Brainy Don і Кучма

45 переглядів
Вівторок, 25 травня 2004, 18:17
У середу на суді в Сан-Франциско в справі Лазаренка буде важливий день - адвокат і прокурор виступлять із заключними заявами. Після цього присяжні вийдуть в окреме приміщення для того, щоб ухвалити рішення – винен Лазаренко чи ні.

Присяжні визначать ступінь його вини по кожному з пунктів обвинувачення, які залишилися після рішення судді Дженкинса. Як довго вони будуть думати, не знає ніхто. Це може бути година, а може бути й кілька тижнів.

А поки ми маємо можливість ознайомити читачів із плівками майора Мельниченка, які він збирався надати суду в справі Лазаренка. Як відомо, суддя прийняв рішення не викликати Мельниченка до суду, оскільки вважає, що зміст записів не стосується обвинувачень, висунутих проти Лазаренка.

Мабуть, суддя правий – на плівках не говориться, що Лазаренко не крав і не відмивав гроші. Але на плівках явно зафіксовано – Кучма і колишній глава СБУ Леонід Деркач обговорюють між собою відомого у світі авторитета Семена Могилевича і згадують у цьому зв'язку прізвище одного зі свідків у справі Лазаренка – Дидятковського.

Плівки нові, але факти старі.

По-перше – знайомство Деркача і Кучми з "королем російської мафії" - не новина. Про це писали давно видання, які професійно займаються розслідуваннями в сфері організованої злочинності.

По-друге – натяк про тиск на свідків – факт, що заслуговує на увагу правоохоронних органів, але це теж, на жаль, уже не сенсація в країні Кучми.

Про факт зустрічі Деркача і Могилевича, виявляється, давно знали розвідувальні служби за кордоном. З розвіддоповіді Федеральної кримінальної поліції ФРН (БКА): "У березні 2000 року в Київ приїжджав Семен Могилевич і Ігор Фішерман. Метою їхньої поїздки була зустріч зі злочинними лідерами й окремими представниками комерційних кіл України для розв'язання спільних питань. Під час перебування в Києві відбулася зустріч Могилевича з главою СБУ Леонідом Деркачем". (Джерело – "Україна кримінальна")

Нам не відомо точно, чи прийняв Могилевич прохання Леоніда Даниловича до розгляду – прокуратура США досить довго розшукувала Дидятковського в Ізраїлю, але на суд він так і не з'явився. Не виключено, що він хотів просто не показуватися на процесі.

Судячи з розшифровок плівок, Деркач був посередником між мафіозі і Кучмою. Екс-глава СБУ повинен був передати Могилевичу прохання президента "вирішити питання" (цитата Мельниченка) з Дидятковським. Принаймні, саме так трактує цю розмову сам Мельниченко. (У пресі раніше згадувалося, що розмова відбулася в лютому 2000 року. Однак у тексті розшифровки дата відсутня).

Кучма-Деркач

Кучма: Ну а Могилевича ты нашёл?

Деркач: Нашёл.

Кучма: Сказал? И работа идёт?

Деркач: Работаем. И завтра ещё раз встречаюсь с ним. Ну, он приезжает инкогнито.

Кучма: Ну так он хочет, чтоб я одно дело сделал?

Деркач: Ну, не…

Кучма: Ну обещал, б…, тех привезти. Ни х.. не привёз.

Деркач: Не, ну сейчас он говорит, что, даю слово, б.., что привезу этого, Дидятковского, б… Решать все эти приеду. Я ему отдал эти два его телефона и всё о Дидятковском.

Кучма: Ну, посмотрим, как он в состоянии ж? Дело трудное.

Деркач: А это он сказал, что по… Это там вроде не сложно.

Кучма: Да. Ну там у них действительно демократическое…

Деркач: Ну смысл такой. Вот мы так говорили. Мы с ним договорились. Вот сидят там эти преступники, которые, уже там у него пожизненное заключение. Уже никогда не выйдет. А … . Для него там… что бабки его родственникам какие-то каким-то уже попали. А за это надо делать вот это. Там суммы большие. И что? Ну ещё один суд будет. А смысл какой?

Завтра он приезжает. Окончательно обговариваем там. Если надо какие вопросы, Где-то подстраховка. Но мысль. Я сказал ему - мы светиться не будем. Вот это ему сказал.

Кучма: Сам он должен!

Деркач: Мы ж тогда ему говорили. Он - как? Вот. Я говорю - ну пошёл ты тоже. Вот, а сейчас. И вопрос простой. Мы не светимся. Он сам по всем своим линиям проходит. Если где-то там надо что-то какая-то информативность со стороны - я ему отдам. А так влазить мне?

Кучма: Пускай сам. Пусть сам влезает.

Деркач: Вот то, что мы его пустили сюда. Он поехал на могилу родителей. Так потом приехал. Сегодня на… Я, говорит, еврей... И вообще говорит… И начал рассказывать. Вот говорит - этот жид… Иванов - министр иностранных дел Росии - еврей.

Кучма: Да?

Деркач: Да. Чубайс, говорит - это фамилия этого, значит, второго отца. Ну не отца, а отчима, говорит, - тоже еврей. Всех перечислил.

Кучма: (смеётся).

Деркач: Мне, говорит, вот мне так и хорошо живётся там. Выкупил он дачу Георгадзе.

Кучма: Он что, живёт в Москве?

Деркач: Живёт в Москве, выкупил дачу Георгадзе. Ну он так в Венгрии там, но сейчас живёт в Москве. Выкупил дачу Георгадзе. Это рядом с Зюгановым, значит, дача – "я каждое утро с ним здороваюсь, когда выхожу". В этом же, в этой зоне, вот как у нас в Конче, он в такой зоне выкупил себе дачу…

Кучма: Под Москвой дачи там…

Деркач: Ну, они в хороших отношениях с Путиным. Они с Путиным общались. Ещё когда Путин был в Ленинграде.

За словами Мельниченка й Єльяшкевича, "Кучма зміг би якби захотів, видати Могилевича ФБР". Майор і депутат подали як сенсацію той факт, що Деркачу, а після розмови з ним - і Кучмі - було відоме місце проживання лідера російської мафії.

Однак невелике дослідження джерел в Інтернеті показує, що в список особливо небезпечних злочинців ФБР Могилевича внесли тільки в 2003 році. Офіційно США звернулися до Росії з проханням про видачу Могилевича тільки влітку того ж року. Справедливості заради варто зазначити, що ще в 1996 році його прізвище значилось у списку ФБР, куди заносилися лідери міжнародних організованих злочинних угруповань. А про те, що Могилевич жив у той час у Москві й Угорщині, неодноразово згадувалося на сторінках московської преси.

Тут цікаво інше - зверніть увагу, що Могилевич просить Кучму про якусь послугу. "Кучма: Ну так він хоче, щоб я одну справу зробив?" Цікаво, якого роду послуги український президент робить лідеру злочинного угруповання? І що саме обіцяв привезти Леоніду Даниловичу Семен Юкович?

Поки ці питання залишаються без відповіді. Але, може про це щось знає нинішній глава СБУ?

На таку думку наводить наступна розмова на ту ж тему, надана майором. Кучма зустрічається з колишнім на той час керівником контррозвідки, а зараз – главою СБУ, Ігорем Смешком. Вони обговорюють ту ж тему. Смешко знає про те, що Могилевич є "інформатором" СБУ. Чи знає він про якісь обопільні зобов'язання між Кучмою і Могилевичем?

(Дата розмови не зазначена.)

Кучма-Смешко

Смешко: Такие документы идут в обмене между ФБР и СБУ. В то время, когда председатель СБУ потом заявляет - он наш. Он - информатор. Леонид Васильевич считает, что … хотя, честно говоря, при всем уважении к Леониду Васильевичу, наша Служба Безопасности бессильна сейчас с Могилевичем. И какой он, в задницу, информатор! Но на страницах прессы надо ж говорить, что он чистый. Когда тонны… Вот, посмотрите. Вот это из базы данных. Любой опер в базе данных МВД может вот вытащить вот это. Это прямо распечатка из базы данных МВД.

Кучма: В компьютере. Кто захочет…

Смешко: Не кто захочет, а сотрудник МВД, который имеет доступ к оперативной информации.

Кучма: Конешно. Здесь расписано страницы.

Смешко: Конешно. Расписано. Но это бандиты! Ну.

Кучма: Конешно бандиты.

Смешко: Крупные бандиты. Которые, может быть, и не по зубам. Это понятно. Но мы себя сами с американцами опять ставим в идиотское положение. Низовые звенья работают, там, обмениваются информацией в рабочем режиме. А на самом высоком уровне мы говорим, что он честный человек и такой же как Форд. Вы понимаете, что… Ну каждый опер, лейтенант, знает, что это - бандит. Вот это аналитическая служба. Вот посмотрите - только не надо сейчас, Леонид Данилович, прошу вас.

Кучма: Тут больше всех. По нашему предложению.

Смешко: Да.

Кучма: Не предложению.

Смешко: Понятно.

Кучма: По нашему предположению.

Смешко: Ну так, поэтому ФБР считает, что организация Могилевича, она работает полностью под прикрытием СБУ. Вот, поэтому, какое там сотрудничество!

Кучма: Я хотел показать просто письмо. Скажу, cлушай, это ты организовывал ряд встреч!

Зауважте, що керівник контррозвідки знає, що Могилевич працює під прикриттям СБУ і відкрито обурюється цим фактом. При цьому Кучма робить вигляд, що з ним погоджується й обіцяє переговорити з Деркачем із цього приводу. Остання фраза Кучми, переконаний Мельниченко, свідчить про те, що президент "узяв документи", які показав йому Смешко, і "передав їх Могилевичу".

До речі, напевно за першою розмовою йшла інша – адже повинен же бути звіт Деркача про виконання вказівки Кучми!

Життєвий шлях "Тямущий Дон"

Коротко нагадаємо про те, хто такий Могилевич – про нього в останні роки писав, здається, кожен поважний засіб масової інформації.

Отже, 58-літній уродженець Києва, знаходиться у списку особливо небезпечних злочинців, розшукуваних ФБР.

У світовій пресі проходить під "ярликами" "лідер Солнцевської мафії", "Загроза НАТО", "король російської мафії на Заході", "торговець зброєю і ядерними матеріалами", а також Brainy Don ("Тямущий Дон") і "бос червоної мафії".

Може використовувати прізвища Семен Телез, Лев Фішерман, а також Сєва Могилевич, Семен Юдкович Телеш, Семен Юдкович Палагнюк, Симеон Могилевич, Сеймон Могилевкс, Шимон Макелвич.

Про його статки і методи заробляння грошей ходять легенди. Стверджують, що перший мільйон Могилевич заробив, скуповуючи цінності й антикваріат у євреїв, що виїхали з СРСР, сам він говорить, що купив в Угорщині "задрипаний заводик" з виробництву напою з закінченням "-кола" і продавав цю рідину в Україні і Росії в 5 разів дорожче. Йому приписують статки у 100 мільйонів доларів. Відповідаючи на питання про те, у скільки оцінюються його статки, Могилевич жартує, що "менше 10 мільярдів" і скромно називає себе "підприємцем середньої руки".

От що говорилося про нього в звіті ФБР за 1994 рік: "Семен Юдкович Могилевич, він же Сєва, є колишнім громадянином України. Неодноразово заарештовувався за шахрайства і нелегальну спекуляцію з валютою на Україні і визнавався винним. Зараз - громадянин Ізраїлю з ізраїльським паспортом, виданим на ім'я Семена Могилевича. Паспорт одержав у 1992 році.

Центром фінансових операцій організації Могилевича є Arigon Ltd., компанія, зареєстрована на Нормандських островах Королівства Великобританія. Для здійснення своїх операцій Arigon Ltd. залучає ряд банків. Установлено, що три банки знаходяться в Стокгольмі, у Нью-Йорку й у Женеві. Фірма Arigon Ltd. підтримує тісні зв'язки з фірмами в Нью-Йорк Сіті, Києві і Великобританії".

Сам Могилевич визнає за собою дві судимості, одну з яких, він нібито одержав за те, що дружив із сином Щербицького, а тому страшно не подобалася ця дружба, і він вирішив спекатися Могилевича в такий спосіб.

Ось як Могилевич розповідає про свій "політичний" арешт: "Якось у 1972 році я зі своєю знайомою дівчиною їхав на день народження до її подруги. Проїжджаємо біля університету, раптом я дивлюся - якийсь величезний натовп біля пам'ятника Шевченку. Це був час постійного дефіциту. Я подумав: щось дають!

Вирішили зупинитися й піти подивитися. Дивимося - студенти читають вірші Тараса Шевченка. Великого інтересу в мене це не викликало. Тільки повернувся до машини - за спиною виникли двоє молодих хлопців у цивільному.

Мене саджають в автобус і привозять у райвідділ міліції. Там уже купа народу. Я до одного підходжу, а він кричить: "Україна повинна бути вільною!" Інший кричить: "Геть москалів з України!" Думаю: "Жах який, я звідси не вийду".

Мене викликають у кабінет начальника райвідділу. Там сидить людина в цивільному, навколо стоять міліцейські полковники. (У той час я носив модні вуса - під "Песняров".) И відбувається такий діалог:

- Ти знаєш, що Шевченко - ганьба українського народу? - Звичайно, про що мова? - Ти хто за національністю? - Єврей. - А що ти тут робиш? - Проїжджав повз.

Він зажадав мій паспорт, уважно подивився і говорить: - Вуса збрий! - Негайно! І випустили. Так закінчилася моє перше й останнє політичне затримання".

У 1991 році Могилевич, одружившись, переїжджає в Будапешт. Там організовує міжнародну мережу клубів "Чорне і біле" із такою ж мережею повій. Він створює не менш десятка офшорних компаній, займається ювелірним і магнітним бізнесом, використовує майстерські фінансові схеми. У 1994 році він придбав ліцензію на торгівлю зброєю, після чого скуповує і переправляє за кордон усе, що "погано лежить", зброю на території колишнього СРСР. Після 11 вересня 2001 року ФБР стало перевіряти інформацію про його зв'язки з Аль-Каїдою і про те, чи продавав він зброю Іраку.

Але тільки в 1998 році його діяння стали відомі публіці. Уперше його відкрито назвали мафіозі в статті Роберта Фрідмана "Найнебезпечніший гангстер" у газеті "Віллидж войс", де були оприлюднені секретні матеріали ФБР і ізраїльської розвідки. Ходять легенди про те, що після цієї публікації Могилевич "замовив" Фрідмана за 100 тисяч доларів, однак, нібито, телефонна розмова на цю тему був перехоплена ЦРУ. Близькі друзі Фрідмана не вірять у те, що ФБР попередило журналіста. Сам Могилевич на питання, наскільки це відповідає правді, відповідає так: "Вони мене тримають за ідіота, якщо навіть можуть припустити, що я здатний вимовити слово "убити" у слухавку. Я ніколи не замовляв убивств..."

Наскільки нам відомо з української практики, люди, що володіють владою, дійсно не вимовляють таких слів. Звичайно вони вживають щось у стилі "Цей журналіст просто оборзел!"...

Щоб не відповідати прямо, Могилевич часто жартує у відповідь на питання журналістів. Одного разу, коли його запитали, чи займався він коли-небудь відмиванням коштів, він розповів таку історію: "Один раз я випадково виправ трохи доларів, що завалялися в кишені. Я повинен сказати, що вони виглядали тонше і набагато яскравіше після цього. І в обмінному бюро мені із задоволенням поміняли ці гроші".

У травні 1998 року управління економічної безпеки в Пенсільванії одержало ордер на обшук в офісах компанії YBM Magnex, яку очолював Могилевич. Після обшуку йому і двох його спільників (один із яких – Ігор Фішерман, до речі, колись був радником на громадських засадах екс-прем'єра Лазаренка) було пред'явлене обвинувачення у 45 правопорушеннях, включаючи рекет, обман служб безпеки, телефонні й поштові махінації, відмивання грошей.

У результаті фінансової схеми Могилевича інвестори втратили більше 150 мільйонів доларів. Схема містила в собі роздування цін на біржі, обман влади, підробку бухгалтерських книг і записів, дачу хабарів фінансистам.

У 1999 році його ім'я кількаразово згадувалося в зв'язку зі скандалом у Bank of New York. За даними фахівців, Могилевич відмив через цей шановний банк понад 15 мільярдів.

Але як ми вже згадували, у список особливо небезпечних злочинців ФБР Могилевича внесли тільки в 2003 році - після того, як суд Філадельфії виніс проти нього обвинувачення в шахрайстві й відмиванні грошей.

Зараз особливо небезпечний злочинець, розшукуваний ФБР, пішов на пенсію. Якщо сказаному цією людиною можна узагалі вірити. "Після недавно перенесеного важкого серцевого захворювання я відійшов від великого бізнесу й в основному сиджу вдома, граю із сином, зустрічаюся з друзями", - розповів він наприкінці 2001 року в інтерв'ю Новій газеті.

Однак, судячи з операцій з фірмою Eural TransGas, яка раптово стала посередником при транспортуванні туркменського газу через територію Росії в Україну, справа Могилевича живе і процвітає. Але це – тема окремої розмови.


Читайте також інші подробиці судового процесу над Лазаренком в Каліфорнії

Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"



powered by lun.ua