СДПУ(о) як камінь на шиї вітчизняного лівого руху

Середа, 17 березня 2004, 12:07
Прогнозовані результати президентських виборів в Україні, оприлюднені в останньому числі "Дзеркала тижня" з посиланням на соціологічну службу Центру Разумкова, недвозначно свідчать принаймні про один сенсаційний факт: кандидат Комуністичної партії має всі шанси (якими, напевно, таки скористається) не вийти до другого туру президентських виборів.

Питання "Якби вибори Президента України відбулися наступної неділі, то за кого би Ви проголосували?" принесло такі результати:

Ющенко:
Проголосую, березень 2004 – 22,3%
Проголосую, лютий 2004 – 22,2%
Не проголосую ні в якому разі, березень 2004 – 20,4%

Янукович:
Проголосую, березень 2004 – 13,2%
Проголосую, лютий 2004 – 10,1%
Не проголосую ні в якому разі, березень 2004 – 15,8%

Симоненко:
Проголосую, березень 2004 – 11,6%
Проголосую, лютий 2004 – 13,2%
Не проголосую ні в якому разі, березень 2004 – 22,8%

Впродовж останніх десяти років і навіть ще півроку тому така ситуація була цілком неможлива з огляду на електоральні настрої громадян.

Що сталося? Схоже, справа навіть не стільки в ефективній роботі команди прем’єра по "підйому" рейтингу свого патрона, скільки в надзвичайно ефективній роботі команди КПУ по "збиттю" рейтингу власного.

Головний напрямок удару комуністів по власних електоральних позиціях – плідна співпраця з головою адміністрації президента, лідером СДПУ(о) Віктором Медведчуком.

Така вже в нас країна недосконала – всі, хто починає товаришувати з паном Віктором, чомусь стають вкрай непопулярними з електоральної точки зору. Ця закономірність почала виявлятися від того часу, як він став главою адміністрації.

Специфіка ситуації полягає тут в тому, що СДПУ(о) є чи не єдиною організованою політичною силою, яка сама визначає власний політичний курс, веде активну політичну діяльність і, отже, сама визначає, з ким і на яких умовах їй товаришувати, а з ким ні.

Тому варто серйозно ставитися до проголошених рік тому прагнень соціал-демократів створити та очолити єдиний лівий рух в Україні. Слова, як завжди, не розійшлися з ділом: після народження законопроекту змін до Конституції Симоненка-Медведчука і подальшої переорієнтації всієї пропагандистської та агітаційної діяльності партії з критики діючої влади на критику опозиції, насамперед "Нашої України" та персонально Ющенка, настала черга Олександра Мороза.

Категорично неможливо погодитися з оцінкою С. Чалого, висловленою 15 березня на шпальтах "Свободи". В статті "Пропорційні вибори: лохотрон для опозиції?", автор стверджує: "Йдеться про велику гру, затіяну лідером Соцпартії Олександром Морозом та його оточенням з метою сісти на президентський престол (хоч і з укороченими важелями управління). Партнером Мороза у цій грі є глава президентської адміністрації, лідер СДПУ(о) Віктор Медведчук…".

Незгоду викликає саме теза про "велику гру Олександра Мороза". Насправді, можна і потрібно говорити про "велику гру Віктора Медведчука".

Як видається, суть гри полягає зовсім не в тому, щоби зробити президентом шановного Олександра Олександровича, хоча остаточно заперечувати цього не можна.

Найвірогідніше суть комбінації, затіяної СДПУ (о), полягає в тому, щоби у випадку приходу до влади чи то команди Ющенка, чи то команди Януковича залишити собі вільну руку.

Тобто мати можливість опонувати новим можновладцям, зайнявши дуже зручний плацдарм "лівої опозиції". Опанувавши такий плацдарм, розвинути успішний наступ з метою значного посилення власних електоральних позицій за рахунок колишніх прихильників КПУ та СПУ – справа, як їм видається, вдячна.

Треба віддати належне Віктору Володимировичу. Як серйозний гравець, він свідомо йде на те, щоби серйозно розраховуватися з тимчасовими попутниками: чи то з комуністами (наприклад, посадою першого віце-спікера, чи то із соціалістами (підтримуючи та заохочуючи президентські амбіції Мороза).

На превеликий жаль, досягти переможного електорального успіху для лідера соціалістів неможливо за жодних обставин. Українські виборці мають свою окрему думку і вперто не хочуть голосувати ані за кандидата есдеків, ані за їх союзників. Дані Центру Разумкова такі:

"Якби вибори Президента України відбулися наступної неділі, список кандидатів виглядав би наступним чином і єдиним кандидатом від влади виступав Віктор Янукович, за кого би Ви проголосували?"

Ющенко – 23,0% опитаних
Янукович – 17,2 % опитаних
Симоненко – 11,9% опитаних
Мороз – 7,0% опитаних
Тимошенко – 4,7% опитаних

"Якщо до другого туру президентських виборів вийдуть Ющенко і Янукович, за кого Ви проголосуєте?"

За Ющенка:
34,3% опитаних у березні 2004; 37,9% опитаних у листопаді 2003
За Януковича:
24,4% опитаних у березні 2004; 25,0% опитаних у листопаді 2003
Проти обох:
18,6% опитаних у березні 2004; 17,8% опитаних у листопаді 2003
Не прийду на вибори:
9,7% опитаних у березні 2004; 8,9% опитаних у листопаді 2003
Не визначився:
13,0% опитаних у березні 2004; 10,4% опитаних у листопаді 2003

"Якщо до другого туру президентських виборів вийдуть Мороз та Ющенко, за кого Ви проголосуєте?"

За Ющенко – 35,5% опитаних
За Мороза – 17,9% опитаних
Проти обох – 22,8% опитаних
Не прийду – 10,6% опитаних
Не визначився – 13,2% опитаних

"Якщо до другого туру президентських виборів вийдуть Мороз та Янукович, за кого Ви проголосуєте?"

За Януковича – 27,6% опитаних
За Мороза – 22,1% опитаних
Проти обох – 23,3% опитаних
Не прийду – 10,8% опитаних
Не визначився – 16,2% опитаних

Отже, есдеки, які самі "тонуть" в електоральному морі, намагаються "виплисти" за допомогою рятівного, як їм здається, засобу – голосів лівих партій, насамперед комуністів і соціалістів.

Але виплисти не вийде – тягар відповідальності СДПУ(о) за стан справ в країні в очах виборців є таким, що може втопити як і саму цю партію, так і її попутників.





powered by lun.ua