Ексцес виконавців

Середа, 21 квітня 2004, 15:56
Щойно ухвалений 206-ма більшовиками та 59-ма комуністами закон про ратифікацію угоди про ЄЕП може бути скасований Конституційним судом – так само, як свого часу було скасовано закон про ратифікацію Європейської хартії мов нацменшин.

Для цього в законі про ратифікацію ЄЕП навіть є спеціальне застереження щодо дії угоди виключно в межах, які не суперечать Конституції України.

В цьому сенсі ЄЕП для України ще більш безглуздий в юридичному розумінні, ніж навіть СНД, куди вона так офіційно й повномасштабно не вступила.

Тому питання полягає лише в тому, навіщо й кому потрібно було розігрувати всю цю комедію із демонстрацією відвертої зради національних інтересів України.

Подвійний порожняк

Перше, що лежить на поверхні, – це чергова, вже друга після висування "єдиного кандидата" Януковича реакція Кучми й так званої "коаліції" на провал конституційної реформи. Але в цьому випадку переляк перед нібито вже здійсненою чи надто вірогідною перемогою Ющенка з боку Кучми та олігархів вилився в ще більшу форму паніки.

На цей раз було продемонстровано бажання не так поборотися за свого власного потенційного "гаранта", як негайно капітулювати. Але, звісно, замість вірогідного нового президента – перед імператором сусідньої країни.

Власне кажучи, це була форма висловлення одночасної недовіри до того ж Януковича з боку його "коаліції", все ще очолюваної чи маніпульованої Медведчуком.

Сам Янукович, як годиться, знову щось-таки зрозумів (окрім, звісно, того, що так олігархи свої інтереси не захищають), і тому не з'явився на "торжество взаємовигідної інтеграції".

Хоча, подейкують, всупереч будь-яким розумним аргументам щодо інтересів власного ж клану поза лаштунками особисто "ламав" більшовиків на ратифікацію ЄЕП.

Можливо, на нього справив враження піар-ролик Медведчука, якого особисто приймав Путін, підтримуючи блеф про збереження і навіть посилення впливовості "кризового менеджера".

Янукович міг замислитись, чи так само виглядала його власна зустріч з Путіним. Порівняння вийшло явно не на його, "єдиного кандидата", користь, і він, схоже, вирішив, що треба підкоритися.

Іншого пояснення тій дурниці, що вчинив 20 квітня "єдиний кандидат" з ратифікацією ЄЕП, просто неможливо знайти.

Але вже після того, як він подивився (якщо подивився) вечірній ефір медведчуківських телеканалів, які на цей раз в повному обсязі транслювали лайку опозиції проти зрадників національних інтересів з приводу ратифікації – в "єдиного" з'явився черговий привід замислитися.

Втім, якщо Янукович через свій статус прем'єра й кандидата може сміливо зараховувати себе до державних зрадників, бо саме за його підписом проект закону про ратифікацію схвалив парламент, то всі решта ключових гравців більшості так само сміливо можуть вважати себе вільними від нещодавно почесного звання олігархів.

З теперішнього моменту всі їхні "понти" не коштують і копійки. Нема в України "економічної еліти", тим більше – національної буржуазії.

Сюрприз від Литвина

Врятувати Верховну Раду від політичної та юридичної ганьби міг спікер Литвин, від якого залежала процедура розгляду питання.

На перший погляд, він намагався діяти так само, як діяв під час конституційної реформи, надаючи слово всім охочім і не заважаючи тягти час.

Але на другий погляд – Литвин діяв так само, як і під час конституційної реформи ще й в тому, що у вирішальний момент виходив із зали, залишаючи Мартинюка провадити невеличкі маніпуляції.

Так, 20 квітня Литвин дав Мартинюку змогу провести через голосування продовження вранішнього засідання, де потім сам і завершив ратифікацію ЄЕП, – хоча без цього продовження засідання питання могло би бути відкладене й навіть, не виключено, зірване.

Адже "збіг" з мукачівським скандалом був надто наочним, і розборки депутатів із силовиками могли би на вечірньому засіданні дещо змінити "конфігурацію" принаймні суто політичного ставлення більшовиків до ситуації, яка складається в цілому.

Невідомо, чи в цей переломний момент Литвин отримав чергову "накачку" від Кучми, чи його налякали, що потім Медведчук буде "стукати" на нього за зрив ратифікації, чи він просто не був здатен порушити домовленості з російськими колегами.

Натомість відомо, що сміливі промови Литвина про потребу в національному егоїзмові в понеділок під час зустрічі з литовським колегою він не втілив під час розгляду питання в озвучення висновків парламентського науково-юридичного управління щодо потреби в багатьох застереженнях до угоди про ЄЕП, окрім відомого надто загального застереження Кучми.

Було також очевидно, що 20 квітня на Литвинові трохи відігрався за колишні образи перший віце-прем'єр Азаров, який доповідав про ЄЕП.

Так Литвину, який викликав в декого чи не захват своїм виступом на захист Конституції, не вдалося уникнути підписання документу, що ним і Конституція перекреслюється (якщо вчасно не перекреслити сам цей документ), і звинувачення в державній зраді підтверджуються.

"Нерозмінна" золота акція

Окремий інтерес публіки 20 квітня викликало питання, чи підтримають ратифікацію ЄЕП соціалісти. І чи засвідчить ця підтримка дуже популярну нині версію про те, що Мороз претендує на роль "узгодженого" між Путіним та Медведчуком кандидата в президенти.

Під час голосування безпосередньо за ратифікацію ЄЕП, так само, як і про Азово-керченську акваторію, СПУ не надала жодного голосу. Але...

Ні, справа не в тому, що в соціалістів, як нині і завжди, виявився свій особистий проект закону про ратифікацію із багатьма застереженнями.

Справа в тому, що вони голосували за продовження ранкового засідання, на якому й відбулася ратифікація. Яка – як було відомо СПУ – гарантувалася Януковичем. СПУ на цей раз зберегла свою золоту акцію "нерозмінною".

Але вона збирається знову виставити її на торги вже днями. Адже Мороз вчергове наполягає на продовженні конституційної реформи, причому знову за "свій" законопроект №4105...

Принаймні, так свідчить телеканал "Інтер", на ефір якого, як твердить програма "Післязавтра", Мороз, за його особистими словами, покладається в своїй виборчій кампанії...

Ну що ж, все сходиться. ЄЕП – це лише публічне приниження України, а Путіну ще треба зруйнувати ту саму українську Конституцію, згідно з якою Київ має застереження до ЄЕП.

А саме проект конституційних змін №4105 – чи то в редакції Медведчука-Симоненка, чи то в редакції Мороза – і є руйнуванням чинної Конституції. І якщо за здійснення цього проекту Морозу обіцяють навіть ефір на "Інтері" задля президентської кампанії, а він на це погоджується, – то які проблеми?

Проблеми є лише в одному – в реальній загрозі зриву виборів, хоч би на них був "єдиним" від влади Янукович чи "узгодженим" між Медведчуком та Путіним Мороз.

Мукачеве продемонструвало це в усій повноті. Причому організатори процесу, схоже, саме демонстрації цієї прозорості й чесності підміни результатів виборів лише й прагнули.

Жарт серед журналістів від 20 квітня в парламенті звучав так: якщо в бюлетені на президентських виборах будуть прізвища Ющенка й Януковича, то хто буде названий президентом? Відповідь – Медведчук.

Можливо, СПУ згадала про солідарність опозиції, зробивши свою заяву з приводу Мукачевого, саме тому, що уявила (як і у випадку, якщо в бюлетені буде прізвище Мороза), що переможцем все одно буде оголошено Медведчука. А насправді – не Медведчука, а Кучму.

Глибина цього розуміння досягла навіть пана Вінського, який зазначив в одному коментарі: ніж проводити такі вибори – то краще не проводити жодних. Ну, тоді президентом взагалі без жодних зусиль знову залишиться Кучма...

Ексцес виконавців

Насправді все не так просто. Виконавці подій в Мукачевому, які, можливо, прагнули просто віджахнути назавжди західних спостерігачів та залякати парламентарів, аби ті все ж таки погодились на реформу (аби, як каже Піховшек, мати змогу викликати на килим силовиків), чи навіть створити загрозу дестабілізації України, знову перестаралися.

Те, як миттєво склав присягу Нусер, а головне – як Кучма негайно визнав вибори мера Мукачевого дійсними, скасувавши свій і без того неконституційний указ про президентське правління, – є незаперечним доказом, що особисто Кучма є організатором, замовником і одночасно виконавцем (завдяки виданому колись указу й його скасуванню) чергового злочину.

Те, що Ющенко знову сам знайшов нагоду переговорити з "гарантом" і пішов пояснити це Кучмі, можливо, натякаючи на і без того відоме наступне невдоволення міжнародних спостерігачів – особливого значення не має.

Кучма є злочинцем, хто б його не підставив на цей раз, хоч би й сам Медведчук. І хто б не намагався його нині врятувати, хоч би й сам Ющенко.

Це – та сама справа Гонгадзе, тільки в іншому ракурсі: хотіли полякати, а вийшло вбивство. "Ексцес виконавців", який лише привертає увагу до замовників...

До речі, нині кажуть, що й в справі Александрова мав місце "ексцес виконавців". Те саме – з конституційною реформою, і з ЄЕПом так само...

Але таких виконавців ЗАВЖДИ потім прибирають. В уже згаданих справах навіть в Україні це доведено практикою.

Та нині новина полягає в тому, що на виконавця перетворився і сам Кучма. А хто замовник? А хто замовив реформу та ЄЕП?

Очікується, що слідство в справі про мукачівські вибори буде шукати зниклі бюлетені та протоколи, за якими ніби обрано мера Нусера.

Є пропозиція довго не шукати. Ці папери там само, де і підписи більшовиків за конституційну реформу. Там, де додатки до угод про кордон, про Азов, про ЄЕП. Далі – про газовий консорціум.

Хіба не цим чи аналогічним компроматом оперують під час зачисток виконавців у відомих братніх країнах?

Але ж і у виконавців цих зачисток також можуть трапитися "ексцеси". От в чому проблема.


Читайте також хроніку політичного протистояння у матеріалах Ірини Погорєлової в "Українській правді":

На кожного "мудреця" вистачить реформ

Фальсифікат

Легалізація, або ж відмивання

Внутрішня справа

Там, де два українці – там три... джентльмени

"Антиющенко-2" й "Антиющенко-3" як додаток до реформи

Всю владу – конституційному суду?!

Пригоди пропорційки

Кучма зарано ховає КДБ

Остання фаза реформи. Самознищення

"Конституційна угода" – 2

Один необережний рух – і ти батько "Кучми-3"




powered by lun.ua