міняє лояльних до нього людей в особі Святослава Піскуна на більш відданих особисто цій банді. Був Деркач, Кучма міняє його на більшого циніка Смешка. Коли я свого часу говорив, що маю інформацію від Департаменту юстиції США, що мені йде загроза від Смешка, тоді мені мало хто повірив.

А тепер приклад з генералом Кравченком, який каже, що Смешко наказував йому слідкувати за опозицією. Так званий "обслуговуючий персонал" – це і міліція, і податкова, і служба безпеки – всі вони виконують одну функцію збереження цього режиму.

– З іншого боку, раніше не раз говорилося про відсутність юридичних підстав почати судове розслідування за межами України, в тому числі Мирославою Гонгадзе?

– Ви зверніться до Мирослави з цим питанням. Я вважаю, що реально почати судові процеси не на території України. Так, є певні тимчасові перешкоди, які заважають зробити це сьогодні. Але вони минуть і завтра судове розслідування за кордоном стане реальністю.

– Деякі політики твердять, що в Миколи Мельниченка начебто взагалі немає плівок. Що ви можете сказати з цього приводу?

– Це елементарний шантаж, щоб я якимось чином виправдовувався. Я вже надав відповідні записи в Департамент юстиції США, на підставі яких були проведені експертизи. Є офіційний лист передачі записів, все зафіксовано. Про що ми говоримо?!

Українська влада буде все що завгодно говорити – що це неможливо, що це нереально. Якби вони в це вірили, вони пішли б на відкриту і прозору експертизу, але їм це не треба, тому що вони при відкритості програють.

– В минулому році група народних депутатів з комісії по справі Гонгадзе у вашій присутності та присутності вашого адвоката Скотта Хортона передали до Департаменту юстиції США ряд записів на експертизу. Чи вона вже закінчилася?

– Є офіційна відповідь Департаменту юстиції США, яка є в розпорядженні Мирослави Гонгадзе. Вона має право це коментувати.

– Яка доля звернення до акредитованих у Україні іноземних дипломатів, до яких ви та Олександр Єльяшкевич звернулися на початку лютого?

– Ми звернулися до дипломатів, тому що ситуація в Україні, з одного боку, не така страшна, а з іншого – не така проста, як нам це здається. Вона розвивається динамічно. Кучма і його оточення слідкують за реакцією Заходу.

Подивіться, якою була реакція Кучми та Литвина на резолюцію ПАРЄ щодо конституційної реформи в Україні. Вони дійсно перелякалися і почали лавірувати, зустрічатися з послами і говорити, що нібито в нас усе гаразд.

Наша реакція була такою: так, потрібно ухвалювати рішення щодо української влади лише на підставі фактів, тому ми готові надати такі факти. Це не лише записи. Як відомо, Олександр Єльяшкевич у 1999 році очолював комісію ВР контролю над президентськими виборами, у 2002 році – комісію контролю над парламентськими виборами.

– Як саме зараз іде робота над плівками Мельниченка і які саме фрагменти плівок ви досліджуєте сьогодні?

– На сьогоднішній день йде не так швидко, як він мав би йти, процес шумоочистки і транскрибування записів. Сьогодні головна мета – показати схему фальсифікації президентських виборів 1999 року. Хто був втягнутий, як це відбувалося, роль ЦВК, представників президента України в регіонах, тих чи інших олігархів – весь цей механізм треба демонструвати.

Мені дуже прикро і дивно, чому представники "Нашої України", Соціалістичної партії України, комуністів, яких було обрано до нинішнього складу ЦВК, голосували одноголосно за Ківалова – ту людину, яка організувала травлю на суддю Василенка. Це та людина, яка була ініціатором законопроекту про гарантії Кучмі. Чому вони голосували за Ківалова?

- Депутат Сергій Головатий сказав, що на підході розгляд вашої заяви до Європейського суду з прав людини щодо зняття вас із виборів за списком СПУ. І може очікуватися позитивний вердикт – і хтось із соціалістів поступиться вам місцем у парламенті. Чи готові ви повернутися з депутатською недоторканістю до України.

– Навіть якщо буде позитивне рішення Європейського суду, то дуже мало шансів, що цей склад нової ЦВК на чолі з Ківаловим зареєструє мене депутатом. Щоб у вас не було ілюзій. Потрібно прибирати банду, а потім вирішувати всі інші проблеми.

– Ви хотіли б бути депутатом, чи боїтеся повертатися до України?

– Та я не боюся повертатися ні як депутат, ні як недепутат.

– Якщо після виборів зміниться влада, ви повернетеся?

– Я буду там, де принесу максимум користі. Якщо буде видно, що я потрібний на іншому фронті – буду на іншому.

– Як вам загалом живеться в Америці?

– Гуд.



Поїздка журналістів до Берліну організована за сприяння Міжнародного фонду "Відродження"