Інтриги виборів у "перлині біля моря"
Середа, 12 травня 2004, 13:14
Після останніх виборчих кампаній в Донецьку, Ромнах і Мукачевому багато політичних технологів, "піарників", "професійних" кандидатів та інших неодмінних у такому випадку авантюристів уже було думали міняти професію.
Традиція проведення виборів "через коліно", яка останнім часом стала складатися в Україні, не потребує витончених технологій, багатоходових комбінацій, драматичних юридичних дуелей та веселкового рекламно-поліграфічного розмаїття.
Тихий, але впертий бульдозер "адмінресурсу", слухняний суд і банальна фальсифікація підрахунку голосів і без того давали "неізмєнно прєвосходний рєзультат", вводячи тим самим політтехнологічно-експертну братію в стан глибокої депресії, зумовленої власною непотрібністю.
Аж тут доля подарувала країні проведення виборів народного депутата у виборчому окрузі №136, що знаходиться в самому центрі славного міста Одеса. Вибори, які відбудуться 30 травня, стали можливими після того, як незмінний депутат від цього округу Сергій Ківалов змінив парламентську лаву на крісло голови Центральної виборчої комісії.
Тому організація виборчого процесу у "власному" окрузі стане першим тестом на міцність для новообраного керівника ЦВК, що стає особливо актуальним напередодні президентських виборів.
Вже зараз, після мукачівських подій, легко спрогнозувати безпрецедентну увагу української та міжнародної спільноти до проведення будь-яких виборчих кампаній в нашій країні. Слід очікувати, що якраз на момент початку курортного сезону до Одеси приїде величезна кількість гостей, але далеко не з рекреаційною метою (за "дивним збігом обставин", саме наприкінці травня Одесу відвідає доповідачка моніторингового комітету ПАСЕ Ханне Северінсен).
Хоча не варто тішити себе ілюзіями, буцімто наведені вище фактори стануть переконливими аргументами для центральної й місцевої влади, після яких організація виборчого процесу пройде у повній відповідності до українського законодавства і міжнародних стандартів.
Свідченням протилежного вже стали перші кроки: окружна виборча комісія сформована хоч і з врахуванням різних політичних сил, але її головою й секретарем лишилися незмінні Купріянов і Самойлова, які колись представляли в ОВК СДПУ(о), а зараз – відповідно Морську партію (до недавнього часу очолювану Ківаловим) і партію "Єдність".
Саме приміщення комісії також змінило адресу: з будівлі Приморської райдержадміністрацій міста ОВК переїхало в інститут суддів, при державній юридичній академії, до якої Ківалов також має безпосереднє відношення.
Пікантності ситуації додає те, що кандидатом зареєстрована Тетяна Ківалова, дочка голови ЦВК та екс-депутата по цьому округу. Сам по собі цей факт порушенням законодавства не є, але викликає багато питань – як етичного, так і юридичного плану – мова про які піде нижче.
Але попри певну прогнозованість результату, вибори все ж обіцяють бути цікавими. Процес реєстрації і сам список зареєстрованих кандидатів (де, крім реальних важковаговиків, існує джентльменський набір з "двійників", "підсніжників" та "зливних бачків") вже окреслив кілька основних інтриг, які супроводжуватимуть вибори в "перлині біля моря".
Інтрига перша. Вже неактуальна, але така, що засвідчує рівень технологічності виборів у 136-му окрузі. Від самого призначення кампанії в Одесі тільки лінивий не говорив, що там піде шукати депутатського щастя Віктор Медведчук, який напередодні президентських виборів хоче знайти більш надійний плацдарм, ніж хитке крісло глави АП.
І дійсно, документи на реєстрацію подав якийсь Віктор Медведчук, котрий, однак, до глави АП не має жодного відношення. Подейкують, що і цей "Медведчук" не є автентичним, а документи на таке ім'я та прізвище йому за кілька годин оформили в РАГСі одного з обласних центрів.
І хоч комісія через формальні причини відмовила лже-Медведчуку у реєстрації, однак характерний сам факт того, що вся країна (принаймні окремі її представники) наважується "воювати з "есдеками", навіть там, де лише гіпотетично можлива їх з'ява.
Не виключено також, що ця комбінація – справа рук самих "есдеків", схильних до подібних превентивних кроків. Як би там не було, є всі підстави вважати, що "одеського" або якось іншого "Медведчука" ми скоро побачимо серед охочіх взяти участь у виборах, що відбудуться 20 червня у Полтавській області.
Дивує також велика кількість зареєстрованих та тих, кому відмовили у реєстрації, претендентів із Чернігівської області. Більшість із них представляють організацію "Молодіжний альянс" та партію "Нова політика".
Багато з цих людей були "засвічені" під час минулорічних виборів у 206 окрузі, де переміг тоді Олександр Ярославський. Відтак можна лише порадіти за вітчизняних технологів, які подібно до російських колег експортують із регіону в регіон не лише "піарників" та "іміджмейкерів", а й "підставних кандидатів". Їх роль очевидна – введення за їх квотою людей у дільничні комісії, "злив" брудної інформації, ініціювання судових позовів тощо.
Також було відмовлено у реєстрації ще трьом чернігівчанкам, в програмах яких, зокрема, йшлося про легалізацію проституції, запровадження звання "почесна повія України" та пропонувалася смілива ініціатива "всіх повій під патронат президента України".
Окружна комісія побачила в цьому загрозу суспільній моралі, на підставі чого відмовилася реєструвати носіїв таких прогресивних ідей. Очевидно, на них поклалася роль максимального відтягування молодіжного електорату, на який претендують як Ківалова, так і Бродський. Однак це вже все в минулому.
Більш актуальною є друга інтрига. Незважаючи на те, що в списку зареєстрованих претендентів є кілька імен, близько пов'язаних з міською та обласною владою, всім очевидно, що "узгодженим" кандидатом стане саме Тетяна Ківалова.
Але факт її реєстрації породив іншу юридичну колізію, котра полягає в тому, що згідно зі статтею 7 закону про Центральну виборчу комісію, член ЦВК не може мати близьким родичем кандидата (щоправда, закон не розшифровує, кандидата до якого саме органа влади).
Таким чином, реєстрація дочки автоматично позбавляє легітимності статус батька. 30 квітня, по гарячих слідах, Сергій Ківалов заявив у інтерв'ю "5 каналу", що є два варіанта вирішення проблеми: або він залишає пост голови ЦВК, або його дочка знімається з реєстрації.
Втім, після згаданої заяви минуло вже більше десяти днів, однак ані першого, ані другого не сталося. Більше того, на одеському телебаченні з'явилася низка програм та сюжетів, які можна повністю розцінити як іміджеві матеріали Тетяни Ківалової.
Відтак, ситуація має кілька варіантів розвитку. Перший – все залишається так, як є. Тоді голова ЦВК і видатний юрист Сергій Ківалов не дотримується не лише чинного законодавства, а й власної, даної публічно, обіцянки.
Якщо це станеться, то гріш ціна всім його заклинанням про чесні й демократичні вибори, верховенство права і тому подібне. Тоді страшно навіть уявити, що можна очікувати від головного електорального рахівника під час проведення президентських виборів. Варіант, за яким голова ЦВК піде у тимчасову відпустку, теж не проходить. Адже член ЦВК навіть у відпустці не перестає ним бути, хоча тимчасово і не виконує своїх обов'язків.
Як варіант, можливе подання до Конституційного суду, котрий дохідливо "роз'яснить": в законі про ЦВК йдеться про те, що родичем члена ЦВК не може бути кандидат на пост, скажімо, президента. Це дозволить залишити "статус-кво", однак дасть підстави в черговий раз підозрювати КС у несамостійності в прийнятті рішень.
І хоч Сергій Ківалов кілька раз заявляв, що він особисто був проти участі дочки у виборах, але вона вже "доросла і самостійна", проте важко собі уявити, буцімто батько не має жодного впливу на рішення дочки.
Відтак, цілком логічною виглядала б відмова Тетяни Ківалової від участі у виборах. Це, по-перше, дало б новому голові ЦВК напередодні президентських виборів переконливий аргумент на всі можливі закиди у необ'єктивності (така розв'язка настільки приваблива, що мимоволі виникають підозри у її навмисному моделюванні).
По-друге, список кандидатів містить кілька прізвищ, на які без проблем могла б переключитись машина адмінресурсу. Наприклад, Володимир Рондін, депутат міськради і близька до Ківалова людина, який, тим не менше, розпочав активну виборчу кампанію.
Втім, практика показує, що українські політики не схильні до тонких та красивих кроків, і скоріше за все, всіма правдами та неправдами буде розроблятися можливість залишити Тетяну Ківалову в списку кандидатів. Що, між іншим, може стати елементом ще одного фантастичного сценарію, згідно з яким ця юридична колізія дасть підстави визнати результати виборів недійсними, якщо, не дай Боже, перемогу отримає опозиція.
Коли ж говорити про адмінресурс на виборах у 136-му, то він також не є монолітним. Ні для кого не є секретом, що існує тихий конфлікт між одеськими міським головою Боделаном і губернатором Гриневецьким. Але оскільки округ знаходиться в самому центрі міста, то очевидно, що весь тягар забезпечення необхідного результату ляже на плечі міської влади.
Однак, серед кандидатів є заступник голови облдержадміністрації Антон Кіссе, якого вважають людиною Гриневецького. Поки що цементувальною постаттю для обласної та міської влади є Тетяна Ківалова.
У разі ж її вибуття з виборчих перегонів можливий варіант, коли у двобої зійдуться обласна адміністрація, яка підтримуватиме Кіссе, та міська рада на чолі з Боделаном, чиїм протеже, очевидно, стане вже згаданий Володимир Рондін. Якщо ж Тетяна Ківалова піде до кінця, то, ймовірно, ці два кандидати відмовляться від участі у виборах, попередньо ввівши за своїми квотами "правильних" людей у дільничні комісії.
Не меншою інтригою зараз виглядає те, як поводитиметься опозиція. Наразі обласні осередки "Нашої України" і БЮТ оголосили про підтримку кандидатури Михайла Бродського. Однак самі лідери блоків офіційних заяв з цього приводу поки що не робили.
Скоріше за все, така підтримка буде висловлена на найвищому рівні, але її ефективність також залежатиме від багатьох чинників. Чи це буде просте факсиміле вождів на листівках (як це було в Сумах, Чернігові, Ромнах), чи для перемоги будуть задіяні всі наявні людські, матеріальні та медійні ресурси (як це було в Мукачевому).
Зрештою, для Ющенка відкрита підтримка Бродського - теж не простий крок. З одного боку, це означатиме відверту конфронтацію з Ківаловим (за призначення якого членом ЦВК, до речі, Ющенко особисто голосував), а з іншого – Віктору Андрійовичу доведеться "вписатися" за людину, яка голосувала за відставку його уряду.
Але "самоусунення" лідера "Нашої України" від виборів у 136 окрузі не покращить його і без того далеко не райдужні президентські перспективи в одеському регіоні.
Щодо самого Бродського, то незважаючи на те, що його ексцентричність до певної міри відповідає симпатіям одеського електорату, в нього є один суттєвий недолік – він не одесит. Багато також залежить від того, чи зробить лідер "Яблука" ставку виключно на PR та створення постійних інформаційних приводів (які, однак, без доступу до ЗМІ малоефективні), чи буде проводитись активна "польова робота", яка, у свою чергу, вимагає чималих організаційних потужностей і не меншого матеріального забезпечення.
В цьому сенсі певну надію дає підключення до кампанії Володимира Курінного, керівника регіонального штабу "НУ", який вважається непоганим політичним менеджером.
Щодо чистого PR, то з цим у Бродського, як завжди, вcе нормально. Він вже встиг увійти в конфлікт з місцевим інформаційним кілером Григорієм Кваснюком, відхреститися від надписів "За Бродського" на історичних будівлях міста, власноруч ці написи замалювавши.
А чого лише варто гасло "Я хочу до Одеси, вони хочуть до Києва"… Якщо Бродському з тим самим успіхом вдасться забезпечити своє представництво в дільничних комісіях, здійснити вдалі юридичні кроки відносно конкурентів, організувати ефективну мережу спостереження в день голосування, то в нього є сенс поборотися за друге місце.
Відтак, як вже зазначалося, вибори в Одесі обіцяють бути цікавими з точки зору й процесу, і результату. Якщо, звичайно, черговий районний суд не зніме напередодні виборів кількох кандидатів із реєстрації, а численним прибулим спостерігачам і журналістам не залишиться нічого іншого, як фіксувати "демократичний" процес "вільного" (і, головне, безальтернативного) волевиявлення. І не великою втіхою слугуватиме те, що курортний сезон на той час уже буде відкритим.
Автор: Олександр Черненко, речник Комітету виборців України
Традиція проведення виборів "через коліно", яка останнім часом стала складатися в Україні, не потребує витончених технологій, багатоходових комбінацій, драматичних юридичних дуелей та веселкового рекламно-поліграфічного розмаїття.
Тихий, але впертий бульдозер "адмінресурсу", слухняний суд і банальна фальсифікація підрахунку голосів і без того давали "неізмєнно прєвосходний рєзультат", вводячи тим самим політтехнологічно-експертну братію в стан глибокої депресії, зумовленої власною непотрібністю.
Аж тут доля подарувала країні проведення виборів народного депутата у виборчому окрузі №136, що знаходиться в самому центрі славного міста Одеса. Вибори, які відбудуться 30 травня, стали можливими після того, як незмінний депутат від цього округу Сергій Ківалов змінив парламентську лаву на крісло голови Центральної виборчої комісії.
Тому організація виборчого процесу у "власному" окрузі стане першим тестом на міцність для новообраного керівника ЦВК, що стає особливо актуальним напередодні президентських виборів.
Вже зараз, після мукачівських подій, легко спрогнозувати безпрецедентну увагу української та міжнародної спільноти до проведення будь-яких виборчих кампаній в нашій країні. Слід очікувати, що якраз на момент початку курортного сезону до Одеси приїде величезна кількість гостей, але далеко не з рекреаційною метою (за "дивним збігом обставин", саме наприкінці травня Одесу відвідає доповідачка моніторингового комітету ПАСЕ Ханне Северінсен).
Хоча не варто тішити себе ілюзіями, буцімто наведені вище фактори стануть переконливими аргументами для центральної й місцевої влади, після яких організація виборчого процесу пройде у повній відповідності до українського законодавства і міжнародних стандартів.
Свідченням протилежного вже стали перші кроки: окружна виборча комісія сформована хоч і з врахуванням різних політичних сил, але її головою й секретарем лишилися незмінні Купріянов і Самойлова, які колись представляли в ОВК СДПУ(о), а зараз – відповідно Морську партію (до недавнього часу очолювану Ківаловим) і партію "Єдність".
Саме приміщення комісії також змінило адресу: з будівлі Приморської райдержадміністрацій міста ОВК переїхало в інститут суддів, при державній юридичній академії, до якої Ківалов також має безпосереднє відношення.
Пікантності ситуації додає те, що кандидатом зареєстрована Тетяна Ківалова, дочка голови ЦВК та екс-депутата по цьому округу. Сам по собі цей факт порушенням законодавства не є, але викликає багато питань – як етичного, так і юридичного плану – мова про які піде нижче.
Але попри певну прогнозованість результату, вибори все ж обіцяють бути цікавими. Процес реєстрації і сам список зареєстрованих кандидатів (де, крім реальних важковаговиків, існує джентльменський набір з "двійників", "підсніжників" та "зливних бачків") вже окреслив кілька основних інтриг, які супроводжуватимуть вибори в "перлині біля моря".
Інтрига перша. Вже неактуальна, але така, що засвідчує рівень технологічності виборів у 136-му окрузі. Від самого призначення кампанії в Одесі тільки лінивий не говорив, що там піде шукати депутатського щастя Віктор Медведчук, який напередодні президентських виборів хоче знайти більш надійний плацдарм, ніж хитке крісло глави АП.
І дійсно, документи на реєстрацію подав якийсь Віктор Медведчук, котрий, однак, до глави АП не має жодного відношення. Подейкують, що і цей "Медведчук" не є автентичним, а документи на таке ім'я та прізвище йому за кілька годин оформили в РАГСі одного з обласних центрів.
І хоч комісія через формальні причини відмовила лже-Медведчуку у реєстрації, однак характерний сам факт того, що вся країна (принаймні окремі її представники) наважується "воювати з "есдеками", навіть там, де лише гіпотетично можлива їх з'ява.
Не виключено також, що ця комбінація – справа рук самих "есдеків", схильних до подібних превентивних кроків. Як би там не було, є всі підстави вважати, що "одеського" або якось іншого "Медведчука" ми скоро побачимо серед охочіх взяти участь у виборах, що відбудуться 20 червня у Полтавській області.
Дивує також велика кількість зареєстрованих та тих, кому відмовили у реєстрації, претендентів із Чернігівської області. Більшість із них представляють організацію "Молодіжний альянс" та партію "Нова політика".
Багато з цих людей були "засвічені" під час минулорічних виборів у 206 окрузі, де переміг тоді Олександр Ярославський. Відтак можна лише порадіти за вітчизняних технологів, які подібно до російських колег експортують із регіону в регіон не лише "піарників" та "іміджмейкерів", а й "підставних кандидатів". Їх роль очевидна – введення за їх квотою людей у дільничні комісії, "злив" брудної інформації, ініціювання судових позовів тощо.
Також було відмовлено у реєстрації ще трьом чернігівчанкам, в програмах яких, зокрема, йшлося про легалізацію проституції, запровадження звання "почесна повія України" та пропонувалася смілива ініціатива "всіх повій під патронат президента України".
Окружна комісія побачила в цьому загрозу суспільній моралі, на підставі чого відмовилася реєструвати носіїв таких прогресивних ідей. Очевидно, на них поклалася роль максимального відтягування молодіжного електорату, на який претендують як Ківалова, так і Бродський. Однак це вже все в минулому.
Більш актуальною є друга інтрига. Незважаючи на те, що в списку зареєстрованих претендентів є кілька імен, близько пов'язаних з міською та обласною владою, всім очевидно, що "узгодженим" кандидатом стане саме Тетяна Ківалова.
Але факт її реєстрації породив іншу юридичну колізію, котра полягає в тому, що згідно зі статтею 7 закону про Центральну виборчу комісію, член ЦВК не може мати близьким родичем кандидата (щоправда, закон не розшифровує, кандидата до якого саме органа влади).
Таким чином, реєстрація дочки автоматично позбавляє легітимності статус батька. 30 квітня, по гарячих слідах, Сергій Ківалов заявив у інтерв'ю "5 каналу", що є два варіанта вирішення проблеми: або він залишає пост голови ЦВК, або його дочка знімається з реєстрації.
Втім, після згаданої заяви минуло вже більше десяти днів, однак ані першого, ані другого не сталося. Більше того, на одеському телебаченні з'явилася низка програм та сюжетів, які можна повністю розцінити як іміджеві матеріали Тетяни Ківалової.
Відтак, ситуація має кілька варіантів розвитку. Перший – все залишається так, як є. Тоді голова ЦВК і видатний юрист Сергій Ківалов не дотримується не лише чинного законодавства, а й власної, даної публічно, обіцянки.
Якщо це станеться, то гріш ціна всім його заклинанням про чесні й демократичні вибори, верховенство права і тому подібне. Тоді страшно навіть уявити, що можна очікувати від головного електорального рахівника під час проведення президентських виборів. Варіант, за яким голова ЦВК піде у тимчасову відпустку, теж не проходить. Адже член ЦВК навіть у відпустці не перестає ним бути, хоча тимчасово і не виконує своїх обов'язків.
Як варіант, можливе подання до Конституційного суду, котрий дохідливо "роз'яснить": в законі про ЦВК йдеться про те, що родичем члена ЦВК не може бути кандидат на пост, скажімо, президента. Це дозволить залишити "статус-кво", однак дасть підстави в черговий раз підозрювати КС у несамостійності в прийнятті рішень.
І хоч Сергій Ківалов кілька раз заявляв, що він особисто був проти участі дочки у виборах, але вона вже "доросла і самостійна", проте важко собі уявити, буцімто батько не має жодного впливу на рішення дочки.
Відтак, цілком логічною виглядала б відмова Тетяни Ківалової від участі у виборах. Це, по-перше, дало б новому голові ЦВК напередодні президентських виборів переконливий аргумент на всі можливі закиди у необ'єктивності (така розв'язка настільки приваблива, що мимоволі виникають підозри у її навмисному моделюванні).
По-друге, список кандидатів містить кілька прізвищ, на які без проблем могла б переключитись машина адмінресурсу. Наприклад, Володимир Рондін, депутат міськради і близька до Ківалова людина, який, тим не менше, розпочав активну виборчу кампанію.
Втім, практика показує, що українські політики не схильні до тонких та красивих кроків, і скоріше за все, всіма правдами та неправдами буде розроблятися можливість залишити Тетяну Ківалову в списку кандидатів. Що, між іншим, може стати елементом ще одного фантастичного сценарію, згідно з яким ця юридична колізія дасть підстави визнати результати виборів недійсними, якщо, не дай Боже, перемогу отримає опозиція.
Коли ж говорити про адмінресурс на виборах у 136-му, то він також не є монолітним. Ні для кого не є секретом, що існує тихий конфлікт між одеськими міським головою Боделаном і губернатором Гриневецьким. Але оскільки округ знаходиться в самому центрі міста, то очевидно, що весь тягар забезпечення необхідного результату ляже на плечі міської влади.
Однак, серед кандидатів є заступник голови облдержадміністрації Антон Кіссе, якого вважають людиною Гриневецького. Поки що цементувальною постаттю для обласної та міської влади є Тетяна Ківалова.
У разі ж її вибуття з виборчих перегонів можливий варіант, коли у двобої зійдуться обласна адміністрація, яка підтримуватиме Кіссе, та міська рада на чолі з Боделаном, чиїм протеже, очевидно, стане вже згаданий Володимир Рондін. Якщо ж Тетяна Ківалова піде до кінця, то, ймовірно, ці два кандидати відмовляться від участі у виборах, попередньо ввівши за своїми квотами "правильних" людей у дільничні комісії.
Не меншою інтригою зараз виглядає те, як поводитиметься опозиція. Наразі обласні осередки "Нашої України" і БЮТ оголосили про підтримку кандидатури Михайла Бродського. Однак самі лідери блоків офіційних заяв з цього приводу поки що не робили.
Скоріше за все, така підтримка буде висловлена на найвищому рівні, але її ефективність також залежатиме від багатьох чинників. Чи це буде просте факсиміле вождів на листівках (як це було в Сумах, Чернігові, Ромнах), чи для перемоги будуть задіяні всі наявні людські, матеріальні та медійні ресурси (як це було в Мукачевому).
Зрештою, для Ющенка відкрита підтримка Бродського - теж не простий крок. З одного боку, це означатиме відверту конфронтацію з Ківаловим (за призначення якого членом ЦВК, до речі, Ющенко особисто голосував), а з іншого – Віктору Андрійовичу доведеться "вписатися" за людину, яка голосувала за відставку його уряду.
Але "самоусунення" лідера "Нашої України" від виборів у 136 окрузі не покращить його і без того далеко не райдужні президентські перспективи в одеському регіоні.
Щодо самого Бродського, то незважаючи на те, що його ексцентричність до певної міри відповідає симпатіям одеського електорату, в нього є один суттєвий недолік – він не одесит. Багато також залежить від того, чи зробить лідер "Яблука" ставку виключно на PR та створення постійних інформаційних приводів (які, однак, без доступу до ЗМІ малоефективні), чи буде проводитись активна "польова робота", яка, у свою чергу, вимагає чималих організаційних потужностей і не меншого матеріального забезпечення.
В цьому сенсі певну надію дає підключення до кампанії Володимира Курінного, керівника регіонального штабу "НУ", який вважається непоганим політичним менеджером.
Щодо чистого PR, то з цим у Бродського, як завжди, вcе нормально. Він вже встиг увійти в конфлікт з місцевим інформаційним кілером Григорієм Кваснюком, відхреститися від надписів "За Бродського" на історичних будівлях міста, власноруч ці написи замалювавши.
А чого лише варто гасло "Я хочу до Одеси, вони хочуть до Києва"… Якщо Бродському з тим самим успіхом вдасться забезпечити своє представництво в дільничних комісіях, здійснити вдалі юридичні кроки відносно конкурентів, організувати ефективну мережу спостереження в день голосування, то в нього є сенс поборотися за друге місце.
Відтак, як вже зазначалося, вибори в Одесі обіцяють бути цікавими з точки зору й процесу, і результату. Якщо, звичайно, черговий районний суд не зніме напередодні виборів кількох кандидатів із реєстрації, а численним прибулим спостерігачам і журналістам не залишиться нічого іншого, як фіксувати "демократичний" процес "вільного" (і, головне, безальтернативного) волевиявлення. І не великою втіхою слугуватиме те, що курортний сезон на той час уже буде відкритим.
Автор: Олександр Черненко, речник Комітету виборців України
