Ірина Хакамада: Я готова приїхати і підтримати Ющенка, бо демократам час перемагати
Понеділок, 15 березня 2004, 16:07
Ірина Хакамада – єдиний кандидат у президенти Росії, яка не боялася у цій кампанії відкрито критикувати політику Путіна. Незважаючи на те, що російські праві зазнали нищівної поразки на думських виборах, вона все-таки зважилася, на відміну від колег-чоловіків, піти на вибори.
Стиль нинішньої Хакамади багато в чому нагадував роботу її української колеги Юлії Тимошенко. У практично безнадійній ситуації вона хапалася за будь-яку ниточку, щоб довести недемократичність виборів у Росії, використовувала кожен шанс.
Хакамада трохи змінила свій імідж і спробувала наблизитися до народу. Для цього вона організувала спеціальну програму, у ході якої люди могли викласти свої побажання щодо соціального розвитку країни. У своєму передвиборчому ролику вона нічого не обіцяла, а просто намагалася пояснити, як повинна виглядати влада, що піклується про своїх співгромадян.
Хакамада також спробувала довести, що навіть у ситуації повної безальтернативності влади можна будувати громадянське суспільство.
На виборах ідеї Хакамади підтримали 4% громадян, і вона дійсно радіє цьому результату. Адже на початку кампанії був тільки 1%. У той же час вона сподівається, що до наступних виборів правим вдасться об'єднатися, щоб перемогти. Тому що правій опозиції давно настав час перемагати на пострадянському просторі.
І якщо влада не хоче співіснувати по-доброму, значить, потрібно виводити народ на вулиці, впевнена вона, як це зробив її грузинський друг Михайло Саакашвілі. До речі, Ірина готова приїхати до Києва, щоб допомогти перемогти ще одному своєму другу – Віктору Ющенку.
У неділю, 14 березня, Ірина Хакамада працювала не менше, ніж у саму кампанію. Проголосувавши о 10 годині у своєму окрузі, вона провела день у роз'їздах, займаючись моніторингом порушень при голосуванні й альтернативному підрахунку голосів. Першими результатами проробленої роботи Хакамада разом з російським соціалістом Глазьєвим поділилася о 19:00 у Будинку журналістів.
Вони розповіли про характерні порушення під час голосування. Про те, що часто кількість голосуючих по відкріпному талону перевищувала кількість тих, хто прийшов на ділянки, про те, що спостерігачів не пускають у приміщення, що в місті Пензі забули зняти плакати "Путін – наш президент", а в московському психдиспансері №4 пацієнтам роздали бюлетені вже з галочкою напроти прізвища Путін.
Під час прес-конференції Хакамада висловила переконання, що ініціативу спільного спостереження треба продовжувати, щоб привчати владу до того, що вона знаходиться не тільки під контролем своїх начальників, але і громадянського суспільства.
Про це вона згадала і на вечорі, влаштованому для друзів і журналістів із приводу успішного завершення кампанії. В елітному московському кафе "Санта фе" зібралися, за її словами, вільні рок-музиканти, люди незалежних професій, які "не злякалися і змогли підтримати, друзі, що прикрили, коли було дуже важко".
У списку запрошених VІРів значилися колишній лідер СПС Борис Нємцов і театральний режисер Галина Волчек, політолог Кара-Мурза і співачка Олена Свиридова, редактор московського "Playboy" Артемій Троїцький і скандально відома авторка "Байок кремлівського дигера" Олена Трєгубова.
Був тут і невідомий поет, що склав під час віце-спікерства Хакамади віршик: "У Думі всі козли і гади, окрім Іри Хакамади", який до президентських виборів переродився в більш актуальний: "Президенти теж гади, окрім Іри Хакамади".
Після години спілкування з VІРами Хакамада спустилася в нижню залу до журналістів, щоб відповісти на їхні питання.
– Чи задоволені ви проведеною кампанією?
– Скажу чесно, найбільше задоволення я отримала від того, як я зробила кампанію. Тому, що я вперше була господарем цієї кампанії, я фактично очолювала креативну групу, я створила вперше прецедент, коли вперше ми не наймали якихось професіоналів, а ті, хто працювали всередині штабу, збиралися разом, і те, що виробляла рада, яка була фактично мозком кампанії, створювало певний стиль, певну гідність.
Я зрозуміла, що можна працювати цивілізовано, правильно, можна домагатися успіху, але за однієї умови – що це чесно.
– Які у вас плани на майбутнє?
– Я думаю, що я одержу 4%. Зараз піде підрахунок у червоних регіонах Центральної Росії, і почне зменшуватися кількість голосів на мою користь. Інша справа, що там є Москва, де я, за попередніми даними, виходжу на друге місце. Москва і Петербург можуть трошки допомогти. (За попередніми даними, після обробки 99,2% бюлетенів Хакамада набрала 3,9%.)
Але в будь-якому випадку, 4% – для мене дуже великий відсоток. І на базі цього я буду створювати нову партію. Це фактично карт-бланш. Причому, за нашими дослідженнями, люди, які мене сьогодні підтримали, величезна їм подяка – це люди, що голосували за альтернативну програму, альтернативний курс, причому абсолютно людський. І саме тому я буду створювати, і для цього є база, партію "Свободна Росія".
А зараз тут зібралися люди, які теж за альтернативні речі, вечір називається "Ми любимо один одного", і це теж певний жест. От так я збираюся політично жити далі, тобто, для мене важливими будуть люди.
– Як відомо, в Україні також мають відбутися цієї осені президентські вибори. Що б ви могли порадити, пройшовши уже свою кампанію, українським політикам з опозиції?
– Ну, в Україні опозиція сильна. Звичайно, сильний старт. Я добре знаю безпосередньо Ющенка. І Тимошенко теж дуже сильна фігура. І тому в Україні, хоча і загроза велика, але там опозиція має величезний вплив. Можу порадити, не зважаючи ні на що, йти тільки вперед, діяти максимально відкрито, тому що люди все розуміють.
– У вас збереглися контакти з блоком Ющенка?
– Так, звичайно.
– Ви приїжджали в 2002 році разом із іншими лідерами СПС до Києва, чи не плануєте приїхати цього року?
– Чому ж, я можу приїхати. У мене, наприклад, гарні відносини із Саакашвілі. Він теж зовсім нещодавно був у опозиції, і я не побоялася його офіційно підтримати як офіційна особа, як віце-спікер парламенту. Я готова підтримувати Ющенка. Чому? Тому що дуже важливо опозиції нарешті приходити до влади. У нас, звичайно, зовсім важка ситуація, але нічого, будемо працювати.
– Ірина Муцуовна, що за ці 4 роки повинно відбутися в Росії, щоб у 2008 були нормальні вибори?
– Перше, демократам потрібно звернутися до проблем людей, а не тільки потішати своє самолюбство. Друге – за півроку до парламентських виборів об'єднатися. Якщо буде хоч якась спроба змінити Конституцію або під видом створення нової держави пролонгувати владу [Путіна] безстроково, то треба виходити на вулицю.
– На вулицю?
– Так. Як це було в Грузії.
– Що ви можете сказати щодо перемоги Путіна на виборах?
– Ну, вона була прогнозованою. Я навіть, чесно кажучи, здивувалася, який величезний ресурс був використаний для цієї перемоги. Мені здається, що якби Путін розслабив усіх, тобто сказав: узагалі нічого не робіть, те це була б більш красива перемога. Але за його бажанням або навіть без його бажання бюрократія почала працювати у рознос. Тобто, йшов тихий шантаж і глав адміністрацій, і глав регіонів, і в школах, і в інститутах. Якщо у вас будуть погані показники, то у вас буде недофінансування.
– Як ви оцінюєте результати Харитонова?
– Ви знаєте, я не здивована. Я відразу ж попередила, що неважливо, хто йде від комуністів, важливо, що йдуть комуністи. Саме тому я висунула свою кандидатуру, побачивши, що Компартія буде висуватися. Це єдина реальна партія, вона має свою програму. Неважливо, подобається вона або не подобається, минуле це або майбутнє, але вона відповідає на соціальний виклик значного числа протестуючого населення. Тому сама назва КПРФ працює замість кандидата.
І якби лідери демократичних партій, насамперед "Яблука", підтримали мою кандидатуру, то в мене відсоток був би ще більший. Хоча навіть ці 4% я вважаю величезним успіхом – жінка з японською кров'ю, причому дискредитованою з цією Японією по всіх каналах, при такому тиску адміністративного ресурсу, причому це не губернаторські вибори і не парламентські, а президентські, коли величезна відповідальність. І навіть якщо я одержу ці 4%, то це означає, що в нас є 4% населення, які фактично роблять дуже мужній вчинок і аналізують, що відбувається в країні.
– Що потрібно зробити, щоб з'явився в Росії демократичний рух?
– Якщо вони не об'єднаються, ці демократи, то я знову піду в президенти.
Поїздка журналістів на вибори до Росії організована за сприяння Міжнародного фонду "Відродження"
Читайте також інші матеріали про вибори в Росії:
Путін переобрався, Хакамада – четверта
Путін – це Рузвельт, Ющенко – людина Бжезинського, а Росія – таки не Україна
"Таємне слово" президента Путіна
Борис Березовський: "Путін зрадив справу Єльцина"
Чорномирдін попереджує, чим обернеться перемога Путіна
Стиль нинішньої Хакамади багато в чому нагадував роботу її української колеги Юлії Тимошенко. У практично безнадійній ситуації вона хапалася за будь-яку ниточку, щоб довести недемократичність виборів у Росії, використовувала кожен шанс.
Хакамада трохи змінила свій імідж і спробувала наблизитися до народу. Для цього вона організувала спеціальну програму, у ході якої люди могли викласти свої побажання щодо соціального розвитку країни. У своєму передвиборчому ролику вона нічого не обіцяла, а просто намагалася пояснити, як повинна виглядати влада, що піклується про своїх співгромадян.
Хакамада також спробувала довести, що навіть у ситуації повної безальтернативності влади можна будувати громадянське суспільство.
На виборах ідеї Хакамади підтримали 4% громадян, і вона дійсно радіє цьому результату. Адже на початку кампанії був тільки 1%. У той же час вона сподівається, що до наступних виборів правим вдасться об'єднатися, щоб перемогти. Тому що правій опозиції давно настав час перемагати на пострадянському просторі.
І якщо влада не хоче співіснувати по-доброму, значить, потрібно виводити народ на вулиці, впевнена вона, як це зробив її грузинський друг Михайло Саакашвілі. До речі, Ірина готова приїхати до Києва, щоб допомогти перемогти ще одному своєму другу – Віктору Ющенку.
У неділю, 14 березня, Ірина Хакамада працювала не менше, ніж у саму кампанію. Проголосувавши о 10 годині у своєму окрузі, вона провела день у роз'їздах, займаючись моніторингом порушень при голосуванні й альтернативному підрахунку голосів. Першими результатами проробленої роботи Хакамада разом з російським соціалістом Глазьєвим поділилася о 19:00 у Будинку журналістів.
Вони розповіли про характерні порушення під час голосування. Про те, що часто кількість голосуючих по відкріпному талону перевищувала кількість тих, хто прийшов на ділянки, про те, що спостерігачів не пускають у приміщення, що в місті Пензі забули зняти плакати "Путін – наш президент", а в московському психдиспансері №4 пацієнтам роздали бюлетені вже з галочкою напроти прізвища Путін.
Під час прес-конференції Хакамада висловила переконання, що ініціативу спільного спостереження треба продовжувати, щоб привчати владу до того, що вона знаходиться не тільки під контролем своїх начальників, але і громадянського суспільства.
Про це вона згадала і на вечорі, влаштованому для друзів і журналістів із приводу успішного завершення кампанії. В елітному московському кафе "Санта фе" зібралися, за її словами, вільні рок-музиканти, люди незалежних професій, які "не злякалися і змогли підтримати, друзі, що прикрили, коли було дуже важко".
У списку запрошених VІРів значилися колишній лідер СПС Борис Нємцов і театральний режисер Галина Волчек, політолог Кара-Мурза і співачка Олена Свиридова, редактор московського "Playboy" Артемій Троїцький і скандально відома авторка "Байок кремлівського дигера" Олена Трєгубова.
Був тут і невідомий поет, що склав під час віце-спікерства Хакамади віршик: "У Думі всі козли і гади, окрім Іри Хакамади", який до президентських виборів переродився в більш актуальний: "Президенти теж гади, окрім Іри Хакамади".
Після години спілкування з VІРами Хакамада спустилася в нижню залу до журналістів, щоб відповісти на їхні питання.
– Чи задоволені ви проведеною кампанією?
– Скажу чесно, найбільше задоволення я отримала від того, як я зробила кампанію. Тому, що я вперше була господарем цієї кампанії, я фактично очолювала креативну групу, я створила вперше прецедент, коли вперше ми не наймали якихось професіоналів, а ті, хто працювали всередині штабу, збиралися разом, і те, що виробляла рада, яка була фактично мозком кампанії, створювало певний стиль, певну гідність.
Я зрозуміла, що можна працювати цивілізовано, правильно, можна домагатися успіху, але за однієї умови – що це чесно.
 |
– Я думаю, що я одержу 4%. Зараз піде підрахунок у червоних регіонах Центральної Росії, і почне зменшуватися кількість голосів на мою користь. Інша справа, що там є Москва, де я, за попередніми даними, виходжу на друге місце. Москва і Петербург можуть трошки допомогти. (За попередніми даними, після обробки 99,2% бюлетенів Хакамада набрала 3,9%.)
Але в будь-якому випадку, 4% – для мене дуже великий відсоток. І на базі цього я буду створювати нову партію. Це фактично карт-бланш. Причому, за нашими дослідженнями, люди, які мене сьогодні підтримали, величезна їм подяка – це люди, що голосували за альтернативну програму, альтернативний курс, причому абсолютно людський. І саме тому я буду створювати, і для цього є база, партію "Свободна Росія".
А зараз тут зібралися люди, які теж за альтернативні речі, вечір називається "Ми любимо один одного", і це теж певний жест. От так я збираюся політично жити далі, тобто, для мене важливими будуть люди.
– Як відомо, в Україні також мають відбутися цієї осені президентські вибори. Що б ви могли порадити, пройшовши уже свою кампанію, українським політикам з опозиції?
– Ну, в Україні опозиція сильна. Звичайно, сильний старт. Я добре знаю безпосередньо Ющенка. І Тимошенко теж дуже сильна фігура. І тому в Україні, хоча і загроза велика, але там опозиція має величезний вплив. Можу порадити, не зважаючи ні на що, йти тільки вперед, діяти максимально відкрито, тому що люди все розуміють.
– У вас збереглися контакти з блоком Ющенка?
– Так, звичайно.
– Ви приїжджали в 2002 році разом із іншими лідерами СПС до Києва, чи не плануєте приїхати цього року?
– Чому ж, я можу приїхати. У мене, наприклад, гарні відносини із Саакашвілі. Він теж зовсім нещодавно був у опозиції, і я не побоялася його офіційно підтримати як офіційна особа, як віце-спікер парламенту. Я готова підтримувати Ющенка. Чому? Тому що дуже важливо опозиції нарешті приходити до влади. У нас, звичайно, зовсім важка ситуація, але нічого, будемо працювати.
– Ірина Муцуовна, що за ці 4 роки повинно відбутися в Росії, щоб у 2008 були нормальні вибори?
– Перше, демократам потрібно звернутися до проблем людей, а не тільки потішати своє самолюбство. Друге – за півроку до парламентських виборів об'єднатися. Якщо буде хоч якась спроба змінити Конституцію або під видом створення нової держави пролонгувати владу [Путіна] безстроково, то треба виходити на вулицю.
– На вулицю?
– Так. Як це було в Грузії.
– Що ви можете сказати щодо перемоги Путіна на виборах?
– Ну, вона була прогнозованою. Я навіть, чесно кажучи, здивувалася, який величезний ресурс був використаний для цієї перемоги. Мені здається, що якби Путін розслабив усіх, тобто сказав: узагалі нічого не робіть, те це була б більш красива перемога. Але за його бажанням або навіть без його бажання бюрократія почала працювати у рознос. Тобто, йшов тихий шантаж і глав адміністрацій, і глав регіонів, і в школах, і в інститутах. Якщо у вас будуть погані показники, то у вас буде недофінансування.
– Як ви оцінюєте результати Харитонова?
– Ви знаєте, я не здивована. Я відразу ж попередила, що неважливо, хто йде від комуністів, важливо, що йдуть комуністи. Саме тому я висунула свою кандидатуру, побачивши, що Компартія буде висуватися. Це єдина реальна партія, вона має свою програму. Неважливо, подобається вона або не подобається, минуле це або майбутнє, але вона відповідає на соціальний виклик значного числа протестуючого населення. Тому сама назва КПРФ працює замість кандидата.
І якби лідери демократичних партій, насамперед "Яблука", підтримали мою кандидатуру, то в мене відсоток був би ще більший. Хоча навіть ці 4% я вважаю величезним успіхом – жінка з японською кров'ю, причому дискредитованою з цією Японією по всіх каналах, при такому тиску адміністративного ресурсу, причому це не губернаторські вибори і не парламентські, а президентські, коли величезна відповідальність. І навіть якщо я одержу ці 4%, то це означає, що в нас є 4% населення, які фактично роблять дуже мужній вчинок і аналізують, що відбувається в країні.
– Що потрібно зробити, щоб з'явився в Росії демократичний рух?
– Якщо вони не об'єднаються, ці демократи, то я знову піду в президенти.
Поїздка журналістів на вибори до Росії організована за сприяння Міжнародного фонду "Відродження"
Читайте також інші матеріали про вибори в Росії:
Путін переобрався, Хакамада – четверта
Путін – це Рузвельт, Ющенко – людина Бжезинського, а Росія – таки не Україна
"Таємне слово" президента Путіна
Борис Березовський: "Путін зрадив справу Єльцина"
Чорномирдін попереджує, чим обернеться перемога Путіна
