Демократичне розширення Європи
Середа, 31 березня 2004, 11:39
Ініціатива "Ширша Європа", нещодавно започаткована Європейською Комісією з метою врегулювання стосунків із сусідніми країнами, чудово виглядає на папері.
Втім, цей план приречений на провал, якщо ми дозволимо йому розчинитися в європейській бюрократії. Члени Європейського Союзу повинні об’єднати зусилля для реалізації цієї обнадійливої ідеї. Якщо ініціатива, котру вже зараз називають новою політикою сусідства, стане реальністю, вона сприятиме розвиткові згідно зі стандартами Євросоюзу країн, що межують з ЄС на сході і півдні, формуванню в них збалансованої системи державного управління.
З цієї точки зору, найважливішим важелем впливу ЄС є перспектива членства тієї чи іншої країни. До цього часу вона творила дива. Але проблеми сьогодення унеможливлюють подальше використання цього фактору, за винятком потенційних членів: Болгарії, Румунії, Туреччини, а також, можливо, деяких країн у складі колишньої Югославії.
Жодна з країн на східному і південному кордонах Європи – від Марокко на півдні до України і Білорусі на сході – не готова вступити до ЄС. Але проект "Ширша Європи" може допомогти налагодити тісніші зв’язки з цими країнами, а в деяких випадках – і підготувати їх до можливого вступу до Союзу.
На Балканах, наприклад, такі шляхи були підготовлені гарантіями двосторонньої стабільності і договорами про співробітництво після узгодження умов Пакту Стабільності. Повоєнні зусилля ЄС були спрямовані на об’єднання країн регіону через їх наближення до Союзу.
Однак без економічних і політичних важелів впливу Пакт Стабільності залишався лише набором порожніх слів. Без них всі можливості щодо Балкан було втрачено. Регіон і досі залишається вразливим, як свідчать недавні спалахи насильства у Косові.
Ініціатива "Ширша Європа", яка визнає певну, невід’ємну несиметричність характеру стосунків між ЄС та його сусідами, повинна враховувати підводні камені Пакту Стабільності. Європейська Комісія має приділити більше уваги реалістичності та конкретним крокам плану дій, що розробляється для країн, котрі мають першочергове значення, ще до того, як буде визначено загальну концепцію цієї програми. Варто створити спільні робочі групи для моніторингу процесу виконання плану дій.
ЄС має застосовувати ефективну систему стимулів для сприяння демократичному розвитку сусідніх країн, не очікуючи взаємних поступок. Країну може бути позбавлено стимулів, якщо вона не виконує своїх зобов’язань.
На сході "Ширша Європа" – це задній двір Росії. ЄС не зможе найближчим часом заохотити до вступу будь-яку з цих країн, оскільки Росія докладає всіх зусиль, щоб заманити їх до відновленої імперії.
Щоб нейтралізувати притягальну силу Росії, ЄС має полегшити доступ до спільного Європейського ринку, запропонувати більш сприятливі візові режими, надати можливості для роботи і імміграції, а також доступ до капіталу і технічної допомоги.
Як відомо, в бюджеті ЄС не передбачено витрат на проекти щодо Ширшої Європи до 2007 року, але у разі потреби ці кошти знайти можна. Практичне запровадження таких ініціатив стане більш привабливою альтернативою теперішній політиці США, що поширюють демократію воєнним шляхом.
Я створив мережу фундацій з метою розбудови відкритого суспільства у країнах колишнього Радянського Союзу. Ці фундації у невеликому масштабі впроваджують те, що ініціатива "Ширша Європа" покликана зробити в широкому аспекті.
Вони сприяють демократичному розвитку шляхом підтримки громадянського суспільства та, мірою можливості, співпраці з урядами. Чим менше сприяє уряд, тим важливішою стає підтримка громадянського суспільства. ЄС має керуватися таким самим принципом.
Зважаючи на це, ЄС має посилити свою присутність в Україні, Молдові та Грузії. В Україні та Молдові наближаються вибори, зростає кількість порушень, що часто супроводжують виборчі процеси.
Перспектива отримати значні переваги може стати суттєвим стимулом для припинення цих порушень з боку органів влади. Грузія нещодавно закінчила процес мирної революції і може долучитися до впровадження цієї ініціативи. Водночас, досвід Грузії є унікальним, і це нервує режими сусідніх країн. Вони не бачать потреби у зміцненні верховенства права та демократичних інституцій. Для того, щоб переконати їх, потрібна політика батога і пряника.
Білорусь декому може здаватися безнадійною. Але обурлива поведінка президента Олександра Лукашенка може спровокувати несподівану зміну його режиму. Країни – члени ЄС протестували проти спроб пана Лукашенка звільнити ректора Європейського Гуманітарного Університету, і це разом з іншими подіями зробило позицію президента слабкішою.
Водночас, Росія не сприятиме позитивним змінам у регіоні. Після періоду хаосу оновлена Російська держава відкидає ті невеликі досягнення на шляху до відкритого суспільства, що їй вдалося здобути. Зазнавши поразки із наданням Росії ефективної допомоги, Захід має на неї досить обмежений вплив.
Єдиний шлях – зміцнювати економічні зв’язки, а також припинити ставитися до Росії як до країни молодої демократії. Останнє втілення Росії підкреслює, що ЄС слід бути активнішим щодо сусідніх країн, в яких політична орієнтація залишилася збалансованою.
Втім, цей план приречений на провал, якщо ми дозволимо йому розчинитися в європейській бюрократії. Члени Європейського Союзу повинні об’єднати зусилля для реалізації цієї обнадійливої ідеї. Якщо ініціатива, котру вже зараз називають новою політикою сусідства, стане реальністю, вона сприятиме розвиткові згідно зі стандартами Євросоюзу країн, що межують з ЄС на сході і півдні, формуванню в них збалансованої системи державного управління.
З цієї точки зору, найважливішим важелем впливу ЄС є перспектива членства тієї чи іншої країни. До цього часу вона творила дива. Але проблеми сьогодення унеможливлюють подальше використання цього фактору, за винятком потенційних членів: Болгарії, Румунії, Туреччини, а також, можливо, деяких країн у складі колишньої Югославії.
Жодна з країн на східному і південному кордонах Європи – від Марокко на півдні до України і Білорусі на сході – не готова вступити до ЄС. Але проект "Ширша Європи" може допомогти налагодити тісніші зв’язки з цими країнами, а в деяких випадках – і підготувати їх до можливого вступу до Союзу.
На Балканах, наприклад, такі шляхи були підготовлені гарантіями двосторонньої стабільності і договорами про співробітництво після узгодження умов Пакту Стабільності. Повоєнні зусилля ЄС були спрямовані на об’єднання країн регіону через їх наближення до Союзу.
Однак без економічних і політичних важелів впливу Пакт Стабільності залишався лише набором порожніх слів. Без них всі можливості щодо Балкан було втрачено. Регіон і досі залишається вразливим, як свідчать недавні спалахи насильства у Косові.
Ініціатива "Ширша Європа", яка визнає певну, невід’ємну несиметричність характеру стосунків між ЄС та його сусідами, повинна враховувати підводні камені Пакту Стабільності. Європейська Комісія має приділити більше уваги реалістичності та конкретним крокам плану дій, що розробляється для країн, котрі мають першочергове значення, ще до того, як буде визначено загальну концепцію цієї програми. Варто створити спільні робочі групи для моніторингу процесу виконання плану дій.
ЄС має застосовувати ефективну систему стимулів для сприяння демократичному розвитку сусідніх країн, не очікуючи взаємних поступок. Країну може бути позбавлено стимулів, якщо вона не виконує своїх зобов’язань.
На сході "Ширша Європа" – це задній двір Росії. ЄС не зможе найближчим часом заохотити до вступу будь-яку з цих країн, оскільки Росія докладає всіх зусиль, щоб заманити їх до відновленої імперії.
Щоб нейтралізувати притягальну силу Росії, ЄС має полегшити доступ до спільного Європейського ринку, запропонувати більш сприятливі візові режими, надати можливості для роботи і імміграції, а також доступ до капіталу і технічної допомоги.
Як відомо, в бюджеті ЄС не передбачено витрат на проекти щодо Ширшої Європи до 2007 року, але у разі потреби ці кошти знайти можна. Практичне запровадження таких ініціатив стане більш привабливою альтернативою теперішній політиці США, що поширюють демократію воєнним шляхом.
Я створив мережу фундацій з метою розбудови відкритого суспільства у країнах колишнього Радянського Союзу. Ці фундації у невеликому масштабі впроваджують те, що ініціатива "Ширша Європа" покликана зробити в широкому аспекті.
Вони сприяють демократичному розвитку шляхом підтримки громадянського суспільства та, мірою можливості, співпраці з урядами. Чим менше сприяє уряд, тим важливішою стає підтримка громадянського суспільства. ЄС має керуватися таким самим принципом.
Зважаючи на це, ЄС має посилити свою присутність в Україні, Молдові та Грузії. В Україні та Молдові наближаються вибори, зростає кількість порушень, що часто супроводжують виборчі процеси.
Перспектива отримати значні переваги може стати суттєвим стимулом для припинення цих порушень з боку органів влади. Грузія нещодавно закінчила процес мирної революції і може долучитися до впровадження цієї ініціативи. Водночас, досвід Грузії є унікальним, і це нервує режими сусідніх країн. Вони не бачать потреби у зміцненні верховенства права та демократичних інституцій. Для того, щоб переконати їх, потрібна політика батога і пряника.
Білорусь декому може здаватися безнадійною. Але обурлива поведінка президента Олександра Лукашенка може спровокувати несподівану зміну його режиму. Країни – члени ЄС протестували проти спроб пана Лукашенка звільнити ректора Європейського Гуманітарного Університету, і це разом з іншими подіями зробило позицію президента слабкішою.
Водночас, Росія не сприятиме позитивним змінам у регіоні. Після періоду хаосу оновлена Російська держава відкидає ті невеликі досягнення на шляху до відкритого суспільства, що їй вдалося здобути. Зазнавши поразки із наданням Росії ефективної допомоги, Захід має на неї досить обмежений вплив.
Єдиний шлях – зміцнювати економічні зв’язки, а також припинити ставитися до Росії як до країни молодої демократії. Останнє втілення Росії підкреслює, що ЄС слід бути активнішим щодо сусідніх країн, в яких політична орієнтація залишилася збалансованою.
