Україна програла в Європейському суді
Вівторок, 13 квітня 2004, 10:44
Європейський суд з прав людини виніс рішення, яким констатував відсутність в Україні ефективного засобу захисту у випадку, коли термін розгляду справи порушений.
Такого висновку Європейський суд дійшов у ході розгляду справи "Сем Меріт проти України", повідомляє прес-служба Міністерства юстиції.
30 березня 2004 року Євросуд виніс рішення, в якому констатував порушення Україною двох статей Конвенції про захист прав і основних свобод людини – статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту).
В результаті уряд України після набуття рішенням статусу остаточного має сплатити заявнику 2 500 євро як відшкодування моральної шкоди та 1 500 євро відшкодування судових витрат. Такою, за рішенням Євросуду, є сума справедливої сатисфакції заявнику за завдані порушення.
"Якщо Україна не хоче і надалі нести збитки, причому не лише фінансові, а й іміджеві, ми маємо швидше рости до цивілізованого сприйняття прав людини", – сказав міністр юстиції Олександр Лавринович.
"Зокрема, вдосконалювати та адаптувати своє законодавство до європейського. В першу чергу це стосується норм Кримінально-процесуального кодексу. Що, до речі, є одним з основних зобов'язань, взятих Україною при вступі до Ради Європи", – наголосив міністр юстиції.
За словами міністра, "незважаючи на те, що Євросуд визнав, що занадто тривале розслідування не мало негативного впливу на права заявника, – той мав змогу вільно пересуватися та обирати місце проживання і був зобов’язаний лише з’являтися за викликом до суду чи органів слідства, – суд констатував порушення прав, гарантованих міжнародною Конвенцією про захист прав та основних свобод людини".
Зокрема, розглядаючи скарги заявника на занадто тривале розслідування кримінальної справи, суд дійшов висновку щодо відсутності в Україні ефективного засобу захисту у випадку, коли термін розгляду справи порушений.
З точки зору Європейського суду, такий засіб захисту має полягати або в можливості пришвидшення розгляду справи, або в можливості отримання компенсації у випадку порушення розумних строків розгляду справи.
Європейський суд дійшов висновку, що період, який має розглядатись з точки зору "розумного строку розгляду справи", розпочався 28 січня 1998 року, коли заявник був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, тобто коли він був підданий розслідуванню.
“Це провадження все ще триває, хоч і минуло вже шість років, – наголосив Олександр Лавринович. – Заявник до цього часу перебуває в стані непевності про долю кримінального провадження проти нього, що є порушенням Конвенції в частині термінів кримінального розслідування".
Рішення, винесене 30 березня 2004 року, може бути оскаржене сторонами у Великій палаті Європейського суду протягом трьох місяців з дати винесення. В разі, якщо сторони не звернуться з таким клопотанням, рішення набуде статусу остаточного 30 червня 2004 року.
Такого висновку Європейський суд дійшов у ході розгляду справи "Сем Меріт проти України", повідомляє прес-служба Міністерства юстиції.
30 березня 2004 року Євросуд виніс рішення, в якому констатував порушення Україною двох статей Конвенції про захист прав і основних свобод людини – статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту).
В результаті уряд України після набуття рішенням статусу остаточного має сплатити заявнику 2 500 євро як відшкодування моральної шкоди та 1 500 євро відшкодування судових витрат. Такою, за рішенням Євросуду, є сума справедливої сатисфакції заявнику за завдані порушення.
"Якщо Україна не хоче і надалі нести збитки, причому не лише фінансові, а й іміджеві, ми маємо швидше рости до цивілізованого сприйняття прав людини", – сказав міністр юстиції Олександр Лавринович.
"Зокрема, вдосконалювати та адаптувати своє законодавство до європейського. В першу чергу це стосується норм Кримінально-процесуального кодексу. Що, до речі, є одним з основних зобов'язань, взятих Україною при вступі до Ради Європи", – наголосив міністр юстиції.
За словами міністра, "незважаючи на те, що Євросуд визнав, що занадто тривале розслідування не мало негативного впливу на права заявника, – той мав змогу вільно пересуватися та обирати місце проживання і був зобов’язаний лише з’являтися за викликом до суду чи органів слідства, – суд констатував порушення прав, гарантованих міжнародною Конвенцією про захист прав та основних свобод людини".
Зокрема, розглядаючи скарги заявника на занадто тривале розслідування кримінальної справи, суд дійшов висновку щодо відсутності в Україні ефективного засобу захисту у випадку, коли термін розгляду справи порушений.
З точки зору Європейського суду, такий засіб захисту має полягати або в можливості пришвидшення розгляду справи, або в можливості отримання компенсації у випадку порушення розумних строків розгляду справи.
Європейський суд дійшов висновку, що період, який має розглядатись з точки зору "розумного строку розгляду справи", розпочався 28 січня 1998 року, коли заявник був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, тобто коли він був підданий розслідуванню.
“Це провадження все ще триває, хоч і минуло вже шість років, – наголосив Олександр Лавринович. – Заявник до цього часу перебуває в стані непевності про долю кримінального провадження проти нього, що є порушенням Конвенції в частині термінів кримінального розслідування".
Рішення, винесене 30 березня 2004 року, може бути оскаржене сторонами у Великій палаті Європейського суду протягом трьох місяців з дати винесення. В разі, якщо сторони не звернуться з таким клопотанням, рішення набуде статусу остаточного 30 червня 2004 року.
