Протизаплідні ЄЕП-рецепти від німецького доктора

Склалося враження, що після бурхливих обговорень підписання Україною угоди про ЄЕП та відставки, зокрема й через публічний ЄЕП-скепсис, профільного українського міністра, буря вщухла: жодної згадки про цей документ останнім часом не спостерігалося ані в спічах політиків, ані у пресі.

Проте, під галас політичної реформи Кабмін нещодавно без зайвого PR зареєстрував у Верховній Раді проект закону про ратифікацію угоди про створення ЄЕП.

Немає сумніву, що більшовики віддадуть усі свої голоси за ратифікацію цієї угоди. А ось оцінки деяких відомих фігур з лав парламентської опозиції в тому романтичному дусі, що ЄЕПська угода не cтане чимось більшим за декларацію, викликають щонайменше подив.

Принаймні, з висновками західноєвропейських експертів, зокрема доктора економіки Фердінанда Павла, наукового співробітника Німецького інституту економічних досліджень в Берліні, члена Німецької консультативної групи при уряді України, вони не збігаються:

– Пане Павел, в українському парламенті зареєстровано урядовий законопроект про створення Єдиного економічного простору. Які наслідки, з вашої точки зору, може мати ратифікація цього документу?

– Я не вважаю, що він дасть Україні істотні економічні переваги. В документі йдеться про створення в короткотерміновій перспективі зони вільної торгівлі між 4-ма країнами.

Втім, сенс цього кроку, як на мене, не зовсім ясний, оскільки така зона вже є. Наразі не існує істотних торгівельних бар‘єрів, які б цю зону суттєво обмежували. Є кілька локальних проблем по деяких товарних позиціях, наприклад, по сталевих трубах.

Але цей перелік товарів у жодному разі не становить істотної частки українського експорту до Росії. Корекція по цих позиціях може дати покращення експортних можливостей декількох локальних виробників, але аж ніяк не в загальноекономічному масштабі.

Існують також проблеми оподаткування російських енергоносіїв в Україні внаслідок застосування Росією засад оподаткування, що не відповідають міжнародній практиці. Але й це дає незначний ефект в загальноекономічному масштабі, й цю проблему можна було б розв‘язати, скажімо, в рамках специфічного, орієнтованого, власне, саме на цю проблему договору, не вдаючись до занадто складних механізмів.

Тобто розв‘язання вищезгаданих проблем можливе й без укладання такого масштабного документу, як договір про створення єдиного економічного простору.

– В Україні ЄЕП пов'язують з можливістю експорту російської нафти та газу за внутрішніми російськими цінами. Чи вважаєте ви можливим запровадження Росією внутрішніх тарифів для експорту енергоносіїв в Україну?

– Я вважаю, що це абсолютно виключено. По-перше, в Росії цілком свідомі того, що низькі внутрішні ціні є істотним тягарем для власної енергетики. У принципі, на політичному рівні в Росії вже оголошено, що потрібно відходити від цього курсу й поступово підвищувати ціни на енергоносії для внутрішнього споживача.

Скажімо, останні події у Білорусі яскраво ілюструють неготовність росіян поширювати внутрішні субвенції на споживачів у сусідніх країнах. Що стосується природного газу, то "Газпром" стоїть наразі перед необхідністю великих інвестицій для забезпечення своїх експортних позицій на європейському ринку.

Ці інвестиції оцінюються в 60-70 млрд. доларів протягом наступних 10-15 років. Такі гроші Російська Федерація не в змозі вкласти самостійно, а щоб зацікавити міжнародного інвестора, потрібно істотно покращити економічні показники фірми. Для "Газпрому" це означає необхідність відходу від субвенційної схеми збуту на внутрішньому ринку.

– Українські прибічники угоди наголошують, що Україна має на російському ринку істотну перевагу, а саме – набагато нижчі за російські витрати на робочу силу. Чи є це справді істотною перевагою?

– Це істотна перевага для торгівельних потоків, і це цілком очевидно. Але я наголошую ще раз: зона вільної торгівлі між Росією та Україною вже існує. Майже вся номенклатура товарів перетинає кордон без жодних торгівельних бар‘єрів. Не існує митних обмежень ані для експорту більшості українських товарів у Росію, ані для експорту більшості російських товарів в Україну.

– І все ж таки, деякі види українських товарів виведено за рамки угоди про Зону вільної торгівлі, як ті ж сталеві труби.

– Так, але труби становлять відносно незначну частку експорту – фахівці нашого інституту оцінюють її у приблизно у 5% загального українського експорту в Росію. Реалізація проекту єдиного економічного простору, зрозуміло, дасть позитивний ефект для експорту труб, але він аж ніяк не компенсуватиме тих ускладнень для всього українського експорту в Росію, які можуть виникнути в разі реалізації проекту ЄЕП.

– Як відіб‘ється ЄЕП на перспективі вступу України до СОТ?

– Це дійсно серйозна проблема. Якщо виходити з заяв української сторони про те, що Україна готова лише на створення повноцінної зони вільної торгівлі, то в цьому випадку серйозних наслідків для вступу в СОТ не виникне. Але проблема полягає в тому, що в угоді про створення ЄЕП, яка має бути ратифікована ВР, йдеться про речі, які виходять далеко за рамки ЗВТ.

Скажімо, в угоді зазначено, що після створення ЗВТ поступово будуть здійснені наступні інтеграційні кроки, як от спільна митна політика чотирьох країн-учасниць по відношенню до третіх країн. Тобто, країни-учасниці муситимуть спільно визначати митні тарифи.

Наразі ці тарифи в Україні та в Росії дуже різняться, оскільки ці країні мають різну структуру зовнішньої торгівлі. Якщо ж будуть узгоджуватися спільні митні тарифи, – а документ, до речі, передбачає перевагу саме російських інтересів в цьому питанні, оскільки право голосу буде визначатися економічною вагою членів ЄЕП, – то це означатиме, що Україна муситиме підвищувати митні тарифи для цілої низки товарів, оскільки Росія має наразі удвічі вищі митні тарифи, ніж Україна.

Це, у свою чергу, буде чітким порушенням так званої угоди still stand, яку Україна як кандидат на вступ до СОТ уклала з цією організацією. Угода still stand передбачає, що кожна країна-кандидат зобов‘язана утриматися від будь-яких змін своєї митної політики й консультуватися з країнами – членами СОТ із питань покращення структури своєї зовнішньої торгівлі.

Якщо під час переговорного процесу про вступ до СОТ Україна укладе з Росією договір, який передбачатиме імовірність підвищення українських митних тарифів, то це невідворотно призведе до істотних ускладнень та, як мінімум, до уповільнення процесу вступу України до СОТ.

Але повернімось до наслідків реалізації повномасштабної ЗВТ у рамках ЄЕП. Зрозуміло, що по окремих товарах, як от труби, це дасть позитивний ефект. Але цей позитивний ефект буде в загальноекономічному масштабі незначним.

Розгляньмо динаміку торгівлі України з країнами - членами СОТ, особливо з країнами-кандидатами на членство у ЄС, членами ЄС та новими ринками на Середньому Сході або у Південно-Східній Азії.

Ми бачимо, що українське народне господарство за останні роки в значній мірі переорієнтувалося з Росії саме на ці країни. Щоби підтримати цю тенденцію раціональною митною політикою, необхідно якомога швидше вступати до СОТ.

– В Україні тим часом дебатується питання спільного з Росією вступу до СОТ. Це можливо?

– Це було б дуже важко здійснити. По-перше, як на мене, для цього бракує досить переконливої причини. Структура зовнішньої торгівлі України – а отже, і її зовнішньоторговельні інтереси – не збігаються з російськими.

Росія орієнтована на експорт сировини, в той час як Україна, яка не має власних масштабних сировинних ресурсів, є класичним прикладом країни, що спеціалізується на експорті готової продукції або ж напівфабрикатів – сталь, продукція машинобудування.

Тож на міжнародній торговій арені ці країни мають різні інтереси. Окрім того відомо, що Росія дуже добре знає, чого вона прагне, й не дуже схильна зважати на інтереси своїх партнерів, дбаючи першочергово про інтереси власні. В цьому сенсі я не вважаю, що Росія краще представлятиме українські інтереси, ніж це робила б сама Україна.

Окрім того, треба зважати на те, що останніми роками Україна дуже успішно й дуже компетентно вела переговори щодо вступу до СОТ, і я не бачу приводу для того, щоби зрікатися досягнутих успіхів заради підпорядкування росіянам.

– Україна сподівається утворити зону вільної торгівлі й з ЄС. Як на таку перспективу може вплинути створення ЄЕП?

– Одне виключає інше. Можна, звичайно, мати ЗВТ із Росією та ЗВТ з ЄС. Але наголошую ще раз: угода про ЄЕП значно ширша, ніж просто угода про створення ЗВТ. В документі йдеться про створення митного союзу й навіть про запровадження спільної валюти. Цього неможливо буде досягти, маючи на оці створення ЗВТ з ЄС, бо для ЄС це буде означати створення ЗВТ не тільки з Україною, але й з рештою країн – учасниць ЄЕП: із Росією, Казахстаном та Білоруссю. Я вважаю, що політично це наразі просто неможливо.

– Україна наполягає на тому, що в проекті ЄЕП їй йдеться перш за все про створення ЗВТ. Чи може вона дійсно обмежитися ЗВТ, реалізуючи проект ЄЕП?

– Це було б складною задачею. Звичайно, було б гарно, якби цього вдалося досягти. Але залишається відкритим питання: а чи потрібен договір про ЄЕП для створення ЗВТ?

Якщо буде ратифіковано угоду про ЄЕП, то цим буде ратифіковано і угоду про створення митного союзу. А це накладатиме на Україну набагато вагоміші зобов‘язання, ніж угода про ЗВТ. На мій погляд, варто було б редукувати проблеми до кількох конкретних питань, як от, скажімо, труби та енергоносії. Чому не вести переговори саме з цих питань?

– Угода про ЄЕП має рамковий характер, тобто її повне втілення має провадитись поступово, крок за кроком. Які юридичні наслідки на міжнародній арені матиме ратифікація угоди про створення ЄЕП для України?

– У мене склалося враження, що українська сторона не повною мірою усвідомлює всю серйозність проблем, які ЄЕП викличе у стосунках із країнами – членами СОТ. Зрозуміло, що угода має рамковий характер та не накладає на учасників жорстких часових меж щодо реалізації її окремих положень.

Але, тим не менше, документ залишається письмовим документом, а його підписання та ратифікація накладають на сторони певні зобов‘язання. Ця обставина буде використана країнами – членами СОТ, передовсім тими торгівельними партнерами Києва, які воліли б і надалі застосовувати проти України антидемпінгове законодавство для того, щоби утримати Україну поза межами СОТ. Сам факт ратифікації угоди про створення ЄЕП буде використаний цими країнами для уповільнення набуття Україною членства у СОТ.

– Україна підписала угоду про ЄЕП із застереженням, що ця угода накладає на неї тільки ті зобов‘язання, які узгоджуються з її Конституцією. Чи матиме це застереження якесь значення в очах міжнародних партнерів України?

– Це матиме значення передовсім для України. Певно, що важливо уникати конфлікту з власною Конституцією. Наскільки я поінформований, конфліктна ситуація виникає через те, що нечітко окреслені повноваження міждержавної комісії, яка буде визначати спільну торгівельну політику.

Дискусійним залишається питання, чи зможе ця комісія визначати митну політику України. Звичайно, для України непогано мати таке юридичне застереження, але в міжнародно-правовому сенсі це не відіграватиме істотної ролі.