У рік виборів Кучма занепокоївся щодо закону про опозицію
Середа, 17 березня 2004, 17:02
Президент України Леонід Кучма пропонує депутатам невідкладно опрацювати та ухвалити законопроект "Про політичну опозицію в Україні".
Про це йдеться у щорічному посланні Кучми до Верховної Ради України про внутрішнє та зовнішнє становище держави за 2003 рік, повідомляє УНІАН.
Кучма підкреслює, що важливу роль у підвищенні ролі партій у політичній системі має відіграти вдосконалення правових та організаційних засад діяльності парламентської опозиції.
Президент пише, що опозиційні фракції у парламенті 4-го скликання виявляють доволі високу законодавчу активність, намагаючись реалізувати власні передвиборчі програми та політичні інтереси. Водночас можливості реалізації опозицією своїх функцій обмежені через причини різного характеру.
Він переконаний, що нормативне та інституційне закріплення політики правового статусу опозиції має охоплювати такі питання, як участь у виборчому та інших видах установчого процесу, доступ до керівних посад у представницьких органах влади, рівний доступ до ЗМІ, можливість вільно пропагувати власні погляди серед населення, свобода проведення демонстрацій, мітингів, зборів тощо, а також доступ до інформації органів державної влади, в тому числі і таємної, а також безперешкодний доступ до визначених законодавством джерел фінансування.
З цієї метою президент пропонує парламенту невідкладно опрацювати законопроект про політичну опозицію в Україні та внести зміни до чинного регламенту Верховної Ради України.
Серед прав опозиційної парламентської меншості, на думку президента, доцільно було б передбачити представництво фракцій і груп опозиції у керівництві парламенту, зокрема у комітетах і комісіях, органах, що призначаються Верховною Радою України, у складі парламентських делегацій, пропорційно чисельності народних депутатів України, які входять до складу цих фракцій або груп.
Також Кучма вважає, що опозиційна парламентська меншість повинна мати право на закріплення за опозицією посад голів певних комітетів Верховної Ради України, зокрема з питань бюджету, свободи слова та інформації, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби з організованою злочинністю та корупцією.
Ще одно право, яким має володіти опозиційна меншість, на думку Кучми – це право на ініціювання проведення позачергового пленарного засідання Верховної Ради України і право на формування періодично (у встановлений регламентом день) порядку денного роботи Верховної Ради України; гарантування права на доповідь, співдоповідь під час розгляду парламентом найбільш суспільно значущих питань.
У Верховній Раді до недавнього часу знаходилось на розгляді 5 проектів закону про політичну опозицію:
- №2007 "Про політичну опозицію", внесений 16 липня 2002 депутатами Гуренком та Крючковим (фракція комуністів);
- №2214 "Про парламентську більшість та парламентську опозицію", внесений 19 вересня 2002 депутатом Зваричем ("Наша Україна");
- №2214-1 "Про парламентську більшість і парламентську опозицію у Верховній Раді України", внесений 3 лютого 2003 депутатами Гавришем ("Демініціативи"), Карповим ("Демініціативи") та Ващук (Аграрна партія);
- №2214-2 "Про парламентську опозицію", внесений 20 лютого 2003 депутатом Правденком ("Народовладдя");
- №2214-3 "Про парламентську опозицію", внесений 11 лютого 2004 народним депутатом Філенком ("Наша Україна").
19 лютого Верховною Радою було знято з розгляду два законопроекти про парламентську більшість та парламентську опозицію як такі, що "втратили актуальність та врегульовані чинним законодавством" (постанова №1537-IV).
До речі, цією ж постановою з парламентського розгляду було зняти і законопроекти про гарантії президенту України, який припинив здійснення своїх повноважень.
З тих законопроектів, що залишилася на розгляді Верховної Ради, на думку експертів Лабораторії законодавчих ініціатив, найдосконаліший механізм інституціоналізації опозиції закладено в проекті №2214-3, внесений Володимиром Філенком. Жоден із законопроектів не був розглянутий навіть у першому читанні.
Дивіться детальніше про зміст та історію "опозиційних" законопроектів, експертні висновки до них та коментарі політиків тут.
Про це йдеться у щорічному посланні Кучми до Верховної Ради України про внутрішнє та зовнішнє становище держави за 2003 рік, повідомляє УНІАН.
Кучма підкреслює, що важливу роль у підвищенні ролі партій у політичній системі має відіграти вдосконалення правових та організаційних засад діяльності парламентської опозиції.
Президент пише, що опозиційні фракції у парламенті 4-го скликання виявляють доволі високу законодавчу активність, намагаючись реалізувати власні передвиборчі програми та політичні інтереси. Водночас можливості реалізації опозицією своїх функцій обмежені через причини різного характеру.
Він переконаний, що нормативне та інституційне закріплення політики правового статусу опозиції має охоплювати такі питання, як участь у виборчому та інших видах установчого процесу, доступ до керівних посад у представницьких органах влади, рівний доступ до ЗМІ, можливість вільно пропагувати власні погляди серед населення, свобода проведення демонстрацій, мітингів, зборів тощо, а також доступ до інформації органів державної влади, в тому числі і таємної, а також безперешкодний доступ до визначених законодавством джерел фінансування.
З цієї метою президент пропонує парламенту невідкладно опрацювати законопроект про політичну опозицію в Україні та внести зміни до чинного регламенту Верховної Ради України.
Серед прав опозиційної парламентської меншості, на думку президента, доцільно було б передбачити представництво фракцій і груп опозиції у керівництві парламенту, зокрема у комітетах і комісіях, органах, що призначаються Верховною Радою України, у складі парламентських делегацій, пропорційно чисельності народних депутатів України, які входять до складу цих фракцій або груп.
Також Кучма вважає, що опозиційна парламентська меншість повинна мати право на закріплення за опозицією посад голів певних комітетів Верховної Ради України, зокрема з питань бюджету, свободи слова та інформації, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби з організованою злочинністю та корупцією.
Ще одно право, яким має володіти опозиційна меншість, на думку Кучми – це право на ініціювання проведення позачергового пленарного засідання Верховної Ради України і право на формування періодично (у встановлений регламентом день) порядку денного роботи Верховної Ради України; гарантування права на доповідь, співдоповідь під час розгляду парламентом найбільш суспільно значущих питань.
У Верховній Раді до недавнього часу знаходилось на розгляді 5 проектів закону про політичну опозицію:
- №2007 "Про політичну опозицію", внесений 16 липня 2002 депутатами Гуренком та Крючковим (фракція комуністів);
- №2214 "Про парламентську більшість та парламентську опозицію", внесений 19 вересня 2002 депутатом Зваричем ("Наша Україна");
- №2214-1 "Про парламентську більшість і парламентську опозицію у Верховній Раді України", внесений 3 лютого 2003 депутатами Гавришем ("Демініціативи"), Карповим ("Демініціативи") та Ващук (Аграрна партія);
- №2214-2 "Про парламентську опозицію", внесений 20 лютого 2003 депутатом Правденком ("Народовладдя");
- №2214-3 "Про парламентську опозицію", внесений 11 лютого 2004 народним депутатом Філенком ("Наша Україна").
19 лютого Верховною Радою було знято з розгляду два законопроекти про парламентську більшість та парламентську опозицію як такі, що "втратили актуальність та врегульовані чинним законодавством" (постанова №1537-IV).
До речі, цією ж постановою з парламентського розгляду було зняти і законопроекти про гарантії президенту України, який припинив здійснення своїх повноважень.
З тих законопроектів, що залишилася на розгляді Верховної Ради, на думку експертів Лабораторії законодавчих ініціатив, найдосконаліший механізм інституціоналізації опозиції закладено в проекті №2214-3, внесений Володимиром Філенком. Жоден із законопроектів не був розглянутий навіть у першому читанні.
Дивіться детальніше про зміст та історію "опозиційних" законопроектів, експертні висновки до них та коментарі політиків тут.
