"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи
Неділя, 21 березня 2004, 23:00
До вірогідного ухвалення в остаточній редакції конституційних змін залишилось якихось три дні. Але ані повного тексту проекту, який буде виноситись на голосування, ані порядку його ухвалення не знає не те що більшість суспільства, а навіть більшість депутатів парламенту.
Ніхто толком не розуміє й причин шаленої гонитви за остаточним результатом, що чомусь має бути отриманий саме в березні. Але ця гонитва реальна, бо виправдала відмову Литвина від візиту до Китаю – мабуть, давно спланованого. Все ж таки не ближній світ...
Пояснення Гавриша щодо ймовірного тиску міжнародних організацій не витримує критики: ще жодного разу міжнародні організації не завадили нашим політикам ухвалити якесь рішення, та й механізму прямого впливу вони, звісно, не мають.
Врешті-решт, вони вже практично все сказали, і якщо це не вплинуло, то що нового можуть встигнути сказати протягом найближчих місяців – уявити собі важко.
Хіба що пан Гавриш побоюється квітневої сесії ПАРЄ, на якій українське питання може знову з'явиться – в разі повторення протистояння 24 грудня.
Але якщо від Страсбургу очікується, як випливає із думки Гавриша, негативна і навіть дуже негативна реакція на конституційну реформу, то намагання завершити реформу до сесії ПАРЄ означають лише одне: нехай би вже ця негативна реакція була останньою і безповоротною, а нас, нарешті, "вичистили" звідти, розв'язавши руки для проведення виборів.
Схоже, й тяганина із запрошеннями для спостерігачів, зокрема, від ОБСЄ, з боку виконавчої влади розрахована на те саме. Після ухвалення змін до Конституції вони самі "відів'януть" від нас і залишать Україну, як Білорусію, сам на сам із Москвою вирішувати свої політичні проблеми.
Ще одне пояснення поспіху за авторством Гапочки також більше смішить, ніж насторожує: акції протесту. Мовляв, коли буде тепло, то народ просто "ломанеться" до ВР захищати нині чинну Конституцію.
З одного боку – навряд чи народ так вже й "ломанеться". Останні розмірковування на цю тему в ЗМІ, а також відсутність натяків на організацію відповідних процесів жодної "загрози" не засвідчують. З іншого боку – от вже хто чхав на народ, так це депутати ВР, які не бояться його ані в своїх одномандатних округах, ані на Хрещатику.
Тож мають бути якісь інші причини.
Україна без Кучми вже в квітні?
Одну з них нібито назвав свого часу Мороз: можлива самовідставка Кучми в квітні й оголошення дострокових виборів президента, які, за розрахунками Мороза, в такому разі припадуть на розпал пляжного сезону в серпні і дозволять владі максимально фальшувати вибори за відсутності реальних виборців.
Якщо, розглядаючи цю версію, відкинути недовіру (слід було б висловитися міцніше, але варто утриматися) до здатності Кучми вимовити такі слова, як "складення повноважень", – варто зазначити наступне.
Вибори влітку – це, власне, ще один проект "антиющенко" – "антиющенко-2".
Який заперечує чи перекреслює проект "антиющенко-1": просто масштабне зменшення повноважень президента через реформу. Тут, до речі, все схоже на правду: навіть в очікуванні "знецінення" посади президента "мочилово" Ющенка не вщухає ніде...
Але, по-друге – тоді все це має означати, що Кучма нарешті визначився із своїм наступником? І спочатку саме його він мав би провести на посаду прем'єр-міністра, а не давати змоги Януковичу отримати нехай і надто ілюзорний, але все ж таки імунітет, а головне – політичний вотум довіри від "коаліції".
Адже в разі швидкої відставки Януковича з посади президентом незручно буде тій самій більшості віддавати свої ж голоси зовсім іншій людині.
Втім – зручно більшості чи не зручно – не в тім річ. Справа в тому, що, знаючи про добровільну відставку Кучми, більшість просто не прийме його пропозицій щодо прем'єра.
Тоді – викинувши прем'єра чинного й не призначивши нового – Кучма не може йти у відставку: нема кому виконувати повноваження за чинною Конституцією. Та й кандидат в президенти з виконувача обов'язків такий, що навіть вибори влітку можуть йому не допомогти... Навіть якщо в цей час на посаді голови АП залишатиметься (як колись в Кремлі Волошин) сам Медведчук.
Тож, враховуючи ці обставини, маємо розуміти: за сценарієм, який розповів Мороз, жодного іншого наступника, крім Януковича, в Кучми немає, і саме заради нього він нібито готовий піти у дочасну відставку й провести дочасні вибори. Слава Януковичу!
І водночас – смерть реформі? А прискорення голосування з її приводу – це лише пришвидшення наближення її безславного фіналу? І цим займаються, забувши про відпочинок, лідери "конституційної коаліції"? Через це б'ються за пропорційний закон, дратують регіони пропорційкою для місцевих виборів тощо?
І для цього сам Янукович вичавив з "коаліції" другий термін "недоторканості" для посади прем'єра – в той час, як йому світить повний кошик повноважень президента?
Логіка тут сумнівна, але треба пригадати, що Мороз пропонував запобігти дочасним виборам, себто відставці Кучми, шляхом відтермінування завершення реформи.
Себто, за його логікою, за чинною Конституцією Кучма на самовідставку не піде.
Чому, власне? Тому, що не захоче передати наступнику свої повноваження? Але якщо реформа буде попереду – це не так страшно Кучмі, хоча не цікаво наступникові.
Але якщо "наступник" – Янукович, то йому цікаво після реформи залишитись на посаді глави уряду, а успіх літньої виборчої кампанії, як і дочасна відставка Кучми, йому ні до чого.
Бо, якщо він сам одночасно буде й кандидатом в президенти, і прем'єром, то, вигравши вибори (припускаємо, що літня модель спрацьовує), матиме сам вибирати, яку посаду обійняти: повноважного прем’єра чи неповноважного президента. Якщо залишиться прем'єром – то це буде означати нові президентські вибори, і знову дочасні...
Так оце саме через таку схему Кучма утримається, за версією Мороза, від самовідставки в квітні – якщо реформу спочатку відкласти, але потім все одно провести?
Щось тут не сходиться...
Кучма-прем'єр – за Медведчука-спікера
А самовідставка Кучми, дійсно, може мати лише один варіант доцільності й ефективності, і лише для самого "гаранта": це коли він, склавши повноваження президента, отримує, нарешті, право, обіймати інші посади.
І не чекаючи, коли новий президент складе присягу, як записано в Конституції, матиме змогу претендувати на посаду прем'єр-міністра.
І, звісно, в цьому випадку реформа вже має бути проведена, розширені повноваження передані прем'єрові. Але не всі: на час до виборів повноваження самого президента, що добровільно пішов у відставку, має обіймати...голова ВР. Саме так записано в проекті змін до Конституції.
Залишаться ще кілька суто технологічних моментів. Має бути тоді вже вільна і посада прем'єра: це, якщо "наступником" стане Янукович, відбудеться лише після виборів влітку, але ще треба буде дочекатися інаугурації. Задовго. Після цього Кучму можуть скинути з рахівниці.
Відтак, посаду прем'єра слід було б вивільнити одразу після реформи й самовідставки Кучми. І призначити екс-президента главою уряду ще до виборів, навіть дочасних. Це, звісно ж, також не покращить шансів кандидата від влади, а відтак – знецінить президентський жест щодо самовідставки й організації дострокової кампанії.
Знову виникає привид Ющенка, навіть влітку.
Компенсувати ж всю цю халепу могла би в цій ситуації лише одна людина: спікер, що й виконував би повноваження президента до обрання нового, і водночас мав би всі важелі адміністративного впливу, впливу на силовиків тощо...
Так, на місці спікера – в.о. президента – в такому разі має сидіти Медведчук, про якого, викладаючи версію самовідставки Кучми, Мороз наче зовсім забув...
Але Медведчук просто не встигне потрапити до ВР в квітні за будь-яких обставин: сам Ківалов досі не призначив довибори в своєму окрузі і планує їх лише на кінець травня – червень.
Чи здатен спікер Литвин, виконуючи обов'язки президента, залишити на посаді глави своєї АП Медведчука, який перейматиметься перемогою Януковича на дочасних виборах, а тимчасом зорганізувати у ВР обрання Кучми прем'єром?
Мабуть, здатен.
Але тоді навіщо все ж таки поспішати з реформою, аби забезпечити "татові" посаду повноважного прем'єра – лівим фракціям?...Чи це вони так спокушають "тата", аби він зробив хибний крок?
Але як в цьому випадку з термінами введення в дію оновленої Конституції? Бути чи не бути запланованому чотиримісячному відтермінуванню? Коли повноваження гілок влади змінюються лише в серпні...
Але якщо нова Конституція набуде чинності лише в серпні – то стане непотрібною і неможливою самовідставка Кучми і, відповідно, варіант Кучми-прем'єра. В той час, якщо не будуть призначені дострокові вибори, відбуватимуться вже вибори чергові, нарешті призначені парламентом.
Єдине, що теоретично можливе з викладеного – що Медведчук на той час потрапить у ВР, покинувши "тата" на його посаді напризволяще... Теж виглядає надто примарно.
Взагалі, вся ця історія з вірогідною відставкою Кучми дещо нагадує історію з усуненням в Росії прем’єра Касьянова за три тижні до переобрання Путіна. Тоді також розповідали міф про причину цієї відставки: мовляв, якби вибори Путіна зірвалися, то він втратив би повноваження й вони перейшли до глави уряду...
Насправді Путіну треба було усунути Касьянова лише з однієї причини: підкреслити, що він "новий президент". Хоча не всі переконані, що це потрібно було саме Путіну, а не комусь з його нового оточення.
Але в будь-якому випадку маячня з загрозою переходу повноважень президента до прем'єра в разі зриву виборів побудована лише на повному ігноруванні однієї статті російської Конституції: як і в Україні, та й всюди в світі, президент складає свої повноваження лише перед новим президентом після його інаугурації.
Тож насправді якщо одні вибори зірвалися – можна провадити нові й знову їх зривати, а в цей час президент продовжує виконувати свої повноваження...
До речі, насправді саме цей механізм може виявитись в остаточному варіанті задіяний в Україні.
Але міф про російську "халепу" справив своє враження на багатьох, в тому числі й в Україні, де його розповсюджували ЗМІ Медведчука.
От щось подібне бачимо й в історії з "самовідставкою Кучми": когось бажають спровокувати на якісь дії й підкидають мотивацію. Насправді ж достатньо подивитися в норми Конституції чинної та тієї, яку нібито скоро ухвалять... Втім, останнє зробити дуже важко. Бо якщо й ухвалять, то до останньої хвилини невідомо, що саме.
300 "золотих акцій"
Суперечки з приводу виборчих законів тривають. І навіть новий закон про вибори президента, схвалений 411 голосами, Кучма не підписав і не оприлюднив.
Хоча міг би це зробити – аби підбадьорити учасників торгів з приводу оперативності введення в дію пропорційного закону для депутатів.
До речі, як ми й передбачали, заветував Кучма й зміни до закону про політичні партії щодо членства в партіях співробітників ДПАУ та реєстрації місцевих парторганізацій. І хоча цей документ передумовою для реформи не був, але симптом очевидний.
Втім, важливішим є інше: за кілька днів до остаточного ухвалення конституційних змін парламентська конституційна комісія, а з нею – і вся Верховна Рада, так і не визначились із процедурою: голосувати всі зміни одним пакетом чи постатейно.
І від цього залежить не лише текст майбутньої Конституції, в яку частина новацій може потрапити, а частина – ні.
Від остаточного варіанту "пакету" залежить конфігурація нової майбутньої "коаліції", яка – попри всі спростування – таки включатиме лівих. А якщо не включатиме – то реформа може не відбутися.
Принаймні, саме так слід розглядати здивування деяких найбільш відвертих комуністів з приводу "імунітету", який вибив собі Янукович, покладаючись лише на відому йому норму проекту №4105, що прем'єр складатиме повноваження не перед новим президентом, а перед новим парламентом.
Комуністи дивуються, що в цьому разі Янукович дивиться в 2006 рік, хоча формування нової коаліції у ВР, на їхню думку, почнеться вже одразу після набуття чинності новими положеннями Конституції, і ще в цьому складі парламенту.
Щось подібне розповідає й соціаліст Рудьковський в своєму останньому інтерв'ю в "Київському телеграфі" – очевидно, маючи на меті заспокоїти виборців лівої опозиції, що, мовляв, не для кланів Януковича-Медведчука-Пінчука робиться реформа.
Хоча, звісно, це заспокоєння лівих одразу має збентежити олігархічні структури більшості.
А все це разом має привести до перегляду тих змін до Конституції, що виноситиме конституційна комісія на голосування парламенту.
Хтось, посилаючись на збереження прямих виборів президента, захоче скасувати норму про складання повноважень уряду перед ВР.
Хтось запропонує знову скоротити право президента надто часто розганяти парламент. Вже погодились скасувати імперативний мандат, і тоді вже сам Бог звелів відкинути норму перехідних положень про пропорційку...
А ще треба узгодити, коли починають діяти норми про зміну повноважень чинного президента й чинного прем'єра з його коаліцією. Адже досі те, що записано, означає, що одного й того самого міністра можуть призначати/звільняти й той, і інші. Така сама дурниця з підпорядкуванням силовиків: деякий час вони розриватимуться між залежністю від "красивого" Кучми та "розумної" ВР.
Тож якщо все це й багато іншого узгоджуватимуть для "пакетного" голосування в конституційній комісії – виникне протистояння між двома "коаліціями": теперішньою та потенційною.
А якщо таки вирішать голосувати постатейно, себто вилучати непотрібні статті безпосередньо в залі – виникне ще більш цікава ситуація, коли навіть один голос якогось мажоритарника здатен буде поламати всю гру.
Наслідком чого стане абсолютно непередбачуваний текст "оновленої" Конституції.
Вони нам всім покажуть
Відомо, що абсолютна влада розбещує абсолютно. Але що робить з політиками реальне або уявне володіння "золотою акцією" – взагалі уявити складно.
Особливо важко дивитися, як в очах такого тимчасового володаря з’являється блиск очікуваного абсолютизму й спрага насолоди від очікуваного розбещення.
За останній час в парламенті таких носіїв "золотих акцій" можна було бачити чимало. Жоден з них не приховував, що розраховує не домовитися з опонентом, а обдурити його й заволодіти абсолютною владою.
Як правило, коли невдовзі їхні сподівання руйнувалися, а "акція" знецінювалася чи брутально відбиралася іншими – вираз обличчя перетворювався на озлоблену гримасу майбутнього месника. А очі натякали: ну, прийде час, я вам всім покажу.
Вони нам покажуть на цьому тижні або, в крайньому разі, на наступному, але все одно – в березні. Бо березень триває ще й до середи 31-го...
А потім нам "все покаже" той, хто сто разів відмовлявся балотуватися. Підпише чи не підпише він новий закон про вибори президента – окрема тема. Чесно кажучи, цей найдемократичніший закон нагадує підготовку до війни, що вже минула.
Але як в новому, так і в старому законі є норма про те, як зірвати обрання небажаного кандидата.
Для цього треба не знизити, а саме підвищити явку громадян на вибори і, усунувши всіх інших кандидатів, просто не дати фавориту набрати 50%+1 голос.
Це можна робити як в другому, так і першому турі. Вибори оголошуються такими, що не відбулися, й призначаються повторні. Тим часом президент залишається на своїй посаді. І так можна робити кілька разів. А вже потім змінювати технологію...
Нині, якщо послухати політологів та почитати соціологію з тлумаченнями прагнення громадян до стабільності та падіння довіри до опозиції тощо – все скидається на підготовку до сценарію "антиющенко – 3". Він же – Кучма-3. Особливо в пригоді стане, як кажуть політтехнологи", "нішування" Ющенка в якості "наступника" Кучми і таке інше. Але це вже інша історія...
Читайте також інші матеріали Ірини Погорєлової в "Українській правді":
Всю владу – конституційному суду?!
Пригоди пропорційки
Кучма зарано ховає КДБ
Остання фаза реформи. Самознищення
"Конституційна угода" – 2
Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"
Ніхто толком не розуміє й причин шаленої гонитви за остаточним результатом, що чомусь має бути отриманий саме в березні. Але ця гонитва реальна, бо виправдала відмову Литвина від візиту до Китаю – мабуть, давно спланованого. Все ж таки не ближній світ...
Пояснення Гавриша щодо ймовірного тиску міжнародних організацій не витримує критики: ще жодного разу міжнародні організації не завадили нашим політикам ухвалити якесь рішення, та й механізму прямого впливу вони, звісно, не мають.
Врешті-решт, вони вже практично все сказали, і якщо це не вплинуло, то що нового можуть встигнути сказати протягом найближчих місяців – уявити собі важко.
Хіба що пан Гавриш побоюється квітневої сесії ПАРЄ, на якій українське питання може знову з'явиться – в разі повторення протистояння 24 грудня.
Але якщо від Страсбургу очікується, як випливає із думки Гавриша, негативна і навіть дуже негативна реакція на конституційну реформу, то намагання завершити реформу до сесії ПАРЄ означають лише одне: нехай би вже ця негативна реакція була останньою і безповоротною, а нас, нарешті, "вичистили" звідти, розв'язавши руки для проведення виборів.
Схоже, й тяганина із запрошеннями для спостерігачів, зокрема, від ОБСЄ, з боку виконавчої влади розрахована на те саме. Після ухвалення змін до Конституції вони самі "відів'януть" від нас і залишать Україну, як Білорусію, сам на сам із Москвою вирішувати свої політичні проблеми.
Ще одне пояснення поспіху за авторством Гапочки також більше смішить, ніж насторожує: акції протесту. Мовляв, коли буде тепло, то народ просто "ломанеться" до ВР захищати нині чинну Конституцію.
З одного боку – навряд чи народ так вже й "ломанеться". Останні розмірковування на цю тему в ЗМІ, а також відсутність натяків на організацію відповідних процесів жодної "загрози" не засвідчують. З іншого боку – от вже хто чхав на народ, так це депутати ВР, які не бояться його ані в своїх одномандатних округах, ані на Хрещатику.
Тож мають бути якісь інші причини.
Україна без Кучми вже в квітні?
Одну з них нібито назвав свого часу Мороз: можлива самовідставка Кучми в квітні й оголошення дострокових виборів президента, які, за розрахунками Мороза, в такому разі припадуть на розпал пляжного сезону в серпні і дозволять владі максимально фальшувати вибори за відсутності реальних виборців.
Якщо, розглядаючи цю версію, відкинути недовіру (слід було б висловитися міцніше, але варто утриматися) до здатності Кучми вимовити такі слова, як "складення повноважень", – варто зазначити наступне.
Вибори влітку – це, власне, ще один проект "антиющенко" – "антиющенко-2".
Який заперечує чи перекреслює проект "антиющенко-1": просто масштабне зменшення повноважень президента через реформу. Тут, до речі, все схоже на правду: навіть в очікуванні "знецінення" посади президента "мочилово" Ющенка не вщухає ніде...
Але, по-друге – тоді все це має означати, що Кучма нарешті визначився із своїм наступником? І спочатку саме його він мав би провести на посаду прем'єр-міністра, а не давати змоги Януковичу отримати нехай і надто ілюзорний, але все ж таки імунітет, а головне – політичний вотум довіри від "коаліції".
Адже в разі швидкої відставки Януковича з посади президентом незручно буде тій самій більшості віддавати свої ж голоси зовсім іншій людині.
Втім – зручно більшості чи не зручно – не в тім річ. Справа в тому, що, знаючи про добровільну відставку Кучми, більшість просто не прийме його пропозицій щодо прем'єра.
Тоді – викинувши прем'єра чинного й не призначивши нового – Кучма не може йти у відставку: нема кому виконувати повноваження за чинною Конституцією. Та й кандидат в президенти з виконувача обов'язків такий, що навіть вибори влітку можуть йому не допомогти... Навіть якщо в цей час на посаді голови АП залишатиметься (як колись в Кремлі Волошин) сам Медведчук.
Тож, враховуючи ці обставини, маємо розуміти: за сценарієм, який розповів Мороз, жодного іншого наступника, крім Януковича, в Кучми немає, і саме заради нього він нібито готовий піти у дочасну відставку й провести дочасні вибори. Слава Януковичу!
І водночас – смерть реформі? А прискорення голосування з її приводу – це лише пришвидшення наближення її безславного фіналу? І цим займаються, забувши про відпочинок, лідери "конституційної коаліції"? Через це б'ються за пропорційний закон, дратують регіони пропорційкою для місцевих виборів тощо?
І для цього сам Янукович вичавив з "коаліції" другий термін "недоторканості" для посади прем'єра – в той час, як йому світить повний кошик повноважень президента?
Логіка тут сумнівна, але треба пригадати, що Мороз пропонував запобігти дочасним виборам, себто відставці Кучми, шляхом відтермінування завершення реформи.
Себто, за його логікою, за чинною Конституцією Кучма на самовідставку не піде.
Чому, власне? Тому, що не захоче передати наступнику свої повноваження? Але якщо реформа буде попереду – це не так страшно Кучмі, хоча не цікаво наступникові.
Але якщо "наступник" – Янукович, то йому цікаво після реформи залишитись на посаді глави уряду, а успіх літньої виборчої кампанії, як і дочасна відставка Кучми, йому ні до чого.
Бо, якщо він сам одночасно буде й кандидатом в президенти, і прем'єром, то, вигравши вибори (припускаємо, що літня модель спрацьовує), матиме сам вибирати, яку посаду обійняти: повноважного прем’єра чи неповноважного президента. Якщо залишиться прем'єром – то це буде означати нові президентські вибори, і знову дочасні...
Так оце саме через таку схему Кучма утримається, за версією Мороза, від самовідставки в квітні – якщо реформу спочатку відкласти, але потім все одно провести?
Щось тут не сходиться...
Кучма-прем'єр – за Медведчука-спікера
А самовідставка Кучми, дійсно, може мати лише один варіант доцільності й ефективності, і лише для самого "гаранта": це коли він, склавши повноваження президента, отримує, нарешті, право, обіймати інші посади.
І не чекаючи, коли новий президент складе присягу, як записано в Конституції, матиме змогу претендувати на посаду прем'єр-міністра.
І, звісно, в цьому випадку реформа вже має бути проведена, розширені повноваження передані прем'єрові. Але не всі: на час до виборів повноваження самого президента, що добровільно пішов у відставку, має обіймати...голова ВР. Саме так записано в проекті змін до Конституції.
Залишаться ще кілька суто технологічних моментів. Має бути тоді вже вільна і посада прем'єра: це, якщо "наступником" стане Янукович, відбудеться лише після виборів влітку, але ще треба буде дочекатися інаугурації. Задовго. Після цього Кучму можуть скинути з рахівниці.
Відтак, посаду прем'єра слід було б вивільнити одразу після реформи й самовідставки Кучми. І призначити екс-президента главою уряду ще до виборів, навіть дочасних. Це, звісно ж, також не покращить шансів кандидата від влади, а відтак – знецінить президентський жест щодо самовідставки й організації дострокової кампанії.
Знову виникає привид Ющенка, навіть влітку.
Компенсувати ж всю цю халепу могла би в цій ситуації лише одна людина: спікер, що й виконував би повноваження президента до обрання нового, і водночас мав би всі важелі адміністративного впливу, впливу на силовиків тощо...
Так, на місці спікера – в.о. президента – в такому разі має сидіти Медведчук, про якого, викладаючи версію самовідставки Кучми, Мороз наче зовсім забув...
Але Медведчук просто не встигне потрапити до ВР в квітні за будь-яких обставин: сам Ківалов досі не призначив довибори в своєму окрузі і планує їх лише на кінець травня – червень.
Чи здатен спікер Литвин, виконуючи обов'язки президента, залишити на посаді глави своєї АП Медведчука, який перейматиметься перемогою Януковича на дочасних виборах, а тимчасом зорганізувати у ВР обрання Кучми прем'єром?
Мабуть, здатен.
Але тоді навіщо все ж таки поспішати з реформою, аби забезпечити "татові" посаду повноважного прем'єра – лівим фракціям?...Чи це вони так спокушають "тата", аби він зробив хибний крок?
Але як в цьому випадку з термінами введення в дію оновленої Конституції? Бути чи не бути запланованому чотиримісячному відтермінуванню? Коли повноваження гілок влади змінюються лише в серпні...
Але якщо нова Конституція набуде чинності лише в серпні – то стане непотрібною і неможливою самовідставка Кучми і, відповідно, варіант Кучми-прем'єра. В той час, якщо не будуть призначені дострокові вибори, відбуватимуться вже вибори чергові, нарешті призначені парламентом.
Єдине, що теоретично можливе з викладеного – що Медведчук на той час потрапить у ВР, покинувши "тата" на його посаді напризволяще... Теж виглядає надто примарно.
Взагалі, вся ця історія з вірогідною відставкою Кучми дещо нагадує історію з усуненням в Росії прем’єра Касьянова за три тижні до переобрання Путіна. Тоді також розповідали міф про причину цієї відставки: мовляв, якби вибори Путіна зірвалися, то він втратив би повноваження й вони перейшли до глави уряду...
Насправді Путіну треба було усунути Касьянова лише з однієї причини: підкреслити, що він "новий президент". Хоча не всі переконані, що це потрібно було саме Путіну, а не комусь з його нового оточення.
Але в будь-якому випадку маячня з загрозою переходу повноважень президента до прем'єра в разі зриву виборів побудована лише на повному ігноруванні однієї статті російської Конституції: як і в Україні, та й всюди в світі, президент складає свої повноваження лише перед новим президентом після його інаугурації.
Тож насправді якщо одні вибори зірвалися – можна провадити нові й знову їх зривати, а в цей час президент продовжує виконувати свої повноваження...
До речі, насправді саме цей механізм може виявитись в остаточному варіанті задіяний в Україні.
Але міф про російську "халепу" справив своє враження на багатьох, в тому числі й в Україні, де його розповсюджували ЗМІ Медведчука.
От щось подібне бачимо й в історії з "самовідставкою Кучми": когось бажають спровокувати на якісь дії й підкидають мотивацію. Насправді ж достатньо подивитися в норми Конституції чинної та тієї, яку нібито скоро ухвалять... Втім, останнє зробити дуже важко. Бо якщо й ухвалять, то до останньої хвилини невідомо, що саме.
300 "золотих акцій"
Суперечки з приводу виборчих законів тривають. І навіть новий закон про вибори президента, схвалений 411 голосами, Кучма не підписав і не оприлюднив.
Хоча міг би це зробити – аби підбадьорити учасників торгів з приводу оперативності введення в дію пропорційного закону для депутатів.
До речі, як ми й передбачали, заветував Кучма й зміни до закону про політичні партії щодо членства в партіях співробітників ДПАУ та реєстрації місцевих парторганізацій. І хоча цей документ передумовою для реформи не був, але симптом очевидний.
Втім, важливішим є інше: за кілька днів до остаточного ухвалення конституційних змін парламентська конституційна комісія, а з нею – і вся Верховна Рада, так і не визначились із процедурою: голосувати всі зміни одним пакетом чи постатейно.
І від цього залежить не лише текст майбутньої Конституції, в яку частина новацій може потрапити, а частина – ні.
Від остаточного варіанту "пакету" залежить конфігурація нової майбутньої "коаліції", яка – попри всі спростування – таки включатиме лівих. А якщо не включатиме – то реформа може не відбутися.
Принаймні, саме так слід розглядати здивування деяких найбільш відвертих комуністів з приводу "імунітету", який вибив собі Янукович, покладаючись лише на відому йому норму проекту №4105, що прем'єр складатиме повноваження не перед новим президентом, а перед новим парламентом.
Комуністи дивуються, що в цьому разі Янукович дивиться в 2006 рік, хоча формування нової коаліції у ВР, на їхню думку, почнеться вже одразу після набуття чинності новими положеннями Конституції, і ще в цьому складі парламенту.
Щось подібне розповідає й соціаліст Рудьковський в своєму останньому інтерв'ю в "Київському телеграфі" – очевидно, маючи на меті заспокоїти виборців лівої опозиції, що, мовляв, не для кланів Януковича-Медведчука-Пінчука робиться реформа.
Хоча, звісно, це заспокоєння лівих одразу має збентежити олігархічні структури більшості.
А все це разом має привести до перегляду тих змін до Конституції, що виноситиме конституційна комісія на голосування парламенту.
Хтось, посилаючись на збереження прямих виборів президента, захоче скасувати норму про складання повноважень уряду перед ВР.
Хтось запропонує знову скоротити право президента надто часто розганяти парламент. Вже погодились скасувати імперативний мандат, і тоді вже сам Бог звелів відкинути норму перехідних положень про пропорційку...
А ще треба узгодити, коли починають діяти норми про зміну повноважень чинного президента й чинного прем'єра з його коаліцією. Адже досі те, що записано, означає, що одного й того самого міністра можуть призначати/звільняти й той, і інші. Така сама дурниця з підпорядкуванням силовиків: деякий час вони розриватимуться між залежністю від "красивого" Кучми та "розумної" ВР.
Тож якщо все це й багато іншого узгоджуватимуть для "пакетного" голосування в конституційній комісії – виникне протистояння між двома "коаліціями": теперішньою та потенційною.
А якщо таки вирішать голосувати постатейно, себто вилучати непотрібні статті безпосередньо в залі – виникне ще більш цікава ситуація, коли навіть один голос якогось мажоритарника здатен буде поламати всю гру.
Наслідком чого стане абсолютно непередбачуваний текст "оновленої" Конституції.
Вони нам всім покажуть
Відомо, що абсолютна влада розбещує абсолютно. Але що робить з політиками реальне або уявне володіння "золотою акцією" – взагалі уявити складно.
Особливо важко дивитися, як в очах такого тимчасового володаря з’являється блиск очікуваного абсолютизму й спрага насолоди від очікуваного розбещення.
За останній час в парламенті таких носіїв "золотих акцій" можна було бачити чимало. Жоден з них не приховував, що розраховує не домовитися з опонентом, а обдурити його й заволодіти абсолютною владою.
Як правило, коли невдовзі їхні сподівання руйнувалися, а "акція" знецінювалася чи брутально відбиралася іншими – вираз обличчя перетворювався на озлоблену гримасу майбутнього месника. А очі натякали: ну, прийде час, я вам всім покажу.
Вони нам покажуть на цьому тижні або, в крайньому разі, на наступному, але все одно – в березні. Бо березень триває ще й до середи 31-го...
А потім нам "все покаже" той, хто сто разів відмовлявся балотуватися. Підпише чи не підпише він новий закон про вибори президента – окрема тема. Чесно кажучи, цей найдемократичніший закон нагадує підготовку до війни, що вже минула.
Але як в новому, так і в старому законі є норма про те, як зірвати обрання небажаного кандидата.
Для цього треба не знизити, а саме підвищити явку громадян на вибори і, усунувши всіх інших кандидатів, просто не дати фавориту набрати 50%+1 голос.
Це можна робити як в другому, так і першому турі. Вибори оголошуються такими, що не відбулися, й призначаються повторні. Тим часом президент залишається на своїй посаді. І так можна робити кілька разів. А вже потім змінювати технологію...
Нині, якщо послухати політологів та почитати соціологію з тлумаченнями прагнення громадян до стабільності та падіння довіри до опозиції тощо – все скидається на підготовку до сценарію "антиющенко – 3". Він же – Кучма-3. Особливо в пригоді стане, як кажуть політтехнологи", "нішування" Ющенка в якості "наступника" Кучми і таке інше. Але це вже інша історія...
Читайте також інші матеріали Ірини Погорєлової в "Українській правді":
Всю владу – конституційному суду?!
Пригоди пропорційки
Кучма зарано ховає КДБ
Остання фаза реформи. Самознищення
"Конституційна угода" – 2
Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"
