"Президентський вісник" як дзеркало генеральної лінії партії
Середа, 31 березня 2004, 17:44
Віднедавна керівники місцевих адміністрацій зможуть звіряти свої дії не лише зі службовими інструкціями та темниками, але й з відновленою газетою "Президентський вісник", яка, судячи з назви і засновника – Державного управління справами – висвітлюватиме позицію президента.
Проте головна функція цього видання, ймовірно, полягатиме у виконанні ролі театру багатьох акторів – але для одного глядача. Головне призначення такого роду преси – поліпшувати настрій президентові за ранковим чаєм.
Слід відзначити, така розкіш коштує немало. Під "Президентський вісник" у бюджеті на 2004 рік навіть закладено немалі кошти – 4 мільйони 902 тисячі гривень.
І це в той час, коли в країні недофінансовано оборону і соціальну сферу, а інвестиції в кількасот тисяч в пересічному провінційному районі вважаються суперпроектами, здатними стрімко покращити місцеві економічні показники.
Проте, у газети є чимала перевага – читаючи її, можна зрозуміти, чим "дихає" президент, або принаймні ті люди, які керують його інформаційною політикою. А також можна визначити, хто є хто.
В програмному інтерв‘ю на шпальті газети Степан Гавриш відзначив, що виступає за голосування бюлетенями з приводу ухвалення конституційних змін, і в такому разі влада може розраховувати на 306-315 голосів "за".
Також Степан Гавриш чомусь заявив, що саме його голос приніс перемогу Володимиру Литвину на виборах голови Верховної Ради, хоча за Литвина було подано не один голос Гавриша, а аж 226 голосів народних депутатів.
Зразу під інтерв‘ю Степана Гавриша з промовистою назвою "Леонід Кучма – надзвичайно сильна людина, і немає українця, який би цього не розумів..." у рубриці "Президент України: очима публічних людей" подано перелік "українців", які, вочевидь, усе розуміють так, як треба.
Серед цих осіб поряд з урядовцем і депутатом від більшості є й керівник Комуністичної партії Петро Симоненко, з цитатою з зустрічі з президентом від 19 березня 2004 року: "Ми згідно з вашим (президента) указом і виб‘ємо фундамент та прояви корупційних дій, розкрадань в особливо великих розмірах".
Тож оптимізм керівника КПУ у співпраці з владою досі не втрачено.
Можливо, цей оптимізм комуніста можна пояснити тим, що той же Гавриш в інтерв‘ю "Президентському віснику" заявив, що влада розраховує на підтримку з боку КПУ і СПУ у разі боротьби провладного кандидата з представником опозиції в другому турі: "У другому турі, якщо туди вийдуть кандидати від влади і радикальної частини опозиції, не виключено, ми зможемо вести перспективні переговори з комуністами та соціалістами про підтримку саме нашого кандидата".
Ніде правди діти, газета має й іншу вагому перевагу. Так, вона не зловживає зображеннями президента, що контрастує з виданням "Губернатор", на сторінках якого одного разу було виявлено аж 42 зображення одного з голів обласних державних адміністрацій. На сторінках другого номеру "Вісника" фото президента подано лише 4 рази, а його дружини – взагалі лише двічі.
Проте головна функція цього видання, ймовірно, полягатиме у виконанні ролі театру багатьох акторів – але для одного глядача. Головне призначення такого роду преси – поліпшувати настрій президентові за ранковим чаєм.
Слід відзначити, така розкіш коштує немало. Під "Президентський вісник" у бюджеті на 2004 рік навіть закладено немалі кошти – 4 мільйони 902 тисячі гривень.
І це в той час, коли в країні недофінансовано оборону і соціальну сферу, а інвестиції в кількасот тисяч в пересічному провінційному районі вважаються суперпроектами, здатними стрімко покращити місцеві економічні показники.
Проте, у газети є чимала перевага – читаючи її, можна зрозуміти, чим "дихає" президент, або принаймні ті люди, які керують його інформаційною політикою. А також можна визначити, хто є хто.
В програмному інтерв‘ю на шпальті газети Степан Гавриш відзначив, що виступає за голосування бюлетенями з приводу ухвалення конституційних змін, і в такому разі влада може розраховувати на 306-315 голосів "за".
Також Степан Гавриш чомусь заявив, що саме його голос приніс перемогу Володимиру Литвину на виборах голови Верховної Ради, хоча за Литвина було подано не один голос Гавриша, а аж 226 голосів народних депутатів.
Зразу під інтерв‘ю Степана Гавриша з промовистою назвою "Леонід Кучма – надзвичайно сильна людина, і немає українця, який би цього не розумів..." у рубриці "Президент України: очима публічних людей" подано перелік "українців", які, вочевидь, усе розуміють так, як треба.
Серед цих осіб поряд з урядовцем і депутатом від більшості є й керівник Комуністичної партії Петро Симоненко, з цитатою з зустрічі з президентом від 19 березня 2004 року: "Ми згідно з вашим (президента) указом і виб‘ємо фундамент та прояви корупційних дій, розкрадань в особливо великих розмірах".
Тож оптимізм керівника КПУ у співпраці з владою досі не втрачено.
Можливо, цей оптимізм комуніста можна пояснити тим, що той же Гавриш в інтерв‘ю "Президентському віснику" заявив, що влада розраховує на підтримку з боку КПУ і СПУ у разі боротьби провладного кандидата з представником опозиції в другому турі: "У другому турі, якщо туди вийдуть кандидати від влади і радикальної частини опозиції, не виключено, ми зможемо вести перспективні переговори з комуністами та соціалістами про підтримку саме нашого кандидата".
Ніде правди діти, газета має й іншу вагому перевагу. Так, вона не зловживає зображеннями президента, що контрастує з виданням "Губернатор", на сторінках якого одного разу було виявлено аж 42 зображення одного з голів обласних державних адміністрацій. На сторінках другого номеру "Вісника" фото президента подано лише 4 рази, а його дружини – взагалі лише двічі.
