Останній шанс Росії зробити з України колонію
Четвер, 15 квітня 2004, 17:45
Нещодавно тоді ще віце-прем‘єр російського уряду Віктор Христенко заявив: "Сьогодні, під час створення ЄЕП, кожне поняття, про яке йдеться, наповнюється абсолютно конкретним змістом... і темп, і якість не мають аналогів у світі. У нас немає 40 років, які були у Європейського співтовариства, і ми явно не маємо наміру тягнути з цим 40 років. Тим більше, я переконаний, що це останній шанс "вийти заміж". І важливо, що і Казахстан, і Білорусь, і Росія демонструють реальну готовність іти до кінця" ("Російська газета", 20 січня 2004 р.).
Вже зовсім незабаром ми зможемо побачити, чи готова українська влада іти до "кінця", змайстрованого Росією. Голова комітету Верховної Ради з іноземних справ Станіслав Сташевський повідомив, що договір ЄЕП парламент розгляне вже 20 квітня.
Між тим проект ЄЕП явно більш політичний, аніж економічний.
Його цілі з боку Росії очевидні – залишити Україну в зоні свого впливу, загальмувати європейську інтеграцію України в умовах, коли розширення ЄС і НАТО вже саме по собі сприяє виведенню України з тіні Росії; створити дієвий інституційний механізм для реалізації економічних інтересів Росії на території України.
Проте добре відомо, що в національних інтересів різних країн є відома властивість – вони часто прямо суперечать одне одному.
Цілі ЄЕП з боку України теж були очевидні під час підписання угоди у вересні минулого року – забезпечити політичну підтримку з боку Росії українському керівництву, що невпинно слабшає, а також спробувати виторгувати у Росії зниження цін на енергоносії в обмін на демонстративне потакання її імперським амбіціям.
Про тему ЄЕП вже говорено-переговорено.
Основні позиції його прихильників полягають в припущенні, що вільне переміщення капіталів з Росією нібито підвищить ефективність української економіки, а також у теорії, що Росія колись може згодитися на продаж Україні енергоносіїв за внутрішніми цінами.
Між тим лобісти ЄЕП ігнорують очевидні факти, що єдиний митний союз з Росією закриває Україні доступ до європейського ринку, який на багато порядків більший і перспективніший за російський, а також той очевидний факт, що Росія не надає енергоносіїв за внутрішніми цінами вже навіть Білорусі, яка утворила з Росією "союзну державу".
Основні позиції противників ЄЕП полягають у наступному: економічна інтеграція України повинна не становити загрози національному суверенітету, відповідати правилам міжнародної торгівлі, які визначила СОТ (оскільки вступ України до СОТ має викликати бум галузей, орієнтованих на експорт), не порушувати чинне законодавство, а також не суперечити курсу на європейську інтеграцію.
Створення в ЄЕП митного союзу означатиме уніфікацію тарифів, які діють у країнах-підписантах, що, в свою чергу, призведе до того, що країни – учасники ЄЕП вступатимуть до СОТ одночасно. Років так через 10-20, або й ніколи.
Бо самій Україні вступити до СОТ значно легше, ніж Росії, яка має масу торговельних суперечностей, починаючи від Китаю і закінчуючи Європейським союзом. Таким чином, вийде, що Китай і ЄС, гальмуючи вступ Росії до СОТ, гальмуватимуть і приєднання до цієї структури України.
Одночасний вступ країн – підписантів угоди про ЄЕП до СОТ означатиме для України перегляд вже досягнутих домовленостей щодо її вступу до СОТ, що негативно позначиться й на її міжнародному іміджі.
В Україні вже існують проекти щодо того, як безболісно вийти з цієї ситуації. Нещодавно Віктор Янукович заявив, що питання про створення зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень, зокрема щодо енергоносіїв, у рамках Єдиного економічного простору буде обговорюватися на найвищому рівні в 20-х числах квітня в Києві за участю президентів і прем'єрів країн – учасниць угоди про формування ЄЕП.
Між тим, як заявив Янукович, "ми впритул наблизилися до рішення цього питання з усіх боків, Україна готова – усе залежить від Росії, а це – питання енергоносіїв – нафти і газу. Це питання є для нас принциповим".
Таким чином, Україна обставляє свій вступ до ЄЕП нездійснюваними положеннями з тим, щоб безболісно зіскочити з цієї слизької теми. Крім того, Росія навряд чи згодиться на тривале постачання Україні енергоносіїв за внутрішніми цінами. Звичайно, Україна більше важить для Росії, ніж Білорусь, однак Москва насправді має замало ресурсів, щоб тривалий час платити значну ціну за утримання України в зоні свого впливу.
Однак, навіть фіксація теоретичної можливості купівлі іноземцями права приймати рішення щодо України вже саме по собі завдає великої шкоди національним інтересам і гідності країни. Український уряд зобов‘язаний знати, що такі речі, як суверенітет – не продаються ні за які гроші, ніде у світі, і бути в цьому питанні винятком – ганебно.
Якщо Віктор Янукович починатиме свою діяльність в якості кандидата в президенти з національної ганьби та зі здачі суверенітету держави, нічого доброго це ні Україні, ні йому особисто не принесе.
Українська сторона посилається на концепцію формування ЄЕП, яка передбачає, що простір формується поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої та різношвидкісної інтеграції (Розділ ІІ Концепції). Різношвидкісна інтеграція "означає, що кожна держава самостійно визначає момент приєднання до того чи іншого міжнародного договору, що призводить до різнорівневої інтеграції, коли держави-учасниці знаходяться на різних рівнях інтеграційної взаємодії".
Однак така різношвидкісна інтеграція не заперечує цілей, які ставить перед собою створення ЄЕП: створення митного союзу, "єдина зовнішньоторговельна та узгоджена, тією мірою і в тому обсязі, в яких це необхідно для забезпечення рівноправної конкуренції та підтримання макроекономічної стабільності, податкова, грошово-кредитна та валютно-фінансова політика" (Стаття 1 Угоди про ЄЕП).
Також застереження України не зможуть ліквідувати негативний вплив статті 4 Угоди про ЄЕП: "Органи ЄЕП створюються на основі поєднання міждержавних елементів та принципу передачі частини повноважень Сторін єдиному регулювальному органу з поступовим підвищенням значущості останнього... Сторони засновують єдиний регулювальний орган ЄЕП, якому вони на основі міжнародних договорів делегують частину своїх повноважень. Його рішення є обов’язковими для виконання усіма Сторонами".
Найбільш згубним для суверенітету і незалежності України є положення про орган ЄЕП, стаття 4 Угоди про ЄЕП: "У єдиному регулювальному органі ЄЕП рішення з усіх питань приймаються виваженим голосуванням. Кількість голосів кожної зі Сторін визначається з урахуванням її економічного потенціалу".
Таким чином, за кордоном, у Росії, ухвалюватимуться рішення, обов‘язкові для України. Це прямо суперечить Конституції та законам України, у кожному з яких передбачено, що Україна є незалежною і суверенною державою.
Комітет Верховної Ради з питань економічної політики рекомендує парламенту ратифікувати угоду про формування ЄЕП із застереженнями, "обрізавши" підписаний проект.
Зокрема, комітет вважає за необхідне передбачити право України відмовитися від виконання рішень єдиного регулювального органу ЄЕП, створення якого передбачене угодою, проти яких голосували представники України в цьому органі. Комітет також пропонує передбачити право України робити застереження до текстів міжнародних договорів, спрямованих на формування ЄЕП, а також не виконувати окремі положення Концепції про формування ЄЕП.
Зокрема, комітет підтримує участь України в подальшій лібералізації торгівлі між країнами – учасницями ЄЕП тільки в частині експортно-імпортних операцій з товарами, виробленими на території ЄЕП. При цьому комітет вважає, що Україна повинна залишити за собою право застосовувати антидемпінгові і компенсаційні заходи щодо імпорту на її територію товарів з території будь-якої іншої сторони угоди.
Якщо ця точка зору переможе в українському парламенті, то Верховна Рада має послідовно вичистити з ратифікованої Угоди все до останньої коми, що суперечить національним інтересам України, в тому числі економічним, її суверенітетові та незалежності.
Якщо ми уважно послухаємо російських політиків, у тому числі й вищого рівня, то стане зрозуміло: вони вважають мінімальним рівнем інтеграції митний союз, а Україна вважає максимальним рівнем інтеграції зону вільної торгівлі.
Прірва – очевидна. Тому Угоду про ЄЕП українська сторона взагалі не повинна розцінювати серйозно. Це – чергова спецоперація Росії з цілком конкретною метою, спрямована на позбавлення України цивілізованого європейського майбутнього. Вона уже триста років перебувала у "єдиному економічному просторі".
Проект Закону України "Про ратифікацію Угоди про формування Єдиного економічного простору" та його оцінку читайте тут
Читайте також:
У вівторок Україна стане частиною ЄЕП і віддасть Росії Керченський канал
ЄЕП запрацює за тиждень після того, як Янукович збере в Києві президентів?
ЄЕП: економічна примара, геополітичне фіаско
Напередодні ЄЕП: Кучма проти дипломатів
Джеймс Шерр: ЄЕП – черговий етап російського тиску на Україну
Угода та Концепція про формування Єдиного економічного простору
Після ЄЕП: У Путіна нервовий крик. У Лукашенка розв'язався язик. У Кучми трясуться руки
Вже зовсім незабаром ми зможемо побачити, чи готова українська влада іти до "кінця", змайстрованого Росією. Голова комітету Верховної Ради з іноземних справ Станіслав Сташевський повідомив, що договір ЄЕП парламент розгляне вже 20 квітня.
Між тим проект ЄЕП явно більш політичний, аніж економічний.
Його цілі з боку Росії очевидні – залишити Україну в зоні свого впливу, загальмувати європейську інтеграцію України в умовах, коли розширення ЄС і НАТО вже саме по собі сприяє виведенню України з тіні Росії; створити дієвий інституційний механізм для реалізації економічних інтересів Росії на території України.
Проте добре відомо, що в національних інтересів різних країн є відома властивість – вони часто прямо суперечать одне одному.
Цілі ЄЕП з боку України теж були очевидні під час підписання угоди у вересні минулого року – забезпечити політичну підтримку з боку Росії українському керівництву, що невпинно слабшає, а також спробувати виторгувати у Росії зниження цін на енергоносії в обмін на демонстративне потакання її імперським амбіціям.
Про тему ЄЕП вже говорено-переговорено.
Основні позиції його прихильників полягають в припущенні, що вільне переміщення капіталів з Росією нібито підвищить ефективність української економіки, а також у теорії, що Росія колись може згодитися на продаж Україні енергоносіїв за внутрішніми цінами.
Між тим лобісти ЄЕП ігнорують очевидні факти, що єдиний митний союз з Росією закриває Україні доступ до європейського ринку, який на багато порядків більший і перспективніший за російський, а також той очевидний факт, що Росія не надає енергоносіїв за внутрішніми цінами вже навіть Білорусі, яка утворила з Росією "союзну державу".
Основні позиції противників ЄЕП полягають у наступному: економічна інтеграція України повинна не становити загрози національному суверенітету, відповідати правилам міжнародної торгівлі, які визначила СОТ (оскільки вступ України до СОТ має викликати бум галузей, орієнтованих на експорт), не порушувати чинне законодавство, а також не суперечити курсу на європейську інтеграцію.
Створення в ЄЕП митного союзу означатиме уніфікацію тарифів, які діють у країнах-підписантах, що, в свою чергу, призведе до того, що країни – учасники ЄЕП вступатимуть до СОТ одночасно. Років так через 10-20, або й ніколи.
Бо самій Україні вступити до СОТ значно легше, ніж Росії, яка має масу торговельних суперечностей, починаючи від Китаю і закінчуючи Європейським союзом. Таким чином, вийде, що Китай і ЄС, гальмуючи вступ Росії до СОТ, гальмуватимуть і приєднання до цієї структури України.
Одночасний вступ країн – підписантів угоди про ЄЕП до СОТ означатиме для України перегляд вже досягнутих домовленостей щодо її вступу до СОТ, що негативно позначиться й на її міжнародному іміджі.
В Україні вже існують проекти щодо того, як безболісно вийти з цієї ситуації. Нещодавно Віктор Янукович заявив, що питання про створення зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень, зокрема щодо енергоносіїв, у рамках Єдиного економічного простору буде обговорюватися на найвищому рівні в 20-х числах квітня в Києві за участю президентів і прем'єрів країн – учасниць угоди про формування ЄЕП.
Між тим, як заявив Янукович, "ми впритул наблизилися до рішення цього питання з усіх боків, Україна готова – усе залежить від Росії, а це – питання енергоносіїв – нафти і газу. Це питання є для нас принциповим".
Таким чином, Україна обставляє свій вступ до ЄЕП нездійснюваними положеннями з тим, щоб безболісно зіскочити з цієї слизької теми. Крім того, Росія навряд чи згодиться на тривале постачання Україні енергоносіїв за внутрішніми цінами. Звичайно, Україна більше важить для Росії, ніж Білорусь, однак Москва насправді має замало ресурсів, щоб тривалий час платити значну ціну за утримання України в зоні свого впливу.
Однак, навіть фіксація теоретичної можливості купівлі іноземцями права приймати рішення щодо України вже саме по собі завдає великої шкоди національним інтересам і гідності країни. Український уряд зобов‘язаний знати, що такі речі, як суверенітет – не продаються ні за які гроші, ніде у світі, і бути в цьому питанні винятком – ганебно.
Якщо Віктор Янукович починатиме свою діяльність в якості кандидата в президенти з національної ганьби та зі здачі суверенітету держави, нічого доброго це ні Україні, ні йому особисто не принесе.
Українська сторона посилається на концепцію формування ЄЕП, яка передбачає, що простір формується поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої та різношвидкісної інтеграції (Розділ ІІ Концепції). Різношвидкісна інтеграція "означає, що кожна держава самостійно визначає момент приєднання до того чи іншого міжнародного договору, що призводить до різнорівневої інтеграції, коли держави-учасниці знаходяться на різних рівнях інтеграційної взаємодії".
Однак така різношвидкісна інтеграція не заперечує цілей, які ставить перед собою створення ЄЕП: створення митного союзу, "єдина зовнішньоторговельна та узгоджена, тією мірою і в тому обсязі, в яких це необхідно для забезпечення рівноправної конкуренції та підтримання макроекономічної стабільності, податкова, грошово-кредитна та валютно-фінансова політика" (Стаття 1 Угоди про ЄЕП).
Також застереження України не зможуть ліквідувати негативний вплив статті 4 Угоди про ЄЕП: "Органи ЄЕП створюються на основі поєднання міждержавних елементів та принципу передачі частини повноважень Сторін єдиному регулювальному органу з поступовим підвищенням значущості останнього... Сторони засновують єдиний регулювальний орган ЄЕП, якому вони на основі міжнародних договорів делегують частину своїх повноважень. Його рішення є обов’язковими для виконання усіма Сторонами".
Найбільш згубним для суверенітету і незалежності України є положення про орган ЄЕП, стаття 4 Угоди про ЄЕП: "У єдиному регулювальному органі ЄЕП рішення з усіх питань приймаються виваженим голосуванням. Кількість голосів кожної зі Сторін визначається з урахуванням її економічного потенціалу".
Таким чином, за кордоном, у Росії, ухвалюватимуться рішення, обов‘язкові для України. Це прямо суперечить Конституції та законам України, у кожному з яких передбачено, що Україна є незалежною і суверенною державою.
Комітет Верховної Ради з питань економічної політики рекомендує парламенту ратифікувати угоду про формування ЄЕП із застереженнями, "обрізавши" підписаний проект.
Зокрема, комітет вважає за необхідне передбачити право України відмовитися від виконання рішень єдиного регулювального органу ЄЕП, створення якого передбачене угодою, проти яких голосували представники України в цьому органі. Комітет також пропонує передбачити право України робити застереження до текстів міжнародних договорів, спрямованих на формування ЄЕП, а також не виконувати окремі положення Концепції про формування ЄЕП.
Зокрема, комітет підтримує участь України в подальшій лібералізації торгівлі між країнами – учасницями ЄЕП тільки в частині експортно-імпортних операцій з товарами, виробленими на території ЄЕП. При цьому комітет вважає, що Україна повинна залишити за собою право застосовувати антидемпінгові і компенсаційні заходи щодо імпорту на її територію товарів з території будь-якої іншої сторони угоди.
Якщо ця точка зору переможе в українському парламенті, то Верховна Рада має послідовно вичистити з ратифікованої Угоди все до останньої коми, що суперечить національним інтересам України, в тому числі економічним, її суверенітетові та незалежності.
Якщо ми уважно послухаємо російських політиків, у тому числі й вищого рівня, то стане зрозуміло: вони вважають мінімальним рівнем інтеграції митний союз, а Україна вважає максимальним рівнем інтеграції зону вільної торгівлі.
Прірва – очевидна. Тому Угоду про ЄЕП українська сторона взагалі не повинна розцінювати серйозно. Це – чергова спецоперація Росії з цілком конкретною метою, спрямована на позбавлення України цивілізованого європейського майбутнього. Вона уже триста років перебувала у "єдиному економічному просторі".
Проект Закону України "Про ратифікацію Угоди про формування Єдиного економічного простору" та його оцінку читайте тут
Читайте також:
У вівторок Україна стане частиною ЄЕП і віддасть Росії Керченський канал
ЄЕП запрацює за тиждень після того, як Янукович збере в Києві президентів?
ЄЕП: економічна примара, геополітичне фіаско
Напередодні ЄЕП: Кучма проти дипломатів
Джеймс Шерр: ЄЕП – черговий етап російського тиску на Україну
Угода та Концепція про формування Єдиного економічного простору
Після ЄЕП: У Путіна нервовий крик. У Лукашенка розв'язався язик. У Кучми трясуться руки
