Михайло Добкін: група "Центр" не веде переговорів з Медведчуком і Януковичем, бо вони не працють в парламенті
Вівторок, 11 травня 2004, 16:47
Підтримуючи "Громадське радіо" в боротьбі за існування, "Українська правда" розміщує на своєму сайті розшифровки його ефірів. Розшифровки подаються з незначними скороченнями. Слухайте також аудіофайл
Сергій Рахманін: Добрий вечір! Вас вітає програма "Без гасел", вітає "Громадське радіо" і її ведучий Сергій Рахманін.
Травневі свята минули, Україна повертається у робочий ритм. Завтра почнеться робота парламенту, почнеться вона, як завжди із погоджувальної ради, де представники депутатських груп, фракцій, керівники вищого законодавчого органу будуть планувати свій порядок денний на тиждень та на найближчі місяці.
Легко спрогнозувати, що ключовими питаннями будуть питання, що пов’язані з вибухами у Запорізькій області, де, як відомо, сталася майже катастрофа. Цілком імовірно, що буде порушене питання про Мукачеве.
Легко спрогнозувати, що буде розглядатися питання про конституційну реформу, тому що дуже велика кількість людей безпосередньо пов’язана із президентською адміністрацією певними натяками дали зрозуміти, що це питання все ще стоїть у порядку денному і ці гіпотези частково підтвердив Олександр Мороз – головний апологет конституційної реформи.
І, нарешті, скоріше за все буде порушене питання про перебування українських вояків в Іраку. Принаймні дуже велика група народних депутатів різної ідеології, різної орієнтації, які репрезентують різні політичні фракції та групи, вони намагатимуться поставити це питання ще раз, аби убезпечити нас від нових жертв. Про всі ці питання і про деякі інші ми будемо говорити з нашим сьогоднішнім гостем – це представник нещодавно утвореної депутатської групи "Центр" народний депутат Михайло Добкін.
Пане Михайлу, днями у нас у студії були гостями ще два представники цієї групи - це пан Бичков і пан Гаврилюк. Я знаю, що у вас група дуже своєрідна: у вас було 16 членів, а зараз 17, наскільки мені відомо. І ці 16 були уповноваженими представниками фракції.
Отже, кожен із вас є самодостатнім політиком, кожен має свою історію у парламенті й у політиці. І кожен має свою історію відходу від тієї фракції, де він перебував. Мені цікава ваша історія. У мене за свята був час, я переглянув харківську пресу, і з'ясувалося, що, принаймні, 1-2 роки тому ви були цілком задоволені перебуванням у фракції "Демократичні ініціативи".
Ви казали, що вам дуже подобається, що у цій фракції поважається свобода особистості кожного депутата. Ви вважаєте Степана Гавриша, керівника фракції, людиною державницького мислення й політиком державного масштабу. І раптом ви вийшли з цієї фракції і сьогодні практично всі представники депутатської групи "Центр" кажуть про те, що лідерство – не є дуже добре і Гавриш не виявив себе яскравим лідером.
Представники вашої депутатської групи кажуть про те, що ви є своєрідним "шлагбаумом" між опозицією та більшістю. Отже що сталося з депутатом Добкіним, який раптом вийшов із "Демократичних ініціатив", де він так комфортно себе почував?
Михайло Добкін: Вы действительно очень внимательно следили за той предысторией, которая сопутствовала моему нахождению в группе "Демократические инициативы". И я действительно очень длительное время комфортно чувствовал себя среди множества своих земляков народных депутатов, которые впервые за всю историю Верховной Рады были собраны в таком количестве в одной депутатской группе. Но в жизни ничего не бывает постоянного, и многие вещи меняются не в лучшую сторону. Это относится и к тому, во что трансформировалась со временем группа "Демократические инициативы".
Хотя задумывалась она именно в таком аспекте, в котором сейчас находится группа "Центр". Всё изменилось с того момента, когда поменялась роль в парламенте Степана Гавриша, когда он перестал быть просто руководителем депутатской группы "Демократические инициативы", а стал в первую очередь координатором парламентского большинства. Я не хочу давать этому позитивную или негативную оценку – это свершившийся факт.
Он длительное время руководит большинством. Хорошо или плохо – не об этом речь. Просто я не раз уже говорил, что совмещение двух должностей в одном лице: руководителя группы и руководителя большинства, привели к тому, что депутатская группа "Демократические инициативы" стала, скажем, так, сателлитом парламентского большинства, стала ещё одним, если хотите, секретариатом.
Я ни в коей мере не хочу, что бы эти слова негативно восприняли все те люди, с которыми я работал практически 2 года в этой группе. Но я это говорил и на заседаниях группы в открытую – это ни для кого не секрет. Быть в таком положении по многим причинам для меня было не приемлемо.
И был не единожды у меня разговор этому сопутствующий. В итоге я принял решение выйти из группы и та группа, в которой я сейчас нахожусь, она полностью отвечает моим взглядам, интересам, принципам. И на сегодняшний день, если ничего не поменяется внутри этой группы, я в ней буду до конца этого созыва.
Сергій Рахманін: Деякі спостерігачі вважають, що голосування 8 квітня, ви розумієте про що йдеться, воно підтвердило, що парламентської більшості, як такої, просто не існує. Більше того, дехто вважає це підставою для того, аби Степан Гавриш залишив посаду керівника парламентської більшості.
Чи вважаєте ви особисто, що парламентської більшості не існує. І наскільки ви можете підтвердити або спростувати чутки про те, що Степан Гавриш днями залишить цю посаду і буде хтось інший керувати більшістю, або тим, що від неї залишилось?
Михайло Добкін: Вы абсолютно правильно сказали: руководить тем, что осталось от парламентского большинства. Я не хочу сказать, что его нет, потому что я в своё время писал заявление о вступлении в парламентское большинство, на сегодняшний момент я не писал никакого другого заявления о выходе из этого большинства.
Сергій Рахманін: Тобто ви особисто вважаєте себе членом цієї більшості?
Михайло Добкін: Я не выходил из большинства и то большинство, которое будет способно консолидировать Верховную Раду для работы, для принятия законов и есть тем большинством, в которое я вхожу. Какой конфигурации будет это большинство – я не могу сказать, потому что Верховная Рада – это живой организм, подверженный влиянию извне, изнутри. И все процессы, которые происходят в стране – они трансформируют и Верховную Раду. Они трансформируют и большинство, которое находится внутри Верховной Рады. Мне очень бы не хотелось, что бы моё нахождение в депутатской группе "Центр" ассоциировалось с выходом из большинства.
И вот почему, в первую очередь. Последнее время очень много политиков с разных сторон постоянно предписывают депутатской группе Центр чей то патронат - то справа, то слева, то большинства, то оппозиции. На самом деле, в 99% тех высказываний, которые были в прессе, в Интернете в первую очередь, нет и доли истины.
Потому что ни один из уважаемых перечисленных политиков, которые мелькали в прессе постоянно, как духовные вдохновители депутатской группы "Центр", на самом деле такими не являются, как и не являлась истиной то, что депутатскую группу "Центр" сходу записали в оппозицию. Мы не есть оппозиция. Я всё, что сегодня говорю и буду говорить дальше, говорю как депутат из депутатской группы Центр, но это моё личное мнение и я не выражаю на сегодняшний момент своими высказываниями мнение самой депутатской группы. Внутри мы все очень разные. Из разных частей парламента.
Сергій Рахманін: Я це розумію. Все ж таки, до другого питання... Особисто ви чули оці плітки про те, що Гавриш буде днями зміщений? Чи буде взагалі порушене питання про його можливість залишатися на посаді керівника парламентської більшості?
Михайло Добкін: Я этого не слышал, но я этого не исключаю.
Сергій Рахманін: Центр – приємне слово, воно начебто уособлює помірковану позицію народних депутатів. Мене трошки здивувало, якщо відверто, коли ви сказали, що депутатська група "Демократичні ініціативи", представником якої ви донедавна були – вона створювалася для того, щоб бути парламентським центром, який би поєднував парламентську більшість і опозицію.
Наскільки я розумію, вона була створена переважно на базі депутатів, які представляли Харків і Харківську область. А от зараз депутатська група "Центр" – це депутатська група, де, як справедливо було зауважено, репрезентовані депутати від Волині і до Слобожанщини. Більше того, там є мажоритарники, там є списочники, там є члени "Нашої України", там є члени більшості. Отже, така дуже своєрідна, як її називають, група, дехто вважає, що вона химерна і не довго протримається.
Але тим не менше, є одна версія, яка, як на мене, є доволі цікавою. Фактично, депутатська група "Центр" була створена якщо не за сприяння, то з розумінням була сприйнята депутатами, яки представляли як опозицію так і більшість, які вважали, що депутатська група "Центр" – це та сама пічка, від якої буде будуватися нова більшість. І ця нова більшість буде будуватися на базі Нашої України і частини фракцій, які зараз представляють більшість, і що історичне навантаження, історичне завдання депутатської групи "Центр" – створити можливість для створення нової більшості. Це так, чи ні. І чи зможе депутатська група "Центр" виконати таку місію.
Михайло Добкін: Я абсолютно не исключаю то, что вы сказали. Как показывает жизнь – нет ничего невозможного. Как говорит один из руководителей парламента – для депутатов нет ничего невозможного.
Я бы очень хотел, чтобы депутатская группа "Центр" стала своего рода первым камешком, заложенным в то большинство в парламент или в ту конструктивную силу в парламенте, которая смогла бы быть выше всех личных амбиций больших политиков, которые, не находя язык между собой, ведут в бой множество народных депутатов, заставляют их быть непримиримыми и не слышать друг друга.
Это вредно как для парламента, так и для всего общества в целом. Мне бы очень хотелось, чтобы депутатская группа "Центр" смогла воплотить в жизнь те принципы, которые она поставила при формировании: в первую очередь – не быть зависимой от одного конкретного человека. Поверьте мне – это очень важно. У меня не большой опыт в политике - я в большой политике всего 2 года.
Но, поверьте мне, за эти 2 года я понял чётко одну вещь, что очень важно, кто является лидером в том или ином объединении внутри парламента. Очень важно, насколько этот лидер подвержен влиянию извне. И не важно, с какой стороны. И очень важно, насколько этот лидер может соизмерять свои личные желания и амбиции с интересами групп. Как показывает жизнь, всё желаемое – скорее всего, нереально.
Поэтому, если мы сможем если не "породить" нового лидера, который испортит саму идею, сам смысл создания депутатской группы "Центр", не самый главный, но один из смыслов, который закладывался в создание объединения людей, если мы сможем найти, скажем так, небольшое количество людей, которым будет доверено и которые смогут воплотить в жизнь всё то, что задумали внутри депутатской группы "Центр", я вполне уверен, что на базе группы может быть создано новое парламентское большинство.
Сергій Рахманін: Дякую за відповідь. З нами зараз на телефонному зв’язку представник фракції Наша Україна Євген Червоненко. Доброго вечора, Євгене Федоровичу.
Євген Червоненко: Добрий вечір.
Сергій Рахманін: Ми зараз обговорювали питання про те, чи може бути створена нова більшість у парламенті і в який спосіб цьому може зарадити нещодавно створена депутатська група "Центр". Євгене Федоровичу, як вам здається, чи може створитися нова більшість на базі фракції "Наша Україна", депутатської групи "Центр" і деяких фракцій, які зараз входять до більшості?
Євген Червоненко: Моя точка зору наступна. Я зараз повертаюся із Одеси і прошу вибачення, що я не встиг на ефір, бо я трохи спізнився – я зустрічався із людьми напередодні виборів, які будуть в Одесі, які дуже важливі для демократії, а не для того, хто переможе - чи донька Ківалова, чи Бродський. Я не встиг, бо в літаку був Ківалов із групою депутатів, мабуть СДПУ(о), і мені просто сказали, що вже запущені двигуни... Мабуть, у мене не таке прізвище...
Тому я їду авто. І скажу вам наступне. У мене є дуже велика надія, що незалежно від фракції, я нікому не суддя, але в парламенті, я не знаю великі слова, хоча я більше, ніж Михайло у великій політиці...
Я скажу так: для людей, які скаржилися на кризу. Які щось зробили і які бачать, що якщо в Україні не буде системного ринку, якщо не будуть перемагати правила, майже одні для всіх... я не ідеалізую ситуації... то ми приречені. І все життя і Михайла Добкіна, і Діми Святаша, і будь-яких людей, які в будь-яких фракціях... Я вважаю, що навіть у СДПУ(о) багато людей – заручників ситуації, заручників лідерів.
Я вважаю, що в цій коаліції, в тих хлопцях, які піднялися з колін і сказали – краще один раз пережити жах, ніж жити в жаху без кінця в безпідставному страху. Може і "підставному", дивлячись на те, як зруйнували концерн, за який я отримував гроші. Знаєте, справа не в лідерах. Ми сьогодні стали не примирені, мабуть, тільки тому, що проти нас...
Ми не були спочатку опозицією, але, коли ми вийшли на поле грати в футбол, проти нас постійно грають бейсбольними бітами, а в Мукачевому ще й і ножі пішли. Так жити не можна. Справа, навіть, не в нас. Справа в дітях і у відношенні до України. До нас просто будуть відноситися із презирством. Сьогодні це розуміють всі. Ми не бидло.
Ми люди зі всією своєю відповідальністю. І я підкреслюю, що всі, хто прийшли із економіки, із уряду, із держслужби – це люди високоосвічені достойні. І я пишаюсь тим, що сьогодні все більше людей кажуть "ні" мовчанню ягнят, "ні" тому "проізволу" від адміністрації, який ми відчуваємо на собі цілий день. Дуже важливий цей тиждень... Я вважаю, що будуть до хлопців застосовуватись майже ті методи, які застосовувались до нас, коли нас переконували перейти у більшість, зрадити "Нашу Україну", Ющенка.
Але знаєте, у мене на стіні висить календар і я дивлюся... Для мене дуже показовими були першотравневі демонстрації. І в Ялті, де я проводив демонстрацію до мене підходили представники СДПУ(о) і людям, вчителям казали, що ми вас звільнимо з роботи, ми вам не накриємо дах у домі, бо ви не в тій колоні. Відповідь людей все більше стає: "Та пішли ви!" Я вважаю і маю надію, що гордість і запас віри в те, що ми бачимо з першого травня Євросоюз у наших кордонів все ж є.
Сергій Рахманін: Дякую вам за позицію. Отже, член парламенту Червоненко, як і член парламенту Добкін, не виключають можливості створення більшості на базі "Нашої України", деяких фракцій нинішньої більшості і депутатської групи "Центр", яка нещодавно була утворена.
Але, на скільки я можу зрозуміти із тривалої і дуже емоційної промови пана Червоненька, і наскільки я можу розуміти із складної відповіді пана Добкін, це ще справа дуже тривала і не дуже реалістична. Але тим не менше, депутатська група "Центр" вже заявила про те, що, фактично, це група людей, які намагатимуться врівноважити стосунки між опозицією та більшістю, наскільки я зрозумів із висловлювань ваших колег.
Свого часу, 2 роки тому, в програмі сьомого харківського каналу ви казали про те, що вам не подобається позиція опозиції, тому що її немає. Оскільки вона деструктивна, то вона будується на принципі нехтування всіма принципами, які існують, тому вона є безперспективною. Більше того, ви казали про те, що парламентське життя, воно складається із протистояння опозиції конструктивним силам парламенту. От за 2 роки ваша точка зору змінилася чи ні? Ви зараз вбачаєте в діях опозиції щось конструктивне? І наскільки ви поділяєте чи не поділяєте погляду опозиції на конституційну реформу?
Михайло Добкін: Если бы мне нравились действия оппозиции, то я, наверное, был бы в одной из оппозиционных фракций. По крайней мере, написал бы туда заявление и ждал бы, возьмут меня или нет. Я ни в коей мере не изменил свою точку зрения в плане того, какими методами пытаются в оппозиции добиться желаемого результата.
Сергій Рахманін: Але ви згодні із Червоненком у тому, що в принципі треба жити за правилами і засоби, які застосовуються і в більшості і в парламенті...
Михайло Добкін: Я согласен с Червоненко, что мы не быдло. Я согласен с Червоненко, в любых других аспектах. Но любая самая правильная и умная идея может быть убита теми методами, которыми её пытаются воплотить в жизнь. Я категорический противник блокирования работы Верховной Рады путём занятия трибуны, кидания цветов и бумаг в руководство парламента - всё, что происходило на моих глазах.
И не важно, в каком я лагере был тогда и в каком нахожусь сейчас – ничего же не изменилось. Насколько мне известно, во вторник опять планируется опять блокирование Верховной Рады, пока не будут отменены итоги выборов в Мукачево. Я эту информацию слышал по радио. Я не знаю насколько она соответствует действительности, я не знаю. какое решение приняли во фракции "Наша Украина", но если это так, то я категорический противник таких методов.
Ведь все эти действия связаны с тем, что заканчиваются словесные аргументы. Ведь парламент, в конце концов, пусть меня простят все мои коллеги, это большая говорильня. Что такое парламентские слушания, что такое день правительства в парламенте? Это возможность высказаться всем заинтересованным людям, для которых есть одна общая проблема. Что такое обсуждение закона перед его принятием?
Это возможность высказать свое мнение. Высказать, а не бить друг другу лицо за то, что кто-то кого-то не понимает или не хочет понять. Ведь непримиримость существует как со стороны радикально настроенной части большинства, так и со стороны радикально настроенной части оппозиции. Поэтому я ни в коей мере не изменил свою точку зрения, я не изменил своего отношения. И я хочу быть в конструктивной части парламента, которая работает.
Работает и путём переговоров, и голосований решает тот или иной вопрос, а не с помощью выламывания микрофонов и недавания возможности высказать свою точку зрения другому человеку.
Сергій Рахманін: Дякую. Все ж таки хотів би вас повернути до питання, що до конституційної реформи. Чи правда, що найближчими днями це питання знову постане перед Верховною Радою і якою буде позиція депутатської групи "Центр"? Якщо це не є таємниця, якщо у вас є якась вже стала точка зору.
Михайло Добкін: Я не могу высказать позицию депутатской группы "Центр". Мы не обсуждали этот вопрос. Это будет обсуждаться завтра на собрании группы, если этот вопрос будет включен в повестку дня. Могу сказать лишь одно - то, что я слышал в стенах Верховного Совета, то, что я слышал от непосредственных участников процесса. Я был одним из тех, кто внутри депутатской группы "Центр" голосовал за политическую реформу.
Если политическая реформа будет поставлена законным способом на голосование, если будут соблюдены все процедуры, которые должны этому предшествовать, и это не будет голосование путем нажима и давления, включения в повестку дня. Если этот вопрос будет поставлен на голосование законно, то есть большая вероятность того, что я опять проголосую за политическую реформу, хотя многие вещи а ней и не приемлю.
Сергій Рахманін: Є три найбільш поширені версії: конституційна реформа це проект Мороза, який вважає своєю історичною місією змінити політичну систему, політична реформа – це проект Медведчука, який у такий спосіб хоче унеможливити прихід до влади Ющенка, політична реформа – це проект Леоніда Кучми, який вважає, що у такий спосіб він посварить парламент і зможе законсервувати владу. Ваша точка зору? Яка із цих версій є найбільш імовірною?
Михайло Добкін: Я хочу сказать, что политическая реформа на сегодняшний момент является жизненно необходимым фактором для стабильности в нашем государстве. Чей это проект и кто какие преследует цели – по-моему, это настолько не важно в данном случае. Я голосую за реформу и поддерживаю реформу осмысленно только лишь потому, что я не хочу, чтобы следующий избранный президент, кто бы им ни был, абсолютно не важно кто бы им ни был, имел бы в руках всю ту полноту власти, которая есть сегодня.
Сергій Рахманін: Дякую. Подібної точки зору дотримується, як відомо, і лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз, який зараз є з нами на телефонному зв’язку. Доброго вечора, Олександре Олександровичу! Ваш колега Михайло Добкін так само сподівається, що реформа пройде, він готовий за неї голосувати, хоча це питання ще не обговорювалося депутатською групою "Центр", але йому наразі не відомо коли і як це питання буде порушено у Верховній Раді. Завтра буде погоджувальна рада, може у вас є свіжі новини, що до того яка подальша доля реформи?
Олександр Мороз: Ми домовилися на тимчасовій спеціальній комісії, що відбудеться засідання цієї комісії, яке прийме рішення відносно долі голосування щодо змін до Конституції. І можливість така є. Я на те сподіваюся, я чув вислови мого колеги Михайла Добкіна, він якраз прагматично оцінює можливість прийняття рішення з цього приводу і правильно дає оцінку, навіщо це потрібно.
Я повністю з ним згоден, що сьогодні не можна брати до уваги суб’єктивний фактор – кому, як і що вигідно. Вигідно суспільству, потрібно державі. І саме тому треба підтримувати цей проект. А завтра ми о 13 годині зберемося на тимчасовій комісії і представники від фракції, члени тимчасової комісії висловлять позицію фракції в цьому відношенні. Я сподіваюся, що вона буде позитивною.
Сергій Рахманін: Олександр Олександрович ще одне питання. Наскільки я розумію, йдеться про голосування що до проекту 4105, точніше тієї версії, що ви розробили? Я вас вірно зрозумів?
Олександр Мороз: Так.
Сергій Рахманін: Інші варіанти не розглядаються, наскільки я зрозумів?
Олександр Мороз: Інші варіанти просто не можна, тому що вони виходять за межі норм, визначених Конституцією. Тому, якщо ми хочемо до виборів президента, а це тільки так може бути реальним прийняти зміни до Конституції, то треба голосувати той варіант, процедура по якому була не завершена 8 квітня. І я сподіваюся, що цей варіант можна проголосувати.
Сергій Рахманін: Ви проводили якісь перемови, можливо приватні, із лідерами опозиції, не лівої опозиції, тобто із Віктором Ющенком та Юлію Тимошенко? Або із керівниками Верховної Ради, зокрема із Володимиром Литвином? Яка їх позиція?
Олександр Мороз: Я із Володимиром Литвином не зустрічався, тому що він був у відрядженні і мені не вдалося з ним переговорити. Я думаю, що завтра під час погоджувальної ради і раніше ми з ним зможемо зустрітися і переговорити.
Із оточенням Віктора Ющенка, із тими людьми, які входять до керівництва фракції, із багатьма вдалося переговорити і я так думаю, що багато із представників керівництва "Нашої України" розуміють, що треба вносити зміни до Конституції, бо це той реальний крок, який дає надію для суспільства і можливість здійснювати демократичні перетворення в Україні.
Сергій Рахманін: Я вам дякую і на все добре.
Повертаюсь до розмови із народним депутатом Михайлом Добкіним. Михайле Марковичу, ще одне питання. Ви сказали, що ви свідомо підтримуєте політичну реформу і пояснили чому. Ви сказали, що ви голосували за неї і будете голосувати, якщо це питання буде знову порушене. У мене тоді трохи провокативне питання. Чи підтримуєте ви пропорційну виборчу систему?
Михайло Добкін: Не поддерживал и не поддерживаю.
Сергій Рахманін: Але ж справа в тому, що політична реформа, абсолютно всі її варіанти, що розглядалися парламентом і той варіант, що був поставлений на голосування і не набрав 300 голосів, вони всі передбачають структурований парламент - структурований на базі політичних сил, які перемогли на виборах. Як же так, ви голосуєте за реформу, але не сприймаєте пропорційну систему. Можете пояснити це непорозуміння?
Михайло Добкін: Да, конечно. Вы абсолютно правы. В любом варианте конституционной реформы присутствовала пропорциональная система выборов. Когда она голосовалась до голосования по реформе – я не голосовал, потому что не считаю пропорциональную систему выборов неотъемлемой частью конституционной реформы. Для меня она была, и остается той уступкой, тем компромиссом, который был включён во время, не побоюсь этого слова, торгов по конституционной реформе, в уступку за голосование левых фракций в проект под названием конституционная реформа.
Сергій Рахманін: Тобто ви вважаєте, що якщо пропорційної системи не буде, ця політична реформа буде працювати. Тобто нова Конституція. Але як тоді буде формуватися уряд, у який спосіб будуть формуватися депутатські групи, фракції? Ми з вами знаємо приклад депутатської групи "За єдину Україну", яка проіснувала дуже не довго. Вам не здається, що якщо не буде пропорційної системи, то парламент просто не буде структурований? Не буде підґрунтя, на якому ці депутатські об’єднання у Верховні Раді будуть базуватися, будуть міцніти - не буде на чому.
Михайло Добкін: Я с вами согласен только в том, что всё это будет так, когда у нас в стране будет полное понимание, что такое политическая партия.
Сергій Рахманін: Справа в тому, що, якщо не буде пропорційної системи, то і розуміння цього ніколи не буде.
Михайло Добкін: Я с вами не согласен. Придёт время, когда само общество будет к этому готово, и у нас сама мажоритарная система отпадёт за ненадобностью. На сегодняшний день, все забывают, что Верховная Рада не только высший законодательный орган, но и высший орган представительской власти.
Скажите мне, чьи интересы там будут представлять партии, если многих из тех людей, которые будут выбраны по спискам этих партий люди не то что в глаза, они никогда их даже фамилий не будут знать. А именно такой вариант нам предлагали в проекте конституционной реформы. Я категорически против этого. Но жизнь – она представляет собой улицу с двусторонним движением.
Без компромиссов не возможно. И для меня, хоть это и больно, поверьте, мне это не лежит на душе. Но я готов был пожертвовать мажоритарной системой ради того, чтобы в стране была более сбалансированная система власти, чтобы у нас люди не назначались и не снимались по телефону. Для того, чтобы у нас парламент если и нёс ответственность за политическую и экономическую ситуацию в стране, то у него были реальные рычаги власти, для того, чтобы влиять на эту ситуацию. Тоже самое касается и Кабинета министров.
Сергій Рахманін: У вас справді дуже велике розмаїття облич у депутатській групі, але там є низка затятих мажоритарників, які збираються зараз ставити питання про відміну пропорційної системи. Це відповідає дійсності, чи ні? Тобто, є проект закону, який передбачає зміну виборчого законодавства і повернення до змішаної системи?
Михайло Добкін: Так как нет окончательного решения по этому вопросу самой группы, я отвечу, что то, о чём вы говорите вполне возможно.
Сергій Рахманін: Але воно можливо лише у тому випадку, якщо завалиться конституційна реформа?
Михайло Добкін: Вы опять пытаетесь привязать неразрывно две вещи.
Сергій Рахманін: Ви самі сказали, що ви йдете на поступки. Якщо реформи не буде, то який сенс у поступці?
Михайло Добкін: Мы будем добиваться того, чтобы в том варианте конституционной реформы, который будет выносится, если это будет возможно, если это не будет завтра, когда уже ничего нельзя поменять. А если будет проходить все этапы: Конституционный Суд и всё, что этому предшествует, то мы будем добиваться… Позиция большинства депутатов в группе "Центр" будет такова, чтобы исключить из конституционной реформы обязательность пропорциональной системы выборов.
Сергій Рахманін: Михайло Марковичу, ще одне питання, яке також, думаю, всіх непокоїть, це питання перебування нашого контингенту в Іраку. Збільшилась кількість жертв, знову порушувалося питання, чи доречне взагалі перебування наших військових підрозділів на території цієї країни. І чи варто було їх туди, взагалі, вводити. І чи не час їх звідти забирати. От ваша позиція. Як ви голосували? Наскільки імовірно, що зараз Верховна Рада зможе ухвалити рішення про відкликання нашого контингенту із Іраку?
Михайло Добкін: Я голосовал за отправку нашего контингента в Ирак. Мало того, когда пытались этот вопрос опять поставить на повестку дня, я не голосовал за включение его и не проголосую в ближайшее время за вывод нашего военного контингента из Ирака.
Сергій Рахманін: Тобто ви вважаєте, що це наша війна?
Михайло Добкін: К счастью, это не наша война. Я не военный человек, но я служил в армии обычную срочную службу. Я знаю, что такое военная дисциплина и я знаю, что такое армия не понаслышке. На сегодняшний день я считаю, что там нет войны нашей и не нашей, там нет войны американцев, нет войны немцев, французов, россиян. На сегодняшний момент в Ираке происходит столкновение двух сил - сил нормальных человеческих, тех сил, жизнью которых живём мы с вами, и сил, которые хотят всё это разрушить.
Я имею в виду организованный международный терроризм. И если Украина останется в стороне от этого, если Украина по тем или иным причинам будет стоять вне процессов, то на сегодняшний день те мои оппоненты, которые говорят: "Посмотрите, что было в Испании, вы хотите, чтобы такое было здесь?"
Я не хочу, я - нормальный человек и дорожу жизнью каждого живого существа на этой земле, не говоря уже о человеческой. Но если, не дай Бог, международный терроризм в этой затяжной войне победит, то тогда мы все с вами будем сидеть по подвалам, боясь выйти на улицу, ожидая за каждым углом заложенной бомбы.
Сергій Рахманін: Але зараз йдеться не про боротьбу із міжнародним тероризмом. Зараз, фактично, йдеться про боротьбу між населенням країни і окупаційними військами. Тобто ви вважаєте, що Ірак населений, фактично, терористами?
Михайло Добкін: Наши войска сразу после войны на Западной Украине до сих пор ещё многие называют тоже оккупационными. Это смотря с какой стороны посмотреть. Я не считаю войска международной коалиции, которые исполняют миссию по борьбе с международным терроризмом в Ираке оккупационными.
Я не считаю, что ту войну, которую называют народной, в Ираке ведёт иракский народ. Он финансируется за чьи-то деньги, он кем-то управляется - управляется он деньгами международного терроризма. И там другой ситуации нет.
Сергій Рахманін: До речі, а от особисто ви війська, які були на Західній Україні після війни, вважаєте окупаційними, миротворчими? Я просто пригадав, переглядаючи харківську пресу, ви заявили, що не зважаючи на те, що зараз кажуть про унітарну державу Україну, і це записано в Конституції, тим не менше різниця між Сходом і Заходом вона є надто великою і надто серйозною, аби заплющувати на це очі. І ви казали про те, що в тому ж самому Харкові є багато людей, для яких російська культура набагато ближче, ніж, скажімо, культура Західних областей України. Це так, чи ні?
Михайло Добкін: Это немного вырвано из контекста. Я это говорил в разрезе того, что всё то противостояние, которое делается между политическими силами в парламенте приводит к тому, что граница между Западом и Востоком всё больше и больше прорисовывается. А это в свою очередь усугубляется тем, что культура Востока и Запада разнится и дальше то, что вы сказали.
Я не поменял свою точку зрения. Я считаю, что хоть и языковой вопрос у нас в стране и надуман, но, тем не менее в том регионе, откуда я был избран, русский язык намного роднее и ближе, чем украинский. Я не говорю, что это правильно, но я и не говорю, что это плохо. Люди всё равно будут говорить на том языке, на котором хотят. Это же касается культуры.
Когда к нам, на открытие театра русской драмы не приезжают чиновники первого ранга из Києва только лишь потому, что это театр русской драмы – то я считаю, что это не правильно. Этот театр строили всем городом 30 лет после пожара. И на открытие проигнорировать его – не красиво.
Но давайте, чтобы у вас не осталось и тени сомнения в моем отношении к войскам, которые находились на Западной Украине в послевоенный период, я скажу, что я считаю, что войска не были ни миротворцами, ни оккупантами. Это были войска той страны, на территории которой они находились.
Вот те, с кем они там воевали – это были люди, которые по национальному признаку были нашими с вами соотечественниками, но по тому жизненному пути, который они себе выбрали они были… Не хочу называть из предателями, но они были достойны того, чтобы против них вводились для борьбы с ними войска. Потому что свои вопросы и свои цели они решали отнюдь не мирным способом. Вот моя точка зрения.
Сергій Рахманін: До речі, ви зачепили тему мови. Я знаю, що кілька разів ви обіцяли своїм виборцям, що будете порушувати питання про надання російській мові статусу, принаймні, офіційної, якщо не державної. Залишилось бажання ця питання знову порушувати, чи ні?
Михайло Добкін: Ні. Зараз я вважаю, що російська мова має такий статус у східних регіонах, який дозволяє їй спокойно существовать с украинским языком и с любыми другими, на которых хотят разговаривать люди, компактно проживающие на этих территориях. Я считаю, что вопрос придания статусу русского языка регионального – был бы более правильным.
Но, к сожалению, Верховная Рада не приняла в таком виде, в каком бы мне хотелось, и за который я бы голосовал, хартию о региональных языках. И, как человек законопослушный, я по этому поводу не устраивал блокирования трибуны и согласился с мнением всей Верховной Рады.
Сергій Рахманін: Ви сказали про регіони. Наскільки імовірним буде те, що буде в переддень виборів створена ціла низка регіональних політичних партій?
Михайло Добкін: Всё региональное в этой стране обречено на недолгую жизнь. Если и будет создаваться какая-либо партия построенная по региональному признаку, а у нас такие примеры есть, она будет жить ровно столько, насколько её смогут удерживать искусственно. Я, к своему счастью, являюсь поклонником единой и целостной Украины, и ни в коей мере не федеральной. Никогда в жизни не строил в своих планах и не видел маленьких княжеств, которые будут из себя составлять Украину....
Сергій Рахманін: Тобто харківського проекту політичної партії не існувало в принципі? Цей варіант не розроблявся?
Михайло Добкін: С моим участием – нет.
Сергій Рахманін: Ще одне питання, яке безпосередньо стосується планів харківської групи. У мене з'явилися чутки, що ще декілька ваш.их земляків мають намір залишити "Демократичні ініціативи" і приєднатися до депутатської групи "Центр". Ваша точка зору: збільшиться найближчим часом депутатська група "Центр"? Де в неї планка, де в неї стеля? Скільки там може бути людей? Як довго вона існуватиме ця депутатська група?
Михайло Добкін: Я думаю, что существование депутатской группы "Центр" зависит от многих факторов. Один из них, очень важный – какая система выборов в итоге останется к 2006 году.
Сергій Рахманін: Тобто якщо буде пропорційна, то депутатська група "Центр" розвалиться? Я вас вірно зрозумів?
Михайло Добкін: Если на базе депутатской группы "Центр" не будет создана партия, которая сможет выйти на выборы и победить, или иметь реальные шансы на победу – вы прекрасно понимаете, что будущего у группы не будет. Что касается прихода новых людей в депутатскую группу "Центр", то всё будет зависеть от того, кто какие цели будет преследовать. Если кто-то будет желать того, чего он на самом деле внутри депутатской группы "Центр" не получит, то я думаю, что приход таких людей нельзя даже серьёзно рассматривать, потому что через неделю они уйдут.
Сергій Рахманін: Ваші колеги по депутатській групі, вони постійно натякали на те, що на них чинився тиск і дуже багато людей заважали створенню цієї групи. Це так, чи ні?
Михайло Добкін: Я, наверное, счастливчик. Потому что я не ощущал на себе никакого давления. Да и выход мой из депутатской группы "Демократические инициативы" не сопровождался какими-либо эксцессами.
Сергій Рахманін: Тобто, особисто на вас не тиснули, коли ви писали заяву про входження в цю новостворену групу, так?
Михайло Добкін: Не давили ни для того, чтобы я вошел, и не давили для того, чтобы я не входил.
Сергій Рахманін: Уявіть собі, що припустимо на не тиснули, створилося нове депутатське об’єднання, яке нараховує тепер вже 17 членів. Це такий своєрідний загін, який має певну вагу, деякі, навіть, вважають, що його голоси при деяких голосуваннях будуть принциповими... Було б цілком природно, якби деякі поважні політичні мужі вийшли із вами на зв’язок, на контакт і поцікавилися вашою точкою зору. На представників депутатської групи "Центр" виходили, скажімо, Медведчук, Янукович, Ющенко, Кучма? Аби намагатися спробувати схилити вас на свій бік, чи поцікавитися вашою точкою зору. Були такі спроби, чи ні?
Михайло Добкін: Мы постоянно ведём переговоры с другими политическими силами объединениями внутри Верховной Рады первые два, перечисленных вами политика они являются руководителями крупных политических партий, но они не являются членами парламента, поэтому у нас пока и теоретически не могло быть с ними разговора. Мы общаемся со всеми представителями, уполномоченными вести такие переговоры внутри парламента. И по разным вопросам, даже по вопросам голосования, как мы будем голосовать,… конечно же, мы общаемся.
Сергій Рахманін: Як у вас будуть відпрацьовуватися... Умовно кажучи, Віктор Медведчук вирішив зустрітися із представником депутатської групи "Центр", скажімо, із Добкіним. Він зателефонував і каже: "Пане Михайлу, давайте зустрінемося за філіжанкою кави, чи за гальбою пива, переговоримо." Як у вас поставлене це питання? Ви мусите обдзвонити усіх уповноважених членів фракції – повідомити про цю зустріч?
Михайло Добкін: Для того, чтобы такая встреча состоялась, должно быть решение всей депутатской группы. Я могу пойти попить чай, с удовольствием, с Виктором Владимировичем, но буду там присутствовать либо просто как Михаил Добкин, либо как народный депутат Михаил Добкин. Но не как уполномоченный депутатской группы "Центр". Если мне будут даны такие полномочия, то тогда по решению группы я буду на разговоре с любым политиком и государственным деятелем разговаривать от имени депутатской группы.
Сергій Рахманін: Дякую. І на сам кінець, мабуть останнє питання. Що має статися, аби депутат Михайло Добкін, який дуже критично сьогодні розказував про більшість, але тим не менше не писав заяву про вихід із неї, що має статися, аби депутат Добкін став членом опозиційної фракції?
Михайло Добкін: В первую очередь, я считаю, что главный фактор того места, где находится человек – это его убеждения и его видение. Если бы я разделял позиции, которые занимает оппозиция, я бы был там. Если бы я на сегодняшний день был согласен со всем тем, что происходило в моих рабочих отношениях со Степаном Гавришем, я бы остался в "Демократических инициативах". Я сегодня там, где… Поверьте мне, мне очень легко работается и я впервые за длительное время получаю радость от того, что прихожу в Верховную Раду и начинаю работать.
Сергій Рахманін: Я вам дякую. Це був Михайло Добкін, який вважає себе щасливою людиною, тому що він переконаний, що він знаходиться на своєму місці. Я бажаю вам того ж. А сам обіцяю, що буду на цьому місці рівно за тиждень. Хай вам щастить.
Сергій Рахманін: Добрий вечір! Вас вітає програма "Без гасел", вітає "Громадське радіо" і її ведучий Сергій Рахманін.
Травневі свята минули, Україна повертається у робочий ритм. Завтра почнеться робота парламенту, почнеться вона, як завжди із погоджувальної ради, де представники депутатських груп, фракцій, керівники вищого законодавчого органу будуть планувати свій порядок денний на тиждень та на найближчі місяці.
Легко спрогнозувати, що ключовими питаннями будуть питання, що пов’язані з вибухами у Запорізькій області, де, як відомо, сталася майже катастрофа. Цілком імовірно, що буде порушене питання про Мукачеве.
Легко спрогнозувати, що буде розглядатися питання про конституційну реформу, тому що дуже велика кількість людей безпосередньо пов’язана із президентською адміністрацією певними натяками дали зрозуміти, що це питання все ще стоїть у порядку денному і ці гіпотези частково підтвердив Олександр Мороз – головний апологет конституційної реформи.
І, нарешті, скоріше за все буде порушене питання про перебування українських вояків в Іраку. Принаймні дуже велика група народних депутатів різної ідеології, різної орієнтації, які репрезентують різні політичні фракції та групи, вони намагатимуться поставити це питання ще раз, аби убезпечити нас від нових жертв. Про всі ці питання і про деякі інші ми будемо говорити з нашим сьогоднішнім гостем – це представник нещодавно утвореної депутатської групи "Центр" народний депутат Михайло Добкін.
Пане Михайлу, днями у нас у студії були гостями ще два представники цієї групи - це пан Бичков і пан Гаврилюк. Я знаю, що у вас група дуже своєрідна: у вас було 16 членів, а зараз 17, наскільки мені відомо. І ці 16 були уповноваженими представниками фракції.
Отже, кожен із вас є самодостатнім політиком, кожен має свою історію у парламенті й у політиці. І кожен має свою історію відходу від тієї фракції, де він перебував. Мені цікава ваша історія. У мене за свята був час, я переглянув харківську пресу, і з'ясувалося, що, принаймні, 1-2 роки тому ви були цілком задоволені перебуванням у фракції "Демократичні ініціативи".
Ви казали, що вам дуже подобається, що у цій фракції поважається свобода особистості кожного депутата. Ви вважаєте Степана Гавриша, керівника фракції, людиною державницького мислення й політиком державного масштабу. І раптом ви вийшли з цієї фракції і сьогодні практично всі представники депутатської групи "Центр" кажуть про те, що лідерство – не є дуже добре і Гавриш не виявив себе яскравим лідером.
Представники вашої депутатської групи кажуть про те, що ви є своєрідним "шлагбаумом" між опозицією та більшістю. Отже що сталося з депутатом Добкіним, який раптом вийшов із "Демократичних ініціатив", де він так комфортно себе почував?
Михайло Добкін: Вы действительно очень внимательно следили за той предысторией, которая сопутствовала моему нахождению в группе "Демократические инициативы". И я действительно очень длительное время комфортно чувствовал себя среди множества своих земляков народных депутатов, которые впервые за всю историю Верховной Рады были собраны в таком количестве в одной депутатской группе. Но в жизни ничего не бывает постоянного, и многие вещи меняются не в лучшую сторону. Это относится и к тому, во что трансформировалась со временем группа "Демократические инициативы".
Хотя задумывалась она именно в таком аспекте, в котором сейчас находится группа "Центр". Всё изменилось с того момента, когда поменялась роль в парламенте Степана Гавриша, когда он перестал быть просто руководителем депутатской группы "Демократические инициативы", а стал в первую очередь координатором парламентского большинства. Я не хочу давать этому позитивную или негативную оценку – это свершившийся факт.
Он длительное время руководит большинством. Хорошо или плохо – не об этом речь. Просто я не раз уже говорил, что совмещение двух должностей в одном лице: руководителя группы и руководителя большинства, привели к тому, что депутатская группа "Демократические инициативы" стала, скажем, так, сателлитом парламентского большинства, стала ещё одним, если хотите, секретариатом.
Я ни в коей мере не хочу, что бы эти слова негативно восприняли все те люди, с которыми я работал практически 2 года в этой группе. Но я это говорил и на заседаниях группы в открытую – это ни для кого не секрет. Быть в таком положении по многим причинам для меня было не приемлемо.
И был не единожды у меня разговор этому сопутствующий. В итоге я принял решение выйти из группы и та группа, в которой я сейчас нахожусь, она полностью отвечает моим взглядам, интересам, принципам. И на сегодняшний день, если ничего не поменяется внутри этой группы, я в ней буду до конца этого созыва.
Сергій Рахманін: Деякі спостерігачі вважають, що голосування 8 квітня, ви розумієте про що йдеться, воно підтвердило, що парламентської більшості, як такої, просто не існує. Більше того, дехто вважає це підставою для того, аби Степан Гавриш залишив посаду керівника парламентської більшості.
Чи вважаєте ви особисто, що парламентської більшості не існує. І наскільки ви можете підтвердити або спростувати чутки про те, що Степан Гавриш днями залишить цю посаду і буде хтось інший керувати більшістю, або тим, що від неї залишилось?
Михайло Добкін: Вы абсолютно правильно сказали: руководить тем, что осталось от парламентского большинства. Я не хочу сказать, что его нет, потому что я в своё время писал заявление о вступлении в парламентское большинство, на сегодняшний момент я не писал никакого другого заявления о выходе из этого большинства.
Сергій Рахманін: Тобто ви особисто вважаєте себе членом цієї більшості?
Михайло Добкін: Я не выходил из большинства и то большинство, которое будет способно консолидировать Верховную Раду для работы, для принятия законов и есть тем большинством, в которое я вхожу. Какой конфигурации будет это большинство – я не могу сказать, потому что Верховная Рада – это живой организм, подверженный влиянию извне, изнутри. И все процессы, которые происходят в стране – они трансформируют и Верховную Раду. Они трансформируют и большинство, которое находится внутри Верховной Рады. Мне очень бы не хотелось, что бы моё нахождение в депутатской группе "Центр" ассоциировалось с выходом из большинства.
И вот почему, в первую очередь. Последнее время очень много политиков с разных сторон постоянно предписывают депутатской группе Центр чей то патронат - то справа, то слева, то большинства, то оппозиции. На самом деле, в 99% тех высказываний, которые были в прессе, в Интернете в первую очередь, нет и доли истины.
Потому что ни один из уважаемых перечисленных политиков, которые мелькали в прессе постоянно, как духовные вдохновители депутатской группы "Центр", на самом деле такими не являются, как и не являлась истиной то, что депутатскую группу "Центр" сходу записали в оппозицию. Мы не есть оппозиция. Я всё, что сегодня говорю и буду говорить дальше, говорю как депутат из депутатской группы Центр, но это моё личное мнение и я не выражаю на сегодняшний момент своими высказываниями мнение самой депутатской группы. Внутри мы все очень разные. Из разных частей парламента.
Сергій Рахманін: Я це розумію. Все ж таки, до другого питання... Особисто ви чули оці плітки про те, що Гавриш буде днями зміщений? Чи буде взагалі порушене питання про його можливість залишатися на посаді керівника парламентської більшості?
Михайло Добкін: Я этого не слышал, но я этого не исключаю.
Сергій Рахманін: Центр – приємне слово, воно начебто уособлює помірковану позицію народних депутатів. Мене трошки здивувало, якщо відверто, коли ви сказали, що депутатська група "Демократичні ініціативи", представником якої ви донедавна були – вона створювалася для того, щоб бути парламентським центром, який би поєднував парламентську більшість і опозицію.
Наскільки я розумію, вона була створена переважно на базі депутатів, які представляли Харків і Харківську область. А от зараз депутатська група "Центр" – це депутатська група, де, як справедливо було зауважено, репрезентовані депутати від Волині і до Слобожанщини. Більше того, там є мажоритарники, там є списочники, там є члени "Нашої України", там є члени більшості. Отже, така дуже своєрідна, як її називають, група, дехто вважає, що вона химерна і не довго протримається.
Але тим не менше, є одна версія, яка, як на мене, є доволі цікавою. Фактично, депутатська група "Центр" була створена якщо не за сприяння, то з розумінням була сприйнята депутатами, яки представляли як опозицію так і більшість, які вважали, що депутатська група "Центр" – це та сама пічка, від якої буде будуватися нова більшість. І ця нова більшість буде будуватися на базі Нашої України і частини фракцій, які зараз представляють більшість, і що історичне навантаження, історичне завдання депутатської групи "Центр" – створити можливість для створення нової більшості. Це так, чи ні. І чи зможе депутатська група "Центр" виконати таку місію.
Михайло Добкін: Я абсолютно не исключаю то, что вы сказали. Как показывает жизнь – нет ничего невозможного. Как говорит один из руководителей парламента – для депутатов нет ничего невозможного.
Я бы очень хотел, чтобы депутатская группа "Центр" стала своего рода первым камешком, заложенным в то большинство в парламент или в ту конструктивную силу в парламенте, которая смогла бы быть выше всех личных амбиций больших политиков, которые, не находя язык между собой, ведут в бой множество народных депутатов, заставляют их быть непримиримыми и не слышать друг друга.
Это вредно как для парламента, так и для всего общества в целом. Мне бы очень хотелось, чтобы депутатская группа "Центр" смогла воплотить в жизнь те принципы, которые она поставила при формировании: в первую очередь – не быть зависимой от одного конкретного человека. Поверьте мне – это очень важно. У меня не большой опыт в политике - я в большой политике всего 2 года.
Но, поверьте мне, за эти 2 года я понял чётко одну вещь, что очень важно, кто является лидером в том или ином объединении внутри парламента. Очень важно, насколько этот лидер подвержен влиянию извне. И не важно, с какой стороны. И очень важно, насколько этот лидер может соизмерять свои личные желания и амбиции с интересами групп. Как показывает жизнь, всё желаемое – скорее всего, нереально.
Поэтому, если мы сможем если не "породить" нового лидера, который испортит саму идею, сам смысл создания депутатской группы "Центр", не самый главный, но один из смыслов, который закладывался в создание объединения людей, если мы сможем найти, скажем так, небольшое количество людей, которым будет доверено и которые смогут воплотить в жизнь всё то, что задумали внутри депутатской группы "Центр", я вполне уверен, что на базе группы может быть создано новое парламентское большинство.
Сергій Рахманін: Дякую за відповідь. З нами зараз на телефонному зв’язку представник фракції Наша Україна Євген Червоненко. Доброго вечора, Євгене Федоровичу.
Євген Червоненко: Добрий вечір.
Сергій Рахманін: Ми зараз обговорювали питання про те, чи може бути створена нова більшість у парламенті і в який спосіб цьому може зарадити нещодавно створена депутатська група "Центр". Євгене Федоровичу, як вам здається, чи може створитися нова більшість на базі фракції "Наша Україна", депутатської групи "Центр" і деяких фракцій, які зараз входять до більшості?
Євген Червоненко: Моя точка зору наступна. Я зараз повертаюся із Одеси і прошу вибачення, що я не встиг на ефір, бо я трохи спізнився – я зустрічався із людьми напередодні виборів, які будуть в Одесі, які дуже важливі для демократії, а не для того, хто переможе - чи донька Ківалова, чи Бродський. Я не встиг, бо в літаку був Ківалов із групою депутатів, мабуть СДПУ(о), і мені просто сказали, що вже запущені двигуни... Мабуть, у мене не таке прізвище...
Тому я їду авто. І скажу вам наступне. У мене є дуже велика надія, що незалежно від фракції, я нікому не суддя, але в парламенті, я не знаю великі слова, хоча я більше, ніж Михайло у великій політиці...
Я скажу так: для людей, які скаржилися на кризу. Які щось зробили і які бачать, що якщо в Україні не буде системного ринку, якщо не будуть перемагати правила, майже одні для всіх... я не ідеалізую ситуації... то ми приречені. І все життя і Михайла Добкіна, і Діми Святаша, і будь-яких людей, які в будь-яких фракціях... Я вважаю, що навіть у СДПУ(о) багато людей – заручників ситуації, заручників лідерів.
Я вважаю, що в цій коаліції, в тих хлопцях, які піднялися з колін і сказали – краще один раз пережити жах, ніж жити в жаху без кінця в безпідставному страху. Може і "підставному", дивлячись на те, як зруйнували концерн, за який я отримував гроші. Знаєте, справа не в лідерах. Ми сьогодні стали не примирені, мабуть, тільки тому, що проти нас...
Ми не були спочатку опозицією, але, коли ми вийшли на поле грати в футбол, проти нас постійно грають бейсбольними бітами, а в Мукачевому ще й і ножі пішли. Так жити не можна. Справа, навіть, не в нас. Справа в дітях і у відношенні до України. До нас просто будуть відноситися із презирством. Сьогодні це розуміють всі. Ми не бидло.
Ми люди зі всією своєю відповідальністю. І я підкреслюю, що всі, хто прийшли із економіки, із уряду, із держслужби – це люди високоосвічені достойні. І я пишаюсь тим, що сьогодні все більше людей кажуть "ні" мовчанню ягнят, "ні" тому "проізволу" від адміністрації, який ми відчуваємо на собі цілий день. Дуже важливий цей тиждень... Я вважаю, що будуть до хлопців застосовуватись майже ті методи, які застосовувались до нас, коли нас переконували перейти у більшість, зрадити "Нашу Україну", Ющенка.
Але знаєте, у мене на стіні висить календар і я дивлюся... Для мене дуже показовими були першотравневі демонстрації. І в Ялті, де я проводив демонстрацію до мене підходили представники СДПУ(о) і людям, вчителям казали, що ми вас звільнимо з роботи, ми вам не накриємо дах у домі, бо ви не в тій колоні. Відповідь людей все більше стає: "Та пішли ви!" Я вважаю і маю надію, що гордість і запас віри в те, що ми бачимо з першого травня Євросоюз у наших кордонів все ж є.
Сергій Рахманін: Дякую вам за позицію. Отже, член парламенту Червоненко, як і член парламенту Добкін, не виключають можливості створення більшості на базі "Нашої України", деяких фракцій нинішньої більшості і депутатської групи "Центр", яка нещодавно була утворена.
Але, на скільки я можу зрозуміти із тривалої і дуже емоційної промови пана Червоненька, і наскільки я можу розуміти із складної відповіді пана Добкін, це ще справа дуже тривала і не дуже реалістична. Але тим не менше, депутатська група "Центр" вже заявила про те, що, фактично, це група людей, які намагатимуться врівноважити стосунки між опозицією та більшістю, наскільки я зрозумів із висловлювань ваших колег.
Свого часу, 2 роки тому, в програмі сьомого харківського каналу ви казали про те, що вам не подобається позиція опозиції, тому що її немає. Оскільки вона деструктивна, то вона будується на принципі нехтування всіма принципами, які існують, тому вона є безперспективною. Більше того, ви казали про те, що парламентське життя, воно складається із протистояння опозиції конструктивним силам парламенту. От за 2 роки ваша точка зору змінилася чи ні? Ви зараз вбачаєте в діях опозиції щось конструктивне? І наскільки ви поділяєте чи не поділяєте погляду опозиції на конституційну реформу?
Михайло Добкін: Если бы мне нравились действия оппозиции, то я, наверное, был бы в одной из оппозиционных фракций. По крайней мере, написал бы туда заявление и ждал бы, возьмут меня или нет. Я ни в коей мере не изменил свою точку зрения в плане того, какими методами пытаются в оппозиции добиться желаемого результата.
Сергій Рахманін: Але ви згодні із Червоненком у тому, що в принципі треба жити за правилами і засоби, які застосовуються і в більшості і в парламенті...
Михайло Добкін: Я согласен с Червоненко, что мы не быдло. Я согласен с Червоненко, в любых других аспектах. Но любая самая правильная и умная идея может быть убита теми методами, которыми её пытаются воплотить в жизнь. Я категорический противник блокирования работы Верховной Рады путём занятия трибуны, кидания цветов и бумаг в руководство парламента - всё, что происходило на моих глазах.
И не важно, в каком я лагере был тогда и в каком нахожусь сейчас – ничего же не изменилось. Насколько мне известно, во вторник опять планируется опять блокирование Верховной Рады, пока не будут отменены итоги выборов в Мукачево. Я эту информацию слышал по радио. Я не знаю насколько она соответствует действительности, я не знаю. какое решение приняли во фракции "Наша Украина", но если это так, то я категорический противник таких методов.
Ведь все эти действия связаны с тем, что заканчиваются словесные аргументы. Ведь парламент, в конце концов, пусть меня простят все мои коллеги, это большая говорильня. Что такое парламентские слушания, что такое день правительства в парламенте? Это возможность высказаться всем заинтересованным людям, для которых есть одна общая проблема. Что такое обсуждение закона перед его принятием?
Это возможность высказать свое мнение. Высказать, а не бить друг другу лицо за то, что кто-то кого-то не понимает или не хочет понять. Ведь непримиримость существует как со стороны радикально настроенной части большинства, так и со стороны радикально настроенной части оппозиции. Поэтому я ни в коей мере не изменил свою точку зрения, я не изменил своего отношения. И я хочу быть в конструктивной части парламента, которая работает.
Работает и путём переговоров, и голосований решает тот или иной вопрос, а не с помощью выламывания микрофонов и недавания возможности высказать свою точку зрения другому человеку.
Сергій Рахманін: Дякую. Все ж таки хотів би вас повернути до питання, що до конституційної реформи. Чи правда, що найближчими днями це питання знову постане перед Верховною Радою і якою буде позиція депутатської групи "Центр"? Якщо це не є таємниця, якщо у вас є якась вже стала точка зору.
Михайло Добкін: Я не могу высказать позицию депутатской группы "Центр". Мы не обсуждали этот вопрос. Это будет обсуждаться завтра на собрании группы, если этот вопрос будет включен в повестку дня. Могу сказать лишь одно - то, что я слышал в стенах Верховного Совета, то, что я слышал от непосредственных участников процесса. Я был одним из тех, кто внутри депутатской группы "Центр" голосовал за политическую реформу.
Если политическая реформа будет поставлена законным способом на голосование, если будут соблюдены все процедуры, которые должны этому предшествовать, и это не будет голосование путем нажима и давления, включения в повестку дня. Если этот вопрос будет поставлен на голосование законно, то есть большая вероятность того, что я опять проголосую за политическую реформу, хотя многие вещи а ней и не приемлю.
Сергій Рахманін: Є три найбільш поширені версії: конституційна реформа це проект Мороза, який вважає своєю історичною місією змінити політичну систему, політична реформа – це проект Медведчука, який у такий спосіб хоче унеможливити прихід до влади Ющенка, політична реформа – це проект Леоніда Кучми, який вважає, що у такий спосіб він посварить парламент і зможе законсервувати владу. Ваша точка зору? Яка із цих версій є найбільш імовірною?
Михайло Добкін: Я хочу сказать, что политическая реформа на сегодняшний момент является жизненно необходимым фактором для стабильности в нашем государстве. Чей это проект и кто какие преследует цели – по-моему, это настолько не важно в данном случае. Я голосую за реформу и поддерживаю реформу осмысленно только лишь потому, что я не хочу, чтобы следующий избранный президент, кто бы им ни был, абсолютно не важно кто бы им ни был, имел бы в руках всю ту полноту власти, которая есть сегодня.
Сергій Рахманін: Дякую. Подібної точки зору дотримується, як відомо, і лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз, який зараз є з нами на телефонному зв’язку. Доброго вечора, Олександре Олександровичу! Ваш колега Михайло Добкін так само сподівається, що реформа пройде, він готовий за неї голосувати, хоча це питання ще не обговорювалося депутатською групою "Центр", але йому наразі не відомо коли і як це питання буде порушено у Верховній Раді. Завтра буде погоджувальна рада, може у вас є свіжі новини, що до того яка подальша доля реформи?
Олександр Мороз: Ми домовилися на тимчасовій спеціальній комісії, що відбудеться засідання цієї комісії, яке прийме рішення відносно долі голосування щодо змін до Конституції. І можливість така є. Я на те сподіваюся, я чув вислови мого колеги Михайла Добкіна, він якраз прагматично оцінює можливість прийняття рішення з цього приводу і правильно дає оцінку, навіщо це потрібно.
Я повністю з ним згоден, що сьогодні не можна брати до уваги суб’єктивний фактор – кому, як і що вигідно. Вигідно суспільству, потрібно державі. І саме тому треба підтримувати цей проект. А завтра ми о 13 годині зберемося на тимчасовій комісії і представники від фракції, члени тимчасової комісії висловлять позицію фракції в цьому відношенні. Я сподіваюся, що вона буде позитивною.
Сергій Рахманін: Олександр Олександрович ще одне питання. Наскільки я розумію, йдеться про голосування що до проекту 4105, точніше тієї версії, що ви розробили? Я вас вірно зрозумів?
Олександр Мороз: Так.
Сергій Рахманін: Інші варіанти не розглядаються, наскільки я зрозумів?
Олександр Мороз: Інші варіанти просто не можна, тому що вони виходять за межі норм, визначених Конституцією. Тому, якщо ми хочемо до виборів президента, а це тільки так може бути реальним прийняти зміни до Конституції, то треба голосувати той варіант, процедура по якому була не завершена 8 квітня. І я сподіваюся, що цей варіант можна проголосувати.
Сергій Рахманін: Ви проводили якісь перемови, можливо приватні, із лідерами опозиції, не лівої опозиції, тобто із Віктором Ющенком та Юлію Тимошенко? Або із керівниками Верховної Ради, зокрема із Володимиром Литвином? Яка їх позиція?
Олександр Мороз: Я із Володимиром Литвином не зустрічався, тому що він був у відрядженні і мені не вдалося з ним переговорити. Я думаю, що завтра під час погоджувальної ради і раніше ми з ним зможемо зустрітися і переговорити.
Із оточенням Віктора Ющенка, із тими людьми, які входять до керівництва фракції, із багатьма вдалося переговорити і я так думаю, що багато із представників керівництва "Нашої України" розуміють, що треба вносити зміни до Конституції, бо це той реальний крок, який дає надію для суспільства і можливість здійснювати демократичні перетворення в Україні.
Сергій Рахманін: Я вам дякую і на все добре.
Повертаюсь до розмови із народним депутатом Михайлом Добкіним. Михайле Марковичу, ще одне питання. Ви сказали, що ви свідомо підтримуєте політичну реформу і пояснили чому. Ви сказали, що ви голосували за неї і будете голосувати, якщо це питання буде знову порушене. У мене тоді трохи провокативне питання. Чи підтримуєте ви пропорційну виборчу систему?
Михайло Добкін: Не поддерживал и не поддерживаю.
Сергій Рахманін: Але ж справа в тому, що політична реформа, абсолютно всі її варіанти, що розглядалися парламентом і той варіант, що був поставлений на голосування і не набрав 300 голосів, вони всі передбачають структурований парламент - структурований на базі політичних сил, які перемогли на виборах. Як же так, ви голосуєте за реформу, але не сприймаєте пропорційну систему. Можете пояснити це непорозуміння?
Михайло Добкін: Да, конечно. Вы абсолютно правы. В любом варианте конституционной реформы присутствовала пропорциональная система выборов. Когда она голосовалась до голосования по реформе – я не голосовал, потому что не считаю пропорциональную систему выборов неотъемлемой частью конституционной реформы. Для меня она была, и остается той уступкой, тем компромиссом, который был включён во время, не побоюсь этого слова, торгов по конституционной реформе, в уступку за голосование левых фракций в проект под названием конституционная реформа.
Сергій Рахманін: Тобто ви вважаєте, що якщо пропорційної системи не буде, ця політична реформа буде працювати. Тобто нова Конституція. Але як тоді буде формуватися уряд, у який спосіб будуть формуватися депутатські групи, фракції? Ми з вами знаємо приклад депутатської групи "За єдину Україну", яка проіснувала дуже не довго. Вам не здається, що якщо не буде пропорційної системи, то парламент просто не буде структурований? Не буде підґрунтя, на якому ці депутатські об’єднання у Верховні Раді будуть базуватися, будуть міцніти - не буде на чому.
Михайло Добкін: Я с вами согласен только в том, что всё это будет так, когда у нас в стране будет полное понимание, что такое политическая партия.
Сергій Рахманін: Справа в тому, що, якщо не буде пропорційної системи, то і розуміння цього ніколи не буде.
Михайло Добкін: Я с вами не согласен. Придёт время, когда само общество будет к этому готово, и у нас сама мажоритарная система отпадёт за ненадобностью. На сегодняшний день, все забывают, что Верховная Рада не только высший законодательный орган, но и высший орган представительской власти.
Скажите мне, чьи интересы там будут представлять партии, если многих из тех людей, которые будут выбраны по спискам этих партий люди не то что в глаза, они никогда их даже фамилий не будут знать. А именно такой вариант нам предлагали в проекте конституционной реформы. Я категорически против этого. Но жизнь – она представляет собой улицу с двусторонним движением.
Без компромиссов не возможно. И для меня, хоть это и больно, поверьте, мне это не лежит на душе. Но я готов был пожертвовать мажоритарной системой ради того, чтобы в стране была более сбалансированная система власти, чтобы у нас люди не назначались и не снимались по телефону. Для того, чтобы у нас парламент если и нёс ответственность за политическую и экономическую ситуацию в стране, то у него были реальные рычаги власти, для того, чтобы влиять на эту ситуацию. Тоже самое касается и Кабинета министров.
Сергій Рахманін: У вас справді дуже велике розмаїття облич у депутатській групі, але там є низка затятих мажоритарників, які збираються зараз ставити питання про відміну пропорційної системи. Це відповідає дійсності, чи ні? Тобто, є проект закону, який передбачає зміну виборчого законодавства і повернення до змішаної системи?
Михайло Добкін: Так как нет окончательного решения по этому вопросу самой группы, я отвечу, что то, о чём вы говорите вполне возможно.
Сергій Рахманін: Але воно можливо лише у тому випадку, якщо завалиться конституційна реформа?
Михайло Добкін: Вы опять пытаетесь привязать неразрывно две вещи.
Сергій Рахманін: Ви самі сказали, що ви йдете на поступки. Якщо реформи не буде, то який сенс у поступці?
Михайло Добкін: Мы будем добиваться того, чтобы в том варианте конституционной реформы, который будет выносится, если это будет возможно, если это не будет завтра, когда уже ничего нельзя поменять. А если будет проходить все этапы: Конституционный Суд и всё, что этому предшествует, то мы будем добиваться… Позиция большинства депутатов в группе "Центр" будет такова, чтобы исключить из конституционной реформы обязательность пропорциональной системы выборов.
Сергій Рахманін: Михайло Марковичу, ще одне питання, яке також, думаю, всіх непокоїть, це питання перебування нашого контингенту в Іраку. Збільшилась кількість жертв, знову порушувалося питання, чи доречне взагалі перебування наших військових підрозділів на території цієї країни. І чи варто було їх туди, взагалі, вводити. І чи не час їх звідти забирати. От ваша позиція. Як ви голосували? Наскільки імовірно, що зараз Верховна Рада зможе ухвалити рішення про відкликання нашого контингенту із Іраку?
Михайло Добкін: Я голосовал за отправку нашего контингента в Ирак. Мало того, когда пытались этот вопрос опять поставить на повестку дня, я не голосовал за включение его и не проголосую в ближайшее время за вывод нашего военного контингента из Ирака.
Сергій Рахманін: Тобто ви вважаєте, що це наша війна?
Михайло Добкін: К счастью, это не наша война. Я не военный человек, но я служил в армии обычную срочную службу. Я знаю, что такое военная дисциплина и я знаю, что такое армия не понаслышке. На сегодняшний день я считаю, что там нет войны нашей и не нашей, там нет войны американцев, нет войны немцев, французов, россиян. На сегодняшний момент в Ираке происходит столкновение двух сил - сил нормальных человеческих, тех сил, жизнью которых живём мы с вами, и сил, которые хотят всё это разрушить.
Я имею в виду организованный международный терроризм. И если Украина останется в стороне от этого, если Украина по тем или иным причинам будет стоять вне процессов, то на сегодняшний день те мои оппоненты, которые говорят: "Посмотрите, что было в Испании, вы хотите, чтобы такое было здесь?"
Я не хочу, я - нормальный человек и дорожу жизнью каждого живого существа на этой земле, не говоря уже о человеческой. Но если, не дай Бог, международный терроризм в этой затяжной войне победит, то тогда мы все с вами будем сидеть по подвалам, боясь выйти на улицу, ожидая за каждым углом заложенной бомбы.
Сергій Рахманін: Але зараз йдеться не про боротьбу із міжнародним тероризмом. Зараз, фактично, йдеться про боротьбу між населенням країни і окупаційними військами. Тобто ви вважаєте, що Ірак населений, фактично, терористами?
Михайло Добкін: Наши войска сразу после войны на Западной Украине до сих пор ещё многие называют тоже оккупационными. Это смотря с какой стороны посмотреть. Я не считаю войска международной коалиции, которые исполняют миссию по борьбе с международным терроризмом в Ираке оккупационными.
Я не считаю, что ту войну, которую называют народной, в Ираке ведёт иракский народ. Он финансируется за чьи-то деньги, он кем-то управляется - управляется он деньгами международного терроризма. И там другой ситуации нет.
Сергій Рахманін: До речі, а от особисто ви війська, які були на Західній Україні після війни, вважаєте окупаційними, миротворчими? Я просто пригадав, переглядаючи харківську пресу, ви заявили, що не зважаючи на те, що зараз кажуть про унітарну державу Україну, і це записано в Конституції, тим не менше різниця між Сходом і Заходом вона є надто великою і надто серйозною, аби заплющувати на це очі. І ви казали про те, що в тому ж самому Харкові є багато людей, для яких російська культура набагато ближче, ніж, скажімо, культура Західних областей України. Це так, чи ні?
Михайло Добкін: Это немного вырвано из контекста. Я это говорил в разрезе того, что всё то противостояние, которое делается между политическими силами в парламенте приводит к тому, что граница между Западом и Востоком всё больше и больше прорисовывается. А это в свою очередь усугубляется тем, что культура Востока и Запада разнится и дальше то, что вы сказали.
Я не поменял свою точку зрения. Я считаю, что хоть и языковой вопрос у нас в стране и надуман, но, тем не менее в том регионе, откуда я был избран, русский язык намного роднее и ближе, чем украинский. Я не говорю, что это правильно, но я и не говорю, что это плохо. Люди всё равно будут говорить на том языке, на котором хотят. Это же касается культуры.
Когда к нам, на открытие театра русской драмы не приезжают чиновники первого ранга из Києва только лишь потому, что это театр русской драмы – то я считаю, что это не правильно. Этот театр строили всем городом 30 лет после пожара. И на открытие проигнорировать его – не красиво.
Но давайте, чтобы у вас не осталось и тени сомнения в моем отношении к войскам, которые находились на Западной Украине в послевоенный период, я скажу, что я считаю, что войска не были ни миротворцами, ни оккупантами. Это были войска той страны, на территории которой они находились.
Вот те, с кем они там воевали – это были люди, которые по национальному признаку были нашими с вами соотечественниками, но по тому жизненному пути, который они себе выбрали они были… Не хочу называть из предателями, но они были достойны того, чтобы против них вводились для борьбы с ними войска. Потому что свои вопросы и свои цели они решали отнюдь не мирным способом. Вот моя точка зрения.
Сергій Рахманін: До речі, ви зачепили тему мови. Я знаю, що кілька разів ви обіцяли своїм виборцям, що будете порушувати питання про надання російській мові статусу, принаймні, офіційної, якщо не державної. Залишилось бажання ця питання знову порушувати, чи ні?
Михайло Добкін: Ні. Зараз я вважаю, що російська мова має такий статус у східних регіонах, який дозволяє їй спокойно существовать с украинским языком и с любыми другими, на которых хотят разговаривать люди, компактно проживающие на этих территориях. Я считаю, что вопрос придания статусу русского языка регионального – был бы более правильным.
Но, к сожалению, Верховная Рада не приняла в таком виде, в каком бы мне хотелось, и за который я бы голосовал, хартию о региональных языках. И, как человек законопослушный, я по этому поводу не устраивал блокирования трибуны и согласился с мнением всей Верховной Рады.
Сергій Рахманін: Ви сказали про регіони. Наскільки імовірним буде те, що буде в переддень виборів створена ціла низка регіональних політичних партій?
Михайло Добкін: Всё региональное в этой стране обречено на недолгую жизнь. Если и будет создаваться какая-либо партия построенная по региональному признаку, а у нас такие примеры есть, она будет жить ровно столько, насколько её смогут удерживать искусственно. Я, к своему счастью, являюсь поклонником единой и целостной Украины, и ни в коей мере не федеральной. Никогда в жизни не строил в своих планах и не видел маленьких княжеств, которые будут из себя составлять Украину....
Сергій Рахманін: Тобто харківського проекту політичної партії не існувало в принципі? Цей варіант не розроблявся?
Михайло Добкін: С моим участием – нет.
Сергій Рахманін: Ще одне питання, яке безпосередньо стосується планів харківської групи. У мене з'явилися чутки, що ще декілька ваш.их земляків мають намір залишити "Демократичні ініціативи" і приєднатися до депутатської групи "Центр". Ваша точка зору: збільшиться найближчим часом депутатська група "Центр"? Де в неї планка, де в неї стеля? Скільки там може бути людей? Як довго вона існуватиме ця депутатська група?
Михайло Добкін: Я думаю, что существование депутатской группы "Центр" зависит от многих факторов. Один из них, очень важный – какая система выборов в итоге останется к 2006 году.
Сергій Рахманін: Тобто якщо буде пропорційна, то депутатська група "Центр" розвалиться? Я вас вірно зрозумів?
Михайло Добкін: Если на базе депутатской группы "Центр" не будет создана партия, которая сможет выйти на выборы и победить, или иметь реальные шансы на победу – вы прекрасно понимаете, что будущего у группы не будет. Что касается прихода новых людей в депутатскую группу "Центр", то всё будет зависеть от того, кто какие цели будет преследовать. Если кто-то будет желать того, чего он на самом деле внутри депутатской группы "Центр" не получит, то я думаю, что приход таких людей нельзя даже серьёзно рассматривать, потому что через неделю они уйдут.
Сергій Рахманін: Ваші колеги по депутатській групі, вони постійно натякали на те, що на них чинився тиск і дуже багато людей заважали створенню цієї групи. Це так, чи ні?
Михайло Добкін: Я, наверное, счастливчик. Потому что я не ощущал на себе никакого давления. Да и выход мой из депутатской группы "Демократические инициативы" не сопровождался какими-либо эксцессами.
Сергій Рахманін: Тобто, особисто на вас не тиснули, коли ви писали заяву про входження в цю новостворену групу, так?
Михайло Добкін: Не давили ни для того, чтобы я вошел, и не давили для того, чтобы я не входил.
Сергій Рахманін: Уявіть собі, що припустимо на не тиснули, створилося нове депутатське об’єднання, яке нараховує тепер вже 17 членів. Це такий своєрідний загін, який має певну вагу, деякі, навіть, вважають, що його голоси при деяких голосуваннях будуть принциповими... Було б цілком природно, якби деякі поважні політичні мужі вийшли із вами на зв’язок, на контакт і поцікавилися вашою точкою зору. На представників депутатської групи "Центр" виходили, скажімо, Медведчук, Янукович, Ющенко, Кучма? Аби намагатися спробувати схилити вас на свій бік, чи поцікавитися вашою точкою зору. Були такі спроби, чи ні?
Михайло Добкін: Мы постоянно ведём переговоры с другими политическими силами объединениями внутри Верховной Рады первые два, перечисленных вами политика они являются руководителями крупных политических партий, но они не являются членами парламента, поэтому у нас пока и теоретически не могло быть с ними разговора. Мы общаемся со всеми представителями, уполномоченными вести такие переговоры внутри парламента. И по разным вопросам, даже по вопросам голосования, как мы будем голосовать,… конечно же, мы общаемся.
Сергій Рахманін: Як у вас будуть відпрацьовуватися... Умовно кажучи, Віктор Медведчук вирішив зустрітися із представником депутатської групи "Центр", скажімо, із Добкіним. Він зателефонував і каже: "Пане Михайлу, давайте зустрінемося за філіжанкою кави, чи за гальбою пива, переговоримо." Як у вас поставлене це питання? Ви мусите обдзвонити усіх уповноважених членів фракції – повідомити про цю зустріч?
Михайло Добкін: Для того, чтобы такая встреча состоялась, должно быть решение всей депутатской группы. Я могу пойти попить чай, с удовольствием, с Виктором Владимировичем, но буду там присутствовать либо просто как Михаил Добкин, либо как народный депутат Михаил Добкин. Но не как уполномоченный депутатской группы "Центр". Если мне будут даны такие полномочия, то тогда по решению группы я буду на разговоре с любым политиком и государственным деятелем разговаривать от имени депутатской группы.
Сергій Рахманін: Дякую. І на сам кінець, мабуть останнє питання. Що має статися, аби депутат Михайло Добкін, який дуже критично сьогодні розказував про більшість, але тим не менше не писав заяву про вихід із неї, що має статися, аби депутат Добкін став членом опозиційної фракції?
Михайло Добкін: В первую очередь, я считаю, что главный фактор того места, где находится человек – это его убеждения и его видение. Если бы я разделял позиции, которые занимает оппозиция, я бы был там. Если бы я на сегодняшний день был согласен со всем тем, что происходило в моих рабочих отношениях со Степаном Гавришем, я бы остался в "Демократических инициативах". Я сегодня там, где… Поверьте мне, мне очень легко работается и я впервые за длительное время получаю радость от того, что прихожу в Верховную Раду и начинаю работать.
Сергій Рахманін: Я вам дякую. Це був Михайло Добкін, який вважає себе щасливою людиною, тому що він переконаний, що він знаходиться на своєму місці. Я бажаю вам того ж. А сам обіцяю, що буду на цьому місці рівно за тиждень. Хай вам щастить.
